<<< назад | зміст | вперед >>>

Виховання туризмом. Розповіді педагогів-позашкільників

Сачук М.В. Перші кроки до великої країни геології

На роботу до обласного центру туризму і краєзнавства я потрапила випадково. Інженер-геолог за фахом по закінченні Московського ВУЗу в далекому 1983 році я не могла навіть уявити себе в ролі педагогічного працівника на той час. Але це сталося, тепер вже 15-й рік я є керівником геологічних гуртків ЖОЦТКСЕУМ.

Спочатку було важко настроювати працю, тому що дитячий геологічний рух на початку 90-х років зазнавав не найкращі свої часи. Але робота з учнями виявилася цікавою. До того ж я не уявляю своє життя без подорожей та спілкування з природою. І все поступово налагодилось.

Теоретичні заняття з гуртком проходили в геологічному музеї Центру, який став справжньою учбовою базою для юних геологів, де вони могли не тільки послухати лекцію керівника та уважно роздивитися той чи інший мінерал, а також попрацювати з ним самостійно.

До речі, згодом неодноразово готувалися екскурсії по геологічному музею силами наших гуртківців, які були прикрасою численних обласних семінарів і конференцій, а також презентації оновленого музею.

Невід’ємною частиною роботи геологічних гуртків завжди була і залишається практична діяльність в польових умовах. Походи здійснюються в будь-яку пору року. Зазвичай це одноденні маршрути, але в канікулярний час завжди проводяться дводенні та триденні подорожі, а влітку – багатоденні експедиції.

Географія походів досить різноманітна. Спочатку це околиці Житомира, потім – Житомирська область, й нарешті поїздки здійснюються по всій Україні.

Саме в польових умовах у школярів виявляються пошукові та дослідницькі здібності. Приємно бачити, як загоряються цікавість оченята дітлахів, коли вони вперше знайдуть яскраві зернята гранатів на пісчаному березі річки Лісової або видобудуть рідкісні зразки «єльчатого» мусковиту на Соколовій горі…

Перший триденний похід нашого гуртка проходив в Володарськ-Волинському районі – «Мецце мінералогії». І хоча учасниками були лише хлопці, ця подорож залишила в пам’яті незабутні враження від перших знахідок гірського кришталю, моріону, димчастого кварцу. Дуже цікавим були маршрути в с. Гулянка Коростенського району у пошуках бурштину, на Словечано-Овруцький кряж – «сніп природних чудес», на каолінове родовище в с. Глуховиці Вінницької області у пошуку вогняних опалів, в «базальтову казку Рівненщини» - с. Рафалівку, де в міндалінах зустрічаються рідкісні аметисти, агати, яшми та інші мінерали.

Взимку більш за все запам’яталися відпочинок на Корнинському водосховищі, поїздка до печери «Млинки» на Тернопільщині й нарешті довгоочікувана подорож до Карпатських гір в січні 2008 року. Опинилися ми там поблизу Яблуницького перевалу, де цілих п’ять днів ми милувалися дивовижною сніговою панорамою Гуцульщини та проходили випробування на стрімких схилах гори Коза гірськими лижами та сноубордами.

Але найбільших вражень у юних геологів завжди залишають літні експедиції до Криму. Не кожному школяру у своєму житті пощастило потрапити в благодатну південну природу на 15 сонячних днів, багатих відкриттями та пригодами, цікавими пам’ятними знахідками і неповторними маршрутами. А незабутні вечори під стрекіт цикад біля багаття в колі друзів!

Таких експедицій у наших гуртківців було вже сім. Перша здійснилася ще в 1999 році на Керченський півострів. Найяскравішими подіями були: відвідування долини грязьових вулканів, викопного півострова-рифу Казантипу, знахідки незвичайних гіпсових «троянд» й голчастих керченитів, а також ласкаве Азовське море, нестерпна спека під час маршрутів та суп з напівмінеральної води…

Наступна геологічна експедиція 2001 року проходила вже в Кримських горах. Було підкорено вершини Еклізі-Бурун та Демерджи, відвідано найпотужніший водоспад Джур-Джур на півострові та печеру Еміне-Баїр-Хосар. В згадках залишились чудові знахідки щіток та друз гірського кришталю, «ванни молодості» р.Улу-Узень, які підбадьорять будь-кого та веселий студент-помічник Володя Комар.

В 2002 році ми потрапили в Кімерію-східну частину Криму. Для підростаючих геологів найцікавішою була екскурсія на згаслий вулкан Карадаг, а також відвідування заповідника Новий Світ з заходженням на г.Сокіл та генуезьку фортецю в м.Судак. В літописах, які кожного разу вели учні, багато спогадів про нудистську Лисячу бухту, постійну штормову погоду в нічну пору та колекцію самоцвітних гальок з морського узбережжя.

По закінченні експедиції Оленою Денисович, ученицею ЗОШ № 7 м.Житомира, було написано творчу роботу «Чорна перлина Кіммерії». Робота була представлена на Всеукраїнську історико-географічну експедицію «Сто чудес України», де вона посіла призове місце на ІІ-му етапі.

Експедиція 2004 року проходила навпаки в західній частині Криму. Починалась вона з екскурсій по стародавньому Бахчисараю (ханський палац та печерне місто Чуфут-Кале). Потім були маршрути від міста Севастополя до Любимовки. З самої південної точки України м.Сарича вирушили до Байдарської яйли та скель Ласпі. Кінцевим пунктом подорожі виявився духмяний Ботанічний сад та г. Аю-Даг з урвищами над морем.

Головною подією експедиції 2005 року були пошуки чудернацьких «кам’яних грибів» р.Сотери, а також відвідування печери Мармурової на яйлі Чатир-Даг. За наслідками нашої експедиції праця студентки технологічного ліцею Олени Шестопалової «Поезія Кримських гір у прозі каменю» представлялася на ІІ-й тур Всеукраїнської експедиції «Сто чудес України», де і отримала призове місце.

Кримська подорож 2006 року була присвячена видатному академіку-геологу О.Є.Ферсману. Члени експедиції відвідали с.Лозове, де починався Ферсман як геолог. Було здійснено декілька маршрутів по околицях селища і зібрано чималу колекцію мінералів на відвалах навколишніх кар’єрів. Всіх здивувала екскурсія в печеру Кизил-Коба, найвеличезнішу (в 4 поверхи) й найобводненішу на півострові. Закінчилася експедиція в центральній частині Криму – біля м.Білогорськ маршрутом на загадкову г. Ак-Кая. По завершенні походу Шепель Юлією (ученицю ЗОШ№ 27) на Всеукраїнську туристсько-краєзнавчу експедицію «Краса і біль України» на честь О.Є.Ферсмана було представлено проект «Перед пам’яттю великим схилимо голови», який посів призове місце на ІІ-му етапі конкурсу.

Найцікавішим маршрутом останньої експедиції 2007 року було відвідування геологічної пам’ятки в серці гір – Великого Каньйону Криму, а також Бельбецького каньйону, де було зібрано значну колекцію окам’янілостей.

Можна сподіватися, що це не остання подорож юних геологів й попереду у нас ще багато кілометрів. Недарма девізом нашого гуртка є слова з пісні відомого барда В.Берковського «Дороги трудны, но хуже без дорог..».

Така система роботи в геологічному гуртку, коли практичні заняття у вигляді походів складають значну кількість робочих годин, дає свої позитивні результати. Багатоденні експедиції є прекрасним заохочувальним стимулом для відвідування занять та активної участі школярів в заходах Центру. Гуртківці з великим бажанням готуються до обласних геологічних змагань, які відбуваються щорічно навесні на теренах Житомирської області.

Ніколи на забудуться наші перші обласні геологічні змагання. Тоді Максим Федоренко (капітан нашої команди) придумав влучну назву «Молотки», яка залишилась за нами назавжди. Той далекий травень 1995 року був дощовий, намети виявилися з дірками та виступила команда гірше, ніж бажалось. Але такого азарту у її учасників більше не було ніколи.

Потім неодноразово «Молотки» ставали переможцями не тільки геологічних, а ще й пізніше започаткованих еколого-геологічних та туристсько-краєзнавчих обласних змагань. З усіх видів змагань кращими завжди були мінералоги. Серед них можна згадати Полякову Ольгу (ЗОШ № 33), Вітюк Вероніку (ЗОШ № 8), Панченка Віктора (ЗОШ № 25), Рижовського Михайла (ЗОШ № 3). На геологічному маршруті значних успіхів в різні роки досягли Сайко Тетяна та Клубчук Жанна (ЗОШ № 33), Денисевич Олена та Козачок Інна (ЗОШ № 7), Бухальський Євген та Білінчук Дмитро (ЗОШ № 7 та № 5), Пасєка Світлана та Шевченко Святослав (ЗОШ № 7).

Також завжди посідали призові місця учасники шліхового випробування: Янчук Максим (ЗОШ № 23), Мушинський Євген (ЗОШ № 33), Брайон Сергій (ЗОШ № 5). Серед радіометристів можна відзначити Васильчука Миколу (ЗОШ № 33), Михайловського Михайла (ЗОШ № 7), Шепель Юлію (ЗОШ № 27), Сачук Маргариту (ЗОШ № 12).

Єдиний вид змагань, який завжди засмучував команду – це гідрологія. Але на останніх двох змаганнях й гідрологи почали перемагати. Це були Кухнюк Антон (ЗОШ № 25), Горобець Дмитро (ЗОШ № 7), Подік Ярослав (технологічний ліцей).

Серед членів геологічних гуртків ЖОЦТКСЕУМЖОР кожного року є 1-2 школяра, які бажають вивчати геологію більш повно та глибоко. Як правило – це обдаровані діти, які гарно вчаться в школі та мають різнобічне коло інтересів. Для таких учнів передбачено індивідуальні заняття по підготовці творчих робіт до МАН з геології. За історію нашого гуртка були підготовані 6 учасників Малої Академії Наук. Це Клубчук Жанна (ЗОШ № 33),Полякова Ольга (ЗОШ№ 33), Вітюк Вероніка (ЗОШ № 8), Шестопалова Олена (технологічний ліцей), Михайловський Михайло (ЗОШ № 7). Серед них Полякова Ольга підготувала 2 роботи на різну тематику. А Михайлівський Михайло працював 2 роки над однією темою.

Майже всі наші «манівці» виявилися переможцями обласного етапу конкурсу-захисту. Полякова Ольга з роботою «Земляна перлина в обіймах каоліну», Янчук Максим з роботою «В пошуках ювелірних гранатів Житомирщини» та Михайловський Михайло з роботою «Граніти – поліське золото» захищали честь Житомирської області на ІІІ турі МАН в м.Києві. Найбільшого успіху добився Янчук Максим. Він посів 3 місце в секції «Геологія» на Всеукраїнському турі МАН.

Є серед наших гуртківців і такі, що не досягли значних успіхів в змаганнях або МАН, але залишили по собі добру пам’ять та найприємніші спогади. Це стосується перш за все Мушинського Вадима (ЗОШ № 33). Моя правиця, справжній завгосп, турист та спортсмен у душі, він, як ніхто іншій, мав лідерськи якості і міг згуртовувати біля себе товаришів. Вадим привів до геологічного гуртка багато своїх однокласників й навіть близьких – молодшого брата Євгена та двоюрідну сестру Віту. Тепер Вадим Мушинський – майстер міжнародного класу з гіревого спорту.

Найдовше відвідувала геологічний гурток, була його незмінною старостою на протязі 7 років Вітюк Вероніка (ЗОШ № 8). ЇЇ матуся Лариса Миколаївна дуже підтримувала захоплення доньки геологією. Навіть сама стала прихильницею походів, хоча її професія – кравчиня. Лариса Миколаївна брала участь в 5 наших геологічних експедиціях до Криму, де була моїм помічником з фінансово-господарських питань. Вероніка після закінчення школи свідомо вступила до Житомирського технологічного університету на гірничо-екологічний факультет за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин». В навчальній групі вона також є старостою, найкращою студенткою, й тепер вступила до магістратури.

Серед вихованців геологічних гуртків ЖОТЦКСЕУМЖОР є ще чимало таких, що своє життя пов’язали з геологією. Вони є випускниками та студентами гірничо-екологічного факультету ЖДТУ. Це Полякова Ольга, Козачок Інна, Васильчук Ігор, Михайловський Михайло, Добровольська Віта, Сімайкін Сергій та інші. Це свідчить про те, що геологічний гурток для школярів має під собою професійну основу.

Тепер геологічний гурток знайшов друге життя. Цього, 2008 року, вперше за історію існування на його заняття було набрано групу студентів гірничо-екологічного факультету ЖДТУ з метою підготовки суддів еколого-геологічних та туристсько-краєзнавчих змагань. Студенти охоче взялися до справи й можна сподіватися, що вони стануть справжніми прихильниками шкільного геологічного руху. Хочеться вірити, що в майбутньому вони будуть не тільки суддями змагань, а, можливо, ще вчителями з геології для учнів.

<<< назад | зміст | вперед >>>