<<< назад | зміст | вперед >>>

Виховання туризмом. Розповіді педагогів-позашкільників

Кедись А.І. Гори кличуть

Займаюсь туризмом з 1972 року. З 1975 р. почав приймати активну участь в гірських походах, більшу частину з яких провів на Кавказі.

Першим гірським походом був похід ІІІ категорії складності по Богоському масиву. «Нитка» маршруту: р.Аварське Койсу – р.Рутлух – пер.Нжені (1Б) – ущел. р.Кила – пер.Багутлі (2А) – ущел. р.Хваршинка – пер. Західний Тинав (2А) – р.Жекода – пер. Янаван (нк) – ущел. р.Сараор – р.Аварське Койсу.

Весною 1979 р. був керівником гірського походу IV категорії складності за маршрутом: р.Аварське Койсу – ущел. р.Рутлух – пер.Нжені (1Б) – пер.Аддала (2Б) – пер.Анцох (1Б) – ущел. р.Чеєрабор і Каха – пер.Янаван (нк) – ущел. р.Жекода - пер. Західний Тинав (2А) – ущел. р.Хваршинка – пер.Зигітлі (2Б) – ущел. р.Кила – р.Андійське Койсу.

За успішне керівництво і проведення походів по Богоському масиву в грудні 1984 р. отримав звання кандидата в майстри спорту СРСР.

Богоський хребет – вододіл великих рік Дагестану – Андійське і Аварське Койсу простяглися на 72 км з південного заходу на північний схід від головного Кавказького хребта до вапнякової стрімкової стіни г.Ангаро. В північній частині має найбільше оледеніння Дагестану. Складений хребет в основному глинистими сланцями з рідкісними прослойками кристалічного піщаника. Вершина – г.Аддалашухгельмеер 4151 м.

Для туристів найбільш цікава центральна частина Богосу і його відрогів. Найбільш високі вершини і перевали хребта знаходяться між горами Жижія-Кінтлі (3726 м) і Ахууазук (3671 м). Тут на північно-західних схилах Богосу знаходяться найбільші його льодовики (Тінавчегелатль, Осука, Беленгі, Південний і Південно-Східний Аддала, Зігітлі).

На південно-східних схилах льодовиків менше, але один з них – Анцохський має довжину більше 2 км.

З 1985р. працюю з учнівськими і студентськими групами. В 1986р. з учнями Гвардійської середньої школи Сімферопольського району провів похід по експериментальному маршруті, який в той час називався «еталонним» - похід ІІ категорії складності, «нитка» якого проходила по Головній гряді Кримських гір з заходу на схід протяжністю 180 км.

Запам’ятався похід ІІІ категорії складності по Копет-Дагу (територія Туркменії) з учнями Укромнівської середньої школи, який відбувався на початку квітня 1990 року.

З квітня 1993 року працюю в Житомирському Центрі туризму. За цей період кожного літа проводилися походи І категорії складності по Східному і Південно-Західному Криму.

В 2005р. в липні місяці був проведений один з таких походів. Маршрут його проходив по печерним містам Південно-Західного Криму.

Мандрівка по печерним містам Південно-Західного Криму.

З 7 по 15 липня 2005 року був проведений пішохідний похід І категорії складності по маршруту: Сімферополь – п.м.Таш-Джарган – п.м.Бакла – п.м.Чуфут–Кале – п.м.Тепе–Кермен – п.м.Киз-Кермен – Таш-Аїр – п.м.Качі-Кальон – п.м.Мангуп-Кале – Багата ущелина – г.Седам-Кая – г.Ай-Петрі – м.Ялта.

За 9 днів походу було пройдено 149 км. До складу команди ввійшло 12 самих підготовлених, надійних, витриваліших, розумніших, фізично розвинутих гуртківців, які займались в гуртках «Спортивний туризм». Це учні ліцею №25, ЗОШ №35, 23, 7, студенти агроколеджу:

1. Тишкевич Ігор;
2. Сасюк Максим;
3. Волкова Олена;
4. Вишневський Микита;
5. Джуган Оксана;
6. Єршова Олена;
7. Стахов Дмитро;
8. Дякова Люба;
9. Губайдулін Рінат;
10. Галагуз Юрій;
11. Лисенко Антон;
12. Шелігацька Тетяна.

Похід проводився від Житомирського обласного центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді Житомирської обласної ради. Керівник – Кедись А.І. – завідувач спортивно-туристським відділом, помічники керівника Гриценко О.Д. і Шелігацький В.А.

Приймаючи участь в ІІ етапі Першості України на кращий спортивно-краєзнавчий похід учнівської та студентської молоді команда Житомирського обласного центру туризму посіла третє місце і була нагороджена грамотою Республіканського Центру.

Під час підготовки до походу була вибрана краєзнавча тема: «Екологічний стан печерних міст та наявність джерел на маршруті походу».

Під час походу наша група відвідала багато мальовничих місць. Одним з таких мальовничих місць на нашому шляху було п.м.Бакла.

На фото 1 група на фоні Бакли. Місто має 2 яруси. На нижньому знаходиться баклинське поселення. На всій поверхні плато видно характерні нерівності – це сліди численних наземних побудов. Печери, в основному, мали господарське значення.

На фото 2 група знаходиться на фоні п.м.Киз-Кермен (Дівоча фортеця).

Це мисове городище. Оборонна стіна пересікає плато в самому вузькому місці (160 м). За нею знаходяться садиби, які дуже погано збереглися. Південна частина мису нині покрита густими зарослями, представляла собою незабудований пустир. Печер на городищі Киз-Кермена дуже мало. На городищі існує проблема з водою.

На фото 3 група знаходиться біля церкви святої Софії, яка видовбана в одному з камінних останців монахами переселенцями ще в VII-IX столітті. Ця пам’ятка історії знаходиться на території п.м.Качі-Кальон. Це печерне поселення краще було забезпечене питною водою ніж Киз-Кармен. В четвертому гроті Качі-Кальону знаходиться джерело Святої Анастасії. В наш час вода з цього джерела не питна. Зато джерело біля Таш-Аїру має чудову питну воду.

На фото 4 група знаходиться на вершині гірського плато Мангуп (Баба-Даг). Мангуп – це великий мальовничий складений мшанковими вапняками останець, який піднімається над рівнем моря більш як на 600 м. Він як острів серед трьох долин – Каралезської, Джан-Дере і Ай-Тодорської. Площа Мангупу 90 га. Це найбільша з усіх фортець середньовічного Криму. Питання про час виникнення оборонних споруд на плато до сих пір є дискусійним.

Розквіт Мангупа припадає на початок та середину XV століття, коли княжив енергійний і розумний князь Олексій. При його князівстві, територія князівства Феодоро простяглася на сході від фортеці Фуна (біля Алушти) до фортеці Чембало (на заході біля Балаклави). Наприкінці 1475р. Мангуп і князівство Феодоро після шестимісячної осади захопили турки. На захоплених турками землях князівства, Феодоро був утворений турецький кадилак (округ), який управлявся кадієм (суддею). Після приєднання Криму до Росії в 1783р. з плато пішли останні жителі небагато численної караїмської общини.

Мангуп дуже добре забезпечений водою. В ярах Гамам-дере і Табана-дере до сих пір діють два багатоводні джерела.

На фото 5 група знаходиться в центрі с.Соколиного, яке знаходиться в долині мальовничої річки Коккозки, яка бере початок з гірського плато Ай-Петрі. На задньому плані фото видніють північно-східні відроги Ай-Петрі:1 – г.Седам-Кая, 2 – г.Орлиний заліт.

По ущелині між цими двома «гірками» ми три години піднімалися на Ай-Петрі.

Ай-Петрі – це мальовничий гірський масив, на якому знаходиться багато природних та історичних пам’ятників. Найбільш відомі з них Великий каньйон Криму, Барська поляна, грот Данільча-Коба, г.Рока, г.Бедене-Кир.

На фото 6 група на малому привалі в районі г.Шишко біля видового майданчика, який знаходиться на задньому плані. Скала Шишко названа в честь полковника інженерних військ царської армії, який спроектував дорогу Бахчисарай – Ялта і під керівництвом якого вона будувалась.

На фото 7 група знаходиться на Таракташській стежці, яка веде до Ялти, де і закінчився наш дев’ятиденний 149 кілометровий маршрут.

Цей похід посів ІІІ місце в ІІ етапі Першості України на кращий спортивний туристсько-краєзнавчий похід учнівської та студентської молоді.

<<< назад | зміст | вперед >>>