<<< тому | зміст | вперед >>>

Максименко С.В. Туристська діяльність: міжнародно-правові аспекти

Глава 5. Міжнародне співробітництво в галузі туризму

5.2. Всесвітня Туристська Організація

У 1925 р. Перший міжнародний конгрес офіційних асоціацій, що займаються перевезенням туристів, заснував Міжнародний союз офіційних туристських організацій (МСОТО), який у 1975 р. був перетворений в СОТ, а також ПРООН, яка співпрацювала з СОТ та заохочувала туризм, надаючи особливу увагу інтересам країн, що розвиваються.

Згідно Статуту СОТ, її основною метою є сприяння розвитку туризму для внесення вкладу в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу і дотримання прав людини й основних свобод для всіх людей без різниці раси, статі, мови і релігії. СОТ встановлює і підтримує ефективне співробітництво з відповідними органами ООН та її спеціалізованими установами. Крім того, вишукує можливість встановлювати ділові відносини з ПРООН, а також брати участь у її діяльності в якості бере участь і виконавчого агентства.

Таким чином, СОТ, не будучи спеціалізованою установою ООН (як помилково вказується в деяких друкованих працях, виданих ще в СРСР), має дієві угоди з цієї найбільш авторитетною міжнародною організацією і низкою її спеціалізованих установ.

У цьому зв'язку слід зазначити Угоду про співробітництво та взаємовідносини між ООН і СОТ, проект якої був схвалений II сесією ГА ВТО 31 травня 1977 р. і XXXII сесією ГА ООН 22 листопада 1977 р. У ньому передбачаються, зокрема:

- обмін необхідною інформацією та документацією;
- сприяння у виконанні рекомендацій, що належать до сфери туристської діяльності;
- розвиток такого співробітництва, яке допомогло б уникнути дублювання в роботі;
- координація діяльності шляхом консультацій через Економічний і Соціальний Рада ООН (ЕКОСОР);
- участь у роботі міжнародних конференцій і засідань по лінії ООН, у тому числі з питань, які зачіпають діяльність СОТ;
- обмін письмовими доповідями, та заявами;
- збір, аналіз і обмін необхідною статистичною інформацією в галузі туризму.

У зв'язку з тим, що СОТ веде пошук шляхів до укладення окремих угод про співробітництво з іншими установами системи ООН, які займаються туризмом або пов'язані своєю діяльністю з туризмом», були укладені робочі угоди з Міжнародною організацією цивільної авіації (МОГА) і Міжнародної морської організацією (ММО), яка в той час мала назву «Міжурядова морська консультативна організація». Ці угоди вступили в силу в 1978 р.

Особливо слід відзначити важливість підписаного в травні 1976 р. угоди між ПРООН і СОТ, за яким останній доручається роль виконавчого агентства (Executing Agency) щодо виконання проектів в галузі туризму, що фінансуються ПРООН.

Вищим органом СОТ є ГА, яка скликається на чергові сесії кожні 2 року. Дійсні та асоційовані члени можуть бути представлені на сесії не більш ніж п'ятьма делегатами, один з яких виконує функції голови делегації. Приєдналися члени призначають на сесію до трьох спостерігачів з складу Комітету членів, що приєдналися. Передбачається також скликання надзвичайних сесій ГА на прохання виконавчої ради або більшості дійсних членів організації.

ГА може розглядати будь-яке питання і розробляти рекомендації щодо нього. В її функції, зокрема, входять:

- обрання свого президента і віце-президентів;
- обрання членів виконавчої ради;
- призначення генерального секретаря (за рекомендацією виконавчої ради);
- обрання ревізорів;
- затвердження фінансового регламенту СОТ;
- визначення загальних напрямів управління організацією; затвердження положень про персонал секретаріату СОТ;
- затвердження загальної програми роботи СОТ;
- затвердження бюджету СОТ і керівництво фінансовою політикою організації в цілому;
- створення технічних і регіональних органів, необхідних для проведення роботи;
- розгляд і затвердження звітів про діяльність організації та її органів, а також прийняття необхідних заходів по реалізації рекомендацій по звітах;
- затвердження або наділення повноваженнями за твердженням угод, що укладаються з урядами і міжнародними організаціями, а також з приватними організаціями та особами;
- підготовка рекомендацій але укладення міжнародних угод по колу ведення організації;
- прийняття рішень у відповідності з статутними документами про прийом в члени організації.

Робота ГА проводиться у відповідності з затвердженими правилами процедури. В зокрема, на початку кожної сесії вона обирає свого президента і віце-президентів. Президент головує на ГА і відповідальний перед нею у час сесії. Він також представляє організацію протягом терміну своїх повноважень у будь-яких випадках, коли таке представництво необхідно.

Для кворуму на ГА обов'язково присутність делегатів, які представляють більшість дійсних членів. При голосуванні кожний дійсний член має один голос. Як правило, рішення з усіх питань приймаються на ГА простим більшістю голосів присутніх і голосуючих дійсних членів. Разом з тим, при вирішенні питань, пов'язаних з бюджетно-фінансовими зобов'язаннями членів, визначенням місцезнаходження штаб-квартири, а також інших питань особливої важливості, визнаних такими на даній ГА за рішенням простого більшості присутніх і голосуючих дійсних членів, необхідно більшість у дві третини голосів.

Для втілення в життя своїх рішень і рекомендацій ГА затвердила в рамках СОТ шість регіональних комісій: для Африки (КАФ), Америці (КАМ), Східної Азії та Тихого океану (КАМ), Європі (КЕВ), Близького Сходу (КМЕ) і Південної Азії (КСА). Засідання регіональних комісій проводяться регулярно під керівництвом голови і двох віце-голів, що обираються на 2 роки в рамках кожної комісії.

Керівним органом ВТО є виконавча рада, що у період між сесіями ГА приймає необхідні рішення з адміністративних і технічних питань (у межах функціональних та фінансових можливостей організації).

Виконавча рада доповідає про прийняті рішення найближчої сесії ГА, на якої проводяться їх наступні твердження. Виконавча рада складається з дійсних членів. Він обирається за принципом «один член на кожні п'ять дійсних членів» згідно з правилами, затвердженими ГА. На виборах керуються принципом справедливого і рівного географічного розподілу.

У роботі виконавчого ради беруть участь (без права голосу) один асоційований член і представник Комітету членів, що приєдналися. Термін повноважень членів виконавчого ради визначено в 4 роки, проте, кожні 2 роки переобирається половина його членів. Виконавча рада збирається на свої сесії, як правило, 2 рази в рік. З його ради обираються щорічно голова та два його заступники.

Для кворуму на засіданнях ради необхідна присутність більшості членів. Рішення приймаються простою більшістю голосів присутніх і голосуючих членів, за винятком рекомендацій з бюджетно-фінансових питань, які повинні бути схвалені більшістю у дві третини голосів.

У функції виконавчого ради, зокрема, входять:

- прийняття необхідних заходів для забезпечення виконання всіх рішень і рекомендацій ГА, а також звіт про це перед нею;
- одержання і розгляд звітів генерального секретаря про діяльність організації;
- розробка та подання пропозицій ГА;
- розгляд загальної програми роботи організації перед її направленням на обговорення ГА подання ГА звітів та рекомендацій за адміністративним рахунками і проектів бюджету організації;
- створення допоміжних органів, необхідних для діяльності ради;
- виконання будь-яких інших функцій, доручених ГА.

При виконавчому раді є такі допоміжні органи:

- Технічний комітет з програми і координації (ТКПК), головним завданням якого є розгляд питань, пов'язаних з загальною програмою роботи організації;
- Бюджетно-фінансовий комітет (БФК), який займається попереднім дослідженням бюджетно-фінансових питань з метою підготовки рекомендацій виконавчій раді;
- Комітет з навколишнього середовища, в роботі якого можуть брати участь усі члени виконавчої ради;
- Комітет зі спрощення формальностей, що займається проблемами пересування людей, як в міжнародному, так і в національному масштабі;
- Комітет зі статистики, розробляє рекомендації з питань збору, аналізу та направлення статистичних даних з міжнародного і національного туризму;
- Підкомітет з розгляду членства в категорії членів, що приєдналися. Основні функції останнього - розгляд заявок на членство в СОТ та підготовка відповідних рекомендацій виконавчій раді.

Секретаріат складається з штату співробітників (близько 90 представників з 30 країн), його очолює генеральний секретар.

Генеральний секретар призначається ГА (за пропозицією виконавчої ради) більшістю у дві третини присутніх і голосуючих дійсних членів. Термін повноважень генерального секретаря - 4 роки, з правом переобрання. Генеральний секретар відповідальний перед ГА і виконавчою радою і виконує їх вказівки. Зокрема, він представляє звіти про діяльність організації, адміністративні рахунки, проекти бюджету і загальної програми роботи, а також забезпечує юридичне представництво організації. За минулий період пост генерального секретаря займали: Роберт С. Лонаті (Франція, 1975-1984 рр.); Віллібальд П. Паар (Австрія, 1985-1989 рр..). З січня 1990 р. цей пост займає Антоніо Е. Савиньяк (Мексика).

Персонал секретаріату, який призначається генеральним секретарем, відповідальний за виконання роботи перед ним, керується затвердженими статутними документами і правилами для персоналу. Як прийнято в багатьох міжнародних організаціях, при виконанні своїх обов'язків генеральний секретар і персонал секретаріату, згідно даної ними присяги і статутним документам, не повинні запитувати або отримувати вказівки від якого б то не було уряду або влади, сторонньої для організації. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, які могли б вплинути на їх становище як міжнародних посадових осіб, відповідальних тільки перед організацією.

З метою надання ефективної допомоги у виконанні робочої програми організації рамках СОТ утворений Комітет членів, що приєдналися, який очолює голова і кілька віце-голів.

Його робоча програма виконується переважно за рахунок діяльності окремих робочих груп, що займаються такими питаннями і проблемами, як капіталовкладення у сфері туризму; використання засобів автоматики; туризм і охорона здоров'я; молодіжний туризм; розвиток туризму для інвалідів; туризм і спорт.

До структурних особливостей СОТ можна віднести також функціонування інституту постійних представників країн - членів організації. Серед їхніх обов'язків - підтримання оперативного зв'язку між країнами і штаб-квартирою з усіх питань діяльності організації.

СОТ є юридичною особою і може користуватися на території країн-членів певними привілеями та імунітетом, які визначаються в окремих угодах, укладених організацією. Відповідно до статутних документів, місцеперебування організації визначається і може бути в будь-який час змінено рішенням ГА. Зокрема, на підставі Конвенції між СОТ та Іспанією про правовий статус організації в Іспанії, текст якої був підписаний 10 листопада 1975 р. і ратифікований Іспанією 8 жовтня 1976 р. (схвалена ГА СОТ 31 травня 1977 р.), штаб-квартира СОТ 1 січня 1976 р. була перенесена з Женеви в Мадрид в будівлю, яке передало для СОТ іспанський уряд.

Офіційні мови СОТ - англійська, іспанська, російська і французька. Поправка до статуту ВТО про визнання арабської в якості офіційної мови з організації 1979 р. так і не вступила в силу через відсутність її ратифікації необхідною більшістю дійсних членів організації.

Бюджетні витрати СОТ на здійснення адміністративних функцій і реалізацію загальної програми роботи покриваються за рахунок членських внесків та будь-яких інших надходжень, згідно з фінансовими правилами організації. Розмір членських внесків визначається по так званій «формулі Лусака», прийнятої при формування СОТ, яка в 1989 р. була переглянута. Формула передбачає певний відсоток бюджету організації, від якого залежить фактичний розмір членського внеску тієї чи іншої країни. Бюджет СОТ, проект якого складається генеральним секретарем, розрахований на 2 роки.

Робоча програма СОТ формується і затверджується на дворічний період. Одним з істотних елементів при її підготовці в останні роки стають розміри бюджетних асигнувань, тобто утворення так званої програми бюджету організації.

Основними міжнародно-правовими формами діяльності СОТ є проведення конференцій та нарад. Так, наприклад, СОТ були проведені в 1980 р. Всесвітня конференція з туризму, в 1982 р. Всесвітнє нарада з туризму і в 1989 р. Міжнародна конференція з туризму. Крім того, в 1985 р. на VI сесії ГА СОТ було прийнято Хартію туризму і Кодекс туриста.

ГА ООН ухвалила резолюцію №38/146 від 19 грудня 1983 р., в якій рекомендувала членам організації приділяти належну увагу принципам Манільської декларації та Документом Акапулько при розробці і здійсненні політики, планів і програми у галузі туризму, у відповідності зі своїми національними пріоритетами і в рамках Програми роботи СОТ.

На Міжпарламентської конференції з туризму 1989 р. була прийнята Гаазька декларація, яка є інструментом міжнародного співробітництва і партнерства, об'єднання народів і фактором, що сприяє розвитку індивідуального і колективного туризму. Її основні положення зводяться до наступного:

- туризм - це форма проведення вільного часу;
- туризм - ефективний засіб сприяння соціально-економічному зростанню країни;
- природне, культурне і людське довкілля - основна умова розвитку туризму; туризм носить гуманний характер;
- кожна людина має право на свободу подорожі;
- спрощення формальностей подорожей - основа розвитку туризму;
- безпека і захист туристів, повага їх гідності - найважливіші умови розвитку туризму;
- держави повинні вживати заходів по боротьбі з тероризмом, удосконалювати якість туристських послуг, планувати розвиток туристської інфраструктури.

Парламенти, уряди, державні та приватні організації, асоціації та установи, що відповідають за туристську діяльність, професіоналів в області туризму, а також самих туристів, повинні ретельно враховувати принципи Гаазької декларації і постійно ґрунтуватися на них у своїй роботі.

Керуючись положеннями Декларації Ріо про довкілля і розвитку 1992 р., ВТО, Всесвітня рада з туризму і Рада Землі вирішили сприяти здійснення плану дій «Порядку денного 21 для індустрії туризму» в цілях поліпшення стану навколишнього середовища і забезпечення сталого розвитку туризму і міжнародних подорожей. Розроблено дев'ять пріоритетів для урядів і асоціацій в цій області. У заяві СОТ про обмеження «організованого» сексу 1995 р. намічаються кроки, які можуть бути зроблені урядами і туристськими компаніями для боротьби з секс-туризмом. В Декларації Балі з питань туризму 1996 р. намічено шляхи по реалізації Програм СОТ в галузі туризму. У відповідності з Угодою СОТ і заснований ЮНЕСКО «Університет туризму на благо світу» в цілях розвитку співробітництва шляхом використання супутників зв'язку між університетами в Ізраїлі, на Західному березі річки Йордан, в Марокко і Тунісі.

На конференції в Лісабоні в дослідженні «Tourism: 2020 Vision» СОТ оголосила про самих перспективних туристських напрямах наступного століття.

В даний час активно розвивається пригодницький туризм, але оскільки на нашій планеті практично все вже відкрито і досліджено і залишилося дуже мало місць для романтики, простежується тенденція до подорожей в гори на всі велику висоту; в глибини морів, на «край землі», і навіть у космос.

Що стосується гір, то зараз вже можна організовувати походи на найвищі вершини світу. Якщо говорити про морських глибинах, то з 1985 р. розпочата експлуатація 46 підводних човнів. Тільки в 1996 р. ними скористалося понад 2 млн. чоловік, принісши операторам дохід 147 млн. дол. Не так давно розпочато виробництво субмарин з прозорим корпусом, який дозволяє отримати прекрасний огляд підводних глибин. Така човен в серпні 1998 р. почала прокладати свій курс Північній Атлантиці до місця аварії знаменитого «Титаніка».

А якщо говорити про «краю землі», то тут на першому місці Антарктида. У минулому році льодовий континент відвідали 10 тис. туристів, що заплатили за це пригода від 9 до 16 тис. дол. Австралія зараз вирішує питання про перетворення трьох своїх дослідних баз в Антарктиді в туристські центри. Великобританія, Нова Зеландія і Росія вже відкрили там свої бази для відвідувань мандрівниками, прибувають на пароплавах.

Круїзний сектор туризму розвивається феноменальними темпами. У 1997 р. близько 7 млн. чоловік помандрувало на круїзних судах, а до 2000 р. це число зросте до 9 млн. чоловік. Зараз будуються 42 круїзних судна, причому вони стають все крупніше, їх водотоннажність становить 250 тис. тонн, кількість палуб - 8, а розміститися на них зможуть до 6200 пасажирів.

Екотуризм - цей тип подорожей має на меті збереження навколишнього середовища. Організовуються і короткі ознайомлювальні тури по певній тематиці, і тури для великих груп, відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників. Дохід від таких поїздок звичайно спрямовується на фінансування проектів по збереженню природи для майбутніх поколінь.

Культурно-пізнавальний туризм привертає найбільші потоки, які з усього світу прямують у Європу, Азію і на Близький Схід. Організовуються освітні тури для невеликих груп і одноденні екскурсії з відвідуванням культурних пам'яток відпочиваючими. У зв'язку з цим, велике значення набуває проведення ефективних заходів по збереженню пам'яток культури та управління потоками туристів до них.

Тематичний туризм передбачає підвищений інтерес до якогось явища (наприклад, кліматичних особливостям, флори або фауни місцевості), який превалює над звичайними мотивами відпочинку. Популярність тематичних парків як місць відпочинку, зростає з кожним роком. Зараз по всьому світу будуються кілька таких парків.

СОТ також прогнозує у XXI ст. справжній бум подорожей, однак, час, який люди зможуть виділяти на свій відпочинок, скоротиться, особливо на основних ринках - постачальниках туристів. Згідно з дослідженням СОТ «Impact on Tourism», також представленому на конференції в Лісабоні, мандрівники XXI ст. будуть «багаті грошима, але бідні часом». В результаті, вони будуть шукати туристський продукт, що включає в себе максимум задоволень за мінімум часу. Будуть процвітати тематичні парки і круїзні подорожі, оскільки люди зможуть відвідати декілька місць за короткий термін.

Стануть популярними короткі відпустки і поїздки на вихідні, а основну відпустку у багатьох людей буде скорочуватися. Є чимало людей, яким потрібна відпочинок з повним відключенням від щоденних турбот і тривог, цим пояснюється зростання популярності курортів, працюючих за системою «all-inclusive».

За прогнозом ВТО, до 2020 р. всього подорожуючих в світі буде 1,6 млрд. людина. Для порівняння: у 1997 р. подорожувало 612 млн. чоловік.

Як правило, в туристських державах, особливо в острівних країнах, створюються міністерства по туризму. Проте деякі з них мають або державний департамент по туризму, який підкоряється Міністерству економіки, або департамент зовнішньої торгівлі, або, як, наприклад, в Україні, департамент рамках Міністерства у справах молоді, спорту і туризму.

Більшість країн має свої національні туристські організації. У Франції та Іспанії вони входять в уряд; в інших країнах створюються незалежно від уряду, але підтримуються їм централізованими фінансовими субсидіями, як у Великобританії. Здебільшого вони громадські, створені на підставі статуту організації, який і визначає їх структуру. Згідно з рекомендаціями СОТ, національні туристські організації виконують наступні функції:

- подання урядових інтересів з туризму в міжнародному масштабі; укладення двосторонніх і багатосторонніх угод з метою збільшення туристських потоків між країнами-учасницями;
- організація спільних маркетингових досліджень туристичного ринку;
- оптимізація національних туристських ресурсів;
- залучення технічного та фінансового співробітництва;
- забезпечення взаємного спрощення митного контролю;
- поліцейське і грошове регулювання;
- підтримка технологічної операції (наприклад, в готелях і місцях зимового спорту);
- організація туристських послуг на національному і міжнародному масштабах;
- планування і розвиток туризму;
- регулювання і контроль підприємств, включених в туризм (регулювання і правове забезпечення готельного господарства, класифікація готелів і ресторанів, інспекція і вивчення ліцензій на право діяльності);
- публікація статистики, оглядів, результатів дослідження ринку (вивчення думок, аналіз поведінки споживачів);
- збут туристських продуктів в інших країнах (створення туристських агентств за кордоном для забезпечення інформації та збуту;
- публікація брошур, листівок, путівників і спеціальної туристської інформації);
- просування іноземних туристських центрів (кампанії в пресі, на радіо, телебаченні);
-діяльність щодо полегшення, уніфікації або усунення митного та прикордонного контролю;
- створення структур по прийому гостей та забезпечення туристської інформацією (спеціальні поліцейські інструкції для допомоги гостям складені в 19 країнах);
- забезпечення професійної підготовки в туризмі (курси, семінари, навчальні програми);
- захист і збереження туристських ресурсів і ексклюзивного спадщини країни (монументів, історичних місць), кампанії по захисту культури і мистецтва;
- охорона навколишнього середовища (проведення кампанії по охороні природи, парків відпочинку, природних ресурсів).

У багатьох країнах світу створюються некомерційні асоціації, які представлені консультативними радами з туризму. Ці ради об'єднуються в неурядові міжнародні організації, такі, як Всесвітня асоціація туристичних агентств і туроператорів (ВАТА), Міжнародна рада турагенцій (МСТА), Міжнародна федерація асоціацій туристичних агентств (МФАТА) та ін.

Правовою основою міжнародного співробітництва в галузі туризму є міжнародні договори України. Якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші норми, ніж ті, які містяться в Законі України «Про туризм», то застосовуються норми міжнародного договору.

Україна сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму, а також бере участь у діяльності міжнародних туристичних організацій на правах повного чи асоційованого члена або спостерігача. Так, з 20 жовтня 1997 р. Україна була прийнята в дійсні члени СОТ, а 25 вересня 1999 році Україна була обрана для обрання до складу Виконавчого ради СОТ. Це є безумовною ознакою довіри до України, наданого їй 133-я державами-членами СОТ і визнання України як країни з великим туристським потенціалом.

<<< тому | зміст | вперед >>>