<<< тому | зміст | вперед >>>

Маринін М.М. Туристські формальності і безпеку у туризмі

5. МІЖНАРОДНІ КОНФЕРЕНЦІЇ З РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИЗМУ

Історично склалося так, що спрощенням організації і турпоїздок упорядкуванням туристських формальностей займаються на двосторонній основі сусідні суміжні держави. На початковому етапі розвитку міжнародних туристських обмінів, коли обсяги не перевищували десятки тисяч туристів, цього було цілком достатньо. Потім туристські потоки стали різко зростати. У 1838 р. була відкрита перша регулярна пароплавна лінія між Нью-Йорком і Лондоном. У 1878 р. Всесвітню виставку в Парижі відвідали 75 тис. жителів Англії і більше 10 тис. американців. До кінця XIX століття туризм з привілею "вищого товариства" став перетворюватися на широко розповсюджене явище, в якому брали участь сотні тисяч жителів різних країн.

За міру зростання обсягів туризму і розширення його географії, а також розвитку засобів транспорту і включення в маршрути декількох країн одночасно, до справи спрощення туристських поїздок підключилися міжнародні організації. Виходячи з різко зростаючих потоків туристів, був скликаний цілий ряд міжнародних конференцій та нарад з туризму:

- 1921 р. В Барселоні Ліга Націй прийняла Конвенцію і Статус про свободу транзиту по залізницях.
- 1925 р. У Гаазі був скликаний Міжнародний конгрес асоціацій транспортного обслуговування.
- 1925 р. В Гаазі відбувся перший конгрес Міжнародного Союзу офіційних організацій з пропаганди туризму.
- 1929 р. У Лондоні прийнята Міжнародна конвенція про охорону людського життя на морі (доповнення та уточнення до неї вносилися протягом багатьох років).
- 1929 р. У Варшаві прийнята Конвенція про уніфікацію деяких правил, стосуються міжнародних повітряних перевезень. Про важливість Варшавської конвенції говорить той факт, що посилання на її назва досі наведено на бланку кожного авіаційного квитка.
- 1934 р. В Гаазі проведено нараду та прийнято рішення по відродженню Міжнародного союзу організацій з пропаганди туризму.
- 1944 р. Відбулася Чиказька конференція Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), на якій було внесено пропозиції щодо уніфікації виду та змісту закордонних паспортів, щоб полегшити процедуру реєстрації пасажирам міжнародних авіарейсів.
- 1946 р. В Лондоні проведена конференція національних туристських організацій, на якій були розглянуті питання відродження туризму після другої світової війни. Одночасно питання розвитку туризму були включені до порядку денного роботи підрозділів ООН. Необхідно відзначити, що з 1946 по 1975 р., тобто до початку діяльності СОТ всю роботу з розвитку туризму в системі ООН виконував Економічний і Соціальний Рада ООН;
- 1954 р. В Нью-Йорку проведена конференція ООН, яка прийняла Конвенцію про митні пільги для туристів (наша країна приєдналася до Конвенції 1959 р.);
- 1963 р. Була проведена конференція ООН у Римі з міжнародного туризму і подорожам, в ході роботи якої були конкретно обговорені проблеми "спрощення встановлених урядом формальностей щодо міжнародного туризму".
- 1967 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 1967 р. роком міжнародного туризму.
- 1967 р. В Брюсселі прийнята Конвенція про уніфікацію деяких правил щодо перевезення морем пасажирів і багажу.
- 1968 р. У Берні проведено Міжнародний семінар ООН з питань розвитку туризму.
- 1969 р. В Софії відбулася Міжнародна конференція ООН, на якій була прийнята резолюція про утворення міжурядової організації з туризму, стала згодом СОТ.
- 1973 р. В Кіото відбулася Конференція щодо спрощення та погодженням митних процедур.
- 27 вересня 1980 р. у Манілі відкрилася Всесвітня конференція з туризму (з тих пір цей день відзначається як Всесвітній день туризму).
- 1982 р. Відбулась Всесвітня нарада з туризму в Акапулько.
- 1989 р. Відбулася Міжпарламентська конференція з туризму в Гаазі.
- 1999 р. Прийнятий Глобальний етичний кодекс туризму.

Дещо детальніше слід зупинитися на міжнародних туристських конференціях останніх років, на яких розглядалися питання спрощення туристських формальностей.

5.1. ГААЗЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ З ТУРИЗМУ

Міжпарламентська конференція з туризму, що проходила в Гаазі 10-14 квітня 1989 р., прийняла Гаазьку декларацію, в якій визначено місце туризму в соціально-економічного життя всіх країн і народів. В ній, зокрема, сказано, що "спрощення туристських формальностей і полегшення поїздок і подорожей - це скоординована політика і дії держав щодо розвитку і заохоченню як індивідуальних, так і колективних туристських поїздок. Спрощення туробмена і пов'язаних з ним регламентують формальностей - це підготовка відповідних договорів і угод, рішення проблем захисту туристів, туристичного страхування, поліпшення взаємодії між туристами, засобами розміщення та адміністративними державними службами країн".

Міжпарламентська конференція з туризму звернула особливу увагу на наявність взаємозв'язки між туризмом і навколишнім середовищем і одночасно закликала визначити рівень пропускної здатності місць, відвідуваних туристами, і забезпечити його дотримання навіть у тому випадку, якщо це буде означати обмеження доступу до подібних місць в певні періоди часу або сезон.

Також був зроблений висновок про те, що одночасно з швидким зростанням обсягів подорожей і туризму в останні роки уточнюється та розширюється поняття "спрощення туристських формальностей".

В Гаазької декларації, зокрема, записано: "Прийнято розрізняти дві основні групи перешкод на шляху розвитку туризму: ті, які зачіпають туристів, і ті, які зачіпають туристський бізнес. Процес ліквідації перешкод на шляхи розвитку туризму називається спрощення туристських формальностей, яке переросло свої вузькі початкові рамки прикордонних формальностей і митних процедур. Мова повинна йти насамперед про позитивному стимулюванні і заохочення туризму, зокрема, шляхом вжиття заходів, що дозволяють кожному людині брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, особливо завдяки більш досконалому розподілу робочого і вільного часу, встановлення системи розподілу протягом року періодів відпусток, а також приділяючи особливу увага туризму молоді, літніх людей та інвалідів. В останні роки на спрощення туристських формальностей серйозний вплив надають поширення наркотиків і зростання злочинності і тероризму. Хоча держави змушені займатися загострюється проблемою імміграційних потоків, необхідно визнати, що обмежує імміграційне законодавство або дискримінаційні заходи суперечать спрощення міжнародного туризму".

5.2. ЭСТЕРСУНДСКАЯ КОНФЕРЕНЦІЯ З БЕЗПЕКИ ТУРИЗМУ І ЗМЕНШЕННЮ РИЗИКІВ ПРИ ПОДОРОЖАХ

9-11 червня 1995 р. у шведському місті Естерсунді під егідою СОТ проведена 1-я Міжнародна конференція з безпеки туризму і зменшення ризиків при подорожах. У конференції взяли участь представники національних туристських адміністрацій Росії, США, Великобританії, Франції, ФРН, Канади, Ізраїлю, Іспанії, Австрії і ще 20 держав, а також туристських асоціацій, дослідних і навчальних закладів сфери туризму і великих турфірм. Крім того, офіційно брали участь представники Інтерполу, Європейського туристського дослідного центру, туристської та авіаційної поліції Арген-

тіни, служби безпеки туризму Канади, міністерств внутрішніх справ ряду країн. На конференції чітко простежувалася думка про те, що в даній сфері основа успіху полягає саме в постійній взаємодії туристського сектора, готелів і турфірм з відповідними службами і структурами держави.

Основною метою конференції був розгляд питань безпеки туризму і зменшення ризиків при подорожах, вироблення взаємоприйнятних і узгоджених варіантів вирішення проблем даної сфери. Також були обговорені питання своєчасного і постійного обміну інформацією між країнами, національними туристичними адміністраціями та іншими установами сфери туризму, взаємодопомоги і координації, відповідальності урядів і держав в усуненні проблем на шляху розвитку міжнародного туризму, показана роль засобів масової інформації в розвитку туризму та підвищення його безпеки.

В час конференції було зазначено, що безпека туризму і зменшення ризиків при подорожах стосується широкого спектру питань, включаючи: проблеми нещасних випадків, хвороб, епідемій, в тому числі поширення ВІЛ-інфекції; тероризм, військові ускладнення і перевороти; піратство; криміногенні ситуації і злочинність; розповсюдження наркотиків; радіоактивне та інше зараження місцевості; проституцію; вандалізм і будь-які форми насильства; комплексне розгляд усіляких ризиків, що відносяться до прибулих туристам, місцевим жителям, турфірмам та індустрії туризму в цілому. Одночасно підкреслено, що головна роль у забезпеченні безпеки туризму і зменшення ризиків при подорожах відводиться насамперед державним органам і національним туристським адміністраціям, які в свою чергу повинні забезпечити відповідний рівень взаємодії та координацію роботи з усіма учасниками, що підписали Эстерсундскую декларацію щодо безпеки туризму та зменшенню ризиків при подорожах.

5.3. КАДІССКІЙ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКИЙ ФОРУМ З ТУРИЗМУ

Під егідою СОТ у березні 1995 р. в Кадісі (Іспанія) відбувся міжнародний форум, в якому брало участь 300 парламентаріїв з 52 країн світу. Мета проведення форуму - привернути увагу парламентів, урядів та місцевих органів влади до

основним проблемам туризму. Говорячи про очікуване туристському бумі і збільшення вдвічі туристичного потоку на наступні двадцять років, форум підкреслив, що функціонування туристичних центрів і регіонів буде залежати від конкретних зусиль, які будуть вжиті державами, парламентами, місцевими владою і приватним сектором для розвитку потенціалу приймання туристів. Форум відзначив важливу роль державних структур, що приймають рішення і створюють приватним турфірмам сприятливі умови і обстановку, що сприяють їх розвитку. Державні органи влади покликані забезпечувати свободу і безпека туристських поїздок і перебувань, встановлюючи такі прикордонні, митні, медичні, поліцейські та інші регламентуючі формальності, які не заважають розвитку міжнародного туризму.

Форум констатував: "Держава повинна відповідати за наступні сфери, що мають велике значення для туризму, упорядкування туристських формальностей і підвищення безпеки подорожей:

- розвиток туристської інфраструктури, особливо транспорту і комунікацій;
- створення умов для навчання керівних кадрів та працівників туристських підприємств;
- забезпечення дотримання екологічних норм на туристських об'єктах;
- захист прав місцевих і іноземних туристів-споживачів;
- забезпечення пільгового податкового та адміністративного режиму для туристських фірм;
- впровадження економічних і статистичних механізмів, які дозволять вести коректне спостереження і об'єктивний контроль за станом і розвитком сфери туризму;
- просування туризму на міжнародних ринках, виділення з державного бюджету необхідних коштів на рекламно-інформаційну роботу з метою створення образу своєї країни, як сприятливої для туризму".

Багато з цих завдань, як було сказано, дуже ефективно виконуються національними туристичними адміністраціями більшості країн відповідно до прийнятим туристським законодавством. Однак роль і ресурси, які відводяться цим державним відомствам, недостатні. У цьому зв'язку Кадіс-ський форум закликав парламенти та уряди держав при-

дати національним туристським адміністраціям повноваження і права, співмірні з їх обов'язками і з економічним значенням туристського сектора, підвищити увага до багатогранним характером туризму у всіх його аспектах економічному, соціальному і культурному.

Багатосекторним характер туризму та його вразливість перед обличчям зовнішніх факторів (безпека туристів, шкоду довкіллю, різкі коливання валютних курсів) вимагають проведення узгодженої, обов'язково міжвідомчої, державної політики. Це викликає необхідність розробки механізмів координації діяльності міністерств і відомств, пов'язаних з Національною туристською адміністрацією".

Форум окремо вказав на той факт, що підвищена увага до розвитку туризму, крім урядів, повинні приділяти і національні парламенти. З задоволенням відзначена зростаюча тенденція до створення спеціалізованих груп і комісій з туризму в ряді національних парламентів і в Європейському парламенті. Було висловлено побажання, щоб парламенти, регіональні та місцеві органи влади більшою мірою брали б на себе завдання обговорення загальної стратегії розвитку туризму та контроль за її виконанням, а також розробляли законопроекти, сприятливі для такого розвитку.

5.4. МАДРИДСЬКИЙ СЕМІНАР ВТО З ПИТАНЬ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЛЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ

У січні 2000 р. в Мадриді під час міжнародної туристичної виставки СОТ провела семінар з проблем підготовки кадрів в сфері туризму. Відкриваючи семінар, Генеральний секретар СОТ вказав, що "туризм в XXI столітті вимагатиме більшої ефективності роботи і свідомо більшого професіоналізму, а цього можна досягти лише значним підвищенням якості освіти в туризмі. Необхідно якісне поліпшення підготовки і освіти кожного туристського працівника, починаючи з посильного в готелі продавця авіаквитків і закінчуючи вищими посадовими особами в Національній туристської адміністрації країни".

Семінар розвинув підсумки проведеної СОТ у 1996 р. в Мадриді міжнародної конференції на тему "Кадровий капітал у туристської індустрії XXI століття" і підтвердив зроблені раніше висновки і рекомендації:

- всім зацікавленим організаціям слід приділяти пріоритетну увагу розвитку кадрових ресурсів;
- необхідно визнати, що освіта і підготовка кадрів є фундаментом розвитку туристських професій;
- потрібно вести роботу з обґрунтування нових парадигм освіти та підготовки кадрів у сфері туризму, найбільш гнучко відповідають постійно мінливим вимогам його ринкового середовища;
- розробляти єдині стандарти, правила сертифікації та акредитації для зміцнення існуючих навчальних програм та створення нових систем освіти і підготовки кадрів;
- інтегрувати нові технології і інформаційні системи в сферу освіти і підготовки туристських кадрів, а також формування загальної готовності населення до туризму і подорожей;
- усвідомити важливість підвищення якості підготовки та професіоналізму як суттєвих характеристик освіти і обслуговування в туризмі.

СОТ після проведення аналізу і вивчення обстановки в різних регіонах світу зробила висновок, що у сфері підготовки кадрів для індустрії туризму є, крім маси недоробок, значні резерви для її вдосконалення. Навіть в країнах з розвиненою економікою, де туризм є давно освоєної сферою додатка капіталу та підприємництва, існують певні труднощі в план підготовки кваліфікованого персоналу. Насамперед це пов'язано з недостатньою опрацюванням міжнародних правових основ організації міжнародного співробітництва, відсутністю єдиних поглядів в області визначення основоположних термінів і понять, проблемами, що виникають при зборі статистичних даних, і різними підходами до систем підготовки кадрів. Також було зазначено: "Незважаючи на те, що вузи намагаються дати сьогодні все більше професійної спрямованості в підготовці фахівців, це навчання має все ще академічний, а не прикладний характер, воно швидше пристосоване до громадським організаціям та освоєння території, ніж до реального підприємництва в сфері туризму".

<<< тому | зміст | вперед >>>