Розділ 1. Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет
1.3. Структура дозвіллєвої діяльності
Структура дозвілля складається з декількох рівнів, що відрізняються один від
одного своєю психологічною і культурною значимістю, емоційною вагомістю,
ступенем духовної активності.
Найпростіший вид дозвілля - відпочинок. Він призначений для відновлення
витрачених під час роботи сил і поділяється на активний і пасивний. Пасивний
відпочинок характеризується станом спокою, що знімає стомлення і відновлює сили.
Чим ти зайнятий - не має значення, аби можна було звільнитися від напруження,
одержати емоційну розрядку. Звична, проста діяльність спричинює настрій спокою.
Такий відпочинок - невід'ємний елемент життя людини. Він є підготовчим ступенем
до більш складної і творчої діяльності.
Активний відпочинок, навпаки, відтворює сили людини з перевищенням вихідного
рівня. Він надає роботу м'язам і психічним функціям, яка не знайшла застосування
в праці. Людина насолоджується рухом, швидкою зміною емоційних впливів,
спілкуванням із друзями. Активний відпочинок, на відміну від пасивного, потребує
деякого мінімуму свіжих сил, вольових зусиль і підготовки. До нього відносять
фізкультуру, спорт, фізичні й психічні вправи, туризм, ігри, перегляд
кінофільмів, відвідування виставок, театрів, музеїв, прослуховування музики,
читання, дружнє спілкування. Дослідники виділяють три основні функції активного
відпочинку: відбудовну, розвивальну і гармонізації. Перша забезпечує людині
фізіологічну норму здоров'я і високу працездатність, друга - розвиток її
духовних і фізичних сил, третя - гармонію душі і тіла. Загалом, безліч сторін
особистості можуть бути розвинуті й удосконалені активним відпочинком, якщо
індивід має добре розвинуте уміння відпочивати. Воно є свого роду мистецтво, що
полягає в здатності оцінити можливості свого організму і зробити правильний
вибір найбільш придатних у цей час занять.
Між роботою і відпочинком соціологи, психологи, економісти встановили прямий
взаємозв'язок. У культурно-дозвіллєвій діяльності також було проведено ряд
досліджень. Найбільш точні і плідні дослідження Ю. О. Стрельцової [76], яка
вважає "що будь-який вид вільної діяльності несе в собі як функцію відновлення
сил, так і функцію розвитку знань і здібностей людини. Однак одна з цих функцій
домінуюча: як вид діяльності має властивість розвивати людину або переважно
відновлювати її сили". Звичайно відпочинок і розваги тісно переплітаються один з
одним, але й мають свої розходження. Традиційно "розвагами" іменують такі види
діяльності у вільний час, які дають можливість повеселитися, відволікають від
турбот. Розвага завжди потребують активності, на відміну від відпочинку. Ще
уточнимо, у процесі відпочинку людина відновлює свій фізіологічний стан, а
розваги необхідні для зняття психологічних стресів, перевантажень, перевтоми.
Отже, розваги потребують особливого емоційного навантаження.
Відпочинок також дає можливість визначити місце і роль окремої людини в
соціальній системі (соціальній групі, колективі, суспільстві в цілому)
відповідно до його індивідуальних якостей і особливостей. Усе це й робить
відпочинок соціально-педагогічним видом діяльності. Важливо, щоб кожна людина
займалася улюбленою справою і виконувала ті соціальні функції, які більше всього
відповідають її інтересам і можливостям. Так само, крім потреби в активній
діяльності, в людини є потреба в живому спогляданні світу і свого внутрішнього
життя, в поетичному і філософському міркуванні. Цей рівень дозвілля називають
споглядальним. Йому відповідає спілкування між близькими за духом людьми.
У дозвіллєвій діяльності колектив виступає основною ланкою зв'язку між
особистістю і суспільством. Заняття в клубному колективі здійснюються на більш
високому рівні активності, не обмеженому лише пізнавальною діяльністю, як це
відбувається у виробничих і навчальних колективах. У стабільних колективах
розвивається інтерес, піднімається активність учасників, увага стає більш
стійкою. Важливо, щоб учасники колективів постійно ділилися своїми успіхами з
іншими, постійно взаємодіяли. Практикою доведено, що культурно-дозвіллєва
установа за своєю природою має можливість розвивати в людей стійкі загальні
інтереси і в подальшому спиратися на них. Саме аматорство засноване на жагучому
захопленні, спричинює в людині підвищену, стійку увагу, що є умовою творчості.
Треба прагнути до того, щоб і масові заходи зумовлювали велику активність її
учасників. Відповідно така активність, викликає увагу і підтримує її на високому
рівні.
Люди, які випадково зустрілися, являють собою номінальну групу. Це нестабільна
аудиторія, яка характеризується, як правило, слабкими зв'язками між собою,
різними цілями. Це обмежує можливості розвитку динамічних процесів у групі та
можливості самоствердження її учасників. Але це зовсім не означає, що в
нестабільних аудиторіях не відбувається поширення і закріплення
соціально-психологічних змін у свідомості окремих людей і підгруп. Звичайно, це
відбувається масивніше, йде більше через задоволення потреб, ніж шляхом розвитку
їхніх здібностей, що характерно для стабільних колективів. Сюди ж можна віднести
й масову аудиторію, яка багато в чому відрізняється від гурткової (групової), що
складається з відвідувачів, які постійно взаємодіють. її члени організаційно не
оформлені, між ними може і не бути ніяких постійних контактів, вони навіть не
знайомі один з одним, але під час будь-якого заходу їх об'єднує загальна мета і
загальне заняття. Це немаловажно, тому що в культурно-дозвллєвій установі, з
одного боку, створюються різнорідні аудиторії (за особистими, груповими,
колективними ознаками), а з іншого - уніфікуються об'єднання усіх на основі
спільності інтересів і однакових мотивів відвідування.
Характер і рівень взаємин людей, які складаються в будь-якому колективі, рухає
або гальмує розвиток дозвіллєвих інтересів, впливаючи на відношення до
відпочинку. Тому дуже важливо в культурно-дозвіллєвій установі враховувати різні
співвідношення особистісних і групових моментів. Це дає змогу знайти якнайбільше
варіантів соціального зрівноважування молодої людини із середовищем занять на
дозвіллі, а також це розширить мобільність окремих людей і цілих груп.
Добір матеріалу для будь-яких заходів складний і суперечливий. Адже в масовій
аудиторії можуть бути люди з різними особистішими утвореннями, віком, соціальним
станом, культурним рівнем розвитку. Одні вимагають високої якості заходу, інші
про це не задумуються, тому потрібно задовольнити смаки представників і низького
і високого рівня підготовки, треба дати матеріал, що виконує прості і більш
складні педагогічні функції. Таким чином, у нестабільній аудиторії організатор
дозвілля має справу з безліччю потреб (у відпочинку, спілкуванні, пізнанні,
насолоді) і з безліччю різних інтересів. Тому він повинен мати педагогічну
оперативність у виявленні і використанні цих моментів. Потрібно враховувати
особливості реклами заходу, розглянути мотиви відвідування культурно-дозвіллєвої
установи.
Зрозуміло, кожний відпочиває по-своєму, виходячи з власних можливостей і умов.
Однак є ряд загальних вимог, яким повинне відповідати дозвілля, щоб бути
повноцінним. Ці вимоги випливають з тієї соціальної ролі, яку має виконувати
дозвілля. Насамперед, необхідно підходити до нього як до засобу виховання і
самовиховання людини, формування всебічно, гармонічно розвиненої особистості.
При виборі й організації тих чи інших занять, форм дозвіллєвої діяльності слід
враховувати їхнє виховне значення, чітко уявляти, яким якостям особистості вони
допоможуть сформуватися або закріпитися. Завдання людини всебічно розвивати свої
здібності має особливий характер. Справа в тому, що формування і розвиток
здібностей можна реалізувати лише на основі задоволення потреб особистості.
Останні, у даному взаємозв'язку, являють собою рушійну силу здатності. Тому це
завдання припускає всебічний розвиток здібностей людини і настільки ж усебічне
задоволення його потреб. Ясно, що вирішити це завдання неможливо без сфери
дозвілля, де знаходить задоволення цілий комплекс потреб, у тому числі й потреба
особистості в розвитку та в самовдосконаленні. Вона виявляється як її свідоме
бажання спеціально впливати на себе певними заняттями, вправами з метою
самовдосконалення і розвитку. Значення даної цієї надзвичайно важливе, тому що
наявність лише зовнішніх, хоча б і визначальних умов, недостатнє для реалізації
цілей усебічного розвитку людини. Треба, щоб і сама людина хотіла цього розвитку,
розуміла його необхідність.
Таким чином, активне, змістовне дозвілля потребує певних потреб і здібностей
людей. Опиратися на творчі види дозвіллєвих занять, на забезпечення прямої
участі в них кожної окремої людини - головний шлях формування в ній особистісних
якостей, які сприятимуть змістовному й активному проведенню дозвілля.
Питання для самоперевірки
1. Дозвіллєзнавство як наукова дисципліна та навчальний предмет. 2. Проблеми культурно-дозвіллєвої діяльності. 3. Дозвіллєва діяльність як особистий вибір особистістю занять у вільний час.
Завдання для самопідготовки
1. Розкрийте сутність дозвілля та дозвіллєвої діяльності в системі соціальної
роботи. 2. Дайте характеристику діяльності організатора дозвіллєвої діяльності та
розкрийте його соціальний статус.
Література
Анашкина Г.Л. Досуг интеллигенции // Социс. - 2001. №12. -С. 34-45. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Аспект пресс, 1998. - 325 с. Артемов В.А. Социальное время: проблемы изучения и использования. - Новосибирск,
1997. - 465 с. Байкова В.Т. Досуг, свободное время.- М., 1985. - 169 с. Бочарова В.Т. Педагогика социальной работы - М.: Просвещение, 1994. - С. 41-86. Грушин Б. Творческий потенциал свободного времени. - М: Профиздат, 1990. - 153
с. Ерошенков И.Н. Культурно-досуговая деятельность в современных условия. - М.:
НГИК, 1994. - 69 с. Киселева ТТ., Красильников Ю.Д. Социальный педагог в культурно-досуговой сфере.
- М., 1991. - 236 с. Киселева ТТ. Теория досуга за рубежом: курс лекций. - М., 1992. - 163 с. Культурно-досуговая деятельность: Учеб. пособие / Под ред. Жаркова А.Д.,
Чижикова В.М. - М.: Изд-во МГУК, 1991. - 248 с. Минц Г.И. Свободное время: желаемое и действительное. -М., 1998. - 222 с. Мискевич Л.Б. Человек и свободное время: мнение социолога. - Минск, 1998. - 314
с. Молчанов Ю.Б. Проблема времени в современной науке. -М, 1990. - 512 с. Мосалев Б.Т Досуг. - М.: Изд-во МГУК, 1995. - 85 с. Новаторов В.Е. Организаторы досуга. - М.: Россия, 1989. -62 с. Орлов Г.Л. Свободное время и личность. - Свердловск, 1983. -312 с. Орлов Г.Л. Свободное время - условие развития человека и мера общественного
богатства. - Свердловск, 1989. - 105 с. Орлов Г.Л., Букреев А.Б. Активный отдых как фактор развития личности. - М., 1991.
- 222 с. Піча В.М. Культура вільного часу (філософсько-соціальний аспект). - Львів, 1990.
- 29 с. Фомичева П.Н. Современные социологические теории социального времени.
Научно-аналитический обзор. - М., 1993. -254 с.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
