| зміст | вступ | розділ 1 | розділ 2 | розділ 3 | розділ 4 | розділ 5 | розділ 6 | розділ 7 | розділ 8 |

Кравців B.C., Гринів Л.С., Копач М.В., Кузик С.П.

Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери

4. Методичні рекомендації по визначенню економічної оцінки природних курортних ресурсів

Природні курортні ресурси (ПКР) є продуктом природи і мають цінність як елемент навколишнього природного середовища і суспільного добробуту. Приймаючи участь в оздоровленні населення та залучаючись в господарський оборот, ПКР повинні бути оцінені, як і інші блага.

Ці ресурси є невіддільні від території, насиченої інфраструктурни-ми об'єктами. В процесі надання рекреаційних послуг вони використовуються одночасно з інфраструктурним обслуговуванням. Тому курортні ресурси слід трактувати, на нашу думку, як цілісні природні територіальні комплекси або ландшафтні територіальні системи, а їх споживну вартість, як сукупність лікувально-оздоровчих і пізнавальних властивостей.

Однак для того, щоб курортні ресурси стали носіями комплексної споживної вартості, необхідне існування суспільної потреби не тільки в них самих, але і в послугах, одержаних в результаті залучення їх в рекреаційно-оздоровчий процес. Ці послуги проявляються у вигляді корисних ефектів і їх величина є мірилом споживної вартості ІЖР.

Закономірно виникає запитання: які методологічні принципи повинні бути покладені в основу оцінювання цих ресурсів?

Природні курортні ресурси обмежені в просторі, тобто дефіцитні, їх запаси вичерпуються. В зв'язку з цим в основу їх оцінки, що забезпечить їх сталий розвиток, повинна бути покладена теорія граничної корисності¹, згідно якої цінність благ залежить від їх рідкісності і визначається величиною граничної корисності від споживання цих благ. Разом з тим ці ресурси є рентоносні, так як характеризуються значною диференціацією природних оздоровчих властивостей. В результаті їх використання в рекреаційному процесі створюється надлишковий додатковий продукт різної величини. Тому в оцінці повинна знайти відображення диференціація результатів їх експлуатації.

В умовах ринкової економіки ціни на ПКР будуть формуватися під впливом попиту і пропозиції. Однак вихідною базою при прогнозуванні маркетингових цін на них служить їх рентна оцінка. Таким чином, слід відзначити, що в основу ціноутворення в сфері курортного природо­користування повинен бути покладений симбіоз економічних теорій: граничної корисності, ренти, маркетингу, сталого розвитку.

Визначення вартісної оцінки природних курортних ресурсів, як елементу економічного самоврядування на курортах, вимагає врахування їх специфічних властивостей, а саме:

- територіальну прив'язку ПКР до курортних місцевостей, що обумовлює необхідність комплексного підходу до проведення їх вартісної оцінки;
- рівня відновлюваності запасів, визначення лікувального профілю і терміну експлуатації ПКР;
- рентоносності ПКР, пов'язаної з диференціацією їх природних корисних властивостей і постійною обмеженістю в просторі, що обумовлює об'єктивні передумови для диференціації стабільних доходів, одержаних в результаті їх експлуатації. Ці доходи набирають форми диференціальних рентних доходів;
- соціальної цінності ПКР, що знаходить відображення в показниках результативності функціонування рекреаційних систем.

Курортне обслуговування, як підгалузь охорони здоров'я належить до невиробничої сфери. Тому корисний ефект від використання ПКР виражається через результати, а не витрати.

В основі визначення диференціального рентного доходу в інших галузях природокористування лежить розвиток нормативу замикаючих витрат. Це "межа витрат на збільшення ресурсів продукції, що виробляється із певного виду сировини (палива) при експлуатації даної земельної чи іншої ділянки". Зараз, в період переходу до ринкових відносин, дане трактування потребує певного коректування. Йдеться про необхідність подолання затратного характеру економічного механізму природокористування. Особливо це стосується соціально-орієнтованих галузей природокористування, до яких відноситься курортне природокористування. Тут використання ПКР здійснюється через надання курортних послуг, які проявляються у вигляді корисних ефектів.

Курортне обслуговування є замикаючою сферою споживання ПКР, тобто ефект, створений на основі їх експлуатації, є рівночасно і кінцевим народногосподарським продуктом (втілюється в націо­нальному доході). Тому базовою величиною для визначення допустимого рівня витрат на "виробництво продукції" - оздоровлення людей - тут виступає народногосподарський ефект цього оздоровлення, що відображає їх суспільну корисність. Таким чином, адекватним показником замикаючих результатів у сфері курортного обслуговування є граничний народногосподарський ефект курортно-оздоровчого процесу.

Відповідно до методології оцінювання природних ресурсів, первинним об'єктом вартісної оцінки цих ресурсів виступає цілісний об'єкт природокористування, після чого проводиться оцінка його одиничних природних ресурсів. Таким чином, в першу чергу проведенню вартісної оцінки піддягають територіальні комплекси одиничних природних ресурсів в сукупності з умовами навколишнього середовища. Курортні системи (курортні місцевості), будучи просторовими господарськими системами, водночас є цілісними об'єктами природокористування Тому при проведенні їх вартісної оцінки необхідно враховувати диференціацію результативності здійснюваного в них рекреаційно-оздоровчого процесу. Ця оцінка повинна відображати весь "виграш", що одержується державою від їх функціонування. Цей "виграш" у вартісному виразі і буде виражати ренту, принесену даним курортом, тобто той надлишковий кінцевий продукт курорту, який втілюється в національному доході держави.

Таким чином, при обгрунтуванні методики визначення ВО ПКР необхідно вирішити наступні задачі:

- вибрати оціночні показники і критерії;
- визначити замикаючі результати на одиницю "продукції" рекреаційно-оздоровчого процесу;
- визначити показники диференціальної ренти від оздоровлення однієї людини;
- визначити рентну оцінку курортних систем, як цілісних територіальних господарських систем.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТІСНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНИХ КУРОРТНИХ РЕСУРСІВ

Оскільки курортне обслуговування - підгалузь охорони здоров'я, то його "продукцією" перш за все є оздоровлені і вилікувані люди. В зв'язку з цим за основний критерій ефективності курортного оздоровлення приймається показник медичної ефективності, який показує % тих, що безуспішно лікувались. Цей показник впливає на величину питомого економічного ефекту від курортного оздоровлення, який є натуральним виразником цього вартісного показника. В збірнику затверджених методик "Ефективність капітальних вкладень" проведено розрахунок питомого суспільного економічного ефекту від курортного оздоровлення, який скоректований доктором економічних наук Живицьким О.В. (Інститут проблем ринку і еколого-економічних досліджень НАН України) стосовно до сучасних умов господарювання. Цей показник відповідає показнику медичної ефективності, який є диференційованим.

2. Визначення показника медичної ефективності ряду курортів бальнеологічного профілю свідчить про значні відхилення їх величини не тільки у відношенні одного та другого, але і по відношенню до середнього показника по курортах країни. Виходячи з диференціації цих показників, нами запропонована методика визначення показника питомого сукупного економічного ефекту від курортного оздоровлення:

де: Е_ij - питомий економічний ефект від курортного оздо­ровлення в санаторно-курортних закладах і-го медичного профілю по j-ому курорту, грн./люд/рік;
Е - середній питомий народногосподарський ефект від курортного оздоровлення по країні в цілому, грн./люд/ рік;
V_ij - медична ефективність курортного оздоровлення в санаторно-курортних закладах і-ro медичного профілю по j-ому курорту, % тих, що безуспішно лікувались,
V - медична ефективність курортного оздоровлення по країні в цілому, % тих, що безуспішно лікувались.

Слід відзначити, що такі розрахунки ведуться лише в розрізі курортів одного профілю лікування.

3. Основною вимогою до вартісної оцінки ПКР як елементу економічного самоврядування на курорті є необхідність виходити із кінцевих результатів їх використання. Ці результати диференційовані, в залежності від оздоровчих властивостей ПКР та інших факторів їх використання. Приймаючи за певний об'єкт вартісної оцінки територіальні курортні системи, виникає потреба визначення показника кінцевого результату їх діяльності.

Розрахунок кінцевого показника, на нашу думку, можна провести з допомогою формули:

де: Q_ij - кінцевий продукт/-го курорту, грн./рік;
Н_ij - кількість обслужених курортників в санаторно-курортних об'єктах і-го медичного профілю на j-тому курорті;
E_ij - питомий супутній економічний ефект від курортного оздоровлення в санаторно-курортних об'єктах i-го медичного профілю на j-тому курорті, грн./люд./рік;
n - кількість медичних профілів санаторно-курортних об'єктів на j-тому курорті.

4. При проведенні вартісної оцінки ПКР необхідно враховувати їх обмеженість в просторі і дефіцитність. В зв'язку з цим вони рентоносні, тобто, в результаті їх використання на деяких курортах утворюється надлишковий додатковий продукт різної величини, що є диферен­ціальною рентою і акумулюється в національному доході держави. На основі визначення цього показника можна судити про внесок даного курорту і "виграш", що одержує держава від його функціонування.

5. В основі визначення диференціальної ренти курорту, що одержується від його функціонування, лежить розрахунок нормативу замикаючих результатів, як гранично-допустимого рівня доходів від даного виду курортних послуг. При визначенні цього показника в курортній сфері слід виходити з того, що ця сфера є замикаючою в споживанні ПКР. Тому адекватним показником замикаючих результатів в ній є граничний супутній економічний ефект від курортного оздоровлення.

6. Визначення такого граничного ефекту можливе методом ранжування однопрофільних бальнеологічних (кліматичних) курортів. З його допомогою визначається замикаючий курорт, ефект від оздоровлення - (1 люд./рік), в якому прийнято за нормативний показник замикаючих результатів від оздоровлення 1 людини. Виходячи з цього, показник питомої диференціальної ренти даного курорту визначається у вигляді різниці між питомим економічним ефектом від курортного оздоровлення в ньому і в замикаючому курорті. На основі питомої диференціальної ренти і фактичної пропускної здатності курорту розраховується показник диференціальної ренти курорту:

де: R_j - диференціальна рента від експлуатації j-го курорту, грн./рік;
Н_ij - кількість обслужених курортів в санаторіях i-го профілю на j-му курорті;
Е_ij - питомий супутній економічний ефект від курортного оздоровлення в санаторно-курортних об'єктах i-го профілю на j-му курорті, грн./люд./рік;
Е_ij^α - питомий супутній економічний ефект від курортного оздоровлення в санаторно-курортних об'єктах i-го профілю на j-му курорті, який є замикаючим, грн./ люд/рік;
N - кількість медичних профілів санаторно-курортних об'єктів на j-му курорті.

7. Враховуючи норматив порівняльної ефективності капітало­вкладень, який в курортній сфері становить 0,08, можна підійти до-визначення показника вартісної оцінки курорту і його одиничних ПКР. Така оцінка визначена шляхом капіталізації річної диференціальної ренти по норматив}' порівняльної ефективності капітальних вкладень за формулою:

¹ Одна з теорій маргінальної економіки.

| зміст | вступ | розділ 1 | розділ 2 | розділ 3 | розділ 4 | розділ 5 | розділ 6 | розділ 7 | розділ 8 |