<<< назад | зміст | вперед >>>

Ганопольський В.І., Безносиков Є.Я., Булатов В.Г. Туризм і спортивне орієнтування

Частина VІІ. Система забезпечення туристської підготовки

Глава 24. Основні напрямки наукових досліджень в туризмі

У постанові ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 11 вересня 1981 р. "Про дальше піднесення масовості фізичної культури і спорту" сказано про необхідність забезпечення широкої програми досліджень з проблем масової фізкультурно-оздоровчої роботи з населенням, організованих Державним комітетом СРСР по фізичній культурі і спорту спільно з Державним комітетом по науці і техніці, відповідними інститутами Академії наук СРСР, Академією медичних наук СРСР і Академією педагогічних наук СРСР. Реалізація цієї програми вимагає і ведення цілеспрямованої наукової роботи по багатьом питанням подальшого розвитку туризму в цілях підвищення його ефективності в ідейно-політичному, трудовому та моральному вихованні учнівської молоді, зміцнення здоров'я трудящих, більш раціонального використання ними вільного часу. Рішення цих завдань можливе лише при умови організації наукового пошуку за кількома напрямами, характер і зміст яких повинні відповідати напрямами, зазначеними у Зведеному плані науково-дослідних робіт (НДР) з фізичної культури і спорту на 1986-1990 рр. Згідно з цим планом, у дослідженнях з туризму мають місце п'ять основних напрямів.

Непорушним фундаментом будь-якого з цих напрямів досліджень служить єдиний науковий метод пізнання навколишнього світу - марксистсько-ленінська діалектика, заснована на матеріалістичному розумінні законів суспільного розвитку. Як показала практика, саме застосування цього методу в сукупності з багатьма іншими, притаманними різним галузям знань, дозволяє об'єктивно оцінювати все що відбуваються в житті суспільства процеси, пов'язані з розвитком того чи іншого явища, об'єднує проводяться дослідження в єдине ціле. Це обставина цілком відноситься і до туризму.

У кожному з напрямів НДР в туризмі використовуються свої, властиві для вирішення тих чи інших конкретних завдань специфічні методи досліджень, які обумовлені запитами практики, станом вирішується питання, накопиченим досвідом наукового пошуку в даній області знань. Поглиблене вивчення туризму як явища, згідно з марксистсько-ленінською діалектиці, потребує спільних зусиль вчених різних галузей знань: істориків, соціологів, педагогів, фізіологів, медиків, психологів.

Отже, в основі ведення наукової роботи за питань туризму мають місце п'ять основних напрямків.

Перший напрямок - туризм як важливий чинник зміцнення здоров'я - передбачає наукове обґрунтування занять туризмом з позиції оздоровчої спрямованості. За допомогою медико-біологічних наук (фізіологія, біохімія, гігієна, медицина) в даному випадку пояснюється механізм благотворного впливу природно-прикладних вправ, характерних для туризму, на стан здоров'я що займаються різного віку. При цьому повинні враховуватися особливості використання в оздоровчих цілях різних видів туризму, а також чиниться на організм людини вплив складності і тривалості маршрутів. За підсумками досліджень у цьому напрямку розробляються конкретні рекомендації, спрямовані на підвищення працездатності і поліпшення функціонального стану людини.

Характер досліджень в туризмі за першим напрямком - експериментальний. Дані для аналізу в основному отримують шляхом періодичного медичного і педагогічного контролю за станом займаються туризмом. Критеріями оцінки фізичного стану організму служать показники фізичного розвитку (соматоскопические і соматометрические), а також дані про зміни фізичної підготовленості. Особливу увагу слід приділити та функціональної діагностики (тиск крові, працездатність, показники МПК). Використовуючи дані про зміни фізичного розвитку, фізичної підготовленості та функціонального стану, можна дати більш менш об'єктивну оцінку морфофункциональным перебудов, що відбуваються в організмі під впливом занять туризмом.

Другий напрямок - ідейно-виховні функції туризму. Мета досліджень в цьому напрямку - виявлення можливостей рішення засобами туризму багатьох виховних завдань. Як відомо, організація походів для молоді по місцях революційної, бойової і трудової слави КПРС і радянського народу сприяє вирішенню завдань щодо військово-патріотичного виховання. Тому значна частина досліджень за другим напрямом повинна забезпечити обґрунтування дієвих форм і методів виховання молодого покоління на героїчних традиціях становлення та розвитку Радянського держави. Важливо тут і те, що в учасників походів поглиблюються знання з природознавства та краєзнавства, що також має стати об'єктом дослідження як чинника, що сприяє патріотичному вихованню.

Важливе значення у походах має планова суспільно-корисна робота їх учасників. Шляхом досліджень необхідно конкретизувати форми цієї роботи, розробити більш досконалу методику її проведення. Іншими словами, потрібне наукове обґрунтування усього різноманіття форм і методів трудового виховання засобами, властивими туризму.

Враховуючи багаті можливості туризму в виховання радянських людей, необхідно наукове обґрунтування послідовності і комплексності вирішення в умовах походів тих чи інших виховних завдань, щоб їх поєднання було найбільш оптимальним, спонукало займаються до розширенню пізнавального інтересу до навколишніх явищ і предметів. В даному випадку потрібні побудовані на наукових засадах варіанти оптимізації багатьох виховних заходів в умовах походів з урахуванням віку їх учасників.

Дослідження в цьому напрямку повинні будуватися на експериментальному матеріалі, в основному отриманому в умовах походу. Особлива трудність тут полягає в пошуку об'єктивних критеріїв, дозволяють оцінити ефективність багатьох виховних заходів. Тому слід широко застосовувати конкретно-соціологічні методи (анкетування, інтерв'ювання), а також методи експертних оцінок. Одна з цілей наукового пошуку в другому напрямку - виявлення та узагальнення кращого досвіду окремих колективів у вирішенні виховних завдань засобами туризму.

Третій напрямок - науково-методичні та організаційні засади дитячо-юнацького туризму. Дослідження тут повинні виявити найбільш оптимальні дозування навантажень в навчально-тренувальному процесі і походах, властиві дитячому та юнацькому віку. Необхідно визначити ефективну методику навчання тим чи іншим прийомам в Туризмі, тобто наука повинна дати практиці обґрунтовані рекомендації з навчання техніці і тактиці туризму. Оскільки в дитячо-юнацькому віці потрібна різнобічна загальнофізична підготовка, слід визначити можливості поєднання занять туризмом з іншими засобами радянської системи фізичного виховання.

Ряд досліджень в третьому напрямку має виявити закономірності формування життєво необхідних умінь та навичок, а також розвитку рухових якостей у підростаючого покоління, використовуючи спрямовані заняття туризмом.

Ефективність масової туристської роботи у чому залежить від застосовуваних організаційних форм, які повинні відповідати поставленим завданням, враховувати вікові особливості займаються, а також наявні умови. Пошук саме таких форм, характерних для дитячо-юнацького віку, повинен знаходитися в полі зору дослідників.

Основні наукові методи в третьому напрямку - педагогічний експеримент, педагогічні спостереження.

Четвертий напрямок - наукове забезпечення підготовки туристів високої кваліфікації - пов'язано з обґрунтуванням методик тренувальних занять з туризму. Сучасний спортивний туризм включає організацію і проведення складних категорійних походів, коли людина може опинитися в екстремальних умовах. У зв'язку з цим наукові дослідження проводяться для обґрунтування методик підготовки що займаються спортивним туризмом, враховують можливість вжиття заходів оптимального життєзабезпечення в екстремальних умовах і виключення травматизму, тобто заходів забезпечення безпеки. Наукові дослідження тут мають важливе прикладне значення в зв'язку з необхідністю освоєння нових важкодоступних районів країни (Крайній Північ, райони Сибіру, гірські території).

Науковий пошук резервних можливостей людського організму, закономірностей адаптації до різних умов завжди був і буде в полі зору дослідників, і особливо складне завдання в цьому напрямку досліджень пов'язана з розробкою єдиної в масштабах країни комплексної програми контролю учасників туристських походів і маршрутних спостережень. Її реалізація на практиці дозволить вирішити наступні завдання:

1) виявлення критеріїв класифікації та визначення методів еталонування туристських маршрутів на території СРСР диференційовано за видами туризму;
2) вдосконалення системи туристсько-класифікаційного районування території СРСР і розробка принципів визначення безпечних строків проведення туристських походів у різних географічних районах СРСР;
3) удосконалення методики суддівства змагань (чемпіонатів) за видами туризму та розрядних вимог спортивного туризму;
4) розробка і вдосконалення методів педагогічного та медичного контролю учасників туристських походів, визначення їх функціональних станів на маршрутах, дозування навантажень та оздоровчого ефекту туристських походів;
5) розробка контрольних нормативів загальної та спеціальної фізичної підготовленості учасників туристських походів і рекомендацій щодо їх предпоходному і послепоходному медичного контролю;
6) вдосконалення змісту і методів маршрутних спостережень, що забезпечують не тільки внутрішні потреби туризму (класифікаційні питання, проблеми районування, визначення безпечних термінів проведення походів, біокліматичні умови здійснення походів, контроль функціональних станів їх учасників, эталонирование туристських маршрутів), але і участь туристських груп, особливо експедиційних, в рішенні проблем народногосподарського значення (вивчення адаптаційних можливостей організму людини в екстремальних умовах віддалених районів, фотогляциологические спостереження за можливими переміщеннями льодовиків, багаторічні маршрутні метеоспостереження, снігомірна зйомка, спостереження за рівнем води в річках і озерах, спостереження за завданням природоохоронних організацій, Географічного товариства СРСР, інших виробничих, наукових і громадських організацій та установ).

Як і в третьому напрямку, тут повинні використовуватися педагогічний експеримент, педагогічні спостереження. Особливі труднощі в дослідженнях пов'язані з необхідністю зібрати максимум різної інформації про стан організму і поведінці людини в складних похідних умовах, наближених до екстремальних.

П'яте напрям - наукові основи організації і управління масової туристської роботою. Враховуючи, що значення туризму в сучасному суспільстві зростає, потрібна науково обґрунтована структура його організації та управління. Ускладнює вирішення цієї задачі та обставина, що масову туристську роботу з населенням повинні здійснювати багато державні і громадські організації. Тому необхідні обґрунтовані координаційні дії між ними та чіткий розподіл функціональних обов'язків. За допомогою наукових досліджень визначаються найбільш відповідні сучасним умовам організаційна структура розвитку туризму, а також форми і методи масової туристської роботи. Вдосконалення туристської роботи неможливо також без відповідних професійних і громадських кадрів. Потреба в них, структура і зміст їх професійної підготовки визначаються науковими дослідженнями. Необхідність рішення завдання цілеспрямованого розвитку матеріально-технічної бази туризму змушує з наукових позицій підходити до обґрунтування потреб її подальшого вдосконалення з урахуванням безлічі взаємопов'язаних якісно-кількісних ознак.

У зв'язку з цим дослідження по п'ятому напрямом повинні будуватися на основі системного аналізу структури та змісту масової туристської роботи, що проводиться різними організаціями. Обробку отриманих результатів необхідно здійснювати методами математичної статистики. Крім того, тут потрібно використовувати методи нормування і програмування, групування, порівняння і зіставлення даних, а також узагальнення отриманих результатів.

В цілому слід зазначити, що подальше розвиток туризму в країні можливо лише при фундаментальних наукових дослідженнях, що охоплюють всі основні аспекти в соціальному, педагогічному та економічному плані.

<<< назад | зміст | вперед >>>