<<< тому | зміст | вперед >>>

Воскресенський В.Ю. Міжнародний туризм

Я не люблю відчувати себе як вдома,
коли я за кордоном.
Джордж Бернард Шоу

Розділ 1. Теоретичні і практичні основи міжнародного туризму

У даній главі дається визначення міжнародного туризму (МТ) і розкривається комплексний характер туристичної діяльності.

1.1. Вступ у міжнародний туризм

Міжнародний туризм (визначення та методи дослідження). Зв'язок курсу «Міжнародний туризм» з іншими науковими дисциплінами. Класифікація видів туристичної діяльності. Перспективи розвитку міжнародного туризму. Сучасні чинники розвитку міжнародного туризму.

1.1.1. Міжнародний туризм (визначення і методи дослідження)

Сьогодні туристичної діяльності даються різні визначення. Так, поняття «туризм» може позначати тимчасове переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або місцевість, що знаходиться в межах своєї країни, в вільний час з метою отримання задоволення і відпочинку, а також у оздоровчих, гостьових, пізнавальних або професійних цілях, але без заняття оплачуваною роботою у відвідуваному місці. У той же час туризм розглядають і як найважливіший засіб задоволення людської потреби в різноманітності. Таким чином, предметом вивчення курсу можуть служити наступні складові поняття «туризм»:

1. Переміщення або міграція.
2. Мотивація (мета) переміщення.
3. Країнознавчі особливості, що приваблюють туриста.
4. Економічні фактори, пов'язані з наявністю коштів на організацію поїздки, а також з впливом туризму на розвиток економіки на макро - і мікрорівнях.

У курсах з МТ можуть бути використані як загальнонаукові, так і прикладні методи дослідження. Метод наукової абстракції виражається в узагальненні фактів і виявленні закономірностей. Історичний метод являє собою характеристику історії країни. Статистичні методи дозволяють кількісно оцінювати туристичні потоки. Соціально-психологічні методи пов'язані з виявленням мотивації поїздок, соціальною диференціацією туристів. Географічні методи спрямовані на оцінку територіальної диференціації місць перебування і аналіз природно-кліматичного потенціалу місцевості. Економічні методи показують, як в умовах обмеженість ресурсів максимально задовольнити потреби, а також дозволяють оцінити економічний ефект від даного виду діяльності. Завдання курсів з МТ - підготувати грамотних фахівців, які зможуть найбільш ефективно реалізовувати турпродукт.

1.1.2. Зв'язок курсу «Міжнародний туризм» з іншими науковими дисциплінами

Методичний апарат, який використовується в курсах з вивчення МТ, передбачає його зв'язок з іншими науковими дисциплінами. Так, зв'язок МТ з історією тієї чи іншої країни обумовлена наявністю спадщини, яку залишила діяльність людини в різні історичні епохи і яке є предметом інтересу туристів.

Не менш важлива зв'язок МТ з географією. Відмінність в природно-кліматичних особливості і територіальній структурі господарства є потужним стимулом міжнародній міграції. Знання фізико-географічних закономірностей дозволить отримати уявлення про районах і на територіях, де найбільш вірогідні стихійні лиха, які можуть відбутися в результаті землетрусів, цунамі, ураганів, повеней, сходження снігових лавин і т.п. Це важливо для забезпечення безпеки міжнародних подорожей. У цій зв'язку доцільно знайомство з основами таких наук, як геоморфологія (наука про рельєфі місцевості), океанологія (наука про світовий океан), гляціологія (наука про льодовиках), метеорологія (наука про багаторічний режим погоди), сейсмологія (наука про землетруси). Соціальна диференціація населення за віковими, статевими, національними та іншими ознаками, формування мотивації до поїздки визначили зв'язок туризму з соціологією і психологією. Для туристичної, як і для багатьох інших видів діяльності, актуальні такі категорії, як попит, пропозиція, прибуток, рентабельність. Це обставина обумовило зв'язок МТ з економікою. Зв'язок зі статистикою пояснюється необхідністю класифікувати різні види туристичної діяльності, аналізувати туристичні потоки.

Комплексність і різноманіття туристичної діяльності призвели до появи нового терміна - «туристика». Під туристикой розуміється система прикладних наук про туризм і туристичному обслуговуванні громадян. Ці науки охоплюють два рівні туризму: галузь і туристський господарюючий суб'єкт (туристичну фірму) [5].

1.1.3. Класифікація видів туристичної діяльності

Міжнародний туризм - неоднозначне поняття. Різні підходи до класифікації видів туристичної діяльності можна знайти, наприклад, в роботах В. Квартальнова, А. Александрової, Тобто Ільїної та ін Так, виділяються наступні різновиди туризму: міжнародний і внутрішній. Міжнародний туризм охоплює поїздки за межі країни, що пов'язано з дотриманням певних формальностей (митний, валютний, медичний контроль). Внутрішній туризм, на відміну від міжнародного, не пов'язаний з перетином держкордону і, отже, не вимагає дотримання туристичних формальностей.

Міжнародний туризм буває в'їзний і виїзний. В'їзний туризм - це подорожі в межах країни осіб, що не проживають в країні постійно. Виїзний туризм - це подорожі осіб, що постійно проживають в країні, але відправляються з якими-небудь цілями в іншу країну. Зазвичай країни зацікавлені в розвитку в'їзного туризму, так як це привертає в країну валютні ресурси, стимулює економічну активність. Фірми, які займаються розвитком в'їзного туризму, отримали назву рецептивних (приймаючих) фірм.

Залежно від змісту і цілей туристичну діяльність можна класифікувати наступним чином. Подорожі з метою відпочинку та розваги складають основу міжнародного туристичного обміну. На їх частку припадає більше половини всього попиту. Вони об'єднують оздоровчі, пізнавальні, аматорські спортивні поїздки. Підвищеним попитом у населення користуються поїздки до моря. Купально-пляжний відпочинок традиційно вважається кращим способом зняття нервового і фізичного стомлення.

Діловий туризм охоплює поїздки зі службовими цілями без одержання доходів за місцем відрядження. Діловий туризм можна поділити на собственна бізнес-поїздки, конгрессно-виставковий і інсентив-туризм (спонукальний, заохочує), що представляє собою поїздки, якими фірма нагороджує своїх співробітників за високі показники в роботі.

Освітній туризм - поїздки з метою отримання освіти за кордоном. Зазвичай тут реалізуються поїздки в розвинені країни з метою вдосконалення мови, отримання бізнес-освіти, вивчення спеціальних дисциплін. В рамках освітнього туризму окремі країни мають, як правило, свою спеціалізацію. США приваблює туристів великим багатством вибору можливостей в напрями освіти, якого не може запропонувати жодна інша країна. Однією з найбільш привабливих цілей для бажаючих отримати класичне вища освіта, близьке до російського, завжди була Німеччина з її мережею старовинних університетів. Іспанські школи витончених мистецтв в рекомендаціях не потребують: університетах на високому рівні викладаються архітектура, дизайн, графіка, декор. Пальму першості в цій області впевнено тримає Барселона. Італійське вища освіта спочатку не орієнтована на прагматично-професійну підготовку, тому, збираючись вчитися в Італії, краще вибирати гуманітарні дисципліни. Відмінною рисою французької вищої освіти є відносно невисока плата за навчання, відсутність яких би то ні було обмежень і вкрай прості правила прийому, що створює ситуацію, надзвичайно сприятливий для іноземців. У швейцарському освіту головне - якість і ґрунтовність. Дозволити собі елітарне швейцарське освіта може далеко не кожен. Швейцарія - країна, де можна отримати справжнє європейське освіта англійською, німецькою, французькою та італійською мовами в самому мальовничому і тихому куточку Європи.

Екологічний туризм являє поїздки в особливо охоронювані природні території, незаймані місця, заповідники, заказники з дослідницькими і промисловими цілями. Екологічний туризм передбачає з'єднання активного відпочинку з дикою суворою природою. На думку В.В. Храбовченко, екотуризм має містити три компонента:

- «пізнання природи», тобто подорож припускає наявність елементів вивчення природи, отримання туристами нових знань і навичок;
- «збереження екосистем», які передбачають не тільки відповідну поведінку групи на маршруті, але і участь туристів і туристичних фірм в програмах, заходи по захисту навколишнього середовища;
- «повага до інтересів місцевих жителів» - це не тільки дотримання місцевих законів і звичаїв, але і внесок туризму в соціально-економічний розвиток туристичних дестинацій.

Виділяють чотири види екотуризму: науковий туризм; тури історії природи; пригодницький туризм; подорож в природні резервати [66].

У свою чергу Міжнародне товариство екотуризму зі штаб-квартирою у Вермонті (США) визначає екотуризм як «відповідальна подорож у природні зони, яке зберігає навколишнє середовище і сприяє стабільному добробуту місцевого населення» [58].

Однієї з різновидів міжнародного туризму є релігійний туризм. Це паломницький туризм, релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості. Різновидом паломницького туризму є духовно-паломницький туризм. Паломництво розуміють як «мандрівка людей для поклоніння святим місцям» Духовно-паломницький туризм - це свого роду «релігійна практика» в країнах з просунутими релігійними традиціями. В рамках релігійного туризму екскурсійно-пізнавальної спрямованості передбачається відвідування релігійних центрів, в яких туристи-екскурсанти зможуть побачити релігійні об'єкти [67]. За джерелами фінансування туризм поділяється на комерційний і соціальний. Спочатку вся туристична діяльність здійснювалася з метою отримання прибутку (комерційний туризм). В разі надання громадянам гарантій на мінімум відпочинку з боку держави і підприємств, можна говорити про соціальний туризм. Виділяють також масовий і елітарний туризм, розрахований на заможну клієнтуру. За кількістю учасників туризм класифікують на індивідуальний (від одного до п'яти чоловік) і груповий (шість і більше осіб). За віковим критерієм туризм поділяють на туризм літніх людей, туризм осіб середнього віку та молодіжний туризм. В залежно від способу організації поїздки туризм може бути представлений як організований (придбання турів через фірму з наступним комплексом обслуговуючих послуг) і неорганізований, заснований на принципах самодіяльності. Виділяють також специфічні різновиди туризму, наприклад, екстремальний туризм, автостоп, велотуризм та ін

Туризм можна класифікувати в залежності від виду транспорту, яким воліють користуватися туристи: автомобільний, залізничний, авіаційний, водний (круїзні лайнери). За прогнозами ВТО, в XXI ст. найбільш перспективним, швидкозростаючим видом туризму подорожі на круїзних лайнерах. Разом з тим, інші види транспортних перевезень туристів теж мають перспективи зростання. Так, експерти відзначають, що до 201 0г. 9

протяжність швидкісних залізничних магістралей в Європі зросте більше ніж в 10 разів. Цілком імовірно, що до цього часу більшість туристів віддадуть перевагу користуватися не літаком, а поїздом, що мчить зі швидкістю 300 км/год. Популярністю користуються у туристів залізничні туристичні маршрути, такі, як Париж-Стамбул, Транс-Канада, Транс-Америка. Ці маршрути дозволяють на комфортабельних поїздах перетнути цілий континент [25]. Розвиток залізничного туризму перспективно для Росії - найбільшою за площею країни світу.

1.1.4. Перспективи розвитку міжнародного туризму

З 1950 р. кількість прибуваючих міжнародних туристів збільшилася майже в 28 разів і досягло 698 млн осіб в 2000р. Ця цифра, за прогнозами, буде подвоєна до 2020р та досягне 1,6 млрд. людина. В даний час близько 80% туристів у світі припадає на Європу і Північну і Південну Америку, тоді як лише 15% на Східну Азію і Тихоокеанський регіон і 5% - на Африку, Близький Схід і Південну Азію разом узяті [58]. До 2020р. очікується, що Східна Азія і Тихоокеанський регіон будуть другим за популярністю напрямком міжнародного туризму після Європи. У прогнозі розвитку, зробленому Всесвітньої туристичної організацією торгівлі (СОТ), визначені найперспективніші напрями та види туризму XXI століття (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1.