Звенигородський Віктор Валентинович
Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції
«Інноваційні моделі розвитку туристичної інфраструктури України.
Буковинське та світове старообрядництво: історія, культура, туризм».
Частина І. - Чернівці, 23-24 вересня 2006 р. - C.85-89.

Туристський потенціал України у розвитку міжнародного туризму

Ключові слова: розвиток туризму, національна економіка, туристський потенціал, регулювання, координація.

Туризм у сучасному уявленні - це велика економічна система з різноманітними зв'язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв'язків національної економіки зі світовим господарством у цілому [4, с.244; 9]. Туризм - це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище.

Україна, маючи колосальний туристський потенціал, займає сьогодні скромне місце на цьому міжнародному туристському ринку. На її частку припадає менше 1% світового туристського потоку [7, с.96].

На міжнародному туристичному ринку на сучасному етапі існує жорстка конкуренція. Великі туристичні підприємства намагаються розповсюджувати свій вплив, яскравим прикладом чого є просування свого капіталу на іноземні ринки. Тим самим вони здійснюють позитивний вплив на розвиток туристичної галузі, допомагаючи країнам, що розвиваються, зайняти стійку позицію на міжнародному ринку туристичних послуг.

Туристична галузь характеризується і як фактор встановлення міжнародних економічних зв'язків.

Розвиток надання послуг з туризму на світовому ринку на сучасному етапі йде по лінії збільшення. Особливе значення надається середовищу проживання, харчуванню. Основними умовами маркетингу обслуговування є: облік місцевих умов, визначення політики продажів і обслуговування, вироблення стратегії керування доходами, система постійного поліпшення обслуговування, розробка цінової політики. Останнім часом у світі одержав поширення й некомерційний розподіл сучасного туризму - проживання у родичів, друзів, знайомих [3].

В Україні з 1994 року спостерігається скорочення числа готелів і номерного фонду. Намітилася тенденція збитковості готельного господарства в більшості регіонів країни. Помітну роль у скороченні попиту грає постійно зростаюча вартість послуг готельного господарства. Останнє сильно відбилося на обсягах і дальності поїздок - різко скоротився потік екскурсантів, припинилися далекі виїзди. Західні фахівці, які вивчали стан готельного господарства в Україні, відзначають недостатню кількість готелів, що відповідають світовим стандартам, погано навчений персонал, застарілу інфраструктуру й труднощі із засобами зв'язку [ 1; 2].

Слід зазначити, що більшість потенційних туристів не знайшли в списку, або визначили низький рівень послуг, запропонованих видів відпочинку на свій смак внаслідок недостатньо повного набору послуг, таких як:

- маршрутно-пізнавальний;
- спортивно-оздоровчий;
- діловий і конгрес-туризм;
- курортно-лікувальний;
- подієвий туризм (фестивальний);
- мисливсько-рибальський;
- екологічний;
- шоп-туризм;
- відпочинок у місті, нічне життя (дискотеки, бари) та ін.

Якщо вони і надаються, то поодиноко. За рамками цього списку залишилися паломництво, відвідування родичів, знайомих, "ностальгічний" та інші [10-13].

Дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища є одним із привабливих елементів туризму й подорожей. Туристичні готелі, кемпінги, курорти, які розташовані серед недоторканної природи й де приділяється належна увага питанням екології, стають усе більш популярними й залучають нових, екологічно свідомих і підготовлених туристів.

Розглядаючи розвиток міжнародного туризму в Україні, треба відзначити, що він дійсно є і прогресує.

За старих часів, туризм визначався у формі подорожей з метою пізнання, відкриттів, налагодження контактів з іншими країнами по обміну досвідом господарювання й носив в основному приватний характер.

Розглядаючи міжнародний туризм, стан його на сучасному етапі, варто звернути увагу на те, що в Україні намітилося державне регулювання туристської діяльності. Координацію в сфері діяльності, реалізацію державної політики в галузі збереження й розвитку туризму здійснює Державний комітет України з фізичної культури й спорту.

Принцип державного регулювання туристської діяльності полягає в тому, що держава, визнаючи туристську діяльність однією з пріоритетних галузей економіки України, сприяє розвитку туристської діяльності.

Найважливішими інструментами державного регулювання діяльності туристських організацій і захисту прав споживачів туристських послуг є ліцензування, стандартизація й сертифікація в туризмі [7; 8].

Стандарт - це нормативний документ, який містить правила, загальні принципи, характеристики, що стосуються туристської діяльності й доступний широкому колу споживачів. Стандарт як нормативний документ є одним з ефективних інструментів регулювання ринку туристських послуг, що дозволяє впливати як на несумлінних виготовлювачів, так і на продавців і споживачів туристських послуг.

Об'єкт стандартизації - це послуги туристської діяльності. Предмет стандарту - якість послуг, які надаються [7, с.146].

Розглянуті вище надавані послуги по міжнародному туризму в Україні на сучасному етапі не завжди відповідають визначеним стандартам з обслуговування, забезпечення якості послуг при в'їзному туризмі. Причини цього наступні:

- недостатність власного досвіду з нормативно-правового, науково-методичного забезпечення розвитку міжнародного туризму;
- недостатнє фінансування міжнародного туризму;
- недостатня компетентність (освіченість) фахівців з організації туристичної діяльності.

Незважаючи на те, що в'їзний туризм стримують багато факторів: політична й економічна нестабільність, загострення криміногенної обстановки й терористичні акти, формальності країн і додаткові збори, скорочення маршрутів, відсутність необхідної матеріальної бази, антиреклама України на Заході, негативна інформація про суспільний і політичний стан в Україні й багато інших, Україна все ж має потенціал у розвитку міжнародного туризму.

Цьому можуть сприяти наступні фактори:

1. Освоєння ринків збуту й широких сфер інвестицій капіталу, що залучають компанії з-за кордону;
2. Забезпечення вільного переміщення на більшій частині території країни;
3. Розвиток індустрії туризму.

В освоєнні ринків збуту велике значення мають наступні фактори:

1. Підвищення вірогідності інформації про міжнародний туризм, тобто збір інформації, обстеження, дослідження міжнародного туризму, аналітико-діагностична діяльність на основі отриманої інформації. Проблема статистичної інформації про туризм в Україні ще залишається. 2. Сегментування туристського ринку, тобто надання послуг за смаками, інтересами, звичками, можливостями і т.д. Із загостренням конкуренції варто використовувати найменші відтінки споживчого попиту.

Ринковий сегмент повинен відповідати ряду умов:

- за географічним принципом;
- за геодемографічним принципом (потреби міського й сільського населення);
- за демографічним принципом (полягає в розподілі ринку на групи за віком та статтю споживачів);
- за соціально-економічною ознакою, обліком рівня доходів. Головним постачальником туристів є країни з достатньо високим рівнем життя.
- сегментування за психографічною ознакою (спосіб життя людей).

У світовій практиці цей останній вид сегментування туризму одержав широке поширення. Наука психологія допомагає сьогодні туризму у визначенні і виділенні типів туристів;

- сегментування за поведінковою ознакою (однорідні групи людей, за характером, реакцією, поводженням);
- багатомірне сегментування за декількома змінними (родинний стан, перебування у шлюбі, рівень доходів, село, місто й ін.).

Аналізуючи попит ринку із цього погляду, варто сказати, що сегментація ринку туризму України сьогодні відстає від світових стандартів.

3. Забезпечення вільного переміщення на більшій частині території країни може сприяти наданню туристських послуг з метою відпочинку й розваг на всій багатій природними краєвидами території України [5; 6].

Висновки:

1. Економічна діяльність, пов'язана з туризмом, традиційно визначається з точки зору попиту, споживання товарів і послуг відвідувачами й здійснених ними туристських витрат. При такому підході туризм виступає як "збірна" сфера, охоплюючи види діяльності різних галузей, оскільки відвідувачі вкладають кошти у всі сектори економіки.
2. Розвиток туристичної індустрії, зміни у відносинах власності знайшли відбиток у системі індустрії туризму. Сьогодні на Заході, наприклад, одержала широке поширення система таймшер. Це спільне володіння або, точніше, довгострокова оренда клубних закладів із правом користування ними протягом певного часу (наприклад, одного тижня, протягом 30-50 і більше років щорічно). Особливість класичної таймшер полягає в наявності сертифіката власності на певний період відпочинку. У ряді країн Таймшер може бути переданий у спадщину, бути предметом застави й забезпечення кредиту тощо. Система "володіння відпочинком" спочатку виникла в Європі, була вдосконалена в Північній Америці. Сам же ринок Таймшер сформувався пізніше й існує 15-20 років.

Можливості в забезпеченні ринку попиту дуже великі. Сьогодні Україні потрібно звернути увагу на всілякі засоби розміщення туристів: колективні, індивідуальні (у власному заміському будинку, оренда в приватної особи, у родичів, знайомих), поліпшення готельної бази, поліпшення харчування в системі обслуговування (харчування, як правило, пов'язане з розміщенням), розвиток сектора розваг (це не тільки забави й задоволення, але й світова індустрія з мільярдним оборотом, що росте з року в рік. Сьогодні, крім екскурсій, існують інші пізнавальні можливості: відвідування магазинів, ігорних закладів та ін.). Більшу популярність у американців, наприклад, мають тематичні парки: розважальні програми й атракціони типу Дісней- ленд, аквапарки тощо.

Розвиток мережі постачальників туристичних послуг: транспортні компанії, засоби розміщення, підприємства харчування варто вивести на більш високий рівень.

Особливий інтерес сьогодні представляє для України проблема глобалізації міжнародного туризму. Це процеси концентрації виробництва й концентрації капіталу, що приводить до утворення транснаціональних компаній.

У туризмі вихід компанії за національні кордони багато в чому визначений своєрідністю туристського продукту. Як уже зазначалося, він являє собою набір послуг і деяких товарів. Товари й послуги, що надаються туристам, є взаємодоповнюючими. їх варто використовувати, щоб досягти необхідного результату. Постачальник знає, що попит на його продукт означає попит і на інші туристичні послуги. Тому кожний виробник прагне поширити свою діяльність на інші сфери туризму.

По-перше, авіакомпанії і транспортні організації можуть збільшити свою частку в туристичних витратах шляхом інтеграції виробництва.

По-друге, продаж ексклюзив-турів, що складаються з декількох елементів, насамперед перевезення й розміщення, приносить компанії додаткові вигоди.

По-третє, фірми, що розташовані в країнах-генераторах туристських потоків, одержують переваги завдяки добрим знанням туристичного попиту.

Для досягнення позитивних результатів від міжнародного туризму необхідно підтримувати й розвивати внутрішній туризм, для того щоб гроші витрачалися усередині країни, а не за її межами.

Якщо розвиток туризму планується не професійно може трапитися так, що країна буде вкладати в туризм більше, ніж одержувати від нього.

Щоб мати великі успіхи в туристському бізнесі, потрібна професійна, основана на потребах споживача туристських послуг організація виробництва й реалізації турпродукту, досконале знання міжнародних правових норм і правил, практики туристичного менеджменту й маркетингу, а також кон'юнктури туристичного ринку.

Список використаної літератури

1. Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. - К.: Знання України, 2002.
2. Балабанов И. Г., Балабанов А.И. Экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 1999.
3. Бовсуновская А.Я. География туризма. - Д., 2002.
4. Голіков А.П. Вступ до економічної та соціальної географії. - К.: Либідь, 1996.
5. Немоляева М.З., Хадорков Л.Ф. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. - М.: Международные отношения, 1985.
6. Папирян Г.А. Международные зкономические отношения: зкономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 2000.
7. Пузаков Е.П., Честикова В.А. Международный туристический бизнес. - М.: Экспертное бюро-М. 1997.
8. Економіка зарубіжних країн / Філіпенко А.С., Вергун В.А та інші. - К.: Либідь, 1996.
9. Соціально-економічна географія світу / За ред. С.П. Кузика. - Т.: Підручники та посібники, 1998.
10. www.rada.kiev.ua.

Zvenigorodsky V.V. The tourist potential of Ukraine in the development of international tourism

Keywords: tourism, national economy, the tourist potential, the regulation and coordination.