<<< назад | зміст | вперед >>>

Виховання туризмом. Розповіді педагогів-позашкільників

Гарбар О.І. Велосипедні походи - шлях до майстерності

Велосипедним туризмом ґрунтовно в Миролюбівській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Житомирського району ми почали займатися з 2000 року.

І якщо спочатку це були ступеневі походи по рідному краю, тривалістю 3-4 дні, то з часом ми зрозуміли, що практичного досвіду у нас вистачає для проведення категорійних походів.

Всі ці роки заступником керівника групи в походи їздить Мартинюк Василь Михайлович, вчитель трудового навчання і фізики Миролюбівської ЗОШ І-ІІІ ст. Він не просто колега і однодумець, а ще й майстер «золоті руки», особливо, якщо якийсь велосипед потребує серйозного ремонту, він не тільки підкаже, а й завжди допоможе в ремонті, адже в деяких учасників походу велосипедам по 8-10 років.

В 2003 році ми розробили маршрут велопоходу І категорії складності і провели його в кінці квітня 2003 року.

Шлях походу проходив за маршрутом: с.Миролюбівка – с.Буймир – м.Коростишів – смт.Брусилів – смт.Корнин – смт.Попільня – с.Андрушки – с.Верхівня – смт.Ружин – с.Вчорайше – м.Андрушівка – с.Миролюбівка.

Протяжність маршруту – 270 кілометрів, тривалість походу – 6 днів. Краєзнавча тема: «Шляхами Героїв». Ми побували в селах, містах, які пов’язані з іменами 20 Героїв Радянського Союзу. Під час походу проводилась також значна краєзнавча робота.

Так в селі Буймир Житомирського району наша група зустрілась з Антоном Антоновичем Волотівським – очевидцем трагедії, яка трапилась в далекому 1943 році, коли гітлерівці під час каральної операції проти партизанів, знищили село і всіх його жителів.

Після походу, на матеріалах зібраних під час походу, була підготовлена також робота «Буймирська трагедія» в рамках Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції «Краса і біль України» за напрямком «З попелу забуття». Робота «Буймирська трагедія» стала переможцем обласного етапу туристсько-краєзнавчої експедиції «Краса і біль України» та лауреатом Всеукраїнського етапу експедиції.

Проведення походу І категорії складності показало, що ті тренувальні походи, в яких учасники побували протягом року, дали достатній досвід всім.

Набуті навики давали змогу бути впевненому в своїх силах, не пасувати перед труднощами, швидко їх долати.

А підсумком нашої роботи стало написання звіту про велопохід.

На обласному етапі Першості України, наш похід зайняв перше місце, і був направлений на Всеукраїнський конкурс. На Першості України на кращий похід ми зайняли третє місце в класі велотуризму, походи І категорії складності.

Звичайно, це був успіх.

Але на досягнутому результаті ми зупинятися не збирались, тим більше, що підібралась хороша, надійна команда. І ми розпочали підготовку до велопоходу ІІ категорії складності по Житомирській області.

Ретельно тренувались, працювали над спорядженням, працювали над історичною та краєзнавчою літературою, адже в поході повинна бути краєзнавча складова.

Розробили основний і запасний маршрути велопоходу, продумали аварійні маршрути. Суворо дотримувалися всіх тих вимог, які прописані в наказах та інструкціях Міністерства освіти і науки України.

Адже тут, у велопоході, поєднуються різноманітні аспекти, про які завжди необхідно пам’ятати і завжди дотримуватись, це діти, безпека життя і здоров’я і наші українські дороги.

І хочемо ми цього чи ні, але маршрут будь-якого велопоходу проходить через наші великі населені пункти, міста, районні центри, частково проходить або пересікається з різними автомобільними шляхами з різним навантаженням. Тому мало вчити правила дорожнього руху, їх потрібно обов’язково дотримуватися.

В 2004 році ми провели велопохід ІІ категорії складності по Житомирській області по Рубежу Мужності.

З метою увічнення пам’яті про славний подвиг військ Першого Українського фронту, які на території Житомирської області в листопаді-грудні 1943 року зірвали плани гітлерівського командування по повторному захопленню Києва, рішенням Житомирської обласної ради рубіж Овруч - Чоповичі - Малин – Радомишль – Брусилів – Попільня офіційно прийнято називати Рубежем мужності.

Тут на місцях колишніх боїв встановлено пам’ятники, обеліски, меморіальні дошки, які увічнюють подвиг радянських воїнів і військових частин у боях на Рубежі Мужності.

Рубіж мужності був тим рубежем, з якого 24 грудня розпочалась Житомирсько-Бердичівська наступальна операція Першого Українського фронту, яка тривала до березня 1944 року.

Знекровивши в оборонних боях гітлерівців, радянські війська перейшли в контрнаступ. Плацдарми на першому березі Дніпра було розширено до 400 км по фронту і до 250 км в глибину. Були визволені міста Радомишль, Коростень, Коростишів, Житомир, Сквира, Біла Церква, Бердичів, Козятин. У ході наступальної операції були визволені Житомирська область, частково Рівненська і Вінницька.

Похід проходив з 21 по 29 квітня 2004 року. Довжина маршруту – 475 кілометрів, тривалість походу – 9 днів.

Нитка маршруту: с.Миролюбівка – с.Левків – м.Коростишів – с.Торчин – с.Горбулів - с.Потіївка – с.Заньки – смт.Чоповичі - м.Малин – с.Ворсівка – м.Радомшль – с.Ставище – с.Осівці – смт.Брусилів – смт.Корнин – смт.Попільня – с.Голуб’ятин – с.Кривошиїнці – смт.Ружин – с.Вчорайше – с.Закутинці – смт.Червоне – с.Миролюбівка.

Склад групи – 9 чоловік.

В рамках Всеукраїнської історико-краєзнавчої акції учнівської молоді «Збережемо пам'ять про подвиг» присвяченої 60-м роковинам звільнення України від фашистських загарбників та Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, наша група отримала завдання від краєзнавчого відділу Житомирського обласного центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді Житомирської обласної ради та обласної ради ветеранів провести туристський похід по Рубежу Мужності з метою активізації та пропаганди туристсько-краєзнавчого руху серед учнівської молоді та сприяння поширення пошуково-дослідницької роботи з увіковічення бойових подвигів захисників Батьківщини у роки Великої Вітчизняної війни.

На обласному етапі Чемпіонату України на кращий спортивно-туристський похід наш похід став переможцем, і звіт про велопохід ІІ категорії складності був направлений на Чемпіонат України в місто Київ. На Чемпіонаті України ми стали переможцями в класі велотуризму, походи ІІ категорії складності.

Під час походу було зібрано багато цікавого матеріалу. І крім звіту про велопохід, ми підготували також роботу «Бойовий шлях 389-ої Бердичевсько-Кельцевської стрілецької дивізії на Житомирщині» в рамках Всеукраїнської історико-краєзнавчої акції учнівської молоді «Збережемо пам'ять про подвиг».

Наша робота стала призером обласного етапу цієї акції і увійшла до збірника кращих робіт, яку видав Житомирський обласний центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді.

З січня 2005 року я почав працювати в ЖОЦТКСЕУМЖОР на посаді керівника гуртків з велосипедного туризму.

В 2005 році з 2 по 11 травня було проведено велосипедний туристський похід ІІ категорії складності по Житомирській області «Шляхами Перемоги».

Довжина маршруту – 515 кілометрів, тривалість походу – 10 днів, склад групи – 10 чоловік.

Нитка маршруту: с.Миролюбівка – с.Висока Піч – смт.Чуднів – смт.Баранівка – м.Новоград-Волинський – с.Чижівка – смт.Ємільчине – с.Сімаківка - с.Білка – с.Ришавка – с.Сантарка – с.Ушомир – с.Щорсівка – смт.Чоповичі – м.Малин – с.Потіївка – с.Заньки – м.Радомишль – с.Кочерів – м.Коростишів – с.Ходорків – м.Андрушівка – с.Миролюбівка.

В рамках Всеукраїнської історико-краєзнавчої акції учнівської молоді «Збережемо пам'ять про подвиг» похід був присвячений 60-річчю Перемоги нашого народу над фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній війні, та сприяв поширенню пошуково-дослідницької роботи з увічненням бойових подвигів захисників Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни.

Маршрут походу проходив по території дванадцяти районів Житомирської області: Житомирського, Чуднівського, Романівського, Баранівського, Новоград-Волинського, Ємільчинського, Коростишівського, Попільнянського і Андрушівського районів. За десять днів походу ми побували в 68 населених пунктах Житомирщини.

Район походу має велику пізнавальну і виховну цінність для підростаючого покоління.

На маршруті велопоходу в багатьох населених пунктах споруджено пам’ятники, присвячені героїчному подвигу нашого народу в роки Великої Вітчизняної війни: пам’ятник загиблим воїнам-односельчанам в селі Троянів Житомирського району; пам’ятник воїнам-танкістам, які визволяли село Висока Піч; пам’ятники воїнам-артилеристам в Чуднові, Новограді-Волинському і селі Білка Коростенського району; пам’ятники воїнам-визволителям в Романові і Баранівці; пам’ятники в смт.Чоповичі Малинського району та селі Заньки Радомишльського району; меморіал героям Малинського підпілля; алеї Героїв в Коростишеві та Андрушівці та багато інших.

Під час походу ми обстежували доти, які частково збереглись по лінії Новоград-Волинського та Коростенського укріпрайонів в районі смт.Баранівка, с.Чижівки, смт.Ємільчине та села Сантарки.

Працюючи з матеріалами інституту військової історії мені вдалося знайти дані про дванадцять Героїв Радянського Союзу – уродженців Житомирщини, або тих, хто загинув при визволенні нашого краю, дані про яких на жаль відсутні в збірці «Золоті Зірки Полісся».

На основі зібраного матеріалу, була підготовлена стаття в газету «Житомирщина».

Крім цього нам вдалося розшукати учасника операції «Френтік» Метельського Федора Петровича, який пройшов всю війну з 1941 по 1945 р.р., а в 1944 році він був учасником операції «Френтік». Операція на той час була засекречена і про неї широкому загалу нічого невідомо і по наш час.

Це була спільна – радянсько-американсько-англійська операція проти фашистської Німеччини та її сателітів.

Федір Петрович багато нам розповів про свій нелегкий фронтовий шлях в роки війни. І на основі його спогадів, а також доступних матеріалів нами було підготовлено в рамках туристсько-краєзнавчої експедиції «Краса і біль України» роботу «У зведеннях про це не повідомлялось».

На обласному етапі Чемпіонату України на кращий спортивно-туристський похід наш похід було визнано кращим і направлено на Чемпіонат України.

На Чемпіонаті України, який проходив на початку березня 2006 року в місті Києві, наша команда стала срібним призером Чемпіонату України з виду «Велосипедний туризм» за здійснення спортивного велосипедного походу ІІ категорії складності по Житомирській області.

На досягнутому юні туристи зупинятися не збирались. І ми приступили до розробки нового маршруту.

Чимало часу зайняло у нас вивчення різноманітної краєзнавчої літератури, її аналіз.

І ось новий маршрут: «Шляхами козацької слави Житомирщини», присвячений 500-річчю українського козацтва.

Адже наш край був ареною боротьби проти польського поневолення в роки Визвольної війни 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького, з Житомирщиною пов’язані селянсько-козацькі повстання під проводом Кристофа Косинського і Северина Наливайка.

З нашим краєм пов’язані імена соратників Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса та Івана Богуна. На Житомирщині народилися гетьмани України Іван Виговський та Іван Самойлович.

На Житомирщині багато пам’ятних місць, пов’язаних з подіями Визвольної війни українського народу 1648-1654 р.р., Коліївщини.

На початку травня 2006 року було проведено велопохід І категорії складності по Житомирській області «Шляхами козацької слави Житомирщини».

Довжина маршруту – 500 кілометрів. Тривалість походу – 10 днів. Склад групи – 9 чоловік.

Похід проходив за маршрутом: с.Миролюбівка – с.Троянів – с.П’ятка – смт.Чуднів – смт.Романів – с.Залужне – с.Стрибіж – смт.Червоноармійськ – с.Бараші – с.Яблунець – с.Білка – с.Бондарівка - с.Вигів – с.Ушомир – с.Мелені – смт.Чоповичі – м.Малин – с.Ворсівка – м.Радомишль – с.Кочерів – м.Коростишів – с.Ходорків – смт.Попільня – с.Паволоч - с.Вчорайше – с.Городківка – м.Андрушівка – с.Миролюбівка.

За десять днів походу ми побували майже в 90 населених пунктах 14 районів нашої області. Ми вшанували пам'ять борців за волю України учасників повстання Коліївщини, побували в музеях села Кодні Житомирського району, с.П’ятки Чуднівського району, с.Паволоч Попільнянського району.

Приємно відзначити, що із здобуттям України незалежності, ми частіше звертаємось до своєї історії, особливо до історії рідного краю, більше згадуємо про героїчне минуле Житомирщини.

За роки незалежності на Житомирщині відкрито пам’ятники гетьманам України Івану Виговському в селі Вигів Коростенського району та Івану Самойловичу в селі Ходорків Попільнянського району, Ворсівській сотні Київського полку в селі Ворсівка Малинського району, проведено реконструкцію пам’ятного знаку на могилі учасників гайдамацького повстання «Коліївщина» в селі Кодня Житомирського району.

В музеях зібрано велику кількість документів і матеріалів, присвячених боротьбі українських селян і козаків за волю і незалежність українських земель від поневолювачів, особливо багаті музейні експедиції в селі Паволоч Попільнянського району.

У березні 2007 року на Чемпіонаті України з спортивного туризму у виді «Велосипедний туризм» ІІ категорії складності наша команда знову стала срібним призером.

В травні 2007 року наша команда здійснила велопохід ІІ категорії складності по Житомирщині з краєзнавчою темою «Бойовими шляхами воїнів-кантемирівців».

В листопаді-грудні 1943 року танкісти-кантемирівці приймали участь в важливих оборонних боях на Рубежі Мужності, коли гітлерівці будь-якою ціною хотіли прорватися до столиці України – міста Києва.

А пізніше Кантемирівський танковий корпус приймав участь у Житомирсько-Бердичівській наступальній операції, під час якої Житомирщина була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Житомирсько-Бердичівська наступальна операція розпочалась 24 грудня 1943 року і тривала до 14 січня 1944 року. Її підсумок – розгромлено ударне угрупування гітлерівських військ на Київському напрямку, знищено близько ста тисяч солдат і офіцерів противника, 2200 танків, 1800 гармат і мінометів, визволено Житомирщину та ряд районів інших областей.

У визволенні Житомирщини від гітлерівських загарбників брали участь 8 армій, з них дві танкових, три танкових корпуси, серед яких був і Кантемирівський танковий корпус. За героїзм, виявлений під час захисту й визволення Житомирщни близько 70 чоловік удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Наш похід пройшов бойовими шляхами Кантемирівського танкового корпусу на Житомирщині.

Похід проходив за маршрутом: с.Миролюбівка – м.Андрушівка – смт.Попільня – смт.Корнин – смт.Брусилів – Рубіж Мужності – м.Радомишль – с.Заньки – с.Ворсівка – м.Малин – смт.Чоповичі – с.Мелені – смт.Іршанськ – смт.Володарськ-Волинський – смт.Червоноармійськ – с.Висока Піч – смт.Чуднів – с.Гордіївка – смт.Любар – смт.Іванопіль – м.Бердичів – с.Миролюбівка.

Протяжність маршруту – 490 кілометрів. Тривалість походу – 10 днів.

Під час походу ми побували у 85 населених пунктах 15 районів нашої області.

На шляху нашого велопоходу велика кількість пам’ятників і пам’ятних знаків. Це пам’ятник на Рубежі Мужності в районі села Осівці Брусилівського району, пам’ятники-танки в селі Заньки Радомишльського району, смт.Чоповичі Малинського району, селі Висока Піч Житомирського району, смт.Любарі, місті Бердичеві, а також пам’ятники воїнам самохідних артилерійських установок в смт. Червоноармійську та смт.Чуднові, пам’ятники воїнам-кантемирівцям в селі Ворсівка Малинського району та смт.Володарськ-Волинському.

Побували ми і в сільських і в шкільних музеях, де зібрані матеріали і документи про героїчні подвиги воїнів-кантемирівців в селі Заньки Радомишльського району і селі Висока Піч Житомирського району, смт.Чоповичах, смт.Чуднові та смт.Любарі.

Використовуючи зібраний великий краєзнавчий матеріал було підготовлено письмовий звіт про цей похід.

Звіт було направлено на Чемпіонат України, який проводився в березні 2008 року в місті Києві.

Наша команда знову стала переможцем Чемпіонату України на кращий спортивно-туристський велопохід ІІ категорії складності.

Такі досягнення – це результат великої, тривалої, наполегливої праці не тільки керівника та його заступника, а й усієї команди.. Це й підготовка велосипедів, підготовка спорядження, детальна розробка маршруту велосипедного походу, вивчення краєзнавчого матеріалу, тому що похід хоча і спортивний, але обов’язково включає в себе елементи краєзнавства.

А скільки часу займають навчально-тренувальні походи, але без них обійти неможливо, адже члени команди повинні мати не лише теоретичну підготовку, а й добру фізичну підготовку.

А яку велику роль відіграють інші аспекти в поході – це і почуття колективізму, відповідальність, психологічна сумісність, витривалість, надійність, уважність.

Адже похід – це десять днів автономного життя в природі, і в хорошу погоду і під час негоди.

Люди, які не матимуть цих якостей, в поході просто не витримають. Тому ми дуже серйозно ставимось до учасників походу під час комплектування команди.

В травні 2008 року наша команда здійснила велопохід ІІ категорії складності «Партизанськими шляхами Житомирщини».

Протяжність маршруту – 530 кілометрів. Тривалість походу – 10 днів. Чому ми обрали такий маршрут походу?

Справа в тому, що в роки Великої Вітчизняної війни Житомирщина була партизанським краєм.

В 1942-1943 роках на Житомирщині діяло 21 з’єднання, 2 бригади та 2 дивізії, чисельністю до 35 тисяч народних месників. Серед них: з’єднання Л.Г.Бугаєнка, З.А.Богатиря, В.А.Бегми, Л.Я.Іванова, С.А.Ковпака, С.Ф.Малікова, М.І.Наумова, О.М.Сабурова, О.Ф.Федорова, І.О Хитриченка, М.І.Шукаєва, Р.Я.Сатановського та інших, 101 окремий партизанський загін.

У взаємодії з регулярними радянськими військами партизанські з’єднання звільнили райцентри Баранівку, Ємільчине, Бараші, Ружин та 64 села нашої області.

За роки боротьби партизани області знищили 177,5 тисяч солдатів і офіцерів ворога, підірвали 2536 ешелонів, зруйнували 367 залізничних і шосейних мостів, 272 танки, 1127 автомобілів, збили 8 літаків, врятували від вивозу до Німеччини близько 15 тисяч юнаків і дівчат.

Похід було проведено за маршрутом: с.Миролюбівка – с.Троянів – с.Висока Піч – смт.Довбиш – с.Соколів – смт.Ємільчине – с.Велика Цвіля - смт.Городниця – смт.Броницька Гута – с.Жовтневе – смт.Олевськ – с.Перга – Дідове озеро – с.Кованка – с.Бігунь – смт.Словечне – м.Овруч – с.Ігнатпіль – с.Солов’ї – смт.Лугини – с.Вигів – с.Ушомир – с.Сантарка – с.Краївщина – смт.Володарськ-Волинський – смт.Черняхів – с.Високе – с.Городище – с.Гадзинка – с.Левків – с.Миролюбівка.

На території області велика кількість пам’ятників партизанам, - це пам’ятники в урочищі «Партизанський дуб» неподалік смт.Городниці Новоград-Волинського району, пам’ятники в Олевському, Овруцькому, Лугинському, Ємільчинському і Коростенському районах – місцях, де партизанський рух набув найбільшого розмаху.

В селі Словечне Овруцького району створений в 1962 році музей партизанської слави, де зібрано дуже багато документів і матеріалів про партизанський і підпільний рух на Житомирщині, особисті речі партизанів і підпільників.

Звичайно, час невблаганний, вже в 2010 році буде 65 років Великої Перемоги, з кожним роком все менше залишається ветеранів і партизан, очевидців тих подій.

На місцях минулих боїв, могилах воїнів, партизан, підпільників встановлено пам’ятники та обеліски, на яких викарбовано близько 40 тисяч імен загиблих в боротьбі за визволення нашого краю від гітлерівських загарбників. Обов’язок усіх живих – свято берегти їх, шануючи пам'ять тих, хто загинув у боротьбі за свободу і незалежність рідної землі, за майбутнє України.

А попереду велика робота – написання звіту про похід.

Адже звіт про похід – це ретельно підготовлений, відповідно до існуючих вимог і правил, документ. Обсяг звіту – більше 100 аркушів друкованого тексту, 50-70 фотографій, карти, схеми, таблиці, маршрутна книжка, довідки, телеграми з маршруту.

В звіті відображається підготовка до походу та етапи його проведення по днях і годинах, висвітлюється технічний аспект та краєзнавчо-дослідницька робота.

Адже походу, особливо категорійному, передує серйозна підготовка.

Обов’язково отримується дозвіл не його проведення Маршрутно-кваліфікаційною комісією, без якого туристська група взагалі не має права відправляється у подорож.

Велосипедний туризм має свої переваги і особливості підготовки до походів. У велотуристів більш широкі можливості у виборі маршруту ніж у інших туристів. Швидкість руху велотуристів перевищує швидкість туристів-пішоходників в декілька разів.

Хочу зупинитися на особливостях підготовки і проведення велопоходів як тренувальних так і ступеневих та категорійних.

Спорядження. Для велопоходів, особливо на початковому етапі, краще використовувати дорожні велосипеди. Вони мають більшу базу (відстань між центрами коліс), пружинне сідло, крім того, кермо велосипеда можна установити в різних положеннях.

Деталі дорожніх велосипедів виготовляються з достатнім запасом міцності. І головне – дорожні велосипеди простіше ремонтувати в польових умовах, ніж інші типи велосипедів.

Підготовка велосипеда до походу. Багатоденні походи потребують серйозної підготовки велосипеда. Для зручності при їзді, особливо на великі відстані, потрібно правильно підігнати сідло, враховуючи зріст велотуриста. Багажник повинен бути достатньо широким з міцними стійками. На спортивно-туристський (гірський) велосипед можна встановити багажник дорожнього велосипеда, або підібрати в магазині спорттоварів, врахувавши особливості конструкції велосипеда.

Залежно від рельєфу місцевості, по якій буде проходити маршрут велосипедного походу, і ваги рюкзаків можливо з’явиться необхідність підсилення стійок багажника.

Для рівномірного розміщення вантажу на велосипедах бажано використовувати і передні багажники, попередньо їх підсиливши.

В поході за велосипедом потрібно проводити догляд. Велосипед необхідно при потребі змащувати, підтягувати кріплення коліс, шатунів, керма, очищати велосипед від пилу, грязі, піску, перевіряти міцність багажника та його кріплення, підкачувати шини коліс. Тільки тоді він вам буде надійно служити.

На досягнутому наша група зупинятись не збирається, ми тренуємось, готуємо спорядження і розробляємо маршрути нових мандрівок.

<<< назад | зміст | вперед >>>