<<< тому | зміст | вперед >>>

Максименко С.В. Туристська діяльність: міжнародно-правові аспекти

Глава 6. Особливості надання транспортних послуг і відповідальності в галузі туризму

6.3. Митні правила та відповідальність за порушення законодавства про туризм

Посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про туризм, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У МК України встановлено правила переміщення та пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів здійснюється в місцях розташування митниць. В інших місцях товари та інші предмети можуть бути переміщені через митний кордон України лише за згодою митниці.

Заборони чи обмеження не повинні створювати невиправданих перешкод для здійснення будь-яких видів діяльності, не пов'язаних безпосередньо з обставинами, що стали причиною встановлення цієї заборони чи обмеження.

Транспортні засоби, включаючи транспортні засоби індивідуального користування, що перетинають митний кордон України, зупиняються у місці розташування митниці на цьому ж кордоні.

У пунктах пропуску на державному кордоні України тривалість стоянки транспортних засобів, за винятком транспортних засобів індивідуального користування, і місце цієї стоянки визначаються відповідним транспортним підприємством спільно з прикордонними військами, митницею та іншими державними органами, що здійснюють контроль: санітарний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний та екологічний, з урахуванням часу, необхідного для здійснення митного контролю та оформлення, а також прикордонного та інших видів контролю.

Тривалість стоянки транспортних засобів у таких пунктах не може скорочуватися на шкоду здійснення митного оформлення.

Відправлення транспортних засобів, включаючи транспортні засоби індивідуального користування, з таких пунктів здійснюється з дозволу митниці та прикордонних військ, а з інших пунктів, в яких розташовані митниці, - з дозволу митниці.

Громадяни можуть вільно переміщувати через митний кордон України будь-які речі, крім речей, ввезення або вивезення яких заборонено, а також транзит, який через територію України заборонений.

Законодавством України можуть бути встановлені кількісні та вартісні обмеження на переміщення через митний кордон України речей окремих видів, а також підстави, при наявності яких допускається таке переміщення.

Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари та інші предмети:

1. Заборонені до переміщення через митний кордон України:

а) заборонені до ввезення та транзиту через територію України, до яких належать: предмети, які можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринного світу або призвести до руйнування навколишнього середовища; продукція, містить пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду, і інша, що суперечить відповідним нормам Конституції України; товари, імпорт яких здійснюється з порушенням прав промисловості або інтелектуальної власності;
б) заборонені до вивезення з України, до яких відносяться: предмети, що становлять національне, історичне або культурне надбання українського народу, що визначається відповідно до законів України; товари, експорт яких здійснюється з порушенням прав промисловості або інтелектуальної власності. Конкретний перелік предметів, що підпадають під дію наведеної норми, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

2. Переміщуються через митний кордон України з порушенням положень Митного кодексу України та інших актів законодавства.

У МК України містяться норми про мита і митних зборах.

Обкладення митом товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється відповідно до Закону України «Про Єдиний митний тариф».

За митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (у тому числі в міжнародних поштових відправленнях і вантажі), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем, стягуються митні збори.

У МК України містяться норми про контрабанду та умов залучення до відповідальності за неї.

Переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчиненого у великих розмірах або групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, або з використанням для цього будь-яких форм підприємницької діяльності, а так само таке ж незаконне переміщення наркотичних засобів, сильнодіючих, отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів є контрабандою і карається відповідно до кримінального законодавством.

У КК України зазначено, що контрабанда, тобто переміщення товарів або валютних цінностей через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї і боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї) вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів і обладнання для зброї масового ураження, а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за кордону України. Під великим розміром слід розуміти контрабанду, якщо загальна вартість її предметів становить собою тисячу і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Досвід останніх років показує, що характер контрабанди валюти істотно змінився. Замість вивезення валюти, золота, срібла митні органи все частіше зустрічаються з фактами ввезення золота, так як в Україні воно стало в три рази дорожче, ніж на світовому ринку. Якщо за раніше чинним законодавством дозволялося вивозити за кордон 400 доларів, а ввезти товарів на суму до 5000 доларів, то зараз при виїзді в туристичну поїздку дозволяється вивезти одну тисячу доларів США без будь-якого документа, що чотири тисячі з дозволу банку і ще п'ять тисяч доларів чеками, тобто десять тисяч доларів можна вивезти легально.

Передбачається також відповідальність за ввезення в Україну з метою збуту або розповсюдження, зберігання з метою збуту або розповсюдження предметів порнографічного характеру, а також творів, що пропагують культ насильства і жорстокості.

У МК України та Кпап визначено конкретні склади порушень митних правил і встановлена адміністративна відповідальність за наступні порушення.

Не зупинка транспортного засобу (в тому числі транспортного засобу індивідуального користування), що настає через митний кордон України, зоні митного контролю.

Відправлення транспортного засобу (в тому числі транспортного засобу індивідуального користування), що знаходиться під митним контролем, без дозволу митниці України, а з пунктів пропуску на державному кордоні України - також і прикордонних військ.

Причалювання до судна, що перебуває під митним контролем, інших суден та інших плавучих засобів без дозволу митного органу України.

Перешкоджання доступу службової особи митного органу України при здійсненні нею митного контролю до предметів, що знаходяться під таким контролем.

Неподання митному органу України необхідних для здійснення митного контролю документів на транспортні засоби, незалежно від подання письмової декларації.

Неподання митному органу України необхідних для здійснення митного контролю документів на товари, валюту, цінності та інші предмети, незалежно від подання письмової декларації.

Не доставляння в митний орган України у призначений строк предметів, перебувають під митним контролем і перевозяться з одного митного органу України в інший, а також прийнятих для вручення митному органу України митних або інших документів на ці предмети.

Пошкодження або втрата пломб, печаток чи іншого забезпечення, накладеного митним органом України.

Навантаження, вивантаження, перевантаження, виправлення пошкоджень упаковки, розкриття упаковки, переупакування предметів, що знаходяться під митним контролем, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування, нанесених на ці предмети або на їх упаковку, без дозволу митного органу України.

Видача без дозволу митного органу України або втрата предметів, що знаходяться під митним контролем.

Не вивезення за кордон предметів, ввезених на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення чи неповернення на митну територію України предметів, вивезених за кордон під зобов'язання про зворотне ввезення, у строки, встановлені цими зобов'язаннями.

Не вивезення за митний кордон України предметів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом України.

Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням тайників та інших засобів, що утруднюють виявлення предметів, або шляхом надання одним предметам вигляду інших, або з поданням митному органу України як підстави для переміщення предметів підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, або документів, що містять неправдиві відомості, а також документів, що є підставою для переміщення інших предметів при відсутності ознак злочину, чи вчинення підготовчих дій до такого порушення.

Переміщення предметів через митний кордон України, крім митного контролю, тобто переміщення предметів через митний кордон України поза місця розташування митниці або поза часом виробництва митного оформлення, при відсутності ознак контрабанди, чи вчинення підготовчих дій до такого порушення.

Зберігання, перевезення чи придбання предметів, ввезених на митну кордон України поза митним контролем або з приховуванням від такого контролю, а так само предметів, щодо яких надано митні пільги по митному оподаткуванню та використаних без дозволу митних органів України або в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, при відсутності ознак злочину.

Недекларування предметів, що переміщуються через митний кордон України, тому числі транзитом через територію України, тобто не заяву за встановленою формою точних відомостей про такі предмети, а так само декларування предметів не своїм найменуванням.

Використання предметів, щодо яких надано пільги по обкладенню митом, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими були надано такі пільги, без дозволу митних органів України.

У список предметів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами, які звільняються від сплати мита входять:

а) товари (крім вино-горілчаних і тютюнових виробів) загальною вартістю, еквівалентній 5000 доларів США;
б) товари особистого користування (за винятком транспортних засобів індивідуального користування та запасних частин до них), що тимчасово ввозяться на митну територію України;
в) речі, що ввозяться (пересилаються) при переселенні на постійне місце проживання в Україну; г) горілчані вироби у кількості 1 літра, вино - 2 літрів, тютюнові вироби - 200 цигарок (або 200 грамів цих виробів) на одну особу.

Несплата мита та митних зборів протягом встановлених строків, а так само інші дії, що спричинили недобори митних платежів.

Туристи, які допускають порушення митних правил, можуть бути зняті з поїздки і турагентство має право стягнути з них всі витрати, понесені на організацію відбулася поїздки.

Для попередження подібних випадків турагентства повинні проводити відповідні інструктажі з громадянами, що виїжджають у туристичні поїздки за кордон.

Туристи України перед виїздом за кордон можуть укласти будь-який вид договору про страхування. Автотуристи, наступні за кордон на особистих автомобілях, підлягають обов'язковому страхуванню - страхуються водії від нещасних випадків та їх цивільна відповідальність на випадок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем), яким вони керують.

Медичне обслуговування туристів за кордоном забезпечується на засадах взаємності за міждержавними угодами в галузі соціального забезпечення або на загальних підставах, тобто оплачується з власних коштів.

За період тимчасової непрацездатності, під час закордонної поїздки, туристи з України не втрачають права на одержання допомоги від органів соціального забезпечення. Це ж стосується і обслуговуючого персоналу - громадян України. Документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність у період перебування за кордоном (у відрядженні, санаторії, туристичній поїздці тощо) обмінюються з дозволу головного лікаря лікарняний лист в лікувальній установі України за місцем проживання або роботи.

У разі заподіяння шкоди здоров'ю або майну громадян України, під час поїздки за кордон, турагентство, як сторона в договорі про туристичної поїздку, зобов'язана прийняти участь у захисті прав туристів шляхом оформлення необхідної документації, пред'явлення претензії і т.д.

Обсяг прав і обов'язків іноземних громадян вужчий, ніж у громадян України. Правосуб'єктність цих осіб виникає з моменту прибуття в Україну і припиняється з моменту вибуття з України. При цьому держава виходить з принципу взаємності, що застосовується в зносини з іншими державами.

У сфері виконавчої влади на іноземців поширюється більшість прав і обов'язків, встановлених законодавством для громадян України. Без будь-яких винятків, обов'язковими для іноземних громадян є норми Конституції України та інших законів держави, її традиції, звичаї, загальнообов'язкові правила громадського порядку, охорони природи, в'їзду (виїзду), користування транспортним засобами.

Іноземці та особи без громадянства мають обмеження адміністративної правосуб'єктності в частині виключних прав і обов'язків.

Іноземці можуть в'їжджати в Україну за дійсними національними паспортами або документами, заміняє їх. При цьому іноземці повинні одержати у встановленому порядку в'їзну візу, якщо інше не передбачено законодавством України.

Виїзд з України іноземцю не дозволяється, якщо:

- щодо нього ведеться дізнання чи попереднє слідство або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення провадження у справі;
- він засуджений за вчинення злочину - до відбуття покарання або звільнення від покарання;
- його виїзд суперечить інтересам забезпечення безпеки України - до усунення обставин, що перешкоджають виїзду.

Виїзд з України іноземця може бути відкладено до виконання ним майнових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами в Україні. Транзитний проїзд іноземців через територію України в країну призначення дозволяється за наявності транзитних віз, якщо інше не передбачено законодавством України.

Іноземцю, який порушує законодавство України, якщо ці порушення не передбачають адміністративної або кримінальної відповідальності, може бути скорочено визначений йому термін перебування в Україні.

Такий термін може бути також скорочено, якщо в іноземця відпали підстави для його подальшого перебування в Україні. Рішення про скорочення терміну тимчасового перебування іноземця в Україні приймається органами внутрішніх справ. Іноземець може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ або служби безпеки.

Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства, застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів регулюється нормами цивільного законодавства України. ПК України встановлює наступні права, що надаються іноземцям. Іноземні громадяни користуються в Україні цивільною правоздатністю нарівні з громадянами України. Кабінетом міністрів України можуть бути встановлені відповідні обмеження, стосовно тих держав, в яких є спеціальні обмеження цивільної правоздатності громадян України.

Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є.

Цивільна дієздатність іноземних громадян у відношенні угод, що здійснюються в Україні, і зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Україні, визначається за законодавством України.

Іноземні підприємства і організації можуть без особливого дозволу здійснювати в Україні угоди по зовнішній торгівлі і по зв'язаних з нею розрахункових, страхових та іншими операціями з організаціями, яким в Україні надано право здійснення таких угод. Цивільна правоздатність іноземних підприємств і організацій при здійсненні угод по зовнішній торгівлі і по зв'язаних з нею розрахункових, страхових та інших операцій визначається за законом країни, де засновано підприємство чи організація.

Форма угоди, укладеної за кордоном, підпорядковується законові місця її здійснення. Однак угода не може бути визнана недійсною внаслідок недотримання форми, якщо дотримані вимоги ЦК України. Форма зовнішньоторговельних угод, здійснюються організаціями України, і порядок їх підписання, незалежно від місця вчинення цих угод, в тому числі і форма угод з приводу будівель, перебувають в Україні, підкоряються законодавству України.

Права і обов'язки сторін по зовнішньоторговельній угоді визначаються за законами місця її здійснення, якщо інше не встановлено угодою сторін.

Виникнення та припинення права власності на річ за зовнішньоторговельною угодою визначається за законом місця її укладення, якщо інше не встановлено угодою сторін.

Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовнішньоторговельною угодою, визначається за законом країни, з якою цю річ відправлено, якщо інше не встановлено угодою сторін.

Місце вчинення правочину визначається законом України. Зобов'язання має бути виконане в тому місці, яке зазначено в законі, договорі, акті планування, на підставі якого виникло зобов'язання, або випливає з істоти зобов'язання.

Якщо місце виконання зобов'язання не визначене, виконання повинно бути вироблено:

- по зобов'язанню передати будівлю-за місцем знаходження будівлі;
- за грошовим зобов'язанням (крім грошових зобов'язань державних, кооперативних та інших громадських організацій) - за місцем проживання кредитора в момент виникнення зобов'язання, а якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання і повідомив про це боржника, то за новим місцем проживання кредитора з віднесенням за рахунок кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;
- по всіх інших зобов'язаннях - за місцем проживання боржника, а якщо боржником є юридична особа - за місцем її знаходження.

Місцем знаходження юридичної особи визнається місцезнаходження її постійно діючого органу.

Форма і строк дії довіреності визначаються за законом країни, де була видана довіреність. Однак довіреність не може бути визнано недійсною внаслідок недотримання форми, якщо остання відповідає вимогам закону України.

Позовна давність визначається за законом країни, законодавство якої застосовується для визначення прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється, визначаються за законодавством України.

Позовна давність не поширюється:

- на вимоги, що випливають з порушення особистих не майнових прав, крім випадків, передбачених законом;
- на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння громадських організацій або громадян;
- на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні ощадбанки і в Держбанк України;
- у випадках, встановлених законодавством України, і на інші вимоги.

Право власності на річ визначається за законом країни, де ця річ знаходиться в момент, коли мала місце дія або інша обставина, що послужила підставою для виникнення або припинення права власності, якщо інше не передбачено законодавством України.

Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, визначаються за законом країни, де мала місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Права і обов'язки сторін за зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди за кордоном, якщо сторони є громадянами України та організаціями України, визначаються за законом України.

Іноземний закон не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що служить підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які містяться у цивільному законодавстві України, то застосовуються правила міжнародного договору. Такий же порядок застосовувався у відношенні цивільного законодавства колишнього СРСР.

ЦК України рівною мірою регулює зобов'язання, що виникають внаслідок спричинення шкоди, незалежно від того, хто є суб'єктом правовідносин - громадянин України або іноземець, фізична або юридична особа.

Шкода, заподіяна особистості або майну громадянина, а також шкоду, заподіяну організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Який заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з його вини.

Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральну шкоду заподіяно не з його вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням істоти позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Організація зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників при виконанні ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також посадових осіб при виконанні ними службових обов'язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом. За шкоду, заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом.

Шкода, заподіяна громадянинові в результаті незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного захід взяття під варту, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в порядку, встановленому законом.

Не підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна в стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, має бути відшкодована особою, яка її завдала.

Враховуючи обставини, при яких була заподіяна така шкода, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, що заподіяла шкоду, або звільнити від відшкодування шкоди повністю або частково як цю третю особу, так і заподіювача шкоди.

За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг п'ятнадцяти років, відповідають його батьки (усиновителі) або опікун, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини.

Якщо неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, заподіяв шкоду в той час, коли він перебував під наглядом навчального, виховного або лікувального закладу, вони несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо не доведуть, що шкоди виник не з їхньої вини.

Відповідальність неповнолітніх віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років за заподіяну ними шкоду настає на загальних підставах.

У випадках, коли у неповнолітнього віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди, шкода у відповідній частині повинна бути відшкодована його батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкода виникла не з їх вини. Цей їх обов'язок припиняється по досягненні заподіяла шкоду повноліття, а також у разі, якщо у нього до досягнення повноліття з'явиться майно або заробіток, достатній для відшкодування шкоди.

За шкоду, заподіяну громадянином, визнаним недієздатною, відповідають його опікуни або організації, які зобов'язані здійснювати за ним нагляд, якщо не доведуть, що шкода виникла не з їх вини.

Дієздатний громадянин, який заподіяв шкоду в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, не відповідає за заподіяну їм шкоди. Однак він не звільняється від відповідальності, якщо сам привів себе в такий стан вживанням алкоголю чи наркотиків або іншим способом.

Організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих (транспортні організації, промислові підприємства, будівництва, власники автомобілів тощо), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особи, які спільно заподіяли шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Батьки (усиновлювачі), опікун або піклувальник, а також організації, які відшкодували шкоду, заподіяну неповнолітнім або особою, визнаною недієздатною, не мають права регресу до цих осіб.

Присуджуючи відшкодування шкоди, суд (у тому числі загальний, арбітражний і третейський) відповідно до обставин справи зобов'язує особу, відповідальну за шкоду, відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ тощо) або повністю відшкодувати заподіяний збиток.

Якщо груба необережність самого потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а при вині заподіювача шкоди - і залежно від ступеня його вини) розмір відшкодування, якщо інше не передбачено законом України, повинен бути зменшений або у відшкодуванні шкоди повинно бути відмовлено.

Суд може зменшити розмір шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану.

У разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд.).

У разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному обсязі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, що складався на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівниками, не враховуються.

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Шкода відшкодовується:

- неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням - вісімнадцятирічного віку;
- жінкам старше п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, - довічно;
- інвалідам - на строк інвалідності;
- одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років, - до досягнення ними восьмирічного віку.

Якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за загальними підставами відповідальності за заподіяння шкоди, у згідно з нормою про відповідальність організації за шкоду, заподіяну з вини її працівника і нормою про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

У разі смерті потерпілого витрати на поховання відшкодовуються особі, зазнав ці витрати, організацією або громадянином, відповідальним за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого.

Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку заподіяння такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.

В випадку заподіяння шкоди здоровю потерпілого неповнолітнім, які не досягли п'ятнадцяти років і неповнолітнім віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років, витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.

Стягнуті кошти зараховуються залежно від джерела фінансування установи охорони здоров'я, яка розповсюджувала витрати, до відповідного бюджету або в користь юридичної особи, якій належить відомчу установу охорони здоров'я.

Якщо позов не було пред'явлено, суд при постановленні вироку має право з власної ініціативи вирішити питання про відшкодування зазначених витрат.

Організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування або Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, виплачених особам, за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за якого заподіяв шкоду не зобов'язаний сплачувати страхові внески.

У разі ушкодження здоров'я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню, організація чи громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я, а також шкоду, викликану втратою або зменшенням його працездатності, у розмірі, який обчислюється стосовно до заробітної плати (заробітку) відповідної категорії робітників і службовців, якщо інше не передбачено законом.

Цивільні процесуальні права іноземців та осіб без громадянства, позови до іноземних держав, судові доручення і рішення іноземних судів, міжнародні договори закріплені ЦПК України.

Іноземні громадяни мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України.

Іноземні підприємства і організації мають право звертатися до судів України і користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх інтересів.

Законодавством України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян, підприємств і організацій тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав громадян, підприємств або організацій України.

Підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, іноземні підприємства і організації, а також по спорах, з яких хоча б одна із сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України.

Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції суду України в цивільних справах лише в межах, визначених нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.

У тих випадках, коли в іноземній державі не забезпечується Україні, її майну або представникам України така ж судова недоторканність, яка, згідно з цією статтею, забезпечується іноземним державам, їх майну або представникам іноземних держав в Україні, КМ України або іншим уповноваженим органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або представника цієї держави застосування відповідних заходів.

Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, виробництво експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли: виконання доручення суперечило б суверенітетові України або загрожувало б безпеці України; виконання доручення не входить до компетенції суду.

Виконання доручень іноземних судів про виробництві окремих процесуальних дій провадиться на основі законодавства України.

Суди України можуть звертатися до іноземних судів з дорученнями про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами визначається законодавством України і міжнародними договорами України.

Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражних судів визначається відповідними договорами України. Рішення іноземного суду або арбітражного суду може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту вступу рішення в законну силу.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві України про цивільне судочинство, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Способи звернення стягнення на майно громадян визначені ЦПК України. Стягнення провадиться шляхом опису майна боржника, опечатування і продажу його. На ухвалу районного (міського) суду може бути подана скарга, внесено приватне подання.

Забороняється звертати стягнення по виконавчим документам на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві особистої власності або є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні.

<<< тому | зміст | вперед >>>