Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

<<< тому | зміст | вперед >>>

Максименко С.В. Туристська діяльність: міжнародно-правові аспекти

Висновок

У світі щороку подорожують понад 600 млн. чоловік. За даними експертів у 2001-2005 році дохід від цієї сфери діяльності склав 445 млрд. доларів США. Жодна галузь світового господарства не працює так стабільно, як туризм та рекреація. Спираючись на цю галузь, процвітають багато країн світу. Крім того, ця галузь допомагає вирішувати ще одну важливу соціальну проблему сучасності - проблему зайнятості населення, так як витрати на створення одного робочого місця в рекреаційно-туристичної галузі в 20 разів менше, ніж в інших галузях народного господарства.

Туризм охоплює різноманітні сторони суспільних відносин і зачіпає багато сфери народного господарства. Заняття туризмом завжди було одним з найважливіших елементів культурного обміну між країнами і народами протягом багатьох тисяч років.

Велике значення має також адміністративно-правова сфера регулювання відносин у галузі туризму, оскільки вона вирішує важливі державні політичні і економічні завдання. Крім того, велике значення має і різного роду міграційні процеси, в тому числі, проблема нелегальної еміграції, які й покликані вирішувати відповідні державні органи.

Воістину туризм не знає меж, в Україну прибувають безліч іноземних громадян з метою культурного збагачення та активного відпочинку в різних куточках нашої прекрасної країни.

Проблеми розвитку курортів і туризму в Україні є складними і багаторівневими. На жаль, багато унікальні курортно-рекреаційні та туристичні можливості використовуються не в повній мірі. Такий стан справ складається в силу ряду причин. По-перше, проблеми перехідного періоду від адміністративно-командної системи і планової економіки до ринкових економічним відносинам, долаються надзвичайно складно. По-друге, значно відстає від світових стандартів рекреаційно-туристична інфраструктура. По-третє, не придбані навички у сфері рекреаційно-туристичного господарства, які б відповідали світовому рівню. І головне, гострий дефіцит фінансових ресурсів, різкий спад виробництва, кризовий стан народного господарства не дозволяють ефективно балансувати в галузях народного господарства України.

Однак, незважаючи на об'єктивні і суб'єктивні причини, послідовне формування і реалізація, наприклад, в Одеській області, державної політики в цій галузі, сприяли тому, що обсяг наданих послуг туристичними та оздоровчими підприємствами в регіоні в 2000 році склав 147 млн. гривень, що на 17 млн. більше, ніж у 1999 році. Відповідає зросли і бюджетні відрахування.

Позитивним чинником для розвитку туризму і відпочинку є зростаючий інтерес іноземців до України. Якщо, наприклад, тільки в Одеській області в 1998 році їх побувало 78,5 тис. осіб, то в 1999 році - 97 тис. чоловік. І це незважаючи на існуючі проблеми, пов'язані з міжнародним ембарго відносно Югославії, в результаті чого були анульовані 29 круїзних рейсів з іноземними туристами в українську дельту Дунаю.

В даний час в Україні рекреаційно-туристична сфера, незважаючи на її великий потенціал, ще займає незначне місце в національній економіці порівняно з розвиненими країнами. Приміром, частка експортних надходжень від туризму в Україні становить менше 1 %. Однак в останні роки здійснено ряд зусиль, забезпечують розвиток цього важливого сектору економіки: прийняті зміни і доповнення в Закон України «Про туризм» та Програма розвитку туризму в Україні. Разом з тим, позначається певний законодавчий вакуум в стратегії розвитку ринку рекреаційних послуг. Таке становище, природно, негативно впливає на стан та перспективи формування туристично-рекреаційної індустрії як в цілому по Україні, так і в регіональному масштабі.

Більшість областей України мають надзвичайно вигідними умовами і багатими рекреаційними ресурсами, здатними забезпечити потреби не тільки внутрішнього, але і зовнішнього туристсько-рекреаційного ринку. Наприклад, приморський туризм - це та сфера, яка має потенціал для економічного зростання і здатна забезпечити значні валютні надходження для України в найближчому майбутньому, незважаючи на те, що сьогодні за рівнем доходів від туристсько-рекреаційної сфери Причорномор'я займає лише третє місце. Згідно загальнодержавних і регіональних програм розвитку туризму передбачається збільшення частки туризму в економіці конкретних регіонів, принаймні, в три рази.

Стримуючим фактором розвитку туристично-рекреаційного бізнесу, крім недостатньо розвинутої інфраструктури відпочинку, є і недосконалий механізм управління екоменеджменту. У цьому зв'язку особливої актуальності набуває проблема управління екологічною ситуацією, що включає способи оптимального розподілу екологічного навантаження, комплекс норм і нормативів, упорядковують процеси ресурсоспоживання та господарського використання потенціалу України.

Зараз зрозуміло, що навіть при максимальному державне сприяння довести рівень туристсько-рекреаційного обслуговування в регіонах України до світових поки неможливо. Отже, необхідно визначення пріоритетів перспективного розвитку цієї сфери, які слід розглядати в контексті загальнодержавних і регіональних інтересів, швидкості економічної віддачі, соціальної та екологічної ефективності.

Вирішуючи завдання виходу з кризи, необхідно враховувати і ті несприятливі тенденції, які існують в державі:

- чинне законодавство не стимулює розвиток підприємництва, зокрема, у сфері туризму і рекреації;
- не досконалий економічний механізм, який би стимулював раціональне використання природно-рекреаційного потенціалу конкретних регіонів України;
- відсутні нормативні документи по приватизації і роздержавлення туристсько-рекреаційних об'єктів, де би враховувалася специфіка галузі;
- недостатньо розвинена інфраструктура загального призначення (транспорт, водопостачання і каналізація, торгівля, громадське харчування, дороги і зв'язок).

Головним інвестором в розвитку туристично-рекреаційного ринку має і далі виступати держава, яке може надати допомогу у вигляді бюджетного фінансування та різного спектра пільг, в тому числі безкоштовного виділення земель, впровадження пільгового оподаткування.

Слід зауважити, що кошти державного бюджету, виходячи з аналізу господарської практики, доцільно залучати для фінансування тільки перспективних проектів, що стосуються рекреаційного освоєння конкретних регіонів України та реконструкції вже діючих рекреаційних об'єктів:

- проведення пошукових і гідрогеологічних робіт з вишукування і вивчення унікальних лікувальних мінеральних ресурсів, і, в першу чергу, тих, які призначені для оздоровлення населення, постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
- створення мережі об'єктів інфраструктури загального призначення в діючих рекреаційних об'єктах (будівництво доріг), інженерної та соціальної інфраструктури;
- проведення заходів щодо роздержавлення і приватизації в рекреаційної галузі;
- здійснення науково-методичного забезпечення;
- проведення заходів з реконструкції та розвитку природних ландшафтних рекреаційних парків і заповідних зон і центрів.

Фінансування туристично-рекреаційної індустрії в Україні доцільно здійснювати за рахунок позабюджетних фондів - інвестиційних (включаючи зарубіжні), благодійних, страхових (екологічних) фондів; коштів підприємств інших галузей; власних коштів суб'єктів рекреаційного господарювання; лізингу як складової форми фінансування об'єктів туристично-рекреаційної інфраструктури.

У більшості європейських країн підприємства туристичної та рекреаційної сфер або окремі їх галузі працюють у пільгових податкових і кредитних умовах. Тому, слід запропонувати наступний сценарій формування інвестиційної привабливості туристично-рекреаційної сфери в регіонах України:

- проведення інвентаризації наявних балансових потужностей об'єктів туризму і рекреації з подальшим їх экоаудированием;
- здійснення ранжування територій областей за критерієм курортно-рекреаційній значимості;
- встановлення режиму регіонального протекціонізму щодо реінвестування екологічних програм;
- розширення регіональних повноважень в частині надання податкових і кредитних пільг підприємцям даної галузі;
- підтримка малого і середнього бізнесу, розвиток мережі маркетингових досліджень, формування регіонального інформаційного банку даних;
- розвиток ефективної координації туристсько-рекреаційної діяльності та створення корпоративних систем, що забезпечують якісне надання туристсько-рекреаційних послуг.

Перспективи ефективного розвитку курортно-рекреаційного господарства і туристичної індустрії, а також пов'язані з ними перспективи раціоналізації природокористування в регіонах України пов'язані з формуванням відповідної інформаційної підтримки цієї сфери.

Формування інформаційно-правового базису сталого розвитку курортно-рекреаційної і туристичної діяльності на національному та регіональних рівнях повинно бути пов'язане з активізацією розвитку наступних напрямків:

- по-перше, комплексу наукових знань в області курортології, рекреалогії, туризмознавства, рекреаційно-туристичної інформатики;
- по-друге, із створенням наукових центрів курортно-рекреаційної та туристичної сфери, важливе функціональне значення таких центрів має бути пов'язано не тільки з проведенням відповідних наукових досліджень і накопиченням знань, але й інформаційно-рекламною діяльністю, створенням банку даних рекреаційно-туристичної інформації, її комп'ютерною обробкою та розповсюдженням;
- по-третє, розробкою кадастру курортно-рекреаційних і туристичних ресурсів, включаючи кадастри «Природні ресурси», «Соціально-економічні ресурси та Культурно-історичні ресурси»;
- по-четверте, організація інформаційного моніторингу нормативно-правового забезпечення системи регулювання розвитку курортно-рекреаційної і туристичної діяльності;
- по-п'яте, розробка прикладних програм як з розвитку рекреаційно-туристичного господарства та природокористування, так і за формування, просування і реалізації рекреаційно-туристичного продукту;
- по-шосте, розробки і випуску довідників і каталогів як курортно-рекреаційних і туристичних фірм, так і потенційних споживачів;
- у сьомих, розробка автоматизованих систем бронювання і резервування в рекреаційно-туристичному господарстві.

Слід зазначити, що в даний час розвиток інформаційних технологій знаходиться фактично на початковій стадії. Це пов'язано, насамперед, з відсутністю достатніх фінансових ресурсів і належної підтримки на регіональному і державному рівнях, координації розробок з інформатизації рекреаційно-туристичної сфери; недостатньої кваліфікації співробітників і дефіцитом інформації.

Сучасна індустрія туризму є однією з найбільш дохідних галузей світового господарства. На її частку припадає близько 10% світового валового продукту, інвестицій, робочих місць і світових споживчих витрат. За прогнозами СОТ до 2010 року кількість міжнародних туристичних поїздок становитиме понад 930 млн., а надходження від туризму досягнуть 1,1 трлн. доларів США. Лікувальний туризм за показником людино-днів перебування займає близько 1 % загальносвітового туристичного обігу, а структурі доходів - понад 5%.

В нових соціально-економічних умовах виникло багато труднощів і проблем. Призупиняється розвиток (будівництво, реконструкція, відновлення) багатьох важливих курортних зон України. Різко зменшився приплив потребують лікуванні та відпочиваючих в санаторії і заклади відпочинку. Санаторно-курортні комплекси, сформовані за часів регулярних дотацій, виявилися непристосованими до нових економічних умов і, отже, нерентабельними в умовах жорсткої конкуренції.

Виникли труднощі ставлять перед санаторно-курортної системою багато питань, підлягають вирішенню. Але вже зараз зроблені перші кроки. Вивчена потреба населення України в санаторно-курортному лікуванні. Багато чинники призвели до зростання захворюваності по різних нозологічних формах. Це і зміна структури захворюваності у зв'язку з екологічною ситуацією в деяких районах України, з зростаючим побутовим і транспортним травматизмом. Вивчення цих проблем підтвердило важливість розвитку реабілітаційних відділень санаторно-курортної системі.

Обмеження у виділенні профспілкових коштів на пільгові путівки призводить до зниження заповнюваності здравниць більш ніж на 25%. Фактично незаможні не будуть мати можливість лікуватися в санаторіях. Це черговий крок до руйнування курортної індустрії. Курортні установи з метою виживання змушені вдаватися до різних дій. Це перехід на сезонний характер роботи, здача в оренду приміщень і продаж корпусів.

Лікувальний туризм є новим розділом курортної медицини, який розглядає організацію роботи санаторно-курортної галузі з точки зору технології подорожі. Це досягається шляхом формування туристичного продукту, в основі якого закладена і лікувальна оздоровча технологія, поліпшує якість життя. Для цього потрібно:

- планування курортних зон; спільна участь з місцевими радами екологічному оздоровленні та розвитку рекреаційних територій;
- спільний розвиток з органами охорони здоров'я існуючих реабілітаційних відділень і відкриття нових;
- приведення основних фондів санаторно-курортних установ у відповідність з світовими стандартами комфорту;
- більш професійна підготовка як медичного, так і обслуговуючого персоналу, а також наявність єдиної стратегії ринкової економіки;
- використання сучасних інструментів маркетингу для досягнення конкурентоспроможності всередині ринку України, близького та далекого зарубіжжя з урахуванням реалізованого курортного продукту;
- використання нових підходів у наданні послуг, зокрема лікувального туризму;
- в цілях заповнення здравниць хворими і відпочивальниками проводити рекламно-інформаційну роботу з участю засобів масової інформації, а також участь у ярмарках, біржах і салонах.

Вибираючи пріоритети в розвитку, слід враховувати, що природні курортно-рекреаційні і рекреаційно-господарські комплекси українського узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпатського регіону, Полісся та інших районів України мають велике регіональне, національне і міжнародне значення як для системи масового оздоровлення населення України, СНД та інших країн, так і для стабілізації економіки і соціально-економічного прогресу, інтеграції України у світову економічну систему.

Враховуючи можливості підвищення якості курортно-рекреаційного потенціалу, а, також спираючись на світовий досвід високої рентабельності рекреаційної сфери, рекреаційне господарство України найближчим часом може стати одним з важливих економічних секторів у національному народногосподарському комплексі. При щодо швидкої організаційно-економічної реорганізації та всебічної державної підтримки є всі умови для забезпечення надходжень до бюджету держави не менше 50-60 млрд. гривень.

В цілях ефективної реалізації рекреаційного потенціалу в соціально-економічне відродження держави, необхідно на державному рівні вжити заходів щодо запобігання розпаду, необґрунтованого закриття і перепрофілювання здравниць, а також збереження запасів і якості цінних рекреаційних ресурсів.

Зберігши рекреаційне господарство і курортний природно-ресурсний потенціал, ми зможемо забезпечити:

- великомасштабне оздоровлення населення України, насамперед, потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС;
- зростання зайнятості населення в умовах зростаючого безробіття;
- великі валютні надходження від іноземних рекреантів, що підвищить престиж України як популярної міжнародної здравниці.

Для цього необхідно терміново реалізовувати загальнодержавну і регіональну курортно-рекреаційну політику України, спрямовану на ефективне рішення основних соціально-економічних і економіко-екологічних проблем становлення незалежної держави.

Сукупність тактичних заходів, розроблених і реалізованих на ринкових засадах (повна свобода виробничо-господарської діяльності для всіх типів курортно-рекреаційних господарств і підприємств від державних до приватних; створення середовища найбільшого сприяння для розвитку малого бізнесу в сфері рекреаційних послуг, виробництва товарів і екологічно чистих продуктів для рекреантів; поступове включення в ринковий оборот окремих видів природних рекреаційних ресурсів та об'єктів) дасть можливість:

- зорієнтувати підприємство на масштабне розширення курортно-рекреаційних послуг;
- здійснити великомасштабні соціально-економічні зміни за рахунок різкого зростання доходів і зайнятості населення;
- сприятиме кардинальної соціологізації та екологізації структурної перебудови економіки регіонів.

<<< тому | зміст | вперед >>>






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.