Темник І.О.
Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21.6. - С.39-45.

Соціокультурні аспекти реалізації макропроектів міжнародного туризму як інструмент підвищення туристичної конкурентоспроможності України

Порушено проблему реалізації в Україні масштабних макропроектів міжнародного туризму з урахуванням соціокультурних аспектів, що сприятиме підвищенню туристичної конкурентоспроможності країни. Автор доводить необхідність дослідження туризму як форми соціально-культурної комунікації народів, вивчає основні соціокультурні аспекти при реалізації макропроектів міжнародного туризму в контексті стимулювання розвитку соціокультурного середовища приймаючої країни.

Ключові слова: міжнародний туризм, макропроект, конкурентоспроможність, туристичний потенціал, соціокультурні аспекти, культура.

Проблема та її зв'язок з науковими і практичними завданнями. Сьогодні туризм є одним із секторів економіки, що динамічно розвиваються. Згідно з останніми статистичними даними, туризм забезпечує близько 10% доходів світового бізнесу, у цій сфері працює майже десята частина робочої сили світу. Україна має усвідомлювати важливість участі в розвитку світогосподарських зв'язків та формувати власний ефективний туристичний ринок за зразками розвинених країн, орієнтований на туристів головним чином з цих країн.

Згідно з рейтингом туристичної конкурентоспроможності країн Європи Всесвітнього економічного форуму за 2011 р., Україна посіла 38 місце з 42 європейських країн [1]. Поряд з Україною розташувалися Сербія, Вірменія, Боснія та Герцеговина, Молдова. Серед країн світу, за даними вказаного рейтингу, ми опинилися на 85 позиції, тобто на одному рівні з Намібією (84-та) і Гватемалою (86-та) (у 2010 р. Україна посіла 77 місце).

Зважаючи на наведені дані, можна констатувати, що Україна має докласти значних зусиль, спрямованих на досягнення власної туристичної конкурентоспроможності. Важливим завданням у цьому сенсі є усвідомлення ролі туризму в розвитку країни та формування пріоритетів, завдань і заходів, тобто того інструментарію, застосування якого мало б швидко і з користю для суспільства довести рівень розвитку туристичної галузі до світового.

Досить складним науковим завданням у цьому напрямі є виявлення найбільш важливих аспектів розвитку туризму в Україні, того, що визначає безпосередньо користь для суспільства. Більшість політиків та економістів підкреслюють роль туризму як джерела надходження іноземної валюти [2, 3], проте цей аспект працює тоді, коли сама країна, її культура, суспільні відносини, національна ідентичність є цікавими для туристів. Тільки на такій основі можна побудувати ефективну власну туристичну інфраструктуру, забезпечити якість туристичних послуг, реалізувати туристичні макропроекти світового масштабу.

Враховуючи необхідність розгляду туризму не лише як перспективного і продуктивного сектору економіки, а й як форми соціально-культурної комунікації народів, у цій роботі ми зупинимося на основних соціокультурних аспектах при реалізації макропроектів міжнародного туризму в контексті стимулювання розвитку соціокультурного середовища приймаючої країни. З огляду на це, метою роботи є дослідження ролі та способів урахування соціокультурних аспектів при реалізації макропроектів міжнародного туризму з метою підвищення туристичної конкурентоспроможності України.

Аналіз досліджень і публікацій. Утвердження туризму як стратегії економічного розвитку не обійшлося без обговорення і критики. Обґрунтування великомасштабних державних інвестицій у цю галузь спричинило численні дослідження впливу туризму на розвиток економіки.

Зокрема, у руслі вирішення проблем управління туризмом витримано праці В. Мідлтона, В.А. Квартального, М.І. Кабушкіна, Г.Ф. Шаповал. Досить активно досліджували теорію та формували методологію туристичної діяльності вітчизняні автори: В.К. Федорченко, А.Т. Матвієнко, М.П. Крачило, С.І. Попович, Г.П. Науменко, С.В. Хлоп'як, В.С. Ковєшніков.

Загалом треба зазначити, що за декілька десятиліть наукова думка перейшла з позиції, згідно з якою туризм розглядався лише як частина економічного відродження, оскільки для зайнятості залученого до туристичного бізнесу населення характерні переважно сезонність і неповний робочий день, до чіткого усвідомлення того, що туризм є важливою галуззю експорту для міст і субнаціональних районів та дієвим засобом формування нових робочих місць.

На погляд більшості сучасних учених, ефективна діяльність у сфері туризму можлива лише за умови побудови узгодженої, стабільної системи взаємодії всіх учасників туристичних проектів, особливо це стосується масштабних проектів міжнародного рівня – макропроектів міжнародного туризму. Водночас потрібно констатувати, що економічний аналіз впливу туризму на розвиток економіки та суспільства загалом не є точним і повним. Основна причина цього полягає в тому, що більшість дослідницьких праць не стільки ґрунтуються на пошуку істини, скільки спрямовані на узаконення та фіксування дослідницької позиції.

Виклад матеріалу та результати. Туризм як великий, складний і фрагментований сектор світової економіки, роль якого в її розвитку досить складно повною мірою визначити і виміряти, є ключовим компонентом економіки послуг. Туризм формує 30 % міжнародної торгівлі послугами в зоні Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Ця організація об'єднує 33 економічно найрозвиненіші країни світу: більшість держав Європейського Союзу, США, Австралію, Південну Корею, Японію та інші [4]. З точки зору доходів, на країни ОЕСР припадає близько 70 % світової активності туризму.

Сучасний науковий світ визнає, що туризм перетворився у галузь промисловості, яка останнім часом розвивається найбільш динамічно. Згідно з результатами дослідження, проведеного Всесвітньою туристською організацією, туристичний рух у всьому світі у 2020 р. може торкнутися 1600 млн осіб. Саме тому фахівці цієї галузі вважають, що туризм – "це новий економічний феномен, новий бізнес, нова галузь величезного розміру і масштабу" [3, c. 15-17].

Активна динаміка розвитку туризму зумовлює значне зростання припливу іноземної валюти до країн, які ефективно організують туристичний бізнес і повною мірою реалізують рекреаційний потенціал власної території, сприяючи розвиткові інфраструктури і впровадженню нових методів управління, поширенню провідного світового досвіду, знань, активно впливаючи на різні сектори економіки, що загалом стимулює соціально-економічний розвиток країни-господаря [2, 3].

Таким чином, розвиток туризму є одним із пріоритетів розвитку цивілізованого світу. Туризм, який значно поширився за останні 30 років, схоже, продовжуватиме зростати в міру того, як світове суспільство ставатиме дедалі більш мобільним, глобалізованим, інформаційно насиченим та освіченим. Україна, формуючи власні національні пріоритети розвитку, повинна враховувати це, щоб забезпечити власну конкурентоспроможність на ключових напрямах розвитку, зокрема у сфері туризму.

На цьому етапі Уряд України приділяє увагу розвиткові туризму як галузі значною мірою через необхідність проведення на високому рівні такого міжнародного спортивного заходу подієвого туризму, як чемпіонат Європи з футболу "Євро-2012". Наприклад, у заяві Прем'єр-міністра України особливо наголошено на важливості активізації спільних дій у рекламно-туристичному напрямі через те, що, як вважає українська влада, "Євро-2012" створює можливості для ознайомлення іноземних гостей, вболівальників з культурою, традиціями та історією країни [5].

Усвідомлення ролі туризму в розвитку суспільства та культури сприятиме поширенню знань про те, як працює економіка туризму, що вона виробляє і які зміни відбуваються під впливом його поширення з часом.

Нині, на етапі інтенсивної підготовки до "Євро-2012", коли декларації та заяви мають активно втілюватися в конкретні проекти і заходи, стан туристичної галузі країни ще є досить складним. Як зазначають міжнародні експерти з туризму, попри певні позитивні моменти, зокрема прийнятні загалом санітарні умови, порівняно непогану загальну привабливість для туризму і подорожей, є й украй негативні характеристики розвитку транспортної та туристичної інфраструктури, а також недостатньо ефективна політика влади у галузі туризму. За рівнем безпеки Україна опинилася на 93 позиції в переліку туристично привабливих країн світу через велику кількість ДТП і високий рівень злочинності [6].

Загальний розвиток будь-якої країни залежить від якості доріг, транспортних засобів, зв'язку, водопостачання, аеропортів та залізничних вокзалів, і туризм істотно стимулює розвиток цієї інфраструктури. Економічний прогрес і розвиток цієї галузі повністю залежать від загального розвитку країни, у якому туризм відіграє досить важливу роль.

Гідно підготувати країну до вдалої реалізації макропроекту "Євро-2012" допоможуть 37,454 млрд грн, задекларованих як вартість проведення цього заходу в Україні [5]. Проте важливим є те, чи буде дотриманий баланс пріоритетів між потребою розвитку інфраструктури та необхідністю пропагувати культуру і традиції нашого народу як основну конкурентну перевагу України як туристичної країни.

Поза сумнівом, істотною передумовою залучення туризму до розвитку України загалом є соціально-економічні переваги від туризму, які вимірюються, зокрема, кількістю і видами створених робочих місць. Крім того, потрібно враховувати ще повною мірою не досліджені переваги від впливу туризму на формування образу України як туристично привабливої країни, що підвищить її загальну сприятливість для економічних інвестицій.

Найбільшою особливістю, що визначає роль туризму, є те, що він може надавати максимум можливостей у сфері зайнятості. У цьому його найважливіший соціальний ефект. Прямо чи опосередковано туризм допомагає сільському господарству та промисловості: індустрія туризму може генерувати робочі місця, іноземні туристи купують вироби ремесел та сувеніри на значні суми.

Туризм створює зайнятість у сфері надання трудомістких послуг. Він забезпечує зайнятість у готелях, ресторанах і магазинах для робітників з низькою та середньою кваліфікацією. Водночас туризм породжує непряму зайнятість у сільському господарстві, у сфері транспорту та зв'язку, логістиці, будівництві та промисловості засобів виробництва, у створенні громадської інфраструктури. Це особливо важливо в країнах, що розвиваються, подібних до України.

Однак строки і темпи зростання туризму, своєю чергою, можуть формувати різні соціальні наслідки. Будівельний бум здатний спричинити зростання цін на нерухомість, надмірна зайнятість у період туристичного піднесення, врешті-решт, принесе безробіття для багатьох у період спаду туристичної активності. Внаслідок продажу земельних ділянок для розвитку туризму з'являються "нові багатії". Соціально-психологічні очікування місцевого населення можуть не виправдатися.

Перелічені моменти визначають роль органів місцевого самоврядування, зокрема й органів влади країни загалом, оскільки влада повинна регулювати і впливати всіма можливими засобами на формування ринку праці, забезпечуючи і зайнятість у сфері туризму.

Існують розбіжності в позиціях щодо впливу туризму на соціальну структуру. В одних країнах очевидні економічні вигоди від туризму ведуть до змін у класовій структурі, посилюючи наявні розбіжності між соціальними верствами. В інших молоді й освічені люди забезпечують активність у сфері зайнятості та підприємництва, внаслідок чого зростають середній рівень доходів, якість життя в туристичному регіоні та в країні загалом.

Отже, виробництво товарів та надання послуг у сфері туризму спричиняє низку прямих і непрямих економічних наслідків, більшість з яких зумовлює соціальні зміни. Водночас не менш важливим є сприйняття та обмін культурними цінностями, розвиток соціальних комунікацій завдяки розвитку туризму в кожному конкретному регіоні і у світі загалом [7, c. 173].

Певні культурні переваги зберігаються та формуються саме через зацікавленість у них туристів. Але водночас подібний "споживацький" тип уваги до культури, хоча, можливо, і зробить громадян приймаючих країн більш обізнаними щодо своїх історії та культури, проте через превалювання економічних потреб може призвести до довготермінових змін у місцевій культурі для задоволення вимог масового туризму [8, c. 15-32; 9]. Утім, незважаючи на ці негативні чинники, культура та суспільство розвиваються в міру того, як вони пристосовуються до взаємодії зі зовнішнім світом.

Проблеми обмеження негативних наслідків зростання індустрії туризму та підвищення туристичної конкурентоспроможності країни на державному рівні значною мірою можливо вирішити шляхом контролю над формами реалізації, змістом, місцями втілення туристичних проектів різних масштабів і управління інтенсивністю потоків відвідувачів на основі ефективного та раціонального планування.

Реалізація макропроектів міжнародного туризму, таких як "Євро-2012", має стати полем для випробування інструментарію підвищення конкурентоспроможності туристичної галузі України. У цьому контексті важливо визначити роль та місце соціокультурних комунікацій у реалізації макропроектів, окреслити ті межі впливу, який вони чинять на розвиток культури, на міжкультурний обмін та на формування чіткого образу туристичних культурних символів, стереотипів, заходів країни, що можуть бути цікавими для туристів як нині, так і у майбутньому.

Саме таке управління зацікавленістю у відвідуванні країни потрібно здійснювати в Україні на державному рівні. Організаційним середовищем для цього повинні стати макропроекти міжнародного туризму, зокрема реалізовані в рамках проведення масових знакових спортивних заходів рівня "Євро-2012", де на основі активної комунікації між представниками культури приймаючої сторони та інших культур здійснюватиметься культурний обмін, формуватиметься уявлення про Україну як про туристично привабливий регіон. Цьому сприятиме знайомство туристів під час візиту до України на матчі "Євро-2012" з нашими культурою і традиціями, а також формуванню адекватного уявлення про країну.

На рисунку 1 подано схему взаємодії основних учасників реалізації макропроектів міжнародного туризму в Україні у процесі здійснення соціокультурних комунікацій.

Рис. 1. Роль та місце соціокультурних комунікацій у реалізації в Україні макропроектів міжнародного туризму

Держава має бути основним регулятором туристичного ринку, координатором організації масових заходів подієвого туризму і насамперед повинна орієнтуватися не на економічні вигоди від розвитку туризму (на це суб'єктів туристичної діяльності орієнтуватиме сам ринок), а на проблеми національної ідентичності, збереження та розвитку культури, розвитку суспільства через комунікації з представниками інших країн світу, збереження навколишнього середовища.

Висновки. Туризм є однією з впливових рушійних сил, які стимулюють розвиток країни в економічному, соціокультурному та культурному сенсах. Такий розвиток відбувається у процесі взаємодії між культурою, суспільством та економікою різних країн. У цьому виявляється вплив глобалізованого характеру розвитку взагалі економіки і туризму зокрема, чим має скористатись Україна для отримання як економічних, так і, що не менш важливо, соціальних та культурних вигод від комунікації з представниками розвинутих культур.

Саме ідентичність та соціокультурні особливості кожної окремої країни роблять її привабливою для відвідувань, а її туристичну галузь – конкурентоспроможною. Отже, суперечності між глобалізацією сучасного світу та характерними рисами соціуму й особливостями його культури з погляду розвитку туризму мають бути розв'язані на користь національної соціокультурної ідентичності, збереження конкурентних переваг країни як туристичного регіону.

На цих унікальних конкурентних перевагах має будуватися система туристичного бізнесу країни та організовуватися масштабні макропроекти міжнародного туризму рівня такої спортивної події, як "Євро-2012": сервіс, інфраструктура, проекти, заходи, тури. Глобалізація ж має впливати на розвиток туризму в Україні щодо забезпечення світових стандартів якості туристичних послуг, рівня інфраструктури, доброзичливості та гостинності по відношенню до туристів тощо.

Таким чином, глобалізація та соціокультурна ідентичність на рівні як окремого туристичного регіону, так і світу загалом мають діалектично взаємодіяти і забезпечувати туристам ринок цікавих для відвідування країн та об'єктів, а також ринок туристичних послуг такої якості, до якої звикли цивілізовані туристи.

Література

1. Украина вошла в пятерку самых непривлекательных стран для туризма / Журнал "Компаньон", 13 апреля 2011. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.companion.ua/Articles/Content?Id=144672.
2. Воскресенский В.Ю. Международный туризм / В.Ю. Воскресенский. – М. : ЮНИ-ТИ-ДАНА, 2006. – 255 с.
3. Міжнародний туризм у системі імперативів сталого розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.02 / Л.М. Побоченко; Ін-т світ. економіки і міжнар. відносин НАН України. – К. : Вид-во "Спроба", 2008. – 18 с.
4. Экономические перспективы: Доклад ОЭСР, 01/2010. – С. 39-46.
5. Азаров хочет активнее рекламировать туристический потенциал // Лига. Новости. Интернет-издание, 14.04.2011. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.news.liga.net/news/N1110936.html.
6. ЄВРО-2012 у відгуках ЗМІ. Інформаційно-аналітичний бюлетень // Додаток до журналу "Україна: події, факти, коментарі". – К.: НБУ ім. В.І. Вернадського, 2010. – № 10(37). – 55 с.
7. Чужиков В.І. Глобальна регіоналістика: історія та сучасна методологія : монографія / В.І. Чужиков. – К. : Вид-во КНЕУ, 2008. – 272 с.
8. Сапожник Г. Туристський бізнес – етичний критерій / Г. Сапожник // Туризм у ХХІ столітті: тенденції і регіональні особливості : матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (10-11 жовтня 2001 р.) / редкол. : В.І. Цибух (голова) та ін. – К. : Вид-во "Знання України", 2002. – С. 173.
9. Соляник С.Ф. Соціокультурні комунікації в туризмі / Філософія туризму : навч. посібн. // В.С. Пазенок, В.К. Федорченко. – К. : Вид-во "Кондор", 2004. – 268 с.

Темнык И.О. Социокультурные аспекты реализации макропроектов международного туризма как инструмент повышения туристической конкурентоспособности Украины

Поднята проблема реализации в Украине масштабных макропроектов международного туризма с учетом социокультурных аспектов, которые будут способствовать повышению туристической конкурентоспособности страны. Автор доказывает необходимость исследования туризма как формы социально-культурной коммуникации народов, изучает основные социокультурные аспекты при реализации макропроектов международного туризма в контексте стимулирования развития социокультурной среды принимающей страны.

Ключевые слова: международный туризм, макропроект, конкурентоспособность, туристический потенциал, социокультурные аспекты, культура.

Temnyk I.O. Sociocultural aspects realization of macroproject international tourism as a tool to enhance tourism competitiveness of Ukraine

The article examines the problem of realization in Ukraine macro scale of international tourism including cultural aspects, which will increase the competitiveness of tourism. The author proves the need to study tourism as a form of socio-cultural communication peoples, examines the major socio-cultural aspects in the implementation of macro context of international tourism in stimulating the development of social and cultural environment of the host country.

Keywords: international travel, macro, competitiveness, tourism potential, social and cultural aspects of culture.