<<< тому | зміст | вперед >>>

Максименко С.В. Туристська діяльність: міжнародно-правові аспекти

Розділ 1. Загальні положення про право на туризм і свободу туристських подорожей

1.2. Поняття та зміст свободи туристичних подорожей

У відповідності зі Загальною декларацією прав людини 1948 р. туристи і відвідувачі користуються свободою пересування по території своїх країн, а також з однієї держави в інше. Крім того, право на свободу туристських подорожей закріплено в міжнародних документах регіонального характеру. Наприклад, у Протоколі № 4 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., а також Хартії основних прав людини ЄС 2000 р. Ст. 33 Конституції України 1996 р. гарантує громадянам свободу пересування України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на законних підставах на території України.

Таке важливе право є невід'ємним елементом свободи туристських подорожей, що включає можливість доступу в зони транзиту і перебування, до туристичним і культурним об'єктам, не піддаючись надмірним формальностей або дискримінації, а також до всіх наявних форм внутрішніх та зовнішніх комунікацій.

Крім того, свобода туристських подорожей передбачає оперативний і безперешкодний доступ до місцевого адміністративного, юридичного та медичного обслуговування, свободу звернень до консульських владі країн походження, а також право конфіденційності особистих відомостей і даних, у тому числі, зберігаються електронним способом.

Адміністративні формальності перетину кордонів, введені державами, виходячи з міжнародних угод (наприклад, візові, санітарні та митні формальності), по мірі можливості, адаптуються таким чином, щоб сприяти свободі подорожей і доступу максимальної кількості людей до міжнародного туризму. Заохочуються угоди між групами країн (наприклад, Шенгенська угода), спрямовані на гармонізацію і спрощення прикордонних формальностей, а також поступове скасування або коригування спеціальних податків і зборів, що обтяжують туристську індустрію і завдають шкоди її конкурентоспроможності.

Стратегія в цій сфері спрямована на виконання першочергових завдань, пов'язаних з туристської діяльністю, знаходить своє конкретне сприйняття саме у свободі туристських подорожей. Ці універсальні положення стали основою для подальшого удосконалення міжнародних принципів і норм розвитку туризму і були гармонізовані в законодавстві більшості країн світу.

У нашій державі діє Закон України «Про туризм», який визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Він прийнятий з метою створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їх обов'язків і відповідальності [17].

 <<< тому | зміст | вперед >>>