Тропіна Е.А.

Особливості управління негативними чинниками сучасного туризму

Постановка проблеми та її зв'язок з державними науковими програмами. У ХХ столітті туризм отримав значний розвиток і став масовим соціально-економічним явищем міжнародного масштабу. Високі темпи зростання туризму, та його зв'язок з багатьма сферами людської діяльності вимагають уважного вивчення його впливу на суспільство. Діяльність державних і громадських організацій, які здійснюють управління та регулювання туристичною діяльністю, спрямована на збільшення прибутку за рахунок збільшення потоку туристів при цьому не завжди належна увага приділяється плануванню і контролю. Щоб контролювати розвиток туризму і управляти їм необхідно вміти активізувати сприятливі моменти і систематично усувати проблеми.

Зміст статті відповідає перспективним планам розвитку туризму «Програма розвитку туризму в Україні до 2005 року», «Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року».

Мета статті - розглянути основні аспекти управління негативними факторами туризму.

В літературі є ряд публікацій, присвячених управлінню негативними факторами у сфері туризму. Єдиним автором, сфокусировавшим уваги саме негативні фактори розвитку туризму і загальних передумови управліннями ними, є Г.М. Алейнікова [1], але в її роботі представлено не повний перелік негативних факторів, відсутня систематизація розглянутих факторів. А.Ю. Александрова [2] розглядає деякі аспекти негативного впливу ТНК на країни-реципієнти, але не зачіпає інших впливів міжнародного туризму (нелегальна міграція, секс-туризм тощо). М.М. Маринин [4] робить акцент на проблеми «секс-туризму», а також розробці заходів безпеки міжнародного туризму. В.С. Сенін [6], розглядаючи статті доходів і витрат міжнародного туризму, вказує на часті випадки їх незбалансованості в деяких курортних центрах. Посібник (7) пропонує системний метод, розроблений СОТ і заснований на виявленні об'єктів, видів впливів на них і нейтралізації негативних проявів, але рекомендації носять занадто загальний характер, і потребують корегування у відповідності з місцевою специфікою. А.П. Юръєв [8] наводить перелік негативних впливів екологічного характеру та деякі заходи щодо їх нейтралізації, при цьому практично не приділяється увага впливів соціального, культурного і економічного характеру. У джерелах [9] і [10] наведені статистичні дані за результатами туристичної діяльності Україні та АР Крим.

Україна є активною учасницею туристичного ринку. За 2002 рік було прийнято 13505284 туристів, у тому числі 6326325 іноземних громадян, що на 815540 осіб більше ніж у 2001 році [8,с. 4]. Зарубіжні країни в 2002 році відвідало 302632 туристів, у 2001 році їх кількість склала 271281 чол [8, с.21]. АР Крим займає лідируюче місце в Україні по обслуговуванню іноземних (161363), внутрішніх (319064) туристів і екскурсантів (834895) [8, с.36]. Наведені статистичні дані показують позитивну динаміку розвитку туристичного бізнесу в Україні та АР Крим, і відповідно на збільшення його впливу на економіку країни.

Індустрія туризму розвивається в тісному зв'язку з багатьма сферами людської діяльності. Позитивна роль туризму в житті суспільства дуже велика, і включає в себе не тільки економічні, але й соціально-культурні аспекти. Але при управлінні туристичною діяльністю необхідно пам'ятати не тільки про позитивних, але і негативних впливах туризму.

Негативні фактори проявляються при стихійному розвитку туризму без урахування об'єктивних законів розвитку в системі «людина-навколишнє середовище», а також соціально-політичної обстановки в суспільстві і окремих регіонах світу [1, с.37]. Існуючі негативні фактори можна класифікувати в залежності від сфери, на яку вони впливають.

До чинників економічного характеру можна віднести наступне:

1. Невідповідність доходів і витрат, тобто прибуток від туризму не завжди отримують ті, хто несе витрати. В Іспанії вигоди від розвитку інфраструктури туризму отримують в основному іноземні компанії, а місцеве населення несе витрати на її створення [2, с. 439]. Прагнучи залучити інвестиції ТНК у сферу туризму України необхідно не допустити монопольного становища на ринку туризму іноземних компаній, які можуть не тільки обмежити конкуренцію, але і перешкоджати виходу на ринок вітчизняних компаній.
2. Надмірний вивіз валюти за кордон, що по-перше є наслідком залучення іноземних робітників для будівництва об'єктів туристської інфраструктури, а по-друге результатом переважання зарубіжного (виїзного) туризму над іноземним (в'їзним). В АР Крим будівництво багатьох туристських об'єктів здійснювалося за участю іноземних робітників (пансіонат «Планета» р. Євпаторія). Кількість поїздок українських громадян за кордон також збільшується (темп приросту у 2002 року порівняно з 2001 склав 11,6%), що з одного боку може розглядатися як підвищення добробуту українських громадян, а з іншого сторони збільшення вивозу валютних коштів за кордон.
3. Підвищене навантаження на існуючу інфраструктуру, що безпосередньо пов'язана з витратами на її утримання. Місцеві органи самоврядування повинні витрачати додаткові кошти на утримання інфраструктури приймаючого місця.
4. Порушення балансу ринку («імпорт інфляції»), коли прибуття великого кількості туристів з високою купівельною спроможністю призводить до підвищення ціни на які користуються підвищеним попитом товари. Підвищення ринкових цін на продукти харчування в «високий сезон» на 15-25% спостерігається практично у всіх курортних містах Криму.

Соціально-культурний характер носять фактори, що роблять негативний вплив на уклад життя місцевого населення, його культуру і традиції.

1. Комерціалізація, втрата самобутності і оригінальності у виробах місцевих майстрів;
2. Вторгнення туристів у внутрішнє життя храмів, релігійних профанація традицій;
3. Шкоди археологічним, історичним і архітектурним пам'яткам з-за неправильного користування, надмірного потоку туристів, що перевищує пропускної потенціал або неприйнятною забудови.

До негативних екологічних впливів туризму належать:

1. Забруднення вод внаслідок неправильного розвитку систем каналізації та видалення твердих відходів;
2. Забруднення повітря через надмірне вживання в туристичних зонах транспортних засобів з двигунами внутрішнього згоряння, а також шумове забруднення (літаки, катери і судна на підводних крилах, надмірна кількість транспортних засобів);
3. Проблеми видалення сміття в природних місцях, курортних центрах, на туристичних об'єктах.
4. Порушення екології природних зон внаслідок необґрунтованої забудови об'єктами туристичної інфраструктури.
5. Погіршення естетики ландшафтів із-за невдало розташованих об'єктів туристської індустрії, невмілого їх поєднання з місцевими ландшафтами і мальовничими краєвидами, використання занадто великих і яскравих рекламних вивісок [8, с. 98].
6. Екологічні ризики і проблеми, пов'язані із землекористуванням і виникають у наслідок невдалого планування, розміщення, проектування та будівництва туристичних об'єктів та підприємств

До факторів кримінального характеру можна віднести:

1. Можливість використання туризму як каналу проведення підривних дій (терористичних актів), в період загострення відносин між державами;
2. Нелегальна міграція робочої сили, особливо масовим це явище стає в районах з низьким рівнем зайнятості населення (західні області України);
3. Організація «секс-туризму», проблема якого вирішується на міжнародному рівні. Починаючи з 70-х років ХХ століття в розвинених країнах почав відбуватися зростання спеціалізованих груп у регіон Південно-Східної Азії, де туристам надавалися послуги певного характеру. Поступово проблема переросла регіональний рівень і перетворилася на світову. Крім морального і етичного аспекти дана проблема набула характеру реальної небезпеки з-за поширення ВІЛ-інфекції.

Існують також фактори ризику, безпосередньо пов'язаним з життям і здоров'ям туристів, які пов'язані:

- високим рівнем травматизму активних видів туризму;
- інфекційними захворюваннями та низьким рівнем санітарного обслуговування в станах у країнах, що розвиваються.

Висновки і пропозиції. Керуючи туризмом на макрорівні необхідно приділяти серйозну увагу плануванню, для того щоб по можливості уникнути негативних факторів або мінімізувати їх. Багато туристичні регіони розвиваються без перспективних планів, але навіть при плануванні із змінами обставин з'являються нові проблеми, які необхідно систематично усувати. Для ефективного управління туризмом і забезпечення бази даних для маркетингу, розвитку та контролю необхідно створити туристичну інформаційну систему кожного туристського регіону країни.

Системний метод, прийнятий ВТО, заснований на виявленні галузей господарства, об'єктів, соціальних категорій і аспектів, економічних і інших показників, пов'язаних з розвитком туризму і піддаються як позитивним, так і негативним впливів.

На основі даного методу на державному та на місцевому рівні необхідно виділити та систематизувати можливі негативні фактори, використовуючи міжнародний досвід розвитку туристичних центрів і розробити заходи їх пом'якшення та нейтралізації. У цей процес повинні бути влечены громадські організації, професійні асоціації та безпосередньо підприємства туристкою індустрії. З допомогою спеціальних програм місцеві жителі повинні бути проінформовані з усіма позитивними і негативними наслідками, з якими може бути пов'язаний розвиток туризму в їх регіоні. Не менш важливо познайомити туристів з місцевими звичаями, нормами поведінки і прищепити їм повага до навколишнього середовища і населенню приймаючого місця, що багато в чому вирішить питання їх безпеки.

Джерела та література

1. Алейнікова Г.М. Організація і управління тур бізнесом: Навч.посібник. - Донецьк: ДІТБ, 2002. - 184с.
2. Александрова А.Ю. Міжнародний туризм: Навчальний посібник для вузів. - М.: Аспект Прес, 2001. - 464с.
3. Кирияджи В.В. Правове регулювання галузей турбізнесу: навч. посіб. - Донецьк, 2001. - 339с.
4. Маринін М.М. Туристські формальності і безпеку у туризмі. - М: Фінанси і статистика, 2003. - 144 с.
5. Міжнародний туризм: Правові акти / Упоряд. Н. В. Волошин. - М: Фінанси і статистика, 2002. - 400 с.
6. Сенін В.С Організація міжнародного туризму: Підручник. - М: Фінанси і статистика, 1999. - 400 с.
7. Сталий розвиток туризму: Посіб. Для фахівців з місцевого планування ОМТ WTO. - Мадрид, 1993 - 152с.
8. Юр'єв. А.П. Планування туризму: Навч. посібник (російською мовою). - Донецьк, 2001.- 195 с.
9. Статистичний бюлетень "Туризм в Україні" 2002 р. - Київ, 2002.