<<< тому | зміст | вперед >>>

Маринін М.М. Туристські формальності і безпеку у туризмі

1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ТУРИСТСЬКИХ ФОРМАЛЬНОСТЕЙ

"Форма" з латини - встановлений порядок. "Формальний" - зроблений за встановленим зразком. "Формальність" - встановлений законодавством умова або дію, необхідний при виконанні якого-небудь важливого і відповідального справи.

Особи, які мають намір вперше відвідати в якості туриста зарубіжну країну, зазвичай вважають, що існують лише прикордонні та митні формальності. Але навряд чи будуть заперечення, що не менш важливими є санітарно-епідеміологічні правила, що регулюють порядок в'їзду в тропічні країни, де існує маса смертельно небезпечних хвороб, які турист може ввезти в свою країну. Знання і чітке виконання медико-санітарних норм позбавить його від багатьох неприємностей поїздці. Важливе значення для туриста має суворо регламентований порядок провезення через кордон багатьох зразків флори і фауни; правила, пов'язані з переміщенням через кордон валюти і цінностей; питання страхування при здійснення закордонної поїздки.

Крім того, існує ще цілий ряд інших, менш відомих широкому загалу умов та правил міжнародного туризму, які передбачені законодавством в інтересах державної й суспільної безпеки і захисту як подорожуючих осіб, так і навколишнього середовища. Не варто також забувати про необхідність упорядкування міжнародної туристської діяльності відповідно з загальноприйнятою світовою практикою, до якої, наприклад, відносяться: ліцензування міжнародної туристської діяльності, сертифікація турпродукту на безпеку вхідних у нього послуг, квотированное відвідування окремих екологічно вразливих територій, режим в'їзду і перебування в країні іноземних громадян.

Таким чином, туристські формальності - це введені законодавством тієї чи іншої країни або групою держав одночасно строго обов'язкові норми, які повинні виконуватися туристом, туристської фірмою (далі - турфірма), і всіма іншими організаціями, які мають відношення до підготовки і проведення туристської подорожі (далі - турпоїздка), тим більше якщо вона здійснюється в іншу державу.

В даному випадку не може бути й мови про те, що дотримання туристичних формальностей - це рутинне виконання якихось зайвих і зовні непотрібних процедур, які нібито не мають істотного значення для справи або позбавлені будь-якого сенсу. Також тут недоречно згадувати про термін "формалізм" - як надмірному дотримання узаконеного порядку, причому з упором не на його внутрішню сутність, а лише на зовнішню сторону справи.

Одні туристські формальності мають безпосереднє відношення до самого туристу, наприклад необхідність отримання закордонного паспорта, дотримання порядку проходження прикордонного контролю і митного огляду, оформлення щеплення від жовтої лихоманки" при поїздці в ряд тропічних країн і т.д.

Інші формальності ставляться до турфірми - це всі ті умови, які потрібно їй виконати в установленому порядку для того, щоб займатися бізнесом у сфері міжнародного туризму. Наприклад, отримати ліцензію на туристичну діяльність та сертифікат відповідності на створюваний турпродукт. Дотримуватися вимог щодо істотним умовам договору між турфірмою і туристом. Правильно оформляти туристську путівку "ТУР-1" та додатка до неї (програму обслуговування на маршруті, ваучери на обслуговування, інформаційний листок про фактори ризику і рекомендовані правила поведінки при здійсненні поїздки) і багато іншого.

Виходячи з викладеного, туристські формальності - це правила, умови та дії, необхідні з точки зору законності і встановленого в державі порядку, обов'язково дотримуватися при організації, оформленні та здійсненні турпоїздки.

Слід підкреслити, що туристські формальності встановлюються тільки законними, конституційними владою держави. При їх введенні в нормативному акті обов'язково повинні бути слова: "Виходячи із закріпленого в Конституції, згідно з Законом, На підставі статті Кодексу..., Керуючись постановою Уряду..."

Для підтвердження важливість туристських формальностей і необхідність їх упорядкування та спрощення наведемо витяги з ряду основоположних міжнародних документів.

- Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975): "Держави-учасники Угоди висловлюють намір заохочувати розвиток туризму шляхом розгляду в позитивному дусі питань, пов'язаних з формальностями, необхідними для поїздок за кордон";

- Манільська декларація з світового туризму (Маніла, 1980 р.): "Всесвітня туристська організація включає в програму свого розвитку питання вивчення стану туристських формальностей в світі, існуючих норм і поточної практики в даній області, а також вироблення загальних рекомендацій для їх впорядкування та спрощення туристських поїздок";

- Гаазька декларація по туризму (Нідерланди, 1989 р.): "Одночасно з швидким зростанням обсягів подорожей уточнюється та розширюється поняття туристських формальностей. Одні з них безпосередньо впливають туристів, а інші ставляться до туристського бізнесу. Спрощення туристських формальностей переросло свої вузькі початкові рамки прикордонних формальностей і митних процедур. Сьогодні мова повинна йти вже про позитивний стимулювання і заохочення туризму, зокрема шляхом вжиття заходів, що дозволяють кожній людині брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, приділяючи особливу увагу розвиткові туризму серед молоді, літніх людей та інвалідів";

- Декларація Всесвітньої конференції міністрів з туризму (Осака, Японія, 1994 р.): "Уряду відповідальні за поступальний розвиток туризму, зміцнення безпеки подорожей, захист туристів, спрощення туристських формальностей і процедур, перетворення туризму в "індустрію гостинності" при дбайливому стосовно до туристським ресурсів і навколишнього середовища";

- Міжнародна конференція з безпеки туризму і зменшення ризиків при подорожах (Естерсунд, Швеція, 1995 р.): "Питання спрощення туристських формальностей повинні знаходитися в нерозривному зв'язку з забезпеченням безпеки у туризмі і виробленням взаємоприйнятних і узгоджених варіантів рішення проблем даної сфери".

Комісія ООН з сталого розвитку на своїй сесії у квітні 1999 р. в Нью-Йорку за ініціативою Всесвітньої туристської організації (СОТ) схвалила концепцію Глобального етичного кодексу туризму і запропонувала СОТ доповнити його з пропозиціями приватного сектора, неурядових організацій і трудових. Письмові коментарі до Кодексу надійшли з більш ніж 70 держав - членів СОТ і різних організацій. Підсумковий Глобальний етичний кодекс туризму, нараховує 10 пунктів і розроблений за результатами тривалого консультаційного процесу, був одноголосно схвалений у жовтні 1999 р. на сесії Генеральної асамблеї ВТО у Сантьяго (Чилі).

Кодекс містить 9 статей, що визначають "правила гри" для урядів, туристських напрямків, туроператорів, туристичних агентств і самих мандрівників. Стаття 10 присвячена вирішенню спірних питань і вперше знаменує собою наявність у такому кодексі механізму його реалізації. Передбачається, що цей механізм буде заснований на примирення допомогою створення Всесвітнього комітету з етики туризму у складі представників усіх регіонів світу і всіх учасників туристського процесу - урядів, приватного сектора, трудових і неурядових організацій.

За висновком експертів СОТ, Глобальний етичний кодекс туризму повинен стати чинним документом, в тому числі в плані впорядкування туристських формальностей. Зокрема, в ст. 8 "Свобода туристських подорожей" передбачається, що адміністративні формальності перетину кордонів, які введені державами або випливають з міжнародних угод, наприклад візові, санітарні та митні, потрібно в міру можливості адаптувати таким чином, щоб сприяти свободі подорожей і доступу максимального числа людей до міжнародного туризму; заохочувати угоди між країнами, спрямовані на гармонізацію та спрощення цих формальностей; поступово скасовувати або коригувати спеціальні податки і збори, що обтяжують туристську індустрію і завдають шкоди її конкурентоспроможності.

<<< тому | зміст | вперед >>>