<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Великий Любінь

Як свідчать археологічні знахідки, на території сучасного Великого Любеня, починаючи з неоліту, жили люди. Перші згадки про селище припадають на період існування Стародавньої Русі - початок століття. Населений пункт виник як укріплення від набігів татаро-монгольських орд на стародавні руські землі. В середині V століття селище було поділене на дві частини: Великий і Малий Любінь. У 1515 році селище належало львівським патриціям родини Вільчеків.

Під час татарських нападів у 1624 і 1648 pp. Великий Любінь був ущент зруйнований, багато жителів було винищено та захоплено в полон. Лише в кінці XVIII ст. його відбудували знову.

Дослідники, медики почали прискіпливо вивчати цілющі води. Першу згадку про великолюбінські сірководні джерела знаходимо в трактаті краківського лікаря Войцеха Очка, (особистого лікаря короля Стефана Баторія), який у 1578 році писав, що ці джерела мають силу виліковувати хворих людей. Один із місцевих феодалів, який наприкінці XVI століття володів Великим Любенем, побудував тут першу примітивну лікарню, яка приносила величезні прибутки її власникам, переходила від одного магната до іншого.

Власники Великого Любеня час від часу змінювалися - князі й графи, магнати Параві, Вільчеки, Яблоновські. Після відміни кріпосного права в Австро-Угорській імперії в 1848 році власником Великого Любеня став І. Бруннер, який розбагатів на експлуатації нафтових промислів Борислава. Він реконструював здравницю, побудував водолікарню, корпуси якої назвав іменами дочок «Софія», «Марія», «Гелена», а джерела іменами синів «Людвіг» та «Адольф».

Відкриття джерел пов'язано з легендою, що в давні часи тут ясив пастух Павло, який страждав на жахливі болі в суглобах Якось він занурився в тухлувату воду та вийшов здоровим і сильним на здивування всім очевидцям.

<<< назад | зміст | вперед >>>