<<< назад | зміст | вперед >>>

Філіпов З.І. Спортивний туризм. Організація і методика спортивно-туристичної роботи

1. ВСТУП

1.4. Початкова фаза туристичного руху в Європі. Дослідження планети

Спортивний туризм зародився в Європі. У 1786 році французи: лікар Мішель Паккар та місцевий житель Жан Бальма - вперше піднялись на найвищу вершину Альп (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Монблан, 4807 м. Альпи

Перша спроба сходження на найвищу вершину Європи та Кавказу - Ельбрус (рис. 1.2) - була зроблена у 1817 р. Але під час сходження майже весь загін на чолі з начальником Північно-Кавказької гірської лінії потрапив під лавину. Через 12 років, 1829 p., другу спробу піднятись на Ельбрус зробив загін під командуванням генерала Еммануеля. Та вченим і козакам, які їх супроводжували, не вдалося піднятися на вершину. На Ельбрус зійшов лише їхній провідник, балкарець Кіллар Хаширов.

Рис. 1.2. Ельбрус, 5642 м. Центральний Кавказ

Повторне сходження на Ельбрус було здійснено тільки через 39 років членом Лондонського альпійського клубу Дугласом Фрешфілдом у супроводі австрійських провідників Мурра і Туккера та двох балкарців. Іменем Фрешфілда названо перевал (4200 м.) на Центральному Кавказі.

Підйом у 1865 році англійської групи Е. Умперре на Матерхорн (рис. 1.3) - вершину складнішу й крутішу, ніж Монблан, - вважається початком альпінізму і спортивного туризму. Учасників сходження назвали альпійцями, згодом - альпіністами.

Рис. 1.3. Матерхорн, 4478 м. Альпи

У XIX ст. та на поч. XX ст. практично було завершено географічне дослідження нашої планети. Німецький природознавець і мандрівник Александр фон Гумбольдт, англійці Давід Лівінгстон та Генрі Мортон Стенлі дослідили Африканський континент. Американець Роберт Пірі досяг Північного полюса (1909), а норвежець Руаль Амундсен (1911) та англієць Роберт Скотт (1912) підкорили Південний полюс.

До шляхів першопрохідців долучились і українські дослідники та мандрівники. На початку XIX ст. навколосвітня експедиція І. Крузенштерна та Ю. Лисянського на кораблях "Надія" та "Нева" сприяла вивченню акваторії Тихого океану. Юрій Лисянський був родом з Ніжина (Чернігівщина).

Серед дослідників Центральної Азії та Тянь-Шаню варто згадати Миколу Пржевальського (1839-1888). Його прадід був запорожцем, а сам він присвятив себе науковим подорожам.

Микола Міклухо-Маклай (1846-1888) - теж правнук запорожця - все життя провів у подорожах. Здійснив 10 експедицій до Нової Гвінеї, Філіппін та Австралії, залишив більше 160 наукових праць.

Запитання для самоперевірки

1. Дайте визначення туризму загалом і спортивного туризму зокрема.
2. Назвіть основні критерії класифікації туризму.
3. Назвіть часові межі основних етапів розвитку туризму.
4. Які чинники сприяли виникненню подорожей та туризму?
5. Дайте характеристику перших подорожей та їх мотивацію.
6. Розкажіть про походження і первинне значення терміна "туризм"
7. Що Ви знаєте про розвиток спортивного туризму в Європі в XIX столітті?
8. Назвіть імена вчених та мандрівників, які внесли значний вклад у дослідження нашої планети.

Література

1. Блистів Т.В. Теорія і практика туристичних походів [навчальний посібник] / Блистів Т.В., Горбацьо І.І., Нужний О.В. - Львів: НВФ "Українські технології", 2006. - 132 с.
2. Вацеба О. Нариси з історії західно-українського спортивного руху / Оксана Вацеба. - Львів, 1994. - 264 с.
3. Устименко Л.М. Історія туризму: навчальний посібник / Устименко Л.М., Афанасьев І.Ю. - К.: Альтерпрес, 2008. - 354 с.
4. Федорченко В. Історія туризму в Україні: навчальний посібник / Федорченко В.К., Дьорова Т.А. - К.: Вища школа, 2002. - 196 с.

<<< назад | зміст | вперед >>>