<<< назад | зміст | вперед >>>

Ганопольський В.І., Безносиков Є.Я., Булатов В.Г. Туризм і спортивне орієнтування

Частина VІІ. Система забезпечення туристської підготовки

Глава 23. Професійна підготовка в туризмі

В системі підготовки, розстановки та перепідготовки фахівців з туризму існують два напрямки у забезпеченні кадрами масової туристської роботи: підготовка професійних кадрів туристсько-екскурсійної роботи і підготовка громадських туристських кадрів. Підготовка та підвищення кваліфікації професійних кадрів здійснюються Вищою школою профспілкового руху, Інститутом підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних установ та його регіональними філіями, на географічних факультетах університетів, в інститутах і технікумах фізичної культури, а також на факультетах фізичного виховання в університетах і педагогічних інститутах.

В інститутах фізичної культури введено кваліфікація "викладач-організатор масової фізкультурно-оздоровчої роботи та туризму". Студенти, що опановують цю кваліфікацію, вивчають предмет "Туризм та методика викладання" обсязі 160 год. Кваліфікація "викладач фізичної культури" передбачає вивчення туризму в обсязі 120 год. У технікумах фізичної культури на предмет "Туризм і спортивне орієнтування" відведено 75 годину.

Майбутні фахівці з фізичної культури і спорту оволодівають спеціальними знаннями, уміннями та навичками у процесі лекційних, семінарських, лабораторних і практичних занять. На лекціях студенти отримують теоретичні знання з туризму, що охоплюють його організаційні та методичні аспекти. На семінарських заняттях у студентів розвивається здатність до логічного мислення, аналізу і узагальнення тих чи інших фактів (явищ), пов'язаних з використанням туристських заходів в практиці масового фізкультурного руху. Тут наводяться наочні приклади військово-патріотичного виховання молоді засобами туризму, роз'яснюються форми і методи здійснення суспільно корисних заходів, які є складовою частиною туристських походів. На лабораторних заняттях встановлюється зв'язок теорії з практикою допомогою організації їх, як правило, у формі виконання практичних завдань. Лабораторні заняття з формування вмінь і навичок у орієнтуванні на місцевості проводяться в умовах навчального полігону. Завдання з картографії та розробці плануючої та обліково-звітної документації туристських заходів виконуються в аудиторії.

Завдання формування професійно-педагогічних умінь і навичок в туризмі вирішується проведенням 2 навчальних багатоденних походів 8-денного пішохідного (або водно-пішохідного та 6-денного лижного. Лижний похід в безсніжних районах можна замінити водним або велосипедним. В плани цих походів необхідно включити заходи, спрямовані на патріотичне виховання майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту. Тому при виборі маршрутів походів повинно бути передбачено відвідування місць, пов'язаних з революційної, бойової і трудової славою народу. Обов'язковою складовою частиною навчальних походів повинні бути змагання з подолання туристської смуги перешкод, техніки туризму та орієнтування на місцевості. Частина практичних занять повинна мати методичну спрямованість, так як їх мета - оволодіння основами методики навчання тим чи іншим елементам туристської техніки. В даному випадку студенти навчаються передавати знання з туризму, тобто оволодівають уміннями і навичками самостійно організувати і провести туристські заходи.

Складова частина професійної підготовки студентів, які спеціалізуються з фізкультурно-оздоровчої роботи та туризму, - заняття з курсу спортивно-педагогічного вдосконалення, на яких туризму приділяється 374 години. У змісті курсу повинні знайти місце питання практики спортивного туризму. Приблизний розподіл цього обсягу годин (за досвіду роботи Білоруського державного інституту фізичної культури) таке:

- вчинення додатково до навчального плану по загальному курсу "Туризм і методика викладання" двох походів (II і III категорій складності) з виконанням II спортивного розряду - 108 год.;
- практичні заняття з техніки видів туризму -160 год.;
- практика суддівства туристських зльотів та змагань з техніки туризму (туристсько-прикладним многоборьям) - 46 год.;
- практика педагогічної та організаційно-масової роботи в туристичних секціях колективів фізкультури - 60 год.

Крім названого, формування у майбутніх фахівців з туризму знань, професійно-педагогічних умінь і навичок сприяє їх активна участь у позанавчальний час в туристських походах Всесоюзної експедиції "Моя Батьківщина - СРСР", в змаганнях з туристської техніки і техніки орієнтування на місцевості, які необхідно включати в інститутські календарні плани спортивно-масових заходів. Важливе місце в позанавчальних формах занять студентів повинні займати туристські зльоти, організовувані турклубом інституту. Особливу увагу в процесі навчання туризму необхідно приділяти стажування майбутніх фахівців у ролі керівників груп для походів вихідного дня, які проводяться за програмою комплексу ГТО у своєму інституті або в підшефних школах та організаціях.

Розвиток масового туризму крім підготовки професійних кадрів і вимагає наявності громадського туристського активу. Підготовка такого активу здійснюється Інститутом підвищення кваліфікації працівників туристсько-екскурсійних установ та його філіями на місцях, а також республіканськими і обласними школами по підготовці туристських громадських кадрів.

Зупинимося більш докладно на деяких особливості професійно-педагогічної підготовки фахівців з туризму. Враховуючи, що туризму властиві, як ніякому іншому засобу фізичної виховання, певні правила і регламентації, на спеціаліста в цій сфері покладається відповідальність за вирішення багатьох складних завдань, пов'язаних з забезпеченням безпеки і зниженням травматизму учасників туристських походів, життєзабезпеченням людей в екстремальних умовах, неухильним дотриманням закону про охорону природи. Тому і потрібна система формування особливих знань, умінь і навичок. Всі туристські професійні працівники повинні володіти в певному обсязі теоретичними знаннями, практичними вміннями та навичками з основних видів туризму, професійними здібностями, необхідними для ведення організаційної, педагогічної та науково-методичної роботи в апараті ЦС по туризму та екскурсіях та його підрозділах на місцях, системі навчальних закладів, за місцем проживання населення, в піонерських таборах, на станціях юних туристів, в Будинках піонерів, на туристських базах, в колективах фізичної культури виробничих підприємств, установ, колгоспів і радгоспів, в туристських секціях та клубах.

Завдання професійної туристської підготовки майбутніх фахівців наступні:

- повідомлення спеціальних знань з теоретичних, організаційних та методичних аспектам туризму;
- розвиток професійного інтересу до туризму і спонукання до придбання знань, умінь і навичок, необхідних для туристської роботи;
- розвиток здібностей самостійно працювати з метою поглиблення своїх знань та вдосконалення професійно-педагогічних умінь і навичок, потрібних для залучення людей до занять туризмом;
- формування науково обґрунтованих поглядів і переконань, необхідних для плідної професійно-педагогічної діяльності.

Виходячи з цих завдань, структура професійно-педагогічної підготовки фахівця з туризму включає наведені нижче компоненти.

Спеціальні знання. Це приведена в систему цілісна сукупність понять і уявлень про туризм як об'єктивно розвивається явище. За допомогою спеціальних знань відбувається усвідомлення цілей і завдань розвитку туризму як важливого суспільно-соціального явища, його ролі і місця в радянській системі фізичного виховання. У зміст цього розділу входить і знання основ краєзнавства, природознавства, картографії, топографії, географії. Спеціальні знання формуються на основі вивчення всіх дисциплін, що викладаються у фізкультурному навчальному закладі.

Спортивно-педагогічне майстерність. Мова йде про здатність людини бути активним учасником різноманітних туристських заходів, вміти аналізувати свої дії, домагаючись при цьому досить високих результатів, тобто майбутній фахівець з туризму має пройти через систему туристської підготовки, оволодіти багатьма практичними уміннями та навичками, що дозволяють виконувати вимоги Єдиної всесоюзної спортивної класифікації туризму.

Професійні вміння і навички - це набуті в процесі навчання здібності фахівця, що дозволяють йому правильно забезпечити в організаційно-методичному плані масову туристську роботу. Вони поширюються на три ділянки діяльності: вміння організувати на належному рівні і провести захід, дати йому на основі аналізу об'єктивну оцінку, розкрити недоліки та вказати їх причини.

Спеціальні особистісні якості - це арсенал постійно удосконалюються задатків фахівця, що дозволяють за допомогою особистого прикладу на досить високому рівні вирішувати багато завдань в навчально-тренувальному процесі з туризму. Визначальним фактором формування особистісних якостей, необхідних фахівцю з туризму, слід вважати його особистий практичний досвід. Тут важливо відзначити наступні особистісні якості, потрібні спеціалісту з туризму: почуття відповідальності за проведення туристського заходу; вимогливість до учасників походу; особистий приклад у усьому, включаючи зовнішній вигляд і культуру використання спорядження; справедливість і об'єктивність оцінки дій вихованців; вміння усвідомлювати власні помилки і невдачі; володіння педагогічним тактом по відношенню до вихованців у різних ситуаціях; здатність зацікавити займаються, переконати в правильності вирішення того чи іншого питання; вміння прощати помилки; вміння підтримувати відповідний рівень організованості групи навіть у самих складних ситуаціях; емоційна стриманість. З інших особистісних якостей фахівця з туризму відзначимо необхідність творчого початку в діяльності педагога, так як багато туристські заходи пов'язані з творчими конкурсами. Вміння педагога в цій справі зможуть розкрити непроявившиеся раніше таланти вихованців. Для фахівця з туризму важливо і його вміння бути лідером у групі.

Особливо слід підкреслити, що в практиці туризму буває необхідність у прийнятті так званих ризикованих рішень. Фахівець з туризму в даному випадку повинен розуміти, що є ситуації, коли звичайні управлінські дії в групі стають недостатніми для дотримання правил безпеки учасників походу та керівнику доводиться приймати несподівані рішення. Однак слід пам'ятати, що ризик повинен бути виправданий лише можливістю порятунку людей від загибелі.

На закінчення глави відзначимо, що професійна підготовка вчителя фізкультури загальноосвітньої школи, акцентована на оволодінні туристськими вміннями і навичками, як показує досвід роботи Білоруського державного інституту фізичної культури, сприяє організації та проведенню на високому рівні не тільки масових туристських походів, але і багатьох інших фізкультурно-оздоровчих заходів на місцевості (гри "Зірниця" та "Орлятко", змагання з подолання туристської смуги перешкод, туристські зльоти, змагання з спортивного орієнтування, лиж, уроки фізкультури та ін). І все це паралельно з успішною реалізацією завдань щодо викладання інших розділів шкільної програми. Це викликано тим, що викладачі, які опанували уміннями та навичками в туризмі, психологічно готові до проведення в складних організаційному плані заходів на місцевості.

Отже, професійна підготовка фахівця по туризму представляє собою комплекс заходів, що надають різнопланове вплив на функціональний стан людини, її інтелектуальний і моральне розвиток у плані оволодіння складними вміннями і навичками, певним рівнем організаторських здібностей. Від рівня професійної підготовки фахівця з туризму залежить удосконалення форм і методів масової туристської роботи в країні.

<<< назад | зміст | вперед >>>