Дишловий І.М.
Экономика и управление. - 2010. - №6. - C.69-75.
Особливості функціонування регіонального рекреаційно-туристичного кластеру та його регулювання
В статті розглянуто особливості функціонування регіонального рекреаційно-туристичного кластеру та проблеми управління таким утворенням; наведено схему функціонування регіонального рекреаційно-туристичного кластеру та модель управління регіональним рекреаційно-туристичним кластером.
Ефективне господарське використання курортно-рекреаційної території у складі господарського комплексу регіону все частіше пов’язується зі створенням та функціонуванням курортно-рекреаційних кластерів. Концепція курортно-рекреаційного кластеру є новим способом бачення регіональної та міської економіки й управління ними, способом вирішення питання підвищення конкурентоспроможності рекреаційно-туристичної сфери, а також покращення привабливості території для потенційних туристів, тому метою даної статті є визначення особливостей підходів до формування кластерів у рекреаційно-туристичній сфері.
За оцінками фахівців [1] у туристичній сфері кластерний підхід може забезпечити підвищення економічної ефективності господарської діяльності кластерів на регіональному рівні через:
- розвиток та удосконалення туристичної та рекреаційної інфраструктури для формування якісних туристичних продуктів;
- створення та розвиток туристичних продуктів і територій у регіоні з урахуванням збереження навколишнього середовища та відродження природного потенціалу;
- розвиток підприємництва у туристичній сфері, підвищення якості та забезпечення конкурентоспроможності регіональних туристичних продуктів та пропозицій на світовому ринку послуг у сфері туризму [1].
Кластер повинен також забезпечити:
- залучення реальних організаційно-економічних, соціальних, фінансових, ринкових, інформаційних, правових механізмів і технологій управління;
- розробку, обґрунтування програм і бізнес-планів розвитку рекреаційних підприємств.
Об’єднання в кластери дає можливість залучати фінансові ресурси в нові виробництва шляхом:
- об’єднання спільних фінансових можливостей підприємств того чи іншого кластера;
- залучення інвестицій через спільну участь в інвестиційних програмах;
- шляхом участі в конкурсах проектів, що фінансуватимуться як гранти;
- об’єднання спільних фінансових можливостей підприємств для забезпечення гарантій на отримання кредитних ресурсів.
При цьому забезпечується обмін інформацією, а також можливість виходу на зовнішні ринки. Таким чином, регіональний розвиток пов’язаний з формуванням нових інноваційних форм розміщення продуктивних сил - кластерів, які ґрунтуються на нових знаннях [2].
Крім того, кластерний підхід у сфері туризму активізує підприємництво через концентрацію ділової активності, тому сприяє створенню робочих місць, доходів, поліпшенню якості туристичних послуг, життя населення на території його запровадження. Досягається це завдяки зростанню конкурентоспроможності, можливості інтеграції інтелектуальних, природно-рекреаційних, трудових, фінансових матеріальних ресурсів у забезпеченні якості виробництва та послуг, що надаються.
Об’єднання в кластерні мережі посилює роль дрібного середнього підприємництва, дозволяє використати його інноваційний потенціал, розширює можливості виходу на світовий ринок.
У процесі створення, функціонування кластерів у сфері туризму сьогодні гнучко використовуються різні схеми інвестування, розподілу доходів і прибутків, що забезпечують баланс інтересів учасників стосовно до кожної конкретної ситуації [3].
Основною метою створення рекреаційно-туристичних кластерів є: внесок в оновлення та зміцнення регіонального економічного потенціалу; підвищення конкурентоспроможності рекреаційно-туристичної галузі держави. Засобами досягнення мети повинні стати: визначення державних економічних пріоритетів, оптимального розподілу державної підтримки підприємств кластера; формування організаційної структури, необхідної для закріплення коопераційної системи і виконання коопераційних проектів.
Отже, кластери не просто місцева концентрація промисловості. Вони служать ареною, де здійснюється реальна взаємодія між місцевими фірмами, а також між регіональними підприємствами та іншими інституціями. В кластері виникає взаємна підтримка і координація, яка в повсякденному діловому спілкуванні називається «соціальний капітал» або «довіра». Якщо розглядати клас-терну модель як зосередження зусиль державних регіональних органів влади та бізнес-суб’єктів, в сфері туризму, то вона є геоцентричною з підприємницькою філософією ведення туристичного бізнесу. Вона може стати каталізатором вирішення проблем стану матеріальної бази туристичної інфраструктури в туристичних регіонах України та залучення інвестиційних джерел.
Модель функціонування туристичного кластеру регіону наведено нами на рисунку 1.
Рис. 1. Схема функціонування регіонального рекреаційно-туристичного кластеру [4] (для збільшення натисніть на малюнок)
Запропонована блок-схема функціонування регіонального туристичного кластеру об’єднує зусилля регіональних органів влади і ключових учасників кластерів для виробництва певного регіонального туристичного продукту та дозволяє диверсифікувати його за видами туризму згідно з попитом споживачів.
Для подальшого розвитку кластерної моделі підприємницького потенціалу в регіональному туризмі треба враховувати такі фактори:
- рівень споживання забезпечується підприємствами регіонального туризму;
- підприємці є суб’єктами ринку виробника та їх діяльність характеризує пропозицію туристичного регіону: її загальний обсяг; тенденції розвитку, галузеву та територіальну структуру, характер послуг та туристичного продукту.
Обґрунтування рішення щодо впровадження кластерної моделі управління розвитком підприємництва потребує аналізу стану регіональної індустрії туризму, який має бути спрямований у двох напрямках:
1) туристсько-рекреаційне районування території, що характеризує поширення ресурсного потенціалу та ступінь його використання підприємцями, у тому числі: районування за рівнем споживання; районування за рівнем спеціалізації підприємств індустрії туризму.
2) інвентаризація наявних ресурсів регіонального туризму (матеріально-технічних, трудових, інформаційних, фінансових) та їх оцінка.
Необхідним організаційно-економічним інструментом управління регіональним туристичним кластером може бути компонентний системно-структурний аналіз ресурсів, який сполучається з аналізом територіальним, результатом якого є визначення елементів територіальної структури туристсько-рекреаційної системи туристичного регіону, його виду, форми, ієрархії, спеціалізація на певних видах туризму (з урахуванням граничних навантажень) і наступна делімітація [5].
Виходячи з представленого бачення курортно-рекреаційних кластерів, у практичному аспекті зростає проблема управління подібним утворенням. Безумовно, найбільш сприятливими організаційно-правовими формами подібного утворення могли б стати спеціальні зони курортно-рекреаційного типу в приморських містах, території зі спеціальним режимом господарювання, офф-шорні зони, еколого-економічні зони. Очевидно, вибір конкретних форм господарсько-правового використання та організаційно-управлінської моделі територій буде залежатиме від ступеня освоєння рекреаційного регіону, масштабів території, соціально-економічної значимості проекту тощо. Розробляючи подібного роду проекти та лобіюючи їхнє впровадження в інтересах жителів приморських міст і селищ, не слід зневажати внутрішнім потенціалом ринкового розвитку території, здатності управління територією до генерації синергетичного ефекту, викликаного дією міського рекреаційного кластеру та об’єднанням кластерів у межах регіональної економіки В останньому випадку роль координатора в розвитку кластера підприємств і виробництв може прийняти на себе мерія міст, асоціація промисловців і підприємців, координаційні ради підприємців і міської влади, інші форми. Приклад моделі управління кластером наведена на рисунку 2.
Рис. 2. Модель управління регіональним рекреаційно-туристичним кластером
Об’єктом управління в регіональних економічних системах є економічні відносини, що можна уявити як систему, що формує одну з можливих моделей організації суспільного виробництва на певній території. Такі відносини виникають між безліччю окремих учасників суспільного виробництва, утворюючи тим самим різні їх види - від виробничих до культурно-етнічних.
Очевидно, що створити повну модель таких відносин неможливо, тому необхідний вибір остаточного, оптимального варіанта, що дає змогу управляти певними процесами в регіоні.
Саме механізм управління з його принципами, блоками функціонування, елементами та органами управління покликаний впорядковувати максимально можливу кількість таких відносин у системі управління. Суб’єктами системи управління є не тільки органи управління, юридичні, фізичні особи, громадські організації, що займаються будь-якою діяльністю в рамках певної території, кластера, але безпосередньо власне економічний регіон. І тут механізм управління організацією забезпечує відтворення або зміну характеристик процесу економічних відносин між окремими суб’єктами. Отже, механізм управління організацією кластера можна уявити як певну систему, що повинна забезпечувати постійний управлінський вплив, спрямований на одержання певних результатів і динамічного характеру процесів відтворення на даній території.
Концепція формування кластерів, створення моделі системи управління ним базується на принципах і системному підході, використання яких дає можливість прийняття якісних управлінських рішень. Система складається з двох елементів:
1) зовнішнього оточення, що включає вхід і вихід системи, зв’язок із зовнішнім середовищем і зворотний зв’язок;
2) внутрішньої структури - сукупності взаємозв’язків між учасниками кластера.
Регулювання системи управління туристичним кластером забезпечує таку її діяльність, при якій досягається заданий стан виходу системи. Головне завдання полягає у встановленні заданого стану функціонування системи, передбаченого плануванням. Складність управління залежить насамперед від кількості змін у системі та її оточення. Сутність управління туристичним кластером розглядається як комплекс процесів організації управління, власне управління та інформації. Організація управління повинна формуватися відповідно до визначеної мети та об’єкта, тому її ефективність значною мірою залежить від чіткості формулювання цілей управління. Система управління туристичним кластером будується за такими групами принципів: базові, зв’язки системи із зовнішнім середовищем кластера, методологія цілеспрямованості, функціонування та розвиток системи туристичного кластера. Дотримання цих принципів сприяє тому, що ускладнення об’єктів управління, їх зв’язку і взаємодії з об’єктами зовнішнього середовища не є факторами стримування, оскільки наявність у складі механізму управління відповідних ланок дає змогу вирішувати проблеми, що виникають. Системний характер використання елементів продуктивних сил у кластері передбачає вирішення існуючих проблем на основі застосування окремих елементів механізму управління його організацією у складі цільових груп. Останні повинні формувати умови для діяльності органів управління, усувати невідповідності в економічному просторі регіону, вирішувати регіональні, локальні проблеми, підтримувати і створювати конкурентні переваги як основу сталого розвитку.
До першої цільової групи віднесено питання вибору основних пріоритетів розвитку території з урахуванням умов як зовнішнього, так і внутрішнього ринку, основної спеціалізації кластера та наявності конкурентних переваг території.
Другу групу утворюють законодавча інструктивна база та системи державних органів управління, які регулюють діяльність соціально-економічного простору кластера.
Третя цільова група об’єднує систему економічних, адміністративних механізмів, інструментів регулювання діяльності кластера. Створення та розвиток такої системи управління, яка спирається на визначені цільові групи, забезпечать планомірний розвиток кластера.
Вибір конкурентоспроможного й ефективного варіанта стратегії управління туристичним кластером повинен базуватися на методі ієрархій. На основі побудови дерева цілей можливо створити систему управління туристичним кластером на різних його ієрархічних рівнях. Методика оцінки ефективності діяльності кластера повинна базуватися на уніфікованій системі критеріїв, що мають відповідати наступним вимогам:
- охоплення процесів на всіх стадіях життєвого циклу туристичного кластера;
- формування на перспективу на основі ретроспективного аналізу його діяльності;
- орієнтація на показники конкурентоспроможності конкретних туристичних продуктів на конкретних ринках за конкретний період;
- найважливіші критерії повинні виражатися абсолютними, відносними та питомими величинами;
- проектування остаточних критеріїв на основі різноманітних розрахунків із визначенням ступеня ризику й усталеності фінансової діяльності, з використанням достатнього та якісного обсягу інформації, що характеризує технічні, організаційні, екологічні, економічні й соціальні аспекти діяльності туристичного кластера.
Альтернативні варіанти рішень повинні відповідати восьми чинникам: часу, якості, масштабу, опанованості об’єкта у виробництві, методу одержання інформації, умовам застосування об’єкта, інфляції, ризику (насамперед технологічного і комерційного) і непевності. Критерієм прийняття управлінського рішення є економічний і соціальний ефекти. Туристичний кластер для підвищення управління процесами повинен мати координуючу структуру, координаційний центр, який бере на себе відповідальність за виконання кооперативних завдань.
Безвідносно до рівнів управління координаційного центру туристичного кластера (муніципального, регіонального) усі його функції можна сформулювати таким чином:
- розробка і виконання місцевої курортної і регіональної туристичної політики;
- об’єднана політика, що враховує ринкові умови;
- забезпечення загальних інтересів у транспортному сполученні;
- формування туристичної самосвідомості;
- організація культурного, фольклорного, суспільного і спортивного життя;
- керівництво діяльністю туристичних бюро;
- обговорення пропозицій, вказівок і скарг, що відносяться до туристичної діяльності;
- виконання завдань формування і координації туристичної пропозиції;
- експлуатація курортних і туристичних споруд;
- налагодження і зміцнення зв’язків із керуючими готельними підприємствами, транспортними і туристичними організаціями, різними об’єднаннями, пресою, радіо, телебаченням, організаціями всіх форм власності.
При розподілі функцій між різними рівнями необхідне налагоджене співробітництво, орієнтоване на виконання загальних завдань.
Отже, кластер є однією з привабливих форм організації рекреаційної діяльності, особливо в умовах становлення ринкових механізмів господарювання, оскільки:
- об’єднує на добровільних і взаємовигідних засадах суб’єктів економічної діяльності, що дозволяє їм успішно конкурувати на ринках різних рівнів;
- кластерні технології сприяють налагодженню взаєморозуміння між управлінськими структурами і бізнесовими колами у процесі вирішення соціально-економічних проблем певного регіону;
- рекреаційна галузь - приваблива сфера вкладання інвестицій, які даватимуть повнішу віддачу за умови створення регіональних рекреаційних кластерів;
- регіон має реальні шанси перетворитись в один з піонерних регіонів запровадження кластерних технологій у сфері рекреації та туризму [2].
Створення кластерної моделі розвитку рекреаційно-туристичного комплексу надасть змогу розвиватися великій кількості галузей, що на даний момент знаходиться у зародковому стані в регіоні або відсутні зовсім (таких, як громадський транспорт, мобільний зв’язок, сфера побутових послуг, охорона здоров’я, культурний відпочинок та інші).
При цьому, при формуванні стратегії розвитку рекреаційного кластера акценти зміщуються від екстенсивного нарощування потужностей до інноваційного, що докорінно змінює його секторальну та галузеву структуру, тобто центр тяжіння переміщується від виробництва рекреаційних послуг у звичному розумінні до видів діяльності, пов’язаних з новим знанням та організацією діяльності. Інакше кажучи, створити нові рекреаційні центри і включити їх до існуючих - не той шлях, який треба вибирати для розвитку комплексу в цілому. Інноваційний розвиток полягає у створенні інноваційних ядер, що ґрунтуються на нових знаннях, інституціальному взаємозв’язку в регіональному рекреаційному комплексі, бо саме цей взаємозв’язок визначає «правила гри» економічного зростання.
Якщо говорити про інвестиційну привабливість регіонів, то саме завдяки кластерам підприємства стануть потенційно привабливими для іноземних інвесторів. Кластерна територіальна організація економіки регіону сприятиме розвитку спеціалізації, збільшенню масштабів і покращанню якості виробництва, залученню резервів, активізації економічного оточення, зменшенню витрат на виробництво, загальному підвищенню економічної ефективності, отриманню синергетичного ефекту.
Крім того, така система буде зацікавлена в охороні навколишнього середовища, що важливо для привабливості рекреаційних зон, а тому нормальний екологічний стан регіону буде одним із пріоритетів, одним із гарантів наявності прибутку в майбутньому.
Отже, на сьогоднішній день існує ряд проблем щодо формування і функціонування кластерів у рекреаційно-туристичному комплексі регіонів України, які можна об’єднати у дві групи: теоретичні проблеми та прикладні проблеми. До теоретичних проблем слід віднести всі питання, пов’язані з формуванням теоретичних основ створення кластерів у рекреаційно-туристичному комплексі регіону. Серед практичних проблем функціонування і формування кластерів можна зазначити недостатню відлагодженість механізмів узгодження інтересів учасників кластера та реалізацію їх через комплексні програми, які розроблені в області [6].
Обґрунтування рішення щодо впровадження кластерної моделі управління розвитком підприємництва потребує аналізу стану регіонального рекреаційно-туристичного комплексу, який має бути спрямований у двох напрямках: рекреаційно-туристичне районування території та інвентаризація наявних ресурсів регіонального туризму та їх оцінка.
Для розвитку регіональної рекреаційної системи відповідних регіонів, кластерна концепція повинна базуватися на основі цілісної програми структурної перебудови економіки регіону та забезпечуватися максимальним сприянням з боку органів місцевого самоврядування і наукових установ [7]. При цьому, структурна перебудова господарського комплексу рекреації і супутніх галузей можлива тільки за рахунок активізації інвестиційної діяльності, планомірного розвитку регіональної системи [8].
Таким чином, кластер є однією з привабливих форм організації рекреаційної діяльності, особливо в умовах становлення ринкових механізмів господарювання, оскільки об’єднує на добровільних і взаємовигідних засадах суб’єктів економічної діяльності, що дозволяє їм успішно конкурувати на ринках різних рівнів; кластерні технології сприяють налагодженню взаєморозуміння між управлінськими структурами і бізнесовими колами у процесі вирішення соціально-економічних проблем певного регіону; рекреаційна галузь - приваблива сфера вкладання інвестицій, які даватимуть повнішу віддачу за умови створення регіональних рекреаційних кластерів; регіон має реальні шанси перетворитись в один з піонерних регіонів запровадження кластерних технологій у сфері рекреації та туризму.
Висновки. Отже, для України, яка прагне до європейської інтеграції, проблему конкурентоспроможності туризму на світовому ринку можна розв’язати за допомогою об’єднання зусиль окремих споріднених галузей та інституцій. Саме кластерна модель організації діяльності підприємств може бути інтегруючим елементом для таких галузей та інституцій, які об’єднують свої зусилля для того, щоб отримати синергетичний ефект від співпраці.
The features of functioning of regional tourist to the cluster and problems of management by such education are considered in the article; the chart of functioning of regional tourist to the cluster and case frame by a regional tourist cluster is resulted.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
