<<< тому | зміст | вперед >>>

Максименко С.В. Туристська діяльність: міжнародно-правові аспекти

Розділ 1. Загальні положення про право на туризм і свободу туристських подорожей

1.3. Основні принципи і напрями розвитку туризму

Україна проголосила туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. Державна політика у галузі туризму визначається Верховною Радою України, яка створює сприятливі умови для туристичної діяльності.

Проголошено, що основними напрямами державної політики в галузі туризму є:
- залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення;
- забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;
- створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму згідно з чинним законодавством України, міжнародними нормами і правилами;
- захист прав та інтересів держави в галузі туризму;
- створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;
- створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;
- запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення;
- залучення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної індустрії;
- встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму;
- впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності;
- визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму;
- створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форми власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства;
- забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;
- підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристських центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;
- організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання двосторонніх міжнародних багатосторонніх договорів у галузі туризму, визначення механізму їх реалізації.

Тому, для реалізації державної політики в галузі туризму, стимулювання подальшого розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, ефективного використання природного та історико-культурного потенціалу для створення єдиного і сучасного конкурентоспроможного туристського комплексу країни була розроблена Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року.

Її головним завданням є створення високорентабельної туристичної галузі, покликаної забезпечити потреби внутрішнього і міжнародного туризму з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного і історико-культурного потенціалу України, її національних особливостей. Вона передбачає створення сприятливих умов для входження туристичної галузі України в світовий туристський ринок, що вимагає забезпечення на національному рівні відповідної комфортабельності для туристів, впровадження системи стандартів їх обслуговування, а також гарантії їх безпеки.

Зазначається, що головним напрямком розвитку туристської діяльності є маршрутно-пізнавальний туризм. Використовуються всі можливості для удосконалення оздоровчого, спортивного, спеціалізованого туризму (мисливського, рибальського, велосипедного, повітряного, гірськолижного та інших) і екскурсійної діяльності. З урахуванням природно-рекреаційного потенціалу, а також попиту на міжнародному та внутрішньому туристичних ринках, пріоритетними визнається туристична рекреаційна діяльність в Карпатах та Азово-Чорноморському узбережжі.

З цією метою в Україні функціонують спеціальні економічні зони туристсько-рекреаційного типу і режими інвестиційної діяльності, створені на територіях пріоритетного розвитку в Закарпатській, Луганській, Чернігівській, Сумській, Волинській, Житомирській областях, у м.харкові та в АР Крим («Порт Крим»), що діють також на підставі Закону України «Про спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець», Закону України «Про курорти» та спеціальних положеннях, затверджених постановами КМ України та указами Президента України.

Туризмові належить одне з головних місць у використанні природних ресурсів і здійсненні активного впливу на їх стан. Його подальший розвиток має поєднуватися з ефективною роботою, спрямованої на збереження та примноження рекреаційно-туристичних ресурсів для майбутніх поколінь.

Велике значення приділяється міжнародно-правового співробітництва, що передбачає впровадження досвіду Австрії, Іспанії, Туреччини, Угорщини, Чехії, Німеччини та інших держав розвиненого туризму, а також укладення двосторонніх міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму. Важливим завданням є участь у розробці концепції використання природно-рекреаційного потенціалу Балканського регіону в рамках робочої групи по туризму країн Центрально-європейської ініціативи (ЦЕІ).

Державне стимулювання туристичної галузі полягає також у взаємозв'язки між туристської та іншими галузями економіки України. Це сприяє створенню багатогалузевих корпоративних систем туристської діяльності та рекреації, комерції і торгівлі, банківської і страхової справи, здатних забезпечити прийом і комплексне обслуговування туристів.

Економіко-фінансова політика в туристської галузі здійснюється шляхом залучення коштів різних джерел фінансування: приватних фірм, благодійних і громадських організацій, іноземних інвестицій і субсидій регіональних підрозділів управління. При цьому кошти іноземного інвестування спрямовуються на створення базової інфраструктури туризму. Активно впроваджується акціонування, господарювання на умовах оренди, створення підприємств малого і середнього бізнесу.

З метою реалізації комплексного підходу до управління сферою туристичного бізнесу, використання відповідного механізму вивчення потреб ринку туристських послуг, а також активного впливу на його формування, створюються сучасні інформаційно-рекламна і маркетингова системи. Їх основні завдання полягають у вивченні і прогнозуванні попиту на туристські послуги, забезпеченні балансу між попитом і пропозицією, впровадженні методів для формування банку комерційних пропозицій, а також їх експертної оцінки, аналізу міжнародного ринку туристичних послуг і ділової активності закордонних інвесторів.

Пріоритетними напрямками є також створення єдиної системи підготовки кадрів для галузі туризму, закріплення отриманих знань на виробництві, стажування на базових туристських підприємствах в Україні та за кордоном. Становлення туристичної галузі та її подальший розвиток передбачають також формування наукових кадрів, проведення на високому рівні науково-дослідної роботи з питань туризму.

Відповідно до норм міжнародної практики та основними принципами СОТ організація діяльності державних органів управління в галузі туризму спрямовується на забезпечення аналізу, координації та регулювання розвитку як внутрішнього, так і міжнародного туризму, планування роботи з урахуванням соціальних, економічних, пізнавальних, виховних, інформаційних, оздоровчих та екологічних аспектів.

Відзначається, що розвиток індустрії туризму в Україні стримується недостатньо розвиненою туристської інфраструктурою. Матеріально-технічна база туризму створена в основному в 70-х роках за застарілими проектами і потребує реконструкції. У готелях, мотелях, кемпінгах, на туристських базах є всього близько 60 тис. місць, на підприємствах громадського харчування - 120 тис. місць, а також близько 2,5 тис. одиниць автомобільного транспорту. Головними завданнями розвитку матеріальної бази галузі в майбутньому десятилітті повинна з'явитися модернізація і реконструкція туристських підприємств у відповідності з міжнародними стандартами.

Основними джерелами фінансування витрат, пов'язаних з модернізацією і реконструкцією об'єктів туризму, можуть стати коштів суб'єктів туристичної діяльності, для яких державою, з метою збільшення надходжень від реалізації робіт і послуг, створюються сприятливі умови господарювання. Реалізація цих положень повинна призвести до інтенсивних соціально-економічних зрушень у суспільстві, підвищенню міжнародного авторитету України як туристичного держави.

Крім того, з метою створення відповідних умов для реалізації державної політики в галузі туризму, Президентом України затверджено Основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року. Для їх подальшої реалізації та вдосконалення принципів державного регулювання у галузі туризму 9 жовтня 2000 року були проведені Парламентські слухання про стан і перспективи розвитку туризму в Україні, а 2 березня 2001 р. був виданий Указ Президента України «Про підтримку розвитку туризму в Україні».

Таким чином вітчизняна туристська галузь була визнана невід'ємною складовою частиною світового туристичного процесу. Пріоритетним видом туризму для України визнається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий джерело поповнення валютними надходженнями державної скарбниці та створення додаткових робочих місць.

Завданням розвитку туризму в Україні є створення сприятливого організаційно-правового та економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентоспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі ефективного використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки. Стратегія розвитку туристичної індустрії в Україні складається також у виробленні державної політики в галузі туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.

Реалізація цих напрямків повинна стимулювати туристську діяльність в Україні, посилити взаємозв'язок туризму з іншими пріоритетними сферами соціального, економічного та культурного розвитку окремих регіонів і всієї країни. У свою чергу, це сприятиме збільшенню авторитету України на світовому ринку туристичних послуг, поповнення державного бюджету і створення потужної туристської бази.

Тому кожне з перерахованих положень у сфері державного регулювання туристської діяльності являє собою велике явище, яке тягне прийняття законодавчих та інших нормативно-правових актів, що розвивають і розширюють предмет правового регулювання, яким виступає туристська діяльність. При цьому вони мають своє коло, свою характеристику відносин, що виникають у державне регулювання того чи іншого напрямку туристської діяльності.

<<< тому | зміст | вперед >>>