<<< тому | зміст | вперед >>>

Максименко С.В. Туристська діяльність: міжнародно-правові аспекти

Розділ 1. Загальні положення про право на туризм і свободу туристських подорожей

1.1. Поняття та зміст права на туризм

Місяць взаємозалежність держав у вирішенні глобальних проблем сучасності зумовлює підхід світового співтовариства до гуманітарного співробітництва в сфері туризму як невід'ємної частини всеосяжної системи миру і міжнародної безпеки.

Входження України як рівноправного партнера у світове співтовариство держав, об'єктивно підвищило інтерес до міжнародної проблематики і перш всього до міжнародного права як універсального інструменту організації міждержавного діалогу і єдиного міжнародного нормативно-правового масиву, в рамках якого можливе становлення, розвиток і вдосконалення різноманітних форм колективного співробітництва держав і народів з метою досягнення загального миру і взаєморозуміння, що лежать в основі існування людської цивілізації.

Розуміння і поширення загальнолюдських етичних цінностей в дусі терпимості і поваги до розмаїття релігійних, філософських і моральних переконань є одночасно основою і наслідком відповідального туризму, діяльності, найчастіше асоціюється з відпочинком, дозвіллям, спортом і спілкуванням з культурою і природою. Її необхідно здійснювати в гармонії зі специфічними особливостями і традиціями приймаючих регіонів і країн, дотримуючись при цьому їх закони і звичаї. Вона повинна плануватися і практикуватися як привілейований засіб індивідуального і колективного вдосконалення. Взаємодіючи на практиці з духовним розкріпаченням, туризм стає унікальним чинником самоосвіти та запобігання експлуатації людини у всіх її формах. Туризм має сприяти забезпеченню прав і свобод людини, особливо специфічних прав найменш захищених груп населення, зокрема, етнічних меншин і корінних народів.

Можливість безпосередньо і особисто відкривати для себе і насолоджуватися пам'ятками нашої планети являє собою право на туризм, яким в рівній мірі володіють всі жителі Землі. Усе більш активну і безперешкодна участь у внутрішньому і міжнародному туризмі розглядається як одна з найкращих можливостей збільшення вільного часу громадян.

Вважається, що загальне право на туризм є також наслідком права на відпочинок і рекреацію, включаючи розумне обмеження робочого часу і періодично оплачувані відпустки, гарантовані ст.24 Загальної декларації прав людини 1948 г. і п. 7.d. Міжнародним пактом про економічні, соціальних і культурних права 1966 р.

Конституція України 1996 р. гарантує кожному працюючому право на відпочинок, забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, щорічного оплачуваної відпустки та встановленням скороченого робочого дня для деяких професій (ст.45).

Для забезпечення закріплених прав слід стимулювати і розвивати, при підтримки державної влади, соціальний і колективний туризм, сприяє широкому доступу до відпочинку, поїздок і відпусток. Важливим завданням є також заохочення і сприяння розвитку сімейного, молодіжного та студентського туризму, а також туризму для осіб похилого віку та інвалідів.

<<< тому | зміст | вперед >>>