Воскресенський В.Ю. Міжнародний туризм

* Розраховано за даними, опублікованими в книзі О.Ю. Александрової «Міжнародний туризм» (М., 2001), а також у виданні «Країни світу: Енциклопедичний довідник» (Мінськ, 1999)

Найбільші доходи від туризму у ВНП мають Австрія (8%), Іспанія (5,8%), Швейцарія (5,2%). За темпами розвитку туризму виділяються Китай, Мексика, США. Разом з тим у деяких країнах доходи від туризму є визначальною статтею ВНП: Бермудські острови - 34,7%, Сейшельські острови - 27,4%, Антигуа - 58,5%, Багами - 52,1%. За статистикою в 49 найменш розвинених країнах світу туризм займає друге місце після нафти в якості джерела надходжень в іноземній валюті (58).

Проте не слід, на наш погляд, переоцінювати значення індустрії туризму і гостинності в світовій економічній системі. Ця галузь не є виробником сучасних засобів виробництва, які визначають науково-технічний прогрес.

Крім того, якщо економіка починає дуже сильно залежати від туризму, то внаслідок зміни туристичних уподобань вона може потрапити у фазу кризи.

Країни, як правило, сприяють розвитку в'їзного туризму, так як з ним пов'язаний значний приплив валюти в країну і мультиплікативний ефект для розвитку економіки і завдяки туризму - обслуговуючої та транспортної інфраструктури. Крім того, туризм може стати фактором розвитку відсталих і депресивних районів, малих і середніх історично значущих міст, що особливо важливо для Росії.

З точки зору географічної спрямованості можна виділити країни, які приймають і відправляють туристів. Серед країн, що направляють туристів, найбільш сильні позиції у розвинених країн, забезпечують своєму населенню високі стандарти життя.

Німеччини, США, Японії, Великобританії, Франції. Перша п'ятірка країн-експортерів туристів дає світового туризму, за деякими оцінками, понад 50% всіх надходжень* Це дуже висока концентрація капіталу у порівнянні з іншими ринками і секторами економіки. У цих умовах можна говорити, що саме боротьба за туристів цих країн визначає конкуренцію на туристичному ринку. Тому саме в цих країнах проходять туристичні виставки та ярмарки.

Нові індустріальні економіки Південної Кореї, Сянгана, Тайваню і Сінгапуру, а також країн Південно-Східної Азії, включаючи Таїланд, Малайзію та Індонезію, здатні підтримати сильне економічне зростання, в результаті якого розвивається середній клас - буржуазія. Оплачуваний час відпочинку і зростаючий дохід цього класу витрачаються, зокрема, на міжнародні подорожі.

Таким чином, формуються нові туристичні напрями, наприклад, країни Південно-Східної Азії - Австралія.

Реформи суспільних відносин, запровадження ринкової економіки сприяли розвитку виїзного туризму в Росії і країнах СНД, де після довгих років «залізної завіси» з'явилася можливість «втамувати спрагу» в міжнародних подорожах.

Серед країн, що приймають туристів, виділяються США, Іспанія, Італія, Франція. Все більше збільшуються потоки туристів у розвиваються і постсоціалістичні країни, такі, наприклад, як Китай, Туреччина, Таїланд, Малайзія та ін Розвинені країни здійснюють масштабні інвестиції в туристичну інфраструктуру держав, що розвиваються. Разом з тим, не варто забувати, що, за даними Світового банку, близько половини всіх доходів від туризму йде з країн у розвинуті країни.

Іноземні фірми домінують в індустрії туризму багатьох країн, в тому числі Кенії, Танзанії, Зімбабве. Вони зазвичай відправляють свої прибутки на батьківщину, залишаючи лише невелику частину в країні перебування [58]. Таким чином, якщо раніше розвинені країни експлуатували переважно мінерально-сировинні та дешеві трудові ресурси країн, то тепер вони перейшли до експлуатації і їх туристичних ресурсів.

1.2.2. Структура туристичної індустрії

Структуру туристичної індустрії можна представити наступним чином:.

1. Індустрія розваг, діяльність туроператорів і турагентів, транспорт, організація екскурсійно-пізнавальних заходів (власне індустрія туризму).
2. Індустрія гостинності, що складається з індустрії послуг, індустрії розміщення, індустрії харчування.
3. Глобальні комп'ютерні мережі (ГКС).

Готельні підприємства є як би базою будь-якого туристичного продукту. Розміщення завжди входить в пакет послуг.

Транспорт також є невід'ємною частиною будь-якої подорожі, так як він передбачає переміщення в просторі.

Туроператори - туристичні підприємства, що розробляють тури.

Туроператорів прийнято розрізняти на ініціативних і рецептивних.

Ініціативні туроператори - це оператори, які відправляють туристів за кордон. Рецептивний туроператор розробляє програму прийому туристів всередині країни. Турагенти - підприємства, що реалізують тури, розроблені туроператорами, в роздрібну мережу.

Туроператорів від турагентів відрізняє туроперейтинг.

Туроперейтинг - це розробка туристичних програм, тобто турів. Глобальні комп'ютерні мережі - системи бронювання і резервування, які можуть у перспективі стати альтернативним (по відношенню до туроператорам і турагентам) каналом реалізації турпродукту. Використання мережі Інтернет в останні роки - це ефективний спосіб реклами турпродукту. Першим і одним з найбільш важливих кроків є створення сайту фірми.

Найбільш популярна система бронювання «on-line», коли прямо на сайті зареєстрований агент може миттєво подивитися інформацію про наявність місць на певні дати і швидко замовити тур. Одним з основних видів реклами в мережі Інтернет є банерна реклама. Інформаційні технології в туризмі вже давно використовуються за кордоном. Найбільшими авіакомпаніями світу розроблені і впроваджені системи бронювання: Amadeus, Galileo, Sabre [45]. Бронювання авіаквитків компанією «Аерофлот» здійснюється через інвентарну систему бронювання Gabriel («Габріель»), власником якої є американська корпорація SITA.

Проведені в Росії економічні реформи відкрили можливості для приватного підприємництва. Знята державна монополія на багато видів діяльності, в тому числі і на міжнародний туризм. Для того щоб створити туристичне підприємство в Росії, поряд з іншими, необхідно пройти процедуру ліцензування. Ліцензія видається строком на п'ять років після сплати ліцензійного збору та розгляду пакета документів.

Так, для оформлення туристичної ліцензії на туроператорську діяльність необхідно подати наступний пакет документів:.

- статут підприємства;.
- установчий договір (у разі наявності більше двох засновників);.
- свідоцтво про державну реєстрацію;.
- свідоцтво про внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб;.
- свідоцтво про постановці на облік у податковій інспекції;.
- договір оренди або свідоцтво на право власності;.
- наявність у штаті туроператора не менше семи працівників;.
- наявність у туроператора Не менше 30% працівників (за штатним розкладом), які мають вищу, середню спеціальну чи додаткову освіту в галузі туризму або стаж роботи в туризмі не менше 5 років, а також наявність у керівника спеціальної освіти у галузі туризму або стаж роботи не менше 5 років у даній галузі;.
- печатка організації.

Основним нормативним актом, в якому закріплений порядок ліцензування в Росії, є Федеральний закон від 8 серпня 2001р. №128-ФЗ «ПРО ліцензування окремих видів діяльності».

Безпосередньо ж ліцензування туристичної діяльності регулюється Постановою уряду РФ від 11.02.2002 р. №95 «Про ліцензування туроператорської та турагентської діяльності».

Для того щоб створити турфірму, необхідно пройти ще кілька організаційних етапів. Потрібно зареєструвати юридичну особу, отримати гігієнічний сертифікат, сертифікувати послугу «виїзний туризм», підшукати і обладнати офіс, здійснити ознайомчий тур по готелям, укласти агентські угоди з туроператорами, розмістити рекламу.

З якими перешкодами може зіткнутися підприємець, займаючись міжнародною туристичною діяльністю? Варто звернути увагу на сезонні коливання попиту. Щоб згладити фактор сезонності, доцільно розробляти відразу кілька напрямків. Влітку, наприклад, можна відправляти туристів в Грецію і Туреччину, а взимку - в Австрію і Єгипет. Серйозною проблемою є пошук кваліфікованих кадрів. Кваліфікований менеджер по продажам є найкращою рекламою будь-якого турагенства. А самим головним його ворогом є незадоволений клієнт.

<<< тому | зміст | вперед >>>