<<< назад | зміст | вперед >>>

Розвиток туристичного бізнесу регіону

РОЗДІЛ VI. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ НА БУКОВИНІ

§6.3. Соціально-економічне значення екологічного туризму для розвитку краю

Екотуристична діяльність пов'язана з реалізацією двох основних завдань:

1) економічного - отримання прибутків від комерційної діяльності з надання туристичних послуг;
2) соціального - надання соціальних благ і послуг туристського та рекреаційного характеру.

Соціально-економічна природа туризму пов'язана з особливим принципом прямої та зворотної трансформацій. Економічний розвиток туризму сприяє (через податки) поповненню доходної частини бюджету, що стимулює (через реалізацію соціальних програм) підвищення рівня та якості життя, а також платоспроможного попиту населення. Одночасно з цим збільшуються інвестиційні ресурси галузі й "туризм розвиває туризм". На черговому оберті засобів обсяг доходів від туризму зростає сукупно за рахунок зростаючого туристського потоку та за рахунок впливу інвестиційного фактору.

При цьому, одночасно з економічною функцією, в аналогічній пропорції повинна реалізовуватися соціальна функція туризму, спрямована на фізичне й духовне оздоровлення нації, в тому числі на підвищення якості людських ресурсів. Це, у свою чергу, трансформується через підвищення продуктивності праці та збільшення доходної частини бюджету в економічну складову.

Цей принцип працює й у зворотному напрямку: соціальні інвестиції в людину через туризм сприяють підвищенню якості людських ресурсів, що відтак трансформується в економічну складову. На кожному оберті економічна складова туризму трансформується в соціальну, а соціальна основа - в економічну. Таким чином, екотуризм можна класифікувати як складну багатофакторну соціально-економічну систему, в якій економічна та соціальна підсистеми повинні бути в гармонічній єдності, доповнюючи одна одну.

Досвід зарубіжних країн свідчить, що розвиток екологічного туризму може мати найрізноманітніші наслідки на місцевому, регіональному, національному рівнях, спектр яких - від надзвичайно сприятливих до руйнівних. На кожному з цих рівнів економічні, екологічні й соціальні наслідки туризму можуть суттєво різнитися залежно від його масштабів, рівня розвитку й диверсифікації місцевої економіки, культурних особливостей країни чи регіону. Крім цього, дуже важливим моментом є характер і тип природного туризму, який розвивається в регіоні. Через відносно обмежені масштаби екотуризму в порівнянні з іншими видами туризму, його соціально-економічне значення найбільш високе саме на місцевому та регіональному рівнях.

Необхідно чітко уявляти потенційні можливості й негативні соціально-економічні ефекти, які можуть виникати при розвитку екологічного туризму, та враховувати їх при плануванні та управлінні туристичною діяльністю. Розглянемо найбільш важливі соціально-економічні аспекти, пов'язані з розвитком екологічного туризму, і наведемо приклади як позитивного, так і негативного впливу та деякі коментарі [46, 51]:

1. Сприяння економічному розвитку країн та регіонів

+	-
Туризм став невід'ємною частиною економіки багатьох країн, щорозвиваються,і дляних найважливішим чи, принаймні, одним із найважливіших джерел валюти.	Туризм - сфера економіки, яка підпадає під кризи. Для багатьох країн, що розвиваються, не має суттєвого значення.
Збільшення притоку іноземної валюти.	Для „приймаючих" сторін небезпечні туристичні моноструктури, оскількитуризм підпадає під дуже сильні флуктації попиту.

Хоча багато країн отримують чималі вигоди від екотуризму, залежати тільки від одного виду діяльності досить небезпечно. Туризм є нестабільним джерелом доходів, оскільки, по-перше, сильно залежить від економічної, соціальної та політичної ситуації в країні. Яскравим прикладом можуть бути неймовірно привабливі туристичні об'єкти Ізраїлю, які через постійний військовий стан майже ніхто не відвідує.

По-друге, туризм є явищем сезонним, і тільки невелика кількість туристичних центрів у світі можуть хизуватися цілорічним потоком туристів. Як правило, більшу половину року місцеві жителі не зайняті і не отримують доходів. Прикладом може послужити Чорноморське узбережжя Криму, де в зимовий період дуже гостро стоїть проблема зайнятості й доходів населення.

2. Надходження твердої валюти в країну/регіон

+	-
Ефекти мультиплікатора	оходи від туризму у твердій валюті нерідко сильно завищені через великі потреби в імпорті товарів і послуг („відплив"несприятливий нетто-баланс)

Підприємства, що обслуговують туристів, взаємопов'язані й будь-які зміни у величині витрат туристів призведуть до змін у рівні виробництва, доходів, зайнятості, обмінного курсу. Для оцінки економічного впливу туризму часто розраховують мультиплікатор туризму, що являє собою відношення зміни одного з економічних показників (зайнятості, доходу, рівня виробництва) до зміни величини витрат туристів, тобто мультиплікатор виражається відношенням нових інвестицій (у вигляді туристичних витрат) до зміни рівня виробництва, доходів, зайнятості. Величина мультиплікатора показує, скільки обертів робить кожний долар, витрачений туристом у локальній економічній системі до того, як повністю розчиниться через різні канали вилучення. Чим більша величина мультиплікатора, тим сильніші зміни відбуватимуться в економічній системі. Ефект мультиплікатора ґрунтується на тому, що доходи, отримані суб'єктами економічної системи, приводять до багаторазового збільшення величини сукупного доходу, отриманого в економічній системі.

Економічні переваги туризму в деяких країнах, особливо тих, що розвиваються, нерідко завищуються, оскільки включають істотні "відпливи" доходів із країни. Це пов'язано з використанням імпортних товарів для забезпечення туристів, переважанням іноземних туроператорів і фірм на туристичному ринку, низькою часткою місцевого населення серед зайнятих у сфері туризму. Таким чином, хоча туризм і приносить цінну для країни іноземну валюту, значна частина її знову покидає країну (рис.6.3) [50].

Рис. 6.3. Типовий розподіл доходів від туризму

За оцінками Світового банку (1990), 55% валового доходу від туризму в країнах, що розвиваються, повертаються назад в розвинені країни. Чим менша аналізована територія за площею і чим нижчий рівень її економічного розвитку, тим вищі відпливи при кожному циклі витрат. За оцінками Світового Інституту ресурсів, у Зімбабве залишається тільки 10% засобів, виручених від природного туризму, а в регіоні Аннапурна в Непалі - навіть менше 10%. Водночас у країнах із більш високим рівнем розвитку економіки "відпливи" валюти, викликані імпортом, мінімальні. Шляхами зменшення відпливів валюти можуть стати:

- стягнення податків за користування землею з приватних організацій;
- введення системи вхідних плат і такс із туристів, при якій передбачені пільги для місцевого населення;
- аукціонний продаж прав на ведення певної діяльності;
- ліцензування державою приватних підприємств у сферах харчування, транспорту, торгівлі, екскурсійного обслуговування;
- стягнення податку на охорону природи з підприємств, опосередковано пов'язаних із природним туризмом (великі готелі, транспортні фірми, ресторани).

3. Ріст добробуту місцевого населення

+	-
Туризм має широкі зв'язки з іншими сферами економічної діяльності, а отже, непрямо впливає на створення робочих місць і доходи. Дієва боротьба з бідністю.	Створення дисбалансу, підвищення цін на внутрішньому ринку.
Залучення інвестицій, розширення сектора послуг, підвищення ступеня диверсифікації економіки.	Виникнення економічної нерівності.
Розвиток більш сучасної інфраструктури, яка використовується не тількитуристами, але и місцевими жителями.

Туристична діяльність, беззаперечно, стимулює розвиток інших галузей економіки, сприяє диверсифікації економіки. В туристичних регіонах активніше розвиваються сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво. Все це сприяє розвитку економіки, створенню робочих місць для місцевого населення, підвищенню їхнього рівня життя. Особливо це стосується слаборозвинених, гірських, сільських місцевостей.

Проте, з іншого боку, збільшення кількості туристів призводить до того, що місцевим жителям починає бракувати продуктів харчування, предметів вжитку, тобто починається конкуренція між туристами й місцевими жителями. Це, у свою чергу, зумовлює підвищення цін на основні групи товарів.

У багатьох випадках туризм поповнює бюджети багатих верств населення, тобто збагачує багатих і збіднює бідних, посилюючи тим самим соціальну нерівність суспільства. Деякі місцеві жителі заздрять очевидному добробуту туристів і заради задоволення своїх

зростаючих запитів можуть здійснювати протиправні й аморальні дії, які зовсім не притаманні їх "дотуристській" культурі. Буває, що контакт із туристами породжує в місцевих жителів незадоволеність своїм життєвим рівнем, особливо, якщо вони не бачать для себе суттєвої вигоди від грошей, витрачених туристами.

4. Створення робочих місць

+	-
Сьогодні туризм - одна із сучасних індустрій із найбільш високими можливостями створення робочих місць (у зв'язку з орієнтацією на сервіс, туризм важко „автоматизувати").	Туризм створює здебільшогонизькооплачувані, сезонні робочі місця, які не дають можливості для росту кваліфікації. Кваліфіковані робочі місця часто недоступні для сільського населення, в нього невистачає вмінь та фінансових можливостей, щоб незалежно вестибізнес.
Велика кількість створюваних робочих місць для працівників із низькою кваліфікацією не завжди є негативним фактором, оскільки вони заповнюються місцевими жителями без високого освітнього рівня.	„Імпорт" управлінського персоналу.
Туризм також створює частину кваліфікованих робочих місць для виконання різних завдань (гіди, менеджери у сфері туризму та охорони природи).

Участь місцевих жителів передбачається в таких сферах туризму, як сфера гостинності, виробництво і збут сувенірної продукції, виробництво і постачання продуктів харчування, обслуговування туристських маршрутів, участь в анімаційних заходах, виконання охоронних функцій. Надання роботи місцевим жителям дозволяє не тільки підвищити рівень їх зайнятості, але й сприяє їх закріпленню на споконвічних територіях, а також - поверненню з міст.

5. Вплив на сферу культури

+	-
Сприяння взаєморозумінню між народами і „модернізації".	Руйнування культурних цінностей, що склалися (ріст злочинності, проституції).
Посилення культурної самосвідомості місцевого населення.	Комерціалізація традиційних культурних цінностей.
Привернення уваги до проблем третього світу.	Ізольованість туристичних центрів від реального життя приймаючих сторін.

Діє і так званий фактор прискорення, чи ланцюгова реакція. Справа в тому, що успішне створення і розвиток місцевої бази туризму буде сприяти привабленню в розвиток туризму нових інвестицій із національних та іноземних джерел. Більше того, може бути створена місцева промисловість із виробництва продукції, якої потребує туризм і яку раніше доводилося імпортувати. Все це не тільки збереже іноземну валюту, поліпшить платіжний баланс, але й забезпечить великі можливості працевлаштування місцевого населення і, як наслідок, - збільшення доходів від податків. З'являється можливість частину бюджетних надходжень спрямовувати на фінансування розвитку інфраструктури, реставрацію та відновлення пам'яток історії й культури, здійснення природоохоронних програм, програм соціального розвитку.

У результаті можна дійти висновку, що, по-перше, екотуризм виконує низку важливих соціально-економічних функцій, особливо на регіональному рівні. По-друге, екотуризм може мати як позитивні, так і негативні наслідки. По-третє, для того, щоб мінімізувати негативні соціальні й економічні ефекти розвитку екотуризму, необхідно ретельно планувати, моніторити та вчасно коригувати його розвиток.

<<< назад | зміст | вперед >>>