<<< назад | зміст | вперед >>>

Пендерецький О.В. Територіальна організація промислового туризму Карпатського суспільно-географічного району та основні напрямки її вдосконалення

РОЗДІЛ IV. CУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОМУ РАЙОНІ

4.1. Територія Карпатського туристичного регіону

4.1.3. Івано-Франківська область

Івано-Франківщина є батьківщиною оспіваних у «Слово о полку Ігоревім» князя Ярослава Осмомисла і княгині Ярославни, дівчини-патріотки з Рогатина, що увійшла в історію під ім'ям Роксолани і як дружина султана відіграла значну роль у політичному житті Туреччини XVI ст. Тут народились керівник опришківського руху Олекса Довбуш, сподвижник Богдана Хмельницького Семен Височан, письменники Іван Вагилевич, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович, Марійка Підгірянка, мистецтвознавець Святослав Гординський, композитор Анатолій Кос-Анатольський, художники Ярослав Пстрак та Василь Касіян, скульптори Михайло Бринський та Григорій Крук, провідні діячі національно-визвольного руху Дмитро Вітовський та Степан Бандера – найбільший націоналіст за всю історію України, Великий Українець і проголошений народом Герой України [39].

Тут бували і працювали Іван Франко, Михайло Грушевський, Денис Січинський, Олександр Олесь, Богдан Лепкий, Олекса Новаківський, Михайло Коцюбинський, Максим Рильський. 1919 року, коли Станіслав був столицею ЗУНР, тут в різний час побували Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Євген Коновалець.

Івано-Франківська область простяглася з північного заходу на південний схід уздовж орографічної осі Українських Карпат (рис. 4.11). Вона межує з Львівською, Тернопільською, Чернівецькою та Закарпатською областями. На крайньому півдні впродовж 50 км межа області є державним кордоном України з Румунією. Межа із Закарпаттям, що проходить по Карпатському хребту, протягом століть, до 1945 року, теж була кордоном - то з Угорщиною, то з Чехословаччиною. Поряд із Закарпаттям, це найвисокогірніша область України. Близько 43 % її території складають гірські масиви, наймальовничішими серед них є: Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини. Не менш строката область і в етнографічному плані. Вона складається з самобутніх етнографічних районів Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття. Їх мешканці найповніше зберегли національний давньоукраїнський колорит з багатою матеріально-духовною культурою, а також низку самобутніх відмінностей в обрядах, народній архітектурі, одязі, побуті, мистецьких ремеслах, що привертає неабияку увагу туристів. Завдяки мальовничій ландшафтно-етнографічній строкатості, Івано-Франківщина має сформований імідж одного з найпопулярніших туристичних реґіонів України. Туристичному руху в області притаманні такі специфічні риси: масовість, активність, молодіжність, помірна цінова політика туробслуговування. Ці риси вигідно вирізняють Івано-Франківщину на туристичному ринку Карпатського реґіону.

Рисунок 4.11. Осередки промислового туризму Івано-Франківської області (умовні позначення див. рис. 4.8)

За характером рельєфу область поділяється на три частини: рівнинну, передгірську і гірську. Рівнинна частина розташована на північному сході і прилягає до Дністра. Тут розташований обласний центр – м. Івано-Франківськ (255 м над рівнем моря). Передгірську частину області складають горбисті передгір'я висотою 400-600 м. Гірська частина області зайнята Східними Карпатами, що поділяються на масиви Чорногора, Ґорґани, Гриняви, Чивчини. У Чорногірському хребті (на межі з Закарпаттям) підноситься найвища гора України – Говерла (2061 м).

Клімат області помірно континентальний. Зима м'яка, з середньою температурою січня мінус 5 °С; літо тепле, з середньою температурою липня плюс 18 °С. У Карпатах клімат більш суворий і змінюється з наростанням висоти. Середні температури тут на 3-5 °С нижчі, ніж у передгірській зоні. На схилах Карпат сніг лежить до п'яти місяців, що сприяє розвиткові гірськолижного спорту. Річки в значній частині мають гірський характер, утворюють каскади й водоспади, надаються до водного туризму. Найбільші річки Дністер і Прут (р. Прут бере початок на території області, з-під Говерли).

Поряд із Закарпаттям, Івано-Франківщина – найлісистіша область України. Лісовими масивами вкрито 41 % території області. У рівнинній частині переважають листяні, в передгірській – хвойні ліси. Серед хвойних порід переважає ялина, яку місцеве населення називає смерекою. На висотах понад 1500 м починаються субальпійські луки (полонини).

Понад третина лісового фонду області – унікальні екосистеми передгірних та гірських дубово-букових і ялинових (смеречники) карпатських пралісів, що перебувають під охороною держави та використовуються для розвитку екологічного туризму.

На території області є 147 об'єктів природно-заповідного фонду. Серед них значні за площею гірськолісові резервати "Садки", "Джурджівський", "Княждвірський", "Скит Манявський", найбільший у реґіоні Карпатський НПП та НПП "Гуцульщина". Карпатський НПП створений у 1980 р. на площі 50,3 тис. га. Національний парк охоплює верхів'я річок Прут і Чорного Черемошу з г. Говерлою і включає 12 паркових лісництв, земельний фонд селянських спілок, а також землі селищних та сільських рад – Яремчі, Микуличина, Кремінця, Ворохти, Яблуниці. Основне завдання парку полягає у збереженні природи східного макросхилу Українських Карпат, його гірських і долинно-річкових ландшафтів, цінних історичних, архітектурних та етнографічних пам'яток. Карпатський національний парк є одним з основних рекреаційних районів Карпатського реґіону та України. Кліматичні та географічні умови парку сприятливі для відпочинку й оздоровлення. Тут створена потужна матеріально-технічна база рекреаційного обслуговування.

Природними рекреаційними ресурсами виступають м'який клімат, лісові масиви, водні рекреаційні ресурси, лікувальні мінеральні води, численні природоохоронні об'єкти, історико-культурні пам'ятки. Рельєф території та тривалість снігового покриву сприятливі для розвитку різних видів гірськолижного спорту. В літньо-осінній період відпочиваючим пропонується цікава туристично-екскурсійна програма.

З метою ознайомлення з природними екосистемами і геологічними та геоморфологічними пам'ятками у парку прокладена широка мережа екотуристичних маршрутів: ботанічний, зоологічний та географічний на г. Брескул (1910 м), ландшафтний на г. Говерлу (2061 м), ботанічний та ландшафтно-географічний на г. Піп Іван (2020 м), загально-краєзнавчий на "Скелі Довбуша" та багато інших.

НПП "Гуцульщина" створений у 2002 р. на площі 32,271 тис. га (у тому числі 7606 га надані НПП у постійне користування). Національний парк розташований у Покутсько-Буковинських Карпатах на території Косівського адміністративного району, де найвиразніше і найповніше збереглися прадавні самобутні промисли, традиції і звичаї гуцулів. Ця територія відзначається великою історико-культурною цінністю, зокрема, тут щорічно відбувається всесвітній Гуцульський фестиваль. Унікальні ландшафтні комплекси й гірські екосистеми (23 пам'ятки природи) органічно поєднані з колоритним етнокультурним середовищем та багатими рекреаційними ресурсами.

Рельєф парку складений низкою низькогірних та середньогірних хребтів, що простягаються паралельними пасмами з північного заходу на південний схід. Найвища вершина парку – г. Ґреґіт (1472 м) – її схили вкриті кам'яними розсипами-ґреґотами. На окремих хребтах, зокрема на Сокільському, виступають скелі висотою 20-40 м, які є популярним місцем тренувань туристів та альпіністів.

Територією парку протікають численні річки й потоки. Найбільші з них – Черемош, Рибниця, Лючка, Пістинька. У гірській місцевості та при виході з гір річки утворюють перекати і водоспади, які місцеве населення називає "гуками" через гуркіт, який вони створюють. Гірські водоспади та плеса річок виступають зонами масового відпочинку населення краю та численних рекреантів. На Черемоші існують всі умови для розвитку водного туризму. В урочищі Лебедин на висоті 650 м розташована "перлина" Гуцульщини – озеро Лебедине, мальовниче плесо якого в обрамленні смарагдових гір вабить до себе екотуристів з усіх куточків країни.

Серед рослинності парку переважають лісові екосистеми, на які в горах припадає 60 %, а в передгір'ях близько 24 % території НПП. Основні лісоутворюючі породи гір – бук, смерека (ялина), дуб, ялиця, граб. У низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Під Ґреґотом та Ігрецем збереглися смерекові праліси, а на хребтах Сокільський і Каменистий – букові праліси з домішкою ялиці та явора.

На території НПП "Гуцульщина" розташовані численні туристичні бази, бази відпочинку, санаторії. У забудові рекреаційних споруд використано елементи народної гуцульської архітектури, які органічно поєднуються з ландшафтами, створюючи шедеври архітектурно-паркового мистецтва.

Для потреб екотуризму адміністрацією парку маркується розгалужена мережа еколого-пізнавальних стежок, серед них найпопулярніші такі: на хребет Брусний, на гори Клифу, Рокиту, Михалків, на хребет Каменистий, в урочище "Дубина".

У Галицькому районі, на базі регіонального ландшафтного парку, у 2004 р. створено Галицький національний природний парк, до складу якого частково входить ландшафтний заказник місцевого значення «Річка Лімниця» з водоохоронною смугою вздовж берегів шириною 100 м. Це – одна з найбільш характерних для області гірських річок. Вона є цінним джерелом чистої питної води в даний час і на перспективу, має сприятливі умови для життя, нересту і розвитку цінних видів риб – рибця, морени, гірської форелі, а також примноження цінних хутрових звірів та водоплавних птахів. На всій протяжності долина річки Лімниці цінна в естетичному та рекреаційному відношенні. Однак річка потерпає від значного антропогенного навантаження, береги її засмічені побутовими та промисловими відходами, мають місце непоодинокі випадки миття машин в ріці, забору гравію та інші порушення заповідного режиму.

Велику цінність щодо надбання індустріальної культури мають історичні сакральні споруди. Тут, окрім збережених чи відновлених пам’яток (храм святого Пантелеймона XII ст., церква Різдва Христового XIII-XVIII ст., Успенська церква XVI ст., літописні Галичина могила та Княжа криниця), є ще фундаменти 14 церков XII-XIII ст., залишки печерних монастирів, фортифікаційних споруд тощо.

Галицький, а по-іншому Старостинський замок уперше згадується в літописах під 1114 роком. Очевидно, за словами заступника генерального директора заповідника Ярополка Клюби, в XII-XIII століттях тут була міцна дерев’яна цитадель. Вона слугувала для оборони княжої пристані на Дністрі. Тим часом археологічні розкопки показують, що ця гора була освоєна ще в перші століття нашої ери (можливо, фракійцями). У 1947 році тут знайшли справжній скарб - понад 600 срібних арабських дирхем IX-XI століть, що підтверджує: Галич був не лише адміністративним, а й значним торговельним центром середньовіччя.

У середині XIV століття, після того як Польща та Литва поділили між собою галицькі землі, дерев’яний замок повністю відбудовують. Галич разом із замком кілька разів переходив від одного центральноєвропейського монарха до іншого. Нарешті, 1387 року Галицько-Волинська держава, заснована твердою рукою князя Романа Мстиславовича та перетворена у 1253 році його сином Данилом у Руське Королівство, перестала існувати. Галич на чотириста років відійшов до Польщі та став центром староства. Замок перетворюється в резиденцію Галицького старости (звідси назва «Старостинський»), тут же розташовувалися суди. Упродовж XV - першої половини XVII століття цитадель витримала не одну облогу, і лише в 1649 році її взяли війська Богдана Хмельницького.

У 1658 році галицький староста граф Андрій Потоцький (він же - фундатор міста Станіслав) збудував замість дерев’яного кам’яний замок за проектом італійського інженера Франсуа Корасіні. Цитадель площею 1,7 гектара мала трикутну форму, підземні склади амуніції, продовольства, арсенал, була обведена ще двома лініями оборони. І ...впала майже без бою у 1676 році на третій день облоги турецькими військами відомого в історії полководця Ібрагім-паші. Коменданта Лахоцького, котрий здав замок, за наказом короля скарали на смерть. Турки ж підірвали укріплення, і їх уже більше не відновлювали. Невблаганний час, стихії та війни камінь за каменем руйнували замок. Донедавна на поверхні ґрунту лишалися тільки руїни так званої Шляхетської вежі та каплиці святої Катерини.

Таким міг би бути сумний фінал. Але кілька років тому реставрацію Галицького замку включили до державної програми «Замки України». Шляхетська вежа уже практично відновлена за кресленнями Корасіні, тут планують облаштувати музей оборони. Передбачається, що частину експонатів надасть Львівський історичний музей, а стіни вежі прикрасять батальними полотнами з фондів Львівської картинної галереї. Буде також відновлено західний оборонний мур та каплицю. А під шатром вежі облаштують оглядовий майданчик.

З Галицької гори відкривається прекрасний вид на більшу частину території Національного заповідника. На півдні - Княжа гора в Крилосі, на півночі здіймається над рівниною пам’ятка історії та архітектури XII століття церква святого Пантелеймона. За Осмомисла на Княжій горі було збудовано величний кам’яний Успенський собор. Фундамент собору розкопала у 1936 році археологічна експедиція Наукового товариства імені Т. Шевченка під керівництвом Ярослава Пастернака. Детальні обміри фундаменту показали, що за розмірами (32,5х37,5 метрів) собор лише на півтора метра в ширину та довжину менший від знаменитої Софії Київської. У притворі собору археологи виявили кам’яний саркофаг із тлінними останками Ярослава Осмомисла.

Сьогодні фундамент собору відкритий для огляду. Адміністрація заповідника втілює проект консервації та музеєфікації фундаменту собору та збудованої в XV столітті на залишках його південної стіни каплиці святого Василія. Поряд з фундаментом стоїть пам’ятка архітектури XVI століття, діюча церква Успіння Пресвятої Богородиці. У цьому храмі зберігається Крилоська чудотворна ікона Божої Матері.

Нагромадження культових споруд на Крилоській горі має історичне пояснення. Втративши роль столиці, Галич тривалий час залишався духовним центром. З 1303 по 1415 рік (з невеликою перервою) саме тут була резиденція Галицьких митрополитів, пізніше єпископів. А з 1807 по 1944 рік на Крилоській горі була літня резиденція митрополитів. У відреставрованих Митрополичих палатах нині розташований Музей історії давнього Галича з обширною експозицією археологічних знахідок. На другому поверсі музею відвідувачі можуть побачити багатющу колекцію взірців флори та фауни Прикарпаття.

Потрапивши в Крилос, мандрівник неодмінно захоче напитися - з Княжої криниці. Це невичерпне джерело з цілющою водою, до якого прикладалися вустами князі та ратники перед битвами, від якого здобували силу немічні. А південніше відкривається легендарна Галичина могила - курган із залишками поховання знатного воїна в човні. Дослідники сходяться на думці, що це могила князя чи вождя - засновника міста.

Храм покровителя лікарів

Храм святого Пантелеймона на Виноградній горі в селі Шевченкове - єдина білокам’яна церква княжої доби. Він був збудований у 1194 році князем Романом Мстиславовичем. Це монументальна хрестобанна церква з взірцями білокам’яної різьби, рисунками та графіті на стінах. За довгих вісім століть споруда зазнала не одне руйнування та відбудову, зберігає сліди різних архітектурних стилів. Фактично автентичною залишилася лише частина західного порталу церкви. Проте дбайливі реставратори майже відновили її первісний вигляд.

Тривалий час, від другої чверті XV століття споруда використовувалася як римо-католицький костел святого Станіслава, і лише у 1991 храм переосвятили в греко-католицький та повернули йому первісну назву.

Святий Пантелеймон у християнському пантеоні вважається покровителем воїнів, лікарів та врожаю. Відтак, адміністрація заповідника, на балансі якого знаходиться ця діюча церква, спільно з Івано-Франківською єпархією УГКЦ виношує ідею щорічно проводити тут 9 серпня, в день святого Пантелеймона, урочисті богослужіння для лікарів з церковним благословенням студентів-медиків.

Державний заповідник «Ґорґани» створений у 1996 р. на площі 5344,2 га. У заповіднику під охороною перебувають унікальні природні ландшафти та екосистеми Довбушанських Ґорґан – найнедоступнішого, найвисокогірнішого й найбільш кам'янистого хребта Скибових Ґорґан.

Комплексне рекреаційно-туристичне освоєння територій в околі природоохоронних об'єктів області перебуває на початковій стадії через відсутність цільового інвестування та непоінформованість європейських інвесторів про туристичний потенціал цього унікального, майже не зміненого людиною, куточка Європи.

Івано-Франківщина характеризується як одна з етнічно найоднорідніших областей України, частка українців становить 94,7 % від усього населення. Завдяки цій обставині та периферійному положенню області відносно центрів геополітичної активності Центрально-Східної Європи, на Івано-Франківщині впродовж багатьох століть зберігаються автохтонні традиції народної української культури, у тому числі традиції славнозвісної гостинності українців, обов'язковими елементами якої є щедре частування й шанобливе ставлення до бажань гостя.

У етнографічних районах краю процвітають різні види художніх народних промислів і ремесел (різьбярство, кушнірство, писанкарство, мосяжництво, кераміка, ткацтво, вишивання, лимарство, боднарство, сироваріння тощо). Колоритний барвистий одяг, оригінальна музична та пісенна культура гуцулів становлять неабиякий інтерес і є здобутком української та світової культури.

Гуцульський і бойківський архітектурні стилі відзначаються високою естетичністю та гармонійним поєднанням з довкіллям. Дерев'яні гуцульські й бойківські церкви, ґражди, малі архітектурні форми відомі в усьому світі. Визначним центром гуцульського мистецтва є Косів. І зарубіжні, і вітчизняні туристи вважають за необхідне відвідати знаменитий косівський ярмарок та придбати для себе мистецькі вироби. Популярними серед туристів є Коломия, Верховина, Болехів.

Соціально-економічна інфраструктура та туристичний комплекс

Івано-Франківська область розташована в центральній частині Карпатського реґіону. Площа області становить 13,9 тис. км2 (2,3 % площі України). Щільність заселення краю сягає 105 осіб/км2.

Івано-Франківська область має пряме залізничне сполучення з центральним та східним регіонами України, що забезпечує домінування в структурі туристичних потоків внутрішніх туристів. Основними транзитно-туристичними осями області є дві автомагістралі регіонального значення, що зв'язує Івано-Франківськ з найбільшими промислово-адміністративними центрами реґіону – Львовом та Чернівцями.

Перша з них – це головна транскарпатська автомагістраль південно-східної половини Карпатського реґіону держави. Через Яблуницький перевал магістраль зв'язує Івано-Франківськ з Румунією, Угорщиною і Словаччиною; крім того, ця магістраль сполучає між собою найпопулярніші гірські курорти обох макросхилів Карпатської дуги: Яремче, Татарів, Яблуницю (Івано-Франківщина), Ясіня, Кваси, Рахів (Закарпаття). З кінця 1990-х pp. обидві автомагістралі перетворюються у потужні транзитно-туристичні коридори з розгалуженою інфраструктурою приватних мотелів, кемпінгів, ресторанів, сервіс-центрів, що обслуговують транзитно-туристичні потоки на рівні, наближеному до європейських стандартів.

Дорожньо-транспортна інфраструктура внутрішньо-обласного значення також достатньо розвинута. Щільність автомобільних доріг становить у середньому по області 0,53 км/км2, при цьому в передгірній частині області щільність автошляхів у 2,2 раза більша, порівняно з гірськими районами. Мережа доріг дає змогу охопити кільцевими екскурсійно-туристичними маршрутами понад 2/3 природних та історико-культурних атракцій області.

Івано-Франківщина володіє багатою історико-культурною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам'яток історії та культури. Серед них всесвітньо відома церква Св. Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом у Рогатині (XVI ст.), Манявський Скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські та бойківські храми. В області є 5 міст, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). А найдавнішим є Галич, перша згадка про який датується 898 роком. Саме це місто стало столицею могутнього Галицького князівства і Галицько-Волинської держави, і саме від нього походить історична назва західного реґіону України – Галичина. На базі пам'яток княжого Галича діє національний заповідник "Давній Галич".

Область має значну туристично-оздоровчу базу. Туристичні послуги надають 29 туристичних підприємств. Понад 100 об'єктів (готелі, турбази, санаторії, пансіонати) можуть одночасно прийняти 14 тис. відпочиваючих. В області 5 курортних місцевостей, де діють 11 санаторіїв. Для курортного оздоровлення використовуються кліматичне лікування, мінеральні ванни. Найвідоміші з курортів: низькогірні – Косів, Татарів, Яремче, середньогірний – Ворохта і бальнеогрязевий передгірний курорт Черче.

Яремче має славу туристичної столиці Українських Карпат. В цій місцевості розташувався туристичний комплекс “Буковель”, котрий включає в себе гірськолижні траси різної категорії складності, обладнані підйомниками, 25 двоповерхових котеджів, ресторан, бар, сауну, лижну школу, пункти прокату спорядження, медпункти, рятувальну службу, п'ять систем осніження, системи освітлення трас, місця для паркування автомобілів тощо.

Ці рекреаційні заклади об’єднані єдиним архітектурно-планувальним рішенням, загальною просторовою композицією і організацією обслуговування.

Оскільки комплекс «Буковель» розташований в Карпатах, в місці з ідеальними умовами для розвитку гірськолижного відпочинку, то основним профілем діяльності комплексу є обслуговування туристів, які захоплюються гірськими лижами та іншими видами зимового відпочинку. Однак «Буковель» працює цілий рік. Влітку також пропонується багато різноманітних послуг, котрі забезпечують гарний відпочинок та оздоровлення.

Туристичний комплекс «Буковель» збудований кілька років тому на голому місці, а вже зараз він приймає тисячі туристів, надаючи різноманітні послуги як зимою, так і літом, водночас розробляючи нові проекти та вдосконалюючи інфраструктуру.

На сьогоднішній день збудовано гірськолижну інфраструктуру для комфортного відпочинку на трасах «Буковелю» близько 5000 осіб одночасно. Збудовано 20 км гірськолижних трас, з яких 95 % облаштовано снігонапилювальними системами. Всі траси облаштовані системами безпеки.

Витяги та гірськолижні траси обладнано на трьох горах, що оточують комплекс. На гору Буковель ведуть два 750-метрові витяги – бугельний і двокрісельний з транспортною потужністю 700 чол./год. Дві двокілометрові траси шириною 120-150 м з перепадом висот 210 м розраховані на любителів та початківців. Крім того, на схили Буковеля можна піднятися з допомогою двох мультиліфтів довжиною 280 і 250 м. Незначний перепад висот дозволяє тут освоювати ази гірськолижного спуску.

Двокрісельний витяг довжиною 2300 м і транспортною потужністю 1000 осіб/год. веде на гору Бульчиньоха (1455 м), яка має довгий пологий схил. Траса від верхньої станції на цій горі тягнеться на 2,5 км і не відзначається складністю. Інший витяг, бугельний, на 1000 м, веде до середини спуску, на кілометровій трасі можуть кататися новачки.

А от траса з гори Чорна Клева (1241 м) призначена лише для досвідчених гірськолижників та спортсменів. Її довжина приблизно чотири кілометри, перепад висот понад 340 м. На Чорній Клеві встановлено чотирикрісельний витяг довжиною 1700 м, його потужність 2400 осіб/год.

Поблизу нижніх станцій підйомників розташовані прокатні пункти, котрі обладнані камерами схову, роздягалками, душовими кабінами, санвузлами, ski-сервісними центрами. В прокаті є:

- гірські лижі (всього понад 2000 комплектів);
- сноублейди Salomon;
- шоломи Salomon;
- бігові лижі (ROSSIGNOL, понад 30 комплектів, для класичного та вільного ходу );
- сноуборди (Salomon, Rossignol, понад 200 комплектів, з яких 70 комплектів підліткові);
- сноутюби (SUNKID (Австрія) – надувні камери з пластиковим дном – 40 шт., з яких 20 шт. – дитячі);
- сноумобілі (двомісні).

На території комплексу є лижна школа, де кожен може знайти для себе відповідну групу і курс навчання. Тут працюють досвідчені інструктори, котрі розробляють індивідуальні програми навчання для кожного.

Найкращим місцем для дітей до дванадцяти років є дитячий майданчик загальною площею 4000 кв. м. З дітьми працюють інструктори, які навчають їх елементарної техніки катання на лижах. Завдяки уважному догляду за дітьми на майданчику, батьки можуть спокійно кататись і не хвилюватись за своїх майбутніх лижників.

Туристичний комплекс ”Буковель” пропонує чудовий літній відпочинок. Це можливість не тільки гарно відпочити, а й оздоровитись. Цьому сприяє чистота повітря, зелені хвойні ліси, багата рослинність, мінеральна вода ”Буковель”. Можна покупатись в озері з чистою прохолодною водою, отримати гарну гірську засмагу.

Влітку до послуг туристів : оглядові підйомники, екскурсії та походи, гірські велосипеди, більярд, дартс, пейнтбол, роллерпарк, дитяча ігрова кімната.

Туристичний комплекс ”Буковель ” пропонує своїм гостям ряд екскурсій для ознайомлення з пам’ятками історії, культури, архітектури, релігії та природи Івано-Франківщини.

- “Яремче – візитка Карпат” – екскурсія містом: Камінь Довбуша, Яремчанський водоспад на річці Прут, гуцульський сувенірний ринок.
- “Музей писанки” (Коломия) - відвідання єдиного у світі музею писанкового розпису, традиції якого збереглися ще з дохристиянських часів. Сам музей має форму писанки висотою близько 14 м. Тут відображено історію виникнення писанки, техніки її розпису, інструментарій, композиції орнаментальних мотивів.
- “Верховина-Криворівня” – відвідування музею музичних інструментів та гуцульського побуту, музею І. Франка, хати-гражди. Ознайомлення з місцями, де було відзнято славнозвісний фільм ”Тіні забутих предків”.
- “Яремче – Ворохта” – комбінована екскурсія: до вищеописаної екскурсії “Яремче – візитка Карпат” додається екскурсія Ворохтою – спортивною столицею Прикарпаття, а саме – катання на найдовшій в українських Карпатах канатно-крісельній дорозі (2000 м + 2000 м): чудові краєвиди всіх найвищих карпатських гір – двотисячників (Говерли, Петроса, Піп Івана), а також огляд комплексу трамплінів. За бажанням можна покататись на конях, сфотографуватися в гуцульській одежі.
- “Таємниці Древньої Галичини” – екскурсія Галичем, якому вже понад 1100 років, під час якої можна почути історії літописного міста і ознайомитись з сучасним Галичем, помилуватися красою Дністровських круч та залишками Старостинського замку.
- “Рогатин – колиска Роксолани” – екскурсія на батьківщину славнозвісної красуні Насті Лісовської, яку Європа 500 років тому знала як дружину могутнього султана Туреччини Сулеймана ІІ Пишного. Відвідання пам’ятки історії ХІV ст. - дерев’яної церкви Святого Духа.

Для розвитку промислового туризму в області є як рекреаційні об’єкти, з їх архітектурними витворами індустріальної культури, так і багато промислових об’єктів.

За даними обласної адміністрації у промисловості області налічується 1600 підприємств, які у загальноукраїнському виробництві мають значний відсоток (таблиця 4.1).

Таблиця 4.1.