<<< назад | зміст | вперед >>>

Ємельянов Б.В. Екскурсознавство

РОЗДІЛ 3. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЕКСКУРСОВОДА

3.2. Особистість екскурсовода

Людина як гармонійно розвинута особистість поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість. Кожна особистість має свої особливості. Таких особливостей три:

1. Стійкість властивостей особистості.
2. Єдність особистості як єдність певних властивостей і якостей.
3. Активність особистості, яка знаходить відображення в багатосторонньої діяльності.

Моральні вимоги до особистості - дотримання загальних принципів і норм поведінки, слідування певним ідеалам.

Основні риси особистості: розумність - здатність здійснювати розумні, осмислені дії; відповідальність - розуміння результатів своїх вчинків; особиста гідність - поведінка, пов'язана з охороною своїх прав; індивідуальність - неповторність, особливість особистості; сукупність рис, що відрізняють даного людину від інших.

Активна життєва позиція - спосіб участі людини в діяльності суспільства. Життєва позиція людини знаходить вираз в його відношенні до суспільства, до праці, державної та приватної власності, іншим людям і самому собі. При оцінці ступеня активності життєвої позиції людини розглядають не поодинокі факти, а сукупність всіх можливих видів активності: суспільної, трудової, морального, ідейно-пізнавальної.

Дослідження соціологів і повсякденна практика показують, що існують різні рівні активності життєвої позиції людей: високий, середній і низький. Рівень активної позиції знаходиться в залежності від формування поглядів особистості, виховання світогляду і переконань, вироблення професійних умінь. Рівень активності життєвої позиції залежить від якості конкретної особистості, її прагнень і бажань, вміння проводити ту чи іншу роботу.

Виховний процес спрямований на становлення внутрішнього світу особистості, формування якостей, які лежать в основі активності життєвої позиції: вірність своєму обов'язку, висока відповідальність за доручену справу, колективізм, єдність слова і справи.

Екскурсовод, в силу особливості своєї професії поставлений в умови, сприяють прояву активної життєвої позиції. Його завдання - найбільш повно використовувати ці умови для своєї повсякденної діяльності.

У діяльності екскурсовода мають місце всі три рівня життєвої позиції. Високий рівень життєвої позиції характеризується соціальною активністю, творчою діяльністю, гарною роботою, почуттям моральної відповідальності. Середній або низький рівень активності життєвої позиції працівника не дозволяє йому якісно вести екскурсійну роботу. Ось як характеризуються ці рівні: життєва позиція середнього рівня активності носить однобічний характер, не виходить за межі нормативних завдань - "від" і "до". Життєва позиція характерна низьким рівнем активності, пасивністю, недосвідченістю особистості, недоліком знань, навичок, умінь.

Крім трьох рівнів активності життєвої позиції особистості, існують і інші: пасивна і негативна життєва позиція. Пасивна життєва позиція формується на основі життєвих невдач і зривів у роботі, моральної нестійкості. Негативна життєва позиція характеризується активністю інтересах не колективу, а особистості, карьеризмом, необ'єктивною критикою, порушенням трудової і виробничої дисципліни, аморальною поведінкою.

Розвиток задатків і здібностей особистості. Велику роль у формуванні особистості екскурсовода відіграють задатки.

Задатки - вроджені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, мозку. Задатки складають природну основу розвитку здібностей людини.

Постійний розвиток задатків є однією з важливих основ вдосконалення професійної майстерності екскурсовода. Задатки будь-якої людини - пам'ять, спостережливість, уяву, кмітливість при розвитку їх можуть стати основою неабияких здібностей. Характерно, що на основі одних і тих же задатків залежно від виду обраної діяльності можуть розвиватися різні здібності - учителя, лектора, екскурсовода. Слід мати на увазі, що в одного і того ж людини можуть бути розвинені здібності, які характерні для кількох схожих професій. Наприклад, кожний екскурсовод повинен мати здібності методиста. Не випадково і зворотне: більшість методистів екскурсійних установ є хорошими екскурсоводами.

В екскурсовода під впливом практичної діяльності формуються спеціальні здібності. Здібності визначаються як індивідуальні особливості особистості, які є суб'єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності. Вони виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами якої-небудь діяльності.

Здібності людини діляться на дві групи: загальні та спеціальні. Загальні здібності, необхідні для оволодіння всіма видами діяльності (розумова активність, працьовитість, спостережливість, наполегливість, швидкість орієнтації, зосереджена увага). Спеціальні здібності є основою для оволодіння навичками та уміннями конкретної професії, забезпечують досягнення високих результатів у якій-небудь певній галузі діяльності. Це особливості - музичні, літературні, художні, математичні, технічні та ін.

Все, що позитивно характеризує екскурсовода (знання, вміння, навички), перш за все базується на його здатності виконувати доручену йому роботу. Про що б не йшла мова - про розробку нової теми, підготовці реферату, читанні лекції на курсах, прослуховування екскурсії на маршруті, підборі методичних прийомів - методист і керівник методичної секції виходять з того, чи зуміє даний екскурсовод якісно виконати цю роботу, тобто приймають до уваги наявність у нього певних здібностей, які для цього необхідні. Важливий ділянка роботи екскурсовода - підготовка і проведення чергової екскурсії.

Підготовка екскурсії ділиться на три частини:

1. Повторення індивідуального тексту.
2. Пригадування вимог методичної розробки.
3. Відновлення в пам'яті маршруту.

Закінчується підготовка самопроверкой, в ході якої екскурсовод ставить собі кілька контрольних питань: з чого почати розповідь біля пам'ятника? Як, наприклад, буде звучати логічний перехід від підтеми "Театральне життя міста" до підтемі "Спортом займаються всі"? Як найкращим чином використовувати зорову реконструкцію при розкритті підтеми "Місто в дні фашистської окупації"?

Незалежно від того, наскільки екскурсовод засвоїв тему, він до неї готується кожен раз. Успіх підготовки залежить від здібностей екскурсовода, тобто індивідуальних особливостей особистості - швидкості і організованості при виконанні всіх необхідних операцій. У поняття "підготовка" входить і психологічна підготовка - зміцнення впевненості в своїх силах, в тому, що чергова екскурсія буде проведена на досить високому рівні, що екскурсанти залишаться задоволеними побаченим і почутим.

Для екскурсовода так само, як і для педагога, характерні чотири види здібностей: конструктивні, організаторські, комунікативні та аналітичні.

Конструктивні здібності знаходять своє вираження в умінні відібрати і правильно оформити екскурсійний матеріал, зрозуміло і переконливо піднести його, а в разі необхідності перебудувати план проведення екскурсії, схему використання методичного прийому. Даний вид здібностей служить основою розумової діяльності екскурсовода.

Організаторські здібності виражаються в умінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, спрямовувати увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, а також в умінні забезпечити виконання програми туристів і екскурсантів, прибулих з іншого міста.

Комунікативні здібності полягають в умінні встановити ділові відносини з групою, зберегти їх на весь період спілкування з екскурсантами, правильно побудувати взаємини з водієм автобуса на маршруті, працівниками музею, виставки, які відвідують екскурсанти, з методистами бюро, керівником методичної секції, іншими екскурсоводами, керівниками туристських груп, організаторами подорожей та екскурсій.

Аналітичні здібності служать підставою для самокритичного аналізу своєї роботи, об'єктивної оцінки якості проведеної екскурсії, ефективності використання методичних прийомів. Не всі екскурсоводи в рівній мірі володіють названими здібностями.

Важливу роль в розвитку здібностей екскурсовода грають навчання на курсах, робота у методичних секціях, самостійні заняття близько об'єктів, глибоке засвоєння методики і техніки проведення екскурсій.

Тенденційність екскурсовода. Невід'ємним якістю екскурсовода як особистості є переконаність. При проведенні екскурсії, викладі теми екскурсовод повинен проявляти тенденційність: чітко і направлено формулювати думки, правильно, з позиції науки розкривати події і явища, виявляти наполегливість при їх тлумаченні. Тенденційність екскурсовода - це чітка спрямованість у його поглядах та діях, прагнення довести свою точку зору до екскурсантів і не тільки довести, але і переконати в її правильності. Він допомагає екскурсантам побачити те, що бачить сам, наполегливо спрямовує їх увагу на ті сторони подій і явищ, які повинні бути відображені в їх свідомості. Важливу роль у цьому відіграє переконаність екскурсовода. Вона заснована на знаннях, ідейності і активності життєвої позиції. Його переконання - це тверда віра в істинність повідомлюваних знань, впевненість у правильності їх тлумачення та вірності обраного ним шляху прямування до мети.

Роль темпераменту екскурсовода до проведення екскурсії. Характер проведеної екскурсії, її особливості залежать від темпераменту екскурсовода, який проявляється в його поведінці і характеризується більшою або меншою силою почуттів, тривалістю переживань, стійкістю або швидкою зміною емоцій. В залежно від типу темпераменту людини (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) його поведінка характеризується певною глибиною емоцій: гарячковістю, запальністю, спокоєм, різною реакцією на подразники.

Прояв темпераменту є результатом загальної культури людини, поведінка якого може і повинна бути підпорядкована його волі і залежить від уміння управляти своїми емоціями. Це важливо у взаєминах з екскурсантами при проведенні екскурсії. Емоції, що виникають у нього під впливом зовнішніх і внутрішніх подразників, його поганий настрій (надмірно піднесений або пригнічений), не повинні впливати на хід екскурсії. Вміння взяти себе в руки, забезпечити потрібний тонус в групі є важливою складовою частиною экскурсоводческого майстерності.

Важливе місце в навчально-виховній роботі методичних секцій, курсів підвищення кваліфікації, самостійної роботи екскурсовода повинні зайняти формування необхідних якостей, подолання тих рис характеру, які заважають правильно організувати роботу з екскурсантами. Роботу по вдосконаленню професійної майстерності екскурсоводів слід будувати з урахуванням особливостей того чи іншого темпераменту. Для екскурсовода-сангвініка, наприклад, характерний швидкий темп мови, часта зміна настрою, швидка реакція на дії екскурсантів. Холерик при відсутності належного контролю неврівноважений, запальний, образливий, квапливий в оповіданні. Флегматик, навпаки, повільний, мало товариська, володіє одноманітними жестами і мімікою. Меланхолік характеризується замкнутістю, недостатньою активністю, млявістю рухів.

Кожному екскурсоводу необхідно мати чітке уявлення про типи темпераменту, його проявах, про сутність і характер емоцій, джерела їх народження, ролі їх у формування переконаності у екскурсантів. Розуміння цього дозволяє йому викликати у своїх слухачів емоції, що впливають на ефективність сприйняття екскурсійного матеріалу. Подібно до того, як драматург і режисер піклуються про те, щоб глядач весь час залишався захопленим розвиваються дією, так і організатор екскурсії повинен завжди дбати про те, щоб у екскурсантів протягом всієї екскурсії зберігалися інтерес і емоційний підйом.

Емоції і почуття екскурсовода повинні носити об'єктивний характер. Екскурсовод домагається, щоб емоції екскурсантів придбали характер співпереживання, особистої причетності до подій, які показуються і характеризуються в процесі розкриття теми.

Найбільш високий рівень сприйняття екскурсійного матеріалу досягається в тих випадках, коли співпереживання являє собою щось спільне в емоціях екскурсантів. Нерідко екскурсовод зустрічається з тим, що в групі, неоднорідної за своїм складом, не у всіх учасників екскурсії буде однакова реакція на одне і те ж повідомлення. Так відбувається тому, що виникаючі емоції залежать від індивідуальних особливостей людей, типу темпераменту, їх настрою, інтересу до теми, мотивів, які спонукали їх прийняти участь в екскурсії.

Залежно від розглянутої теми екскурсоводу необхідно враховувати рівень загальноосвітньої підготовки людей і їх естетичну розвиненість. Появи емоцій у екскурсантів шкодять зайве пояснення матеріалу і спроби спростити його. Полегшуючи розумову діяльність своїх слухачів, екскурсовод втрачає контакт з ними і тим самим губить тему. Спрощений матеріал, побиті приклади, відсутність новизни у повідомлюваних знань, ніяких емоцій не викликають навіть у тих випадках, коли екскурсовод намагається своїми особистими емоціями врятувати справу.

Рівень проведення екскурсії, ефективність сприйняття матеріалу екскурсантами залежать від психічного стану особистості, що проявляється в підвищенні або зниженні активності (увага, емоції, воля) і знаходиться в прямій залежності від конкретних умов життя і праці, мікроклімату в колективі, стану здоров'я, атмосферних процесів (погода, тиск та ін).

Розрізняють кілька видів психічного стану особистості - загальний психічний стан, емоційний стан (настрій), інтелектуальне, творче стан, вольовий стан (готовність до активних дій). Для успіху екскурсії важливо забезпечити необхідне психічний стан особистості екскурсовода. При зверненні екскурсовода до аудиторії одно неприпустимі як стан млявості, невпевненості, так і підвищена збудливість, дратівливість, напруженість у голосі, міміці, жестах. Тон розповіді повинен бути бадьорим, переконливим, увлекающим.

Сприйняття матеріалів на екскурсії засноване на поєднанні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, уявлення, мислення, уява); емоційних (переживання); вольові (зусилля для збереження уваги, роботи пам'яті та ін). Ці психічні процеси тісно пов'язані між собою і визначаються властивості особистості, психічним станом, а також зовнішніми впливами, яким вона піддається в даний момент.

Властивості особистості є головним регулятором психічної діяльності людини. Ці властивості особистості і психічні процеси групуються за однаковим ознаками: інтелектуальні (спостережливість, гнучкість розуму); емоційні (чуйність, ніжність, пристрасність, ефективність); вольові (наполегливість, рішучість, самовладання). Всі ці властивості певним чином поєднуються і на їх основі формується характер людини.

Екскурсовод не може бути поблажливим до самому собі, своїй роботі, взаємин з людьми, своїм і їх поведінці. Він не повинен прощати собі погано проведеної екскурсії, будь-яких відступів від вимог методики. Екскурсовод постійно контролює себе, свої дії. Наприклад, в ході проведення екскурсії він задає собі питання: "чи Так я це роблю? Добре показую об'єкт? Достатньо переконливо розповідаю про нього"? Закінчивши екскурсію і розлучившись з групою, він підсвідомо запитує себе: "чи Вийшло? Всі вимоги до екскурсії були дотримані"?

На курсах підготовки та підвищення кваліфікації, методичних секціях і повсякденній роботі з екскурсоводами необхідно прищеплювати їм навички самоконтролю, тобто вміння організувати самостійне регулювання свого поведінки, її мотивів і спонук.

Самоконтроль, будучи внутрішньою стороною діяльності особистості, об'єднує такі ступеня в її діях, як самоаналіз, самокритика і самообмеження в поведінці. Рівень самоконтролю, сталість і результативність його дії залежать від розвитку таких якостей особистості, як світогляд, ідейна переконання, свідомість, культура.

Самооцінка екскурсоводом досягнутих результатів являє собою зіставлення своєї діяльності і самого трудового процесу з певними нормами, які встановлені інструкціями, положеннями, методичними розробками та іншими директивними документами. В основу самооцінки екскурсоводом своїй діяльності має бути покладено порівняння досягнутих їм результатів з результатами інших досвідчених працівників. При цьому важливо уникати завищеної оцінки результатів своєї діяльності, так як така оцінка призводить до високого зарозумілості і чванства, нетерпимому ставленні до критики своїх недоліків. У кожного екскурсовода необхідно зміцнити почуття зацікавленість у виявленні своїх недоліків в процесі підготовки і проведення екскурсій і заходів, включених в індивідуальний план. Він повинен не тільки бачити наявні недоліки і помилки в своїй повсякденній роботі, але і виявляти й усувати їх причини, сприяти тим самим вдосконаленню свого індивідуального майстерності.

Становлення особистості екскурсовода. Формування особистості відбувається екскурсовода на всьому протязі становлення професії екскурсовода. Процес становлення особистості починається задовго до надходження екскурсовода на роботу в туристську фірму, музей, на виставку. Формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості відбувається протягом усього життя людини: під час навчання у загальноосвітній школі, технікумі або вузі, в колективі, де протікає його трудова та громадська діяльність, у побуті, на курсах підготовки екскурсоводів, в ході взаємин з екскурсантами.

Оптимізм екскурсовода. Обов'язковою якістю особистості є оптимізм, життєрадісність, бадьорість, бажання і вміння бачити в навколишній хороші, світлі сторони. Оптимізм екскурсовода знаходить вираз доброзичливості, привітності, добрій посмішці, уваги до людей, умінні створити потрібний мікроклімат у колективі екскурсантів, внести своєю присутністю дух святковості в аудиторію, виправити поганий настрій слухачів. У цьому неабиякою мірою сприяють звучання розповіді (тон голосу екскурсовода), його переконаність у користі повідомлюваних знань, володіння почуттям гумору, віра в успіх проведеної екскурсії.

Моральне задоволення особистості. Одним з якостей екскурсовода є вміння отримувати моральне задоволення при виконанні своїх службових обов'язків. Він повинен працювати так, щоб виконувану справу було джерелом радості, щоб кожна знову підготовлена тема, реферат, лекція, проведена екскурсія приносили моральне задоволення. Підводячи підсумки виконаної роботи, він дивиться на себе як би з боку і критично оцінює якість зробленого. Ці короткі миті "достатку" собою вселяють у людини впевненість у своїх силах, наштовхують на нові думки, сприяють розвитку творчих начал у його діяльності. У тих випадках, коли оцінивши свою діяльність в даний момент, екскурсовод не відчуває морального задоволення, бачить упущення, недомовленість при характеристиці об'єкта, згадує забуті деталі в показі пам'ятника, він робить важливі для себе висновки і вдосконалює свою подальшу діяльність.

Індивідуальність екскурсовода. Кожна людина має свої індивідуальні особливості, що відрізняють його від інших людей (мова, стиль викладу матеріалу, жести, міміка). Слухаючи розповідь екскурсовода на маршруті, можна вловити, що він по-своєму викладає ті чи інші деталі, приклади, використовує інші приказки, вносить певну специфіку використання жестів і посмішки. Можуть бути і інші відмінності. Один екскурсовод любить посилатися на мемуари, інший - читає на екскурсії вірші, третій - зачитує документи, четвертий - вміло використовує паузи. У екскурсоводів, які мають великий стаж роботи, виробляється своя індивідуальна манера ведення екскурсій. Вона полягає в тому, що кожен з них має свої улюблені прийоми, якими володіє досконало і з задоволенням їх використовують як окремо, так і в поєднанні з іншими прийомами.

Індивідуальність екскурсовода характеризується номенклатурою методичних прийомів, якими він володіє. Ця номенклатура не у всіх однакова. Одні використовують на практиці всі або майже всі відомі прийоми, інші обмежуються двома-трьома найбільш популярними прийомами, треті - початківці, а також екскурсоводи, погано володіють професійною майстерністю, в екскурсіях прийомів не використовують, що знижує якість проведених екскурсій.

Авторитет екскурсовода - це питання має пряме відношення до проблеми особистості. Авторитет екскурсовода ґрунтується на його знаннях, уміннях, навичках, моральних переваги, практичному досвіді. Цей авторитет являє собою сукупність декількох сторін:

а) авторитет положення, який визначається тим, що екскурсовод є керівником екскурсії, очолює групу екскурсантів і керує їх діяльністю;
б) авторитет його знань. У переважній більшості випадків він знає тему екскурсії більш глибоко, ніж кожен з її учасників. І це зміцнює його авторитет;
в) авторитет вміння. Його створює досвід екскурсовода в проведення екскурсій (навички у використанні методики і техніки їх відання);
г) одна з важливих засад авторитету екскурсовода - культура мовлення і внеречевые засоби впливу;
д) взаємини з екскурсантами, вміння створити потрібний мікроклімат у групі. Основа авторитету екскурсовода в цьому плані - висока культура поведінки і мови.

Висновки

Розгляд питань, пов'язаних з екскурсоводом як з особистістю, займає велике місце в экскурсоведении. Це особливо важливо тому, що в діяльності деяких екскурсійних установ екскурсовод не розглядається як особистість творча, ініціативна, оригінальна за характером своєї діяльності і сукупності особливостей, що характеризують цю особу. Тому, практицизм, панівний у взаєминах між керівниками екскурсійних установ та екскурсоводами, методичними службами і екскурсоводами завдає істотної шкоди екскурсійному справі. Недооцінка підходу до екскурсовода як центральній фігурі екскурсійної справи впливає на підбір кадрів цієї категорії. Саме тому на екскурсійних маршрутах з'являються екскурсоводи, які не мають властивостей та якостей, необхідних для цієї професії. У них відсутні ті особистісні особливості, які відрізняють досвідчених екскурсоводів.

Контрольні питання

1. Гармонійний розвиток та особливості особистості.
2. Становлення особистості екскурсовода.
3. Основні риси особистості.
4. Життєва позиція особистості.
5. Розвиток задатків і здібностей особистості.
6. Темперамент екскурсовода.
7. Емоції і почуття екскурсовода і екскурсантів.
8. Індивідуальність екскурсовода, її прояв.
9. Авторитет екскурсовода як сукупність декількох сторін.

<<< назад | зміст | вперед >>>