<<< назад | зміст | вперед >>>

Розвиток туристичного бізнесу регіону

РОЗДІЛ VI. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ НА БУКОВИНІ

§6.2. Види та базові принципи екологічного туризму

На Всесвітньому екотуристичному Саміті у травні 2002 року була прийнята Квебекська декларація з екотуризму, яка містить рекомендації з розвитку екологічного туризму в різних країнах. На Саміті було досягнуто домовленості відносно трактування терміна "екотуризм". Як було підкреслено, хоч словосполучення екотуризм використовується вже майже 20 років, відсутність чіткого визначення поняття призводить до знецінення концепції цього виду діяльності в цілому.

Чому досі не існує загальноприйнятого визначення екотуризму?

По-перше, існує понад тридцять тією чи іншою мірою споріднених і взаємопов'язаних понять і термінів. Наведемо кілька найбільш відомих.

Природний туризм - будь-які види туризму, які безпосередньо залежать від використання природних ресурсів в їх відносно незмінному стані.

Як різновид природного туризму інколи виділяють біотуризм, метою якого можуть бути будь-які об'єкти живої природи, від окремих видів до угруповань і біоценозів.

Всесвітня туристична організація ВТО використовує термін пригодницький туризм як більш широке поняття, що включає в себе й екологічний туризм.

Сільський зелений туризм або агротуризм - це фактично відпочинок у сільській місцевості. Туристи деякий час ведуть сільський спосіб життя серед природи, знайомляться з цінностями народної культури, прикладного мистецтва, з місцевими звичаями.

У німецькомовних країнах терміни "екологічний туризм" та "зелений туризм" використовують рідко. Більш розповсюджені терміни "м'який туризм" чи "екологічно та соціально відповідальний туризм".

Більш широке поняття "стійкий туризм". Згідно з визначенням ВТО та Всесвітньої Ради з туризму та подорожей, "стійкий туризм відповідає потребам як туристів, що відвідують туристичні центри, так і населення останніх; окрім того, він передбачає забезпечення й оптимізацію перспектив майбутнього розвитку. Ресурси використовуються в такий спосіб, щоб задовольнити економічні, соціальні й естетичні потреби, але при цьому зберегти культурну унікальність, важливі екологічні особливості, різноманіття біологічних видів і життєво важливі системи". Стійкий туризм повинен відповідати критерію економічної, соціальної, екологічної, культурної сумісності.

По-друге, екотуризм у різних регіонах світу трактується по-різному. У світі прийнято традиційно розрізняти дві моделі екологічного туризму: західноєвропейську, орієнтовану на культурний ландшафт та на збереження цього ландшафту, та австралійську, що реалізується у формі подорожей у переважно непорушену природу.

По-третє, спостерігаються й географічні відмінності у визначеннях, які пов'язані з відмінностями в поглядах на туризм. Експерти з розвинених країн - постачальників екотуристів бачать екотуризм очима споживачів (гостей), узгоджуючись з їх побажаннями й рекреаційними потребами. Туроператорів приймаючої сторони хвилює прибуток і вклад туризму в соціально-економічний розвиток країни.

По-четверте, слово "екотуризм" першочергово використовували маркетологи для приваблювання туристів, орієнтованих на природу, її захист й активний відпочинок. Насправді таких туроператорів мало хвилювала охорона навколишнього середовища. Тому ідеї екотуризму довгий час викликали скептичне ставлення теоретиків туризму.

На нашу думку, всі визначення екологічного туризму, які зустрічаються в літературі, можна умовно поділити на дві групи. У першій - екотуризмом називають туризм, головним об'єктом якого є природа та її захист:

"Екотуризм - життєздатний туризм, чутливий до навколишнього середовища, що включає вивчення природного і культурного навколишнього середовища і має на меті поліпшення стану в цьому середовищі" (Т. Міллер, 1978).

"Екологічний туризм - це поєднання подорожі з екологічно чутливим ставленням до природи, що дозволяє поєднати радість знайомства і вивчення зразків флори і фауни з можливістю сприяти їх захисту" (Гектор Цебаллос-Ласкурейн, 1980).

У Росії термін "екологічний туризм" з 'явився в середині 80-х років в Бюро міжнародного молодіжного туризму "Супутник" Іркутського обкому ВЛКСМ. Під словосполученням "екологічний туризм" розуміли маршрути, обладнані так, що присутність туристів мінімально відображалася на природному середовищі, а самі вони не тільки відпочивали, але й знайомилися з екологічними проблемами Байкалу і, по можливості, брали участь у їх розв'язанні.

"Екотуризм - це природний туризм, що сприяє охороні природи" (Всесвітній Фонд дикої природи, 1990).

"Екотуризм - це природно-орієнтований туризм, що включає програми екологічної освіти і здійснюється у відповідності до принципів екологічної стійкості" (Національна стратегія екотуризму Австралії, Департамент туризму, Канберра, 1992).

,,Екотуризм - будь-яка подорож, протягом якої мандрівник вивчає навколишнє середовище, подорож, у якій природа є головною цінністю" (Ward N.K., 1997).

"Екотуризм - це екологічно стійка форма природного туризму, зорієнтована перш за все на життя в дикій природі та її пізнання, яка організовується відповідно до етичних норм так, щоб звести до мінімуму вплив на навколишнє середовище, споживання і витрати, і орієнтована на місцевий рівень. Зазвичай така форма туризму розвивається на територіях, що охороняються, і покликана робити внесок у збереження цих територій" (Fennel, D. Ecotourism Routledge, 1999).

"Екотуризм - вихід у природу груп екологів із метою прибирання сміття, ліквідації руйнувань, відновлення підземних джерел" (А.С. Слепокуров, 2000).

"Екотуризм включає всі форми природного туризму, при яких основною мотивацією туристів є спостереження та прилучення до природи" (ВТО, 2001).

"Екотуризм - це концепція, метою якої є збереження природних пейзажів" (Європейська підготовча конференція до 2002 року, Зальцбург, Австрія ,2001).

"Екологічний туризм - це напрямок туризму, який базується на максимізації використання природно-рекреаційних благ та ресурсів і спрямований на еколого-просвітницьку діяльність" (О.О. Любіцева, К. Стащук, 2002).

Інший підхід розглядає екологічний туризм як приклад стійкого туризму. Цей вид туризму базується й реалізує на практиці головні принципи концепції стійкого розвитку:

"Екотуризм - відповідальна подорож у природні зони, області, що зберігає навколишнє середовище і підтримує добробут місцевих жителів" (Міжнародна організація екотуризму (TIES).

"Екологічний туризм - подорож із відповідальністю перед навколишнім середовищем на відносно незайманих природних територіях із метою вивчення й насолодження природою та видатними пам'ятками культури, що сприяє охороні природи, "м'яко" впливає на навколишнє середовище, забезпечує активну соціально-економічну участь місцевих жителів і отримання ними переваг від цієї діяльності" (Міжнародний Союз Охорони Природи і природних ресурсів).

"Екологічний туризм - це цілеспрямовані подорожі в природні території з метою більш глибокого розуміння місцевої культури і природного середовища, які не порушують цілісність екосистем, при цьому роблять охорону природних ресурсів вигідною для місцевих жителів" (Товариство Екотуризму, 1994).

"Екотуризм належить до тих форм туризму, при яких робиться свідома спроба звести до мінімуму негативний вплив на навколишнє середовище, допомогти у фінансуванні природних територій, що охороняються, створити джерела доходів для місцевого населення" (Робоча група з екотуризму Федерального міністерства з фінансового співробітництва і розвитку Німеччини, 1995).

"Екотуризм координує, допомагає і стимулює використання культурних і природних туристських ресурсів, признаючи важливість зберігання місцевої культурної спадщини і природних ресурсів області (регіону) для місцевого населення і майбутніх туристів" (М.Майя, 1997) [8].

"Екотуризм - це будь-який вид прибуткової туристичної діяльності, що сприяє формуванню екологічного світосприйняття, приносить користь навколишньому природному середовищу, культурній, культурно-історичній і генетичній спадщині, з метою сталого розвитку туристичних регіонів, підвищення культурного рівня і достатку населення, в тому числі шляхом відрахування певної частини отриманого прибутку на фінансування проектів, спрямованих на досягнення вказаних завдань" (В.А. Ємельянов, 2001).

"Екотуризм визнає першість інтересів місцевих мешканців у туристському освоєнні території, захищає місцеву флору і фауну, забезпечує місцевих мешканців економічними стимулами зберігати навколишнє середовище" (Міжнародне товариство за виживання, 2002).

"Екологічний туризм включає всі види туризму, орієнтовані на збереження природного довкілля, зокрема заповідних ландшафтів, налагодження гуманних стосунків із місцевим населенням та органами самоврядування, поліпшення фінансово-економічного благополуччя регіонів" (Я.Б. Олійник, В.І. Гетьман, 2002).

"Екологічний - туризм, сумісний з екологічними і соціальними вимогами, відповідальний перед природою, сприяє її захисту, підвищує культуру подорожуючих, виконує освітню функцію, дбайливо ставиться до традиційних культур і місцевих співтовариств" (Є.Ю. Лєдковських, А.В. Дроздов, Н.В. Моралева, 2002).

"Екотуризм - вид туризму, що ґрунтується на туристському попиті, пов'язаний із туристськими потребами в пізнанні природи і робить внесок у збереження екосистем при повазі до інтересів місцевого населення" (В.В. Храбовченко, 2003).

"Екологічний туризм можна визначити як інтегруючий напрямок рекреаційної діяльності, спрямований на гармонізацію відносин між туристами, туроператорами, природним середовищем та місцевими громадами, що реалізується через екологізацію всіх видів туристичної діяльності, охорону природи, екологічну освіту та виховання" (О.Ю. Дмитрук, 2004).

"Екологічний туризм - це відвідування унікальних природних територій, яких мало торкається господарська діяльність, які зберегли традиційний уклад життя місцевого населення; підвищення рівня екологічної культури всіх учасників туристичного процесу і підвищення життєвого рівня місцевого населення, дотримання природоохоронних норм і технологій при виконанні екологічних турів і програм" (Т.К. Сергеева, 2004).

На Всесвітньому екотуристичному саміті у травні 2002 року була прийнята Квебекська декларація з екотуризму, яка містить рекомендації з розвитку екологічного туризму в різних країнах. На саміті було досягнуто домовленості відносно тлумачення терміна "екотуризм", адже відсутність чіткого визначення поняття призводить до знецінення концепції цього виду діяльності і до неможливості отримувати точні статистичні дані з розвитку екотуризму. Декларація вказує, що поняття "екотуризм"

застосовується тільки відносно тих видів туризму, які спрямовані на політичну і фінансову підтримку захисту навколишнього середовища, визнання й повагу місцевого та корінного співтовариств, культурну і природоохоронну освіту туристів.

Концепцію екотуризму можна розглядати у вигляді таких базових принципів (рис.6.1) [51]:

Рис. 6.1. Базові принципи екотуризму

Основні принципи екотуризму за Вестерном [52]:

1. Подорожі в природу, причому головний зміст таких подорожей - знайомство з живою природою, а також із місцевими звичаями та культурою.
2. Зведення до мінімуму негативних наслідків екологічного і соціально-культурного характеру, підтримка соціальної стійкості середовища.
3. Сприяння охороні природи і місцевого соціокультурного середовища.
4. Екологічна освіта.
5. Участь місцевих жителів і отримання ними доходів від туристичної діяльності, що створює для них економічні стимули до охорони природи.
6. Економічна ефективність і внесок у стійкий розвиток відвідуваних територій.

Тур є екологічним, якщо:

Принципи		Відмітні риси екотуризму
1.Зведення до мінімуму негативних наслідків екологічного і соціально-культурного характеру, підтримка соціальної стійкості середовища.		-  Не  перевищуються гранично  допустимі  рекреаційні навантаження.
		-  Розвиток туризму ретельно планується, контролюється й управляється.
		-  Дотримуються   правила   поведінки,   розроблені   для відвідуваних природних територій.
		-  Екологічний     транспорт,       що      використовується туристами.
		-  Сміття не викидають на загальний смітник, а збирають спеціальним     способом,     видаляють     з     території     і направляють на екотехнологічну переробку.
		-  Привали,  бівуаки і  вогнища  влаштовують тільки  в спеціально обладнаних місцях.
		-  Не  допускається  придбання  сувенірів,  зроблених  з об'єктів живої природи.
		-  Гриби,   ягоди,   квіти,   лікарські   рослини,   будь-які природні сувеніри збирають тільки там і тоді, коли це дозволено.
		-  Готелі,    кемпінги,    кордони,    в    яких    зупиняються туристи, розміщені так, щоб не порушувати нормальний, екологічно стійкий розвиток навколишнього ландшафту і не спотворювати його вигляд.
		-  Готелі     й     кемпінги     побудовані     з     екологічно нешкідливих   матеріалів,   їх   мешканці   не   витрачають надмірно енергію  й  воду,  при цьому стоки  й  викиди очищуються,    інші    відходи    утилізуються.    В    ідеалі використовують „замкнені" екотехнології.
		-  їжа туристів екологічно чиста й корисна, при цьому в раціоні присутні місцеві продукти.
2. Сприянняохороні природи і місцевого соціо-культурного середовища.		-   Туристична діяльність забезпечує джерела додаткового фінансування заповідних територій чи природоохоронних заходів.
		-  Учасники      турів      беруть      посильну      участь  у природоохоронній      діяльності       (волонтери,  дитячі екотабори).
		-  Туристи з повагою ставляться до місцевих культурних традицій,  звичаїв,  устрою  життя,  прагнуть  вивчити   й зрозуміти їх.
		-  Розвиток         туризму         сприяє         налагодженню співробітництва    заповідних    територій     із     місцевим населенням, підвищенню престижу заповідних територій, розширенню      міжнародних      контактів      заповідних територій.
3. Екологічна освіта.		-  Туристи    заздалегідь,    ще    до    початку    подорожі, отримують інформацію про природу і правила поведінки в місці проведення туру.
		-  Туристи чітко усвідомлюють свою відповідальність за збереження природи.
		-  Тури й екскурсії обов'язково передбачають екологопізнавальний компонент.
		-  Тури проводять кваліфіковані гіди-екологи.
		-  Об'єктами     відвідування     є     цікаві     і     екологічно сприятливі природні й культурні ландшафти.
		-  У   програму   включають   відвідування   навчальних екологічних   стежок,   музеїв   природи   та   краєзнавчих музеїв, екотехнологічних господарств.
		-  Туристи      цікавляться      місцевими      екологічними проблемами та шляхами їх розв'язання.
		-  Туристи  доступними  їм   шляхами   беруть   участь   у розв'язанні місцевих екологічних проблем.
4. Участь місцевих жителів і отримання ними доходів від туристичної діяльності, що створює для них економічні стимули до охорони природи.		-  Переважно    використовується    місцева   продукція    і робоча сила.
		-  Місцеві жителі долучаються до туристичного бізнесу і отримують можливості розвивати свої традиційні форми господарювання.
		-  Доходи від екотуристичної діяльності отримують різні соціальні   верстви       і   групи   населення,   при    цьому збереження   природного   середовища   стає   економічно вигідним для місцевого населення.
5. Економічна ефективність і внесок у стійкий розвиток відвідуваних територій.	-  Комплексний     підхід     до     розвитку     туристичної діяльності.
	-    Ретельне планування, моніторинг й управління. -    Інтеграція екотуризму в місцеві плани регіонального розвитку.  -   Тісне співробітництво організацій різного профілю.
	- Доходи від туризму не вилучаються повністю з місцевого бюджету,    а    сприяють    його    наповненню,    підтримці місцевої економіки.

У науковій літературі зустрічається багато різних класифікацій видів екологічного туризму. Зокрема, В.В. Храбовченко пропонує виділяти чотири основних види екотуризму [37]:

1. Науковий туризм.
2. Тури історії природи.
3. Пригодницький туризм.
4. Подорожі в природні резервати, заповітні території.

В англомовних країнах за специфікою занять умовно виділяють:

1. Науковий туризм;
2. Пізнавальний;
3. Рекреаційний.

Таблиця 6.7

Основні види екологічних турів та їх цілі за А.Б. Косолаповим [19]

Види екологічного туру	Основні цілі
Наукові і пізнавальні тури	Орнітологічні,  ботанічні, ландшафтно-географічні, археологічні,   етнографічні та інші дослідження
Пригодницькі тури	Пішохідні, водні, кінські,  гірські подорожі
Літні студентські (учнівські) практики	Ознайомлювальні,  виробничі, переддипломні і т.д.
Літні табори і програми для учнів	Краєзнавчі,    ботанічні,     зоологічні, археологічні, геологічні і т.д.
Поїздки одного дня	Екскурсії, відпочинок
Внутрішні чи міжнародні тури	Поїздки на екологічні  конференції, симпозіуми,   відвідування   друзів   і родичів, відрядження

До видів екологічного туризму відносять широкий діапазон діяльності - від тривалих науково-пізнавальних екотурів до короткотермінових маршрутів вихідного дня. Різноманітність видів і форм екологічного туризму, відповідності до традицій, що склалися на певній території, можна розділити на два основних класи:

1. Екотуризм у межах заповітних територій і в умовах "дикої" непорушеної чи мало зміненої природи. Розробка і проведення таких турів - класичний напрямок в екотуризмі; відповідні тури є екотурами у вузькому значенні цього терміна, їх можна віднести до австралійської моделі екотуризму

2. Екотуризм за межами заповідних територій, на території окультуреного чи культурного ландшафту. До цього класу належить дуже широкий спектр видів екологічно орієнтованого туризму; цей тип туризму можна віднести до західноєвропейської моделі екотуризму.

Такий поділ важливий для обліку потоків екотуристів, для менеджменту і туроперейтингу, для наукових досліджень із проблем еклогічного туризму.

Екологічні тури можна класифікувати за різними ознаками: за способом пересування, за тривалістю і т.д. Проте найбільш суттєвими слід вважати дві видові ознаки - мета та об'єкт туру.

Об'єкт в екотуризмі визначає зміст програми екотуру і, частково, форму його організації. Основними об'єктами є:

- заповідні території різних категорій і видів;
- найбільш популярні біологічні види (представники флори й фауни), так звані види - флагмани, ендемічні і реліктові види;
- унікальні об'єкти неживої природи (геологічні, геоморфологічні, гідрологічні та інші елементи ландшафту);
- екзотичні рослинні угруповання та біоценози в цілому, наприклад ліси, степи, тундра в різні пори року;
- кар'єри, в яких можна зробити палеонтологічні, ботанічні та інші знахідки для колекції;
- природно-антропогенні ландшафти в цілому, а також культурні, етнографічні, археологічні, історичні і меморіальні об'єкти, що знаходяться в їх межах.

Пропонуємо систематизувати екотури за основною метою, виділяючи науково-пізнавальні та рекреаційні екологічні подорожі (рис. 6.2). Рекреаційні екологічні тури в свою чергу поділяються на пасивно-рекреаційні та активно-рекреаційні.

Мета туру та його об'єкти пов'язані між собою; обидві видові ознаки не можна вважати абсолютно незалежними засадами класифікації (в реальній програмі туру його мета та об'єкти часто поєднуються і суміщаються). Все ж, організатор і учасник екотуру може визначити його головні особливості й віднести кожний конкретний екотур до певного виду.

Дуже важливими класифікаційними ознаками для виділення форм екотурів служить вік і стан здоров'я учасників, а також чисельність груп.

За віком екотуристів розрізняють:

- дитячий екотуризм;
- молодіжний екотуризм;
- туризм дорослих людей;
- туризм людей пенсійного віку.

За фізичним станом туристів розрізняють:

- туризм з учасниками з обмеженими фізичними можливостями;
- туризм з учасниками в нормальній фізичній формі.

За чисельністю груп:
- туризм із малими групами;
- туризм із великими групами.

Виділення всіх цих видів екотуризму досить умовне. Іноді буває важко провести чітку межу між різними видами екотуризму. Одначе, облік особливостей різних видів екотуризму може бути корисним для того, щоб визначитися, з якими категоріями відвідувачів ви хотіли б працювати і які з них найбільше відповідають специфіці вашої території.

Рис. 6.2. Систематизація екотурів за основною метою

Побудуємо більш лаконічну класифікацію за ієрархічним іринципом [43].

Таблиця 6.7

Ієрархічна класифікація екотурів

Ієрархічний рівень	Категорії
Тип	Природно-орієнтований
Класи	1. Екотури в „дикій" природі, в межах заповідних територій. 2.Екотури поза межами заповідних територій, на території культурного ландшафту.
Види	1. Заметою. 2. За основним об'єктом.
Форми	1. За віком учасників. 2. За станом їх здоров'я. 3. За чисельністю груп.

До речі, з великої кількості природно-орієнтованих турів американці віддають перевагу відвідуванню національних парків та інших заповідних територій [53].

Таблиця 6.8

Форми турів, яким віддають перевагу американці
(сума перевищує 100%, оскільки не потребувалося однієї відповіді)

Форма туру	%
Відвідування парків	55,8
Пішохідні походи	55,0
Відвідування заповідних територій	47,8
Спостереження за „дикою"природою (не враховуючи бердсвотчінг)	45,8
Походи природними стежками (екостежками)	37,1
Еколого-освітні тури	20,3
Бердсвотчінг	19,5
Велосипедні тури	18,7
Рибалка на прісних водоймах	17,9
Дайвінг	14,7
Відвідування болот	12,0
Походи в гори, скелелазання	11,6
Каноінг та каякінг	9,2
Життя на ранчо	4,0
Плавання	3,6
Походи на човнах	3,6
Берегові тури	3,2
Океанічні тури	2,8
Життя на кемпінгу	2,0
Відвідування природних видатних місць	1,2

У цілому для розвитку екотуризму в останні роки характерні кілька тенденцій.

З одного боку, екотуризм стає все більш різноманітним, постійно виникають його нові види. З іншого боку, зростає його інтеграція з іншими галузями туристичної індустрії. Прихильники класично природоохоронного екотуризму в його вузькому трактуванні занепокоєні зростаючим негативним впливом значних потоків екотуристів; у свою чергу, в масових видах "курортного" чи "екскурсійного" туризму з'являються елементи туризму екологічного, наприклад недовготривалі відвідування національних парків та інших природних територій [46].

<<< назад | зміст | вперед >>>