Розвиток пішохідного туризму в сфері послуг рекреаційного комплексу Автономної Республіки Крим

Соціальна структура туристського потоку (70-і рр..).

	робітники промислових підприємств і службовці	інженерно-технічні працівники і творча інтелігенція	студенти та учні	робітники радгоспів, колгоспники	пенсіонери	інше
Відсоткове співвідношення	33%	28%	18%	9%	4%	8%

По сукупним витратам на відпочинок, пов'язаний з переміщенням в місця його проведення, населення розтратило в рік 13-14 млрд. руб. (1975р.), або близько 5,5% до всього фонду споживання товарів і послуг. За витратами туризм займав одне з перших місць в структурі споживання населенням товарів і послуг.

Створення даної структури широкий розвиток отримало у 50е роки, в той період на території регіону вже розташовувалося 7 турбаз, здатних одночасно прийняти трохи більше 700 чол., а до 1990 р. КОСТЭ вже мала у своєму розпорядженні 18 туристських готелів і турбаз, загальна кількість місць в яких перевищувало 70000.

Таким чином, загальна ємність туристських установ Криму за 40 років зросла в 10 разів. Однак ще більш вражаючими є цифри, що характеризують зростання кількості туристів, обслугованих на турбазах Криму. Якщо в 1949 р. їх було 13 тис. осіб, то в 1989 р. їх кількість (з урахуванням прийнятих на орендованих базах) склало 946 тис. чол., тобто збільшилася більш ніж в 72 (!) рази[9].

У 1950 р. на турбазах Криму було 720 місць, з них 100 місць (менше 14 %) цілорічної дії. Згодом через кримські турбази починають прокладатися планові туристські маршрути, що функціонують і в період міжсезоння. Так, з 1966 р. у зв'язку з появою таких маршрутів на цілорічний режим роботи були переведені відразу 4 кримські турбази - «Чайка» (Алушта), «Ялта», їм. А.В. Мокроусова (Севастополь) і «Таврія» (Сімферополь). До 1989 р. загальна ємність туристських готелів і турбаз КОСТЭ склала 7160 місць, з яких 4181 (58,4 %) діяло цілий рік[9].

У географічному плані переважна більшість турбаз Криму розташовувалося в приморських містах і селищах. Наприклад, у 1960-1970-ті рр. з 16 кримських турбаз лише 4 об'єкти знаходилися далеко від моря, в Сімферополі, Бахчисараї, Соколиному і на Ангарському перевалі.

Крім розвитку структури організованого пішохідного туризму, починаючи з 1960-х рр. поступово збільшувалася кількість додаткових платних послуг. На території практично всіх туристських установ з'явилися поштові відділення, сувенірні кіоски, автомати з продажу газованої води.

У роки «перебудови» розширення спектру додаткових платних послуг на турбазах приділялася значна увага, оскільки це дозволяло істотно збільшувати показники доходів і прибутку без збільшення місткості об'єктів туристської інфраструктури. Саме тоді на турбазах і в туристських готелях Криму почали активно діяти тренажерні зали, дискотеки, відеотеки, сауни, перукарні, салони ігрових автоматів, масажні і зуболікарські кабінети. В результаті обсяги додаткових послуг турбаз і туристських готелів КОСТЭ за 1986-1989 рр. склали понад 3 млн. руб.

На початку 90-х років плановий пішохідний туризм, який тримався в основному на профспілках, отримав важкий удар. Брак фінансування та політична ситуація в країні майже повністю знищили дану структуру.

На сьогоднішній день, для її відтворення потрібна грамотна інвестиційна політика держави, спрямована на залучення фінансових ресурсів у цю сферу, відтворення кадрів для даної індустрії туризму (курси інструкторів), відновлення матеріально-технічної бази турбаз, а також кваліфікована розробка маршрутів по складності і протяжності.

На початку 21 століття дану практику почали відновлювати турфірми Києва, Одеси, Харкова, Нижнього Новгорода, Єкатеринбурга, Мінська, Бреста, що говорить про широкої географії зацікавлених в такому виді туризму людей. Статистичні дані про кількість курортників у Криму наведені в Таблиці 2.

Таблиця 2.