<<< назад | зміст | вперед >>>

Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент

Розділ VIII. Планування як функція менеджменту

8.4. Стратегічне планування й управління в готельно-ресторанному бізнесі.

Стратегічне планування як теорія виникло й набуло розвитку в Америці завдяки наполегливій роботі дослідників бізнесу, науко­вих працівників (експертів) консультаційних фірм різних рівнів і напрямів діяльності, а також менеджерів-спеціалістів з організації та управління великих підприємств. Нині на зазначених посадах працюють доктори наук (10%), магістри (25%), особи, з двома університетськими освітами (25%), бакалаври й практики з великим досвідом роботи. Заробітна плата таких працівників і їх статус прирівнюється до вищого управлінського персоналу й не відрізня­ється від нього ані за вагомістю діяльності, ані за рівнем кваліфіка­ції, ані за фаховим авторитетом. Спеціалісти й консультанти в об­ласті стратегічного планування - це найзабезпеченіший прошарок інтелігенції, й лише за ними йдуть лікарі, викладачі та юристи. Ор-ганізатори-управлінці американських фірм працюють виключно на стратегічний розвиток своїх підприємств. У них відсутній режим робочого дня, а його тривалість визначається за їхнім власним роз­судом. Ці працівники наділені правом доступу до всіх документів, в тому числі і з грифом «таємно», бути присутніми на нарадах різного рівня, виїжджати до інших країн для вивчення передового досвіду, давати вказівки щодо впровадження розроблених реко­мендацій, минаючи вищі інстанції, безпосередньо керівникам окре­мих структурних підрозділів.

Такі надзвичайно широкі права й повноваження спеціалістів із стратегічного планування пояснюються лише одним - надзвичай­но великою результативністю й значимістю їхньої праці для успішного функціонування підприємств на сучасному етапі розвит­ку цивілізації.

Історія розвитку стратегічного планування й управління в нашій країні лише зароджується, але для його успішного станов­лення є всі передумови.

Нині існує багато визначень стратегії, але в основі всіх визна­чень лежить поняття стратегії як усвідомленої й продуманої су­купності норм і правил, використовуваних в процесі прийняття стратегічних рішень, що впливають на майбутній стан підпри­ємства. В літературних джерелах пропонуються такі визначення стратегії:

Стратегія - програма, план, генеральний курс суб'єкта управ­ління для досягнення ним стратегічних цілей у всіх сферах діяль­ності [1].

Стратегія - це план управління фірмою, спрямований на закріплення її позицій на ринку, задоволення попиту споживачів і досягнення поставлених цілей. [3]

Стратегія повинна пов'язувати минуле й майбутнє, водночас визначаючи шлях до розвитку. Розробка стратегії базується на гли­бокому розумінні дії механізмів ринку, вірогідній оцінці позицій підприємства на ринку, усвідомленні й розвитку конкурентних пе­реваг.

Головним завданням розробки стратегії є досягнення підприєм­ством конкурентних переваг і рентабельності.

Стратегії класифікуються як:

- корпоративні стратегії (стратегії, які є загальними для підприємства). Наприклад, стратегія вдосконалення якості обслу­говування тих, хто проживає у готельному комплексі;
- стратегії за напрямами діяльності підприємства (стратегія бізнесу). Наприклад, в готельних комплексах сферою діяльності є використання номерного фонду, виготовлення продукції масового харчування й надання додаткових послуг (туристичне обслугову­вання, надання послуг перукарні, обмінного пункту валют, ксеро­копіювання, торгівля промисловими товарами, надання транс­портних послуг тощо);
- функціональні стратегії, прикладом яких можуть бути стра­тегія маркетингу, стратегія проведення наукових досліджень, стра­тегія управління персоналом, стратегія ресурсозбереження тощо.

На відміну від командної, ринкова економіка передбачає не по­шук ефективних шляхів виконання завдань в умовах досить про­гнозованого зовнішнього середовища, а самовизначення й само-прогнозування самими підприємствами своїх довготермінових цілей і стратегії їх досягнення.

Стратегічні рішення, які принесли деяким підприємствам успіх після 1991 р. нині виявляються неефективними, ряд організацій припинили діяльність, або досягнувши певного рівня перебувають у стані стагнації. Саме тому керівники організацій дійшли виснов­ку про необхідність розробки стратегії розвитку. Мінливість зовнішнього середовища вітчизняних підприємств стимулює за­провадження нових методів, систем і підходів до стратегічного планування.

<<< назад | зміст | вперед >>>