Кобзар Н.В.
Вісник Луганського національного Університету ім. Тараса Шевченка.
Серія: Педагогічні науки. Частина І. - 2011. - №14 (225). - С.48-53.
Роль міжкультурної комунікації в підготовці менеджерів туризму
У статті розкрито значення міжкультурної комунікації в туристичній діяльності. Обґрунтовано важливість формування готовності до міжкультурної комунікації у майбутніх менеджерів туризму. Представлено результати дослідження рівня сформованості готовності до міжкультурної комунікації у сучасних менеджерів туризму.
Останнім часом в Україні відбувається суттєве реформування системи освіти згідно з постійно змінюваною політичною ситуацією в світі, новими потребами суспільства в ХХІ столітті, змінами у житті й свідомості громадян, що зумовлює пошук нових шляхів формування особистості фахівця, здатного до ефективної взаємодії й комунікації з представниками інших культур, готовим до діяльності у полікультурному середовищі.
З поширенням міжнародних зв’язків, освітніх міжнародних програм у сучасному суспільстві все більшого розвитку набуває туризм, який поряд із розважальною має культурну, освітню та виховну функції. Відтак зростає роль професійної підготовки менеджерів туризму, здатних до ефективної міжкультурної взаємодії, оскільки їхня діяльність в значній мірі пов’язана з налагодженням контактів з представниками різних культур.
Міжкультурна комунікація є невід’ємним фактором туризму і домінантою міжнародної туристської діяльності. Туризм, у свою чергу, був і залишається важливою формою міжкультурних контактів, адже він зміцнює взаєморозуміння між народами, розкриваючи своєрідність кожного з них. Міжкультурна комунікація в туризмі відображає не лише пошуки культурної єдності, а й тенденції до збереження культурної своєрідності, тому туризм можна розглядати як форму міжкультурних контактів, як засіб збагачення культур. Н. Козирєва зазначає, що туризм є діалогічною формою зустрічі культур, яка, з одного боку, сприяє поглибленню культурної самосвідомості й ідентифікації того, хто подорожує, а з іншого, призводить до взаємозбагачення культур завдяки взаємообміну культурним досвідом [1, с. 27].
Проблему професійної туристичної освіти ретельно вивчають російські й українські вчені. Так, теоретичні та методологічні основи професійної туристичної освіти висвітлені в роботах В. Квартального, М. Віленського, В. Горського, В. Жолдака, І. Зоріна, В. Федорченка. Зарубіжний досвід підготовки кадрів для сфери туризму вивчала Л. Сакун. Менеджмент туризму досліджують В. Квартальний, О. Чудновський, М. Кабушкін, Т. Сокол та ін. Різні аспекти професійної туристичної освіти вивчають О. Фастовець, А. Конох, О. Любіцева та інші. Дослідженням місця міжкультурної комунікації та іншомовного спілкування в туристичній освіті займаються Н. Козирєва, О. Мошняга, М. Галицька, М. Соколова та інші.
Мета статті полягає у з’ясуванні й обґрунтуванні значення і ролі міжкультурної комунікації у фаховій підготовці менеджерів туризму.
Не зважаючи на наявність великої кількості трактувань поняття „туризм”, дослідники підкреслюють його мобільний і комунікативний характер [2]. Розглядаючи сферу туризму як розширений освітній простір, учені також визначають туризм як потужний засіб освіти і форму міжкультурних зв’язків, які сприяють інтенсифікації міжнародних контактів, розширенню кордонів, що має наслідком відкритість іншим країнам, взаємозбагачення культур [3]. З точки зору освітньої функції туризму надзвичайної важливості набуває правильна організація туристичної діяльності в сучасному суспільстві, тобто менеджмент туризму і рівень міжкультурної підготовки спеціалістів сфери туризму.
Менеджмент туризму є сучасним напрямком підготовки фахівців, який ґрунтується на теоретичних засадах менеджменту. Сучасна наука визначає менеджмент як науково-практичний напрямок, який здебільшого зорієнтований на забезпечення ефективного функціонування організацій у ринкових умовах господарських відносин [4, с. 10]. Менеджмент передбачає не лише поточне керівництво, а й постанову мети, продуману мотивацію, розробку стратегії виробництва, вільну підприємницьку бізнес-ініціативу [5]. Тільки спеціаліст, який вміє планувати і організовувати здатен визначати хто і за що нестиме відповідальність, що і в якій послідовності необхідно виконувати, які засоби для цього слід застосовувати та ін. Отже, основною функцією менеджменту є успішне й ефективне управління діяльністю задля досягнення поставлених цілей.
Менеджмент туризму визначають як правильну організацію процесу надання послуг, управління, контроль й координацію цього процесу з метою досягнення найкращих результатів і поставлених цілей [6; 5]. Менеджер туризму має ефективно здійснювати таку діяльність, мотивуючи і спрямовуючи колектив на досягнення успіху.
Виходячи з основного прийнятого в науці розуміння поняття „менеджер туризму” як керівника і організатора туристичної діяльності слід зазначити, що менеджер туризму не лише контролює й координує роботу інших робітників туристичної організації, але й бере участь у розробці турів, організовує обслуговування на туристичних маршрутах, здійснює комунікативні контакти з діловими партнерами, як то: адміністрація готелів, транспортно-перевізних підприємств та ін. Діяльність менеджера туризму передбачає також співпрацю з представниками інших країн і культур, а також урахування культурних особливостей тієї чи іншої країни під час розробки туристичного маршруту. Очевидно, що міжкультурна комунікація і взаємодія посідає чильне місце у професійній діяльності менеджера туризму, і значення її в підготовці спеціалістів туризму значно зростає.
Важливість формування готовності до міжкультурної комунікації у майбутніх менеджерів туризму пояснюється, насамперед, тим, що для них головним видом діяльності є саме комунікація, вирішення комунікативних завдань. Тому для майбутнього спеціаліста необхідними умовами успішної професійної діяльності є усвідомлення особливостей процесу комунікації, володіння прийомами вербальної й невербальної комунікації, комунікативними стратегіями і комунікативною компетенцією, яка містить у собі здатність використовувати іноземну мову для досягнення професійно значущих цілей.
Професійна діяльність менеджера туризму передбачає постійну участь спеціаліста у міжкультурній взаємодії, що вимагає володіння ним комунікативною компетенцією. Невід’ємними складовими комунікативної компетенції є лінгвістичні й соціокультурні знання і уміння майбутнього спеціаліста, оскільки діяльність менеджера туризму передбачає вирішення складних чи конфліктних ситуацій, зумовлених не тільки мовними труднощами, а й культурними особливостями партнера по комунікації. Наявність соціокультурних знань, відомостей про культурні традиції, звичаї та норми поведінки певної країни, дозволить майбутньому спеціалістові зрозуміти співрозмовника та правильно обрати лінію власної поведінки під час спілкування. Лінгвістичні знання і уміння дозволяють здійснювати спілкування іноземною мовою, що сприяє досягненню взаєморозуміння з партнером по комунікації.
Для досягнення взаєморозуміння під час міжкультурного спілкування важливою умовою є вивчення та засвоєння стереотипів поведінки, адже в них проявляються найтиповіші риси, що характеризують той чи інший народ чи культуру. Стереотипи з одного боку, дають хибні уявлення про культуру, з представниками якої відбувається міжкультурний контакт, а з другого боку, вони допомагають зрозуміти причини поведінки й особливості ставлення комунікантів один до одного. Для менеджера туризму надзвичайно важливим є уміння долати негативні стереотипи у сприйнятті інших культур, оскільки у своїй діяльності менеджер туризму має прагнути стати посередником між культурами, намагаючись забезпечити максимально ефективне міжкультурне спілкування. У процесі формування готовності до міжкультурної комунікації проблему стереотипів слід вивчати для того, щоб чітко розуміти як власну культуру сприймають представники інших культур і здійснювати спілкування з урахуванням традиційних уявлень і національних особливостей.
Успіх міжкультурної взаємодії залежить від здатності менеджера туризму проявляти емпатію й толерантність під час спілкування. Емпатія, на думку І. Юсупова, є ядром комунікації, адже у спілкуванні здатність співпереживати й розуміти емоційний стан людини сприяє збалансованості міжособистісних стосунків, робить поведінку людини соціально зумовленою [7, с. 123-124]. Здатність до емпатії є професійно важливою якістю у туристичній діяльності, оскільки від рівня розвитку емпатійних здібностей залежить уміння емоційного сприйняття співрозмовниками один одного, контролювати власну поведінку та емоції, а також вибір способів вирішення конфліктних ситуацій.
Посівши провідне місце в економіці й обміні культурними ідеями та цінностями, туризм стає засобом виховання толерантності – поваги, сприйняття й розуміння різноманіття культур світу. Толерантність передбачає уміння комунікантів сприймати певні факти з іншої культури, особливо якщо вони відрізняються від норм і звичаїв власної культури, що призводить до прагнення зрозуміти і безконфліктно прийняти відмінну точку зору. Як зазначає М. Соколова однією з головних умов успішної міжкультурної комунікації є ставлення до партнера по комунікації не як до суперника, а прагнення до уникнення нав’язування ідей, до гармонізації діалогу, що є основою розвитку культур [8, с. 48].
Таким чином, міжкультурна комунікація є невід’ємною складовою професійної підготовки менеджерів туризму. Метою формування готовності до міжкультурної комунікації має стати досягнення адекватності й ефективності спілкування, тобто досягнення комунікативних цілей. Отже, освітня підготовка майбутніх менеджерів туризму має бути спрямована на розвиток таких рис особистості як: толерантність, емпатія, комунікативна культура, що сприятиме успішному спілкуванню з представниками будь-якої культури, вирішенню лінгвокультурних конфліктів у міжкультурній взаємодії.
Вивчення сучасного стану здатності менеджерів туризму до міжкультурної комунікації дозволяє виявити найслабкіші місця професійної підготовки спеціалістів сфери туризму і врахувати їх у подальшій науково-методичній роботі. З цією метою було проведено опитування керівників туристичних агенцій, які мають досвід роботи в туризмі не менше 5 років.
Результати опитування показали, що міжкультурні контакти у сучасних туристичних агенціях відбуваються постійно (100%), однак їхня інтенсивність досить низька: лише 20% туристичних агенцій здійснюють міжкультурне спілкування часто. Під час міжкультурної взаємодії сучасні менеджери туризму проявляють тактовність і повагу до співрозмовника (97%). При цьому 15% керівників туристичних агенцій визнали виникнення ситуацій непорозуміння чи конфлікту під час міжкультурного спілкування через:
- низький рівень володіння іноземною мовою – 55%;
- незнання культурних особливостей представників інших культур – 40%;
- невміння створити комунікативний контакт і психологічну неготовність до спілкування з представниками інших країн – 30%;
- недостатні професійні знання і уміння – 10%.
Шляхи запобігання появи ситуацій непорозуміння чи конфлікту під час міжкультурного спілкування керівники туристичних агенцій вбачають у вдосконаленні професійної підготовки спеціалістів через підвищення рівня комунікативних умінь, у тому числі й іншомовних навичок – 60%; поглиблення знань про культурні особливості представників інших країн і культур, з якими відбувається взаємодія – 30%. Переважна більшість (70%) керівників туристичних агенцій визнають менеджерів туризму своєї агенції готовими до здійснення міжкультурного спілкування, але завдяки досвіду, набутому під час роботи в туризмі. Таким чином, аналіз сучасного стану розвитку готовності менеджерів туризму до міжкультурної взаємодії дає можливість вважати, що на фоні загальної позитивної картини існує низка проблем і недоліків у підготовці менеджерів туризму до міжкультурної комунікації. Для підвищення рівня міжкультурної підготовки майбутніх менеджерів туризму необхідно приділити увагу розвитку толерантності, соціокультурних комунікативних знань і умінь.
Перспектива подальших досліджень полягає у розробці механізму формування готовності до міжкультурної комунікації у майбутніх менеджерів туризму та його методичному забезпеченні.
Кобзарь Н.В. Роль межкультурной коммуникации в подготовке менеджеров туризма
В статье раскрыто значение межкультурной коммуникации в туристической деятельности. Обоснована важность формирования готовности к межкультурной коммуникации у будущих менеджеров туризма. Представлены результаты исследования уровня сформированности готовности к межкультурной коммуникации у современных менеджеров туризма.
Kobzar N.V. The role of intercultural communication in the managers’ of tourism training
The article deals with the necessity of intercultural communication in tourism. The importance of the managers’ of tourism intercultural training is defined. The results of research of the modern managers’ of tourism level of readiness to intercultural communication are presented in the article.
Key words: communication, intercultural communication, tourism management, a manager of tourism.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
У статті розкрито значення міжкультурної комунікації в туристичній діяльності. Обґрунтовано важливість формування готовності до міжкультурної комунікації у майбутніх менеджерів туризму. Представлено результати дослідження рівня сформованості готовності до міжкультурної комунікації у сучасних менеджерів туризму.