Якименко В.І., Михайлова О.М., Крюкова Т.І.
Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами
туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. - 2009. - №13. - С.365-367.

Зростання духовних чинників (індивідуальних і колективних) у процесі відтворення планетарних ресурсів туризму

У дослідженнях планетарних і, насамперед, земельних ресурсів туризму представники різних наукових напрямків все більше уваги приділяють духовним мотивів їх відтворення. Так, відомі українські вчені, засновники фізичної екології С. Подолинський і нещодавно пішов з життя наш сучасник М. Руденко пов'язували процес відтворення Землі не тільки з матеріальними, а й духовними факторами, існуванням людства [1].

С. Подолинський простежував взаємозв'язок природних, біологічних і суспільних процесів з космопланетарными [2]. М. Руденко розглядав процес суспільного буття, відтворення ресурсів Землі через енергію Сонця. «Не тільки людина як суб'єкт впливає на енергетичні потоки, а насамперед Духоматерия з допомогою енергії діє на людину, забезпечуючи або, навпаки, роблячи неможливим його існування» [3].

У наші дні практика буття базується на розроблених світовою громадськістю теорії сталого розвитку, в якій соціально адаптована економіка з високим рівнем духовності забезпечує раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища і зростання добробуту прийдешніх поколінь.

Економічна модель видатного українського вченого М.І. Туган-Барановського, в основі якої лежав інноваційний шлях розвитку з поєднанням плановості і ринку, домінуванням суспільних інтересів над особистими, пропонувала використання духовності і національної свідомості в процесі трансформаційних перетворень. Саме стан духу, а не тільки економіки, є визначальним для суспільства, і криза духу визначає криза економіки, а не навпаки.

Прийнята Україною на озброєння монетаристско-ліберальна економічна модель з тотальною приватизацією майна і землі і пошуком «відповідальних» господарів за минулі 17 років незалежності призвела до різкого зниження духовності суспільства та домінування «голих» матеріальних інтересів, первинність яких увійшла в національну свідомість як імператив.

Так склалося історично, що і попередні, і живуть нині покоління фетишизують матеріальне, причому матеріалістичний догмат соціуму постійно зростає і набуває неприродно жорсткі форми.

Критерієм успіху в суспільстві стали гроші, і саме вони, як не парадоксально це звучить, призводять до неможливості плідної реалізації інтелекту, органічно пов'язаного з духовністю. «Духовність, інтелектуальні досягнення (приріст знань, інформації, її світове визнання) консолідують націю, роблять її ідеальною формою розвитку людини у всіх вимірах, незалежно від регіону проживання, конфесії та ін» [4].

Духовність - категорія не тільки філософська, але певною мірою і економічна, пов'язана з відродженням і розвитком на мікро-, мезо - та макрорівнях. Не викликає сумніву необхідність створення надбудовних, узаконених структур диверсифікації духовності на всіх зазначених рівнях і ступенях розвитку суспільства.

Духовність свідчить про зрілість громадянського суспільства і держави в цілому, тому її формування в нових умовах вимагає узгоджених дій багатьох інституцій і досить тривалого часу.

Рівень духовності втілюється в менталітеті кожного індивіда і суспільства, його соціально-економічної активності. Духовне сприйняття навколишнього середовища і складових буття - землі, води, флори і фауни - спочатку формується у дитини в сім'ї, дошкільних установах, школі, технікумі, Вузі, в трудовому колективі.

Вибір в якості домінанти чисто економічного, матеріального руху вперед без гармонійного поєднання з духовним призвів до відсутності консолідації українського народу, загострення проблем не тільки економічного, але і, як наслідок, соціального, міжнаціонального, екологічного та інших напрямів розвитку. Держава, за визначенням, повинна розробити і впровадити концепцію духовного розвитку суспільства, яка стверджувала б усвідомлення цінності духовних факторів у відродженні нації.

Тому, поряд зі знаннями, передбаченими навчальними програмами, і незважаючи на щорічно зростає кількість дисциплін (їх вже більше 70) у Внз, необхідно вводити в навчання основи моралі, етики, естетики, культури, мистецтва і т.п. Така необхідність викликана тим, що більшість студентів погано знають не тільки всесвітню історію та культуру, але й історію України, історію свого краю, міста, селища і села, їх традиції, звичаї, слабо орієнтуються в рослинному і тваринному світі свого регіону. Всі ці знання - основа формування духовного фактора, без якого неможливо продуктивний розвиток суспільства.

На наш погляд, саме вищі навчальні заклади покликані в кінцевому підсумку завершувати формування первинного рівня духовності, з якою випускник Вузу входить у самостійну життєдіяльність.

Безумовно, духовне в умовах нинішніх перехідних ринкових відносин не може в короткий строк стати домінантою суспільного розвитку, відтіснивши матеріальне, але і гіпертрофоване матеріальне, все більше відриваючись від духовного (що відбувається в даний час в українському суспільстві), неминуче веде до деградації, що також очевидно вже всім дослідникам і неупередженим громадянам, на кожному кроці стикаються з шокуючими проявами бездуховності.

Формування духовності - процес постійний і тривалий, він не може обмежитися тільки вихованням в освітніх установах. Духовність прищеплюють кіно, театр, радіо, телепередачі, установи культури і т.д. Вони продовжують процес виховання у підростаючого покоління почуття дбайливого ставлення до планети Земля - лісам, полям, водойм, земельних угідь - всього, що оточує людину. Однак в Україні більшість конституцій духовності перейшли на комерціалізацію і відкрито пропагують культ насильства, ворожнечі, культ матеріального.

Дуже складно запропонувати шляхи подолання цього процесу, але тільки зусиллями держави можна конструктивно і гармонійно облагородити всю сферу духовності на основі органічного поєднання її з матеріальним.

Дослідження процесу відтворення планетарних і, в першу чергу, земельних ресурсів, придатних для туризму, показують, що основною причиною катастрофічного стану Землі стало в останнім час використання монетаристської економічної моделі, грубо попирающей духовність, національні інтереси громад, що робить неможливим збереження і охорону природи (не кажучи вже про її знищення) та створює загрозу для виживання вже нинішніх і прийдешніх поколінь. Монетаристська модель побудована на досягнення високих фінансових результатів, прибутковості, матеріальному задоволенні будь-якими шляхами. На жаль, світова спільнота володіє адекватним свідомістю і духовністю, спрямованими на задоволення споживчих інтересів обраного меншини, якому притаманні вседозволеність, аморальність, антигуманне ставлення до охорони, збереження та поліпшення навколишнього середовища, її екології.

Більшість видів туризму безпосередньо пов'язані з використанням земельних і водних ресурсів планети. Пішохідний і водний, гірський туризм, альпінізм, археологічний та спелеотуризм, кінний, лижний і велосипедний, краєзнавчий та культурно-пізнавальний, рекреаційний та пригодницький, зелений, сільський, екзотичний, релігійний та етнічний, мисливський і рибальський, гастрономічний та VIP-туризм, науковий і освітній, конгресовий і космічний - всі ці та багато інших видів туризму органічно пов'язані з середовищем існування і потребують її відтворенні для сучасних і майбутніх поколінь.

Туризм виступає ефективним засобом масової затребуваності, широкої доступності наукових, культурних та рекреативних цінностей як дієвий канал і джерело збереження та пізнання цивілізованого спадщини через його використання в інтересах миру та розвитку. Зростаюча в XXI ст. взаємозв'язок науки, освіти, культури, туризму та спорту вже реалізується в різних програмах і документах ЮНЕСКО, у Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003 року), Конвенції про охорону та заохочення різноманітних форм культурного самовираження (2005 р.) та Загальної декларації про культурну різноманітність.

Вельми різноманітні можливості туризму як засобу виховання духовності. Дослідження свідчать, що ціннісні орієнтири туристів залежать від віку та туристського досвіду. Молодь при усвідомленні фізичних та духовних цінностей туризму на перше місце ставить фізичне вдосконалення людини, а розширення духовних потенцій - на друге.

У той же час більшість педагогів туристичних Вузів бачать в туризмі ефективний і універсальний засіб виховання, що включає перш за все духовне, моральне, естетичне, а потім і фізичний вплив, адже здатність усвідомлювати, розуміти і відчувати прекрасне надають саме подорожі, знайомство з життям у всіх її проявах у всіх куточках планети.

Духовна складова присутня в оздоровчому та спортивному туризмі, в конгресно і науковому, туристи беруть активну участь у культурних заходах, театралізованих, музичних, танцювальних, художніх і музейних виставках, кінофестивалях, національних карнавалах.

Слід серйозно рахуватися і з входять в ужиток новим видом буття - віртуальної діяльністю. Вплив віртуального буття на органи почуттів людини, її духовну сферу практично повністю ідентично впливу реальних матеріальних об'єктів. У віртуальній реальності змінюються по самій своїй суті найважливіші духовні компоненти людської життєдіяльності - поняття обов'язку, честі, справедливості, інших моральних і правових аспектів.

Використання виртуалистики в турбізнесі дозволяє збагатити духовний світ людини, запалити його пристрастю до подорожей, спілкування з живою природою. При цьому важливо розуміти, що сучасний туризм з його зростаючими масштабами у все більшій мірі завдає шкоди навколишньому середовищі, і віртуальний туризм в якійсь мірі може пом'якшити процес подальшого осквернення планети.

Таким чином, туризм робить величезний вплив на духовний розвиток індивідів, колективів і товариства в цілому, благотворно впливає на здоров'я, фізичний розвиток людей, розширює їх кругозір, світогляд і світорозуміння. Туризм створює умови для більш повного самовираження і реалізації творчих здібностей, подолання розриву у фізичному та духовному розвитку кожної людини і всього соціуму. Заняття туризмом сприяють зростанню духовних факторів у процесі відтворення планетарних ресурсів, дбайливого ставлення до них і спонтанному облагороджування навколишнього середовища.

Список використаних джерел

1. Щурік М. Поєднання матеріального та духовного у процесі відтворення земельних ресурсів / М Щурік // Екологія України. - 2008. - №8. - С.39.
2. Корнійчук, Л. Фізична економія. Українська школа / Л. Корнійчук, В. Шевчук, Л. Воробйова // Економіка України. - 2006. - №9 . - С.60.
3. Корнійчук, Л. Фізична економія. Українська школа / Л. Корнійчук, В. Шевчук, Л. Воробйова // Економіка України. - 2006. - №10. - С.67.
4. Вовканич С. Соціогуманітарний імператив регіональної політики / С. Вовканич // Регіональна економіка. - 2006. - №2. - С.32.