<<< назад | зміст | вперед >>>

Архип Данилюк. Українські скансени. Історія виникнення, експозиції, проблеми розвитку

6. На Татарській горі зустрілися віки

Третім за величиною музеєм просто неба в Україні є Переяславський, який розкинувся на Татарській горі, неподалік від центру міста. Створення його розпочалося 1964 р. На сьогодні в експозиції - 140 архітектурних експонатів.

Музей створювався невтомною подвижницькою працею фундатора переяславських музеїв, лауреата Шевченківської премії Михайла Сі-корського та його однодумців і помічників: Михайла Жама, Євдокії Нестеровської, Оксани і В'ячеслава Юзиковських, Галини Бузян, Миколи Шавейка.

Поряд з об'єктами народного будівництва та побуту в музеї представлено і окремі споруди, що були власністю панівної верхівки колишнього суспільства (мисливський будинок, два панські житлові будинки, альтанки). До експозиції увійшли й археологічні об'єкти, розкопані на території музею або перевезені з інших місць регіону та реконструйовані.

Різноманітний експозиційний матеріал згруповано у чотири відділи - археологічний, суспільні промисли, колекція вітряків, "Наддніпрянське село".

Експозиція спланована таким чином: праворуч від головного входу розміщено археологічний відділ, далі за ним - "Наддніпрянське село", ліворуч - три вітряки, церква, реконструйований козацький двір і панські будівлі, далі - відділ сільських промислів з основною групою вітряків, перевезених з Наддніпрянщини, Слобожанщини, Буковини та Полісся.

Схема забудови Переяслав-Хмельницького музею народної архітектури та побуту

Вигляд на забудову музею

Композиційний акцент музейної експозиції - ярмарковий майдан з крамницями та сільською управою, відкритий у бік ставка, над яким розташувався панський маєток. Від нього розходяться основні вулиці музейного села, довкола яких безсистемно розміщено селянські двори - садиби - основні виробничо-економічні одиниці індивідуального сільського господарства. Біля садиб - квітники, городи.

Особливістю музею народної архітектури і побуту в Переяславі-Хмельницькому є те, що в кожній садибі, крім інтер'єру, який відтворює обстановку хлібороба, розкрито заняття населення домашніми промислами: гончарством, бондарством, бджільництвом, ткацтвом тощо, як воно було насправді у колишньому селі. Така "спеціалізація" інтер'єрів селянських садиб в музеї дає можливість глибше показати особливості побуту, техніку та вироби розмаїтих промислів і ремесел.

Привертає увагу садиба 60-х років XIX ст. із с. В'юнище, яка складається з хати, клуні на двох сохах, комори, повітки, сажа та пасіки. Належала вона заможному селянинові.

Двір гребінника (хата, повітка, комора, саж) із с. Хомутець Миргородського району Полтавської області ілюструє господарство, в якому

промисел поєднував із землеробською працею. Хата тут рублена, вирізняється ґанком на стовпчиках, випуском комори за межі стіни хати по лінії стовпчиків ґанку, великим звисанням даху над причілком.

Корчма. Поч. XIX ст.

У хаті з с. Оріхівка - всього два приміщення: сіни і власне хата. Масивна солом'яна покрівля з широким піддашшям приховує від дощу й без того низенькі стіни. З господарських будівель у дворі є тільки курник.

Забудова дворів, характер жител та їхній інтер'єр дають переконливе уявлення про життя і традиційний побут населення Наддніпрянщини.

Цінним набутком музею стала триглава козацька церква 1606 р. Вона - прямокутна за формою, складається з трьох зрубів, перекритих невисокими банями. Центральна баня завершується сферичним куполом з маківкою. Витримана симетрія форм у церкві робить пам'ятку неперевершеним шедевром народної архітектури України.

З будівель громадського центру особливу увагу привертає будинок корчми-заїзду, що складається з двох основних приміщень, між якими влаштовано повітку, де тримали вози, сани та упряж. Праве приміщення, з ґанком уздовж чільної стіни, було корчмою і житлом корчмаря; ліве використовувалося для ночівлі приїжджих. Ця корчма-заїзд належить до найпоширеніших типів, що розвинулися з народного житла.

Торговельні ряди

Біля майдану можна оглянути будинок сільської управи - звичайну сільську хату. У кімнаті - столи писаря і старости, а через сіни в коморі - в'язниця.

Експонується в музеї і т. зв. "лісовий кордон" - комплекс житлових і господарських будівель для лісників: великий зрубний будинок на дві половини, повітка, шишкосушарня.

Піч у хаті XIX cт.

Єдиним на всі музеї країни є будинок перших комунарів Переяславщини. В його меморіальній кімнаті - їхні особисті речі, предмети побуту, меблі, фотографії, преса того часу.

На околиці музею-села - ціла колекція вітряків. їх тут аж 14! Це - друга за величиною колекція в країні. (Перша належить Музею народної архітектури і побуту НАН України в Києві.) Серед них - два голландського типу, а решта - "стовповики". У перших повертається тільки верхня частина, в других - увесь корпус. Вітряки розміщено групами та поодинці. В організації архітектурного вигляду в минулому вони відігравали важливу роль. Ставили їх на найвищому відкритому місці, де гуляли вітри, тому вітряки завжди було помітно здалеку.

Хата гребінника. Друга половина XIX ст.

Увагу відвідувачів привертає реконструйований козацький постій XVII ст. Сторожова служба на межах козацьких володінь відома з XVII-XVIII ст. Постій складається з будинку, конюшні, землянок і колодязя. Все це оточено ровом і валом з частоколом. За 10 м від постою - сигнальна вишка висотою 13 м.

В археологічному відділі експонується реконструйоване житло часів Київської Русі. Його було відкрито експедицією Інституту археології Академії наук України. В кутку - конусоподібна піч з курним опаленням, тут же - амфора та інший посуд. Недалеко від хати можна оглянути курган ("часів середньої бронзи"), в якому збереглося давнє поховання з кістяком людини.

Вітряк

На території музею працює багато різноманітних виставок-експозицій: від електрозварювання та космосу до народного пасічництва. У 1984 р. тут відкрито "Музей хліба", де, крім експозиції, можна оглянути різноманітне сільськогосподарське знаряддя - від сохи, коси і грабель до трактора і комбайна.

Багато цікавого та пізнавального можна побачити в музеї - тут справді відображено історію українського народу. Більшість експонатів - єдині у світі.

Переяслав-Хмельницький музей просто неба створювався у 60-х роках, коли ще бракувало потрібного досвіду, доводилося переборювати безліч труднощів, вирішувати складні завдання. Усе це вдалося успішно зробити завдяки ентузіазму його організаторів, зокрема, директора, заслуженого діяча культури України, лауреата Шевченківської премії Михайла Сікорського, який, крім музею просто неба, організував ще 12 музеїв, перетворивши Переяслав у місто-музей. Тепер у фондах історико-культурного заповідника налічується близько 120 тис. експонатів.

<<< назад | зміст | вперед >>>