Свентицька Н.В.
Вісник Луганського національного університету
ім. Т. Шевченка. - 2012. - №4(239). - Ч.ІІ. - С.35-40.

Міжкультурна комунікація як інтегративний компонент туристичної освіти

Процеси глобалізації в світі, освітня євроінтеграція України зумовлюють розширення кордонів і зближення культур, що сприяє стрімкому розвитку туризму. В умовах «світу без кордонів» особливої актуальності набуває проблема міжкультурної комунікації, зокрема в туризмі. Завдяки інтенсифікації міжкультурної взаємодії відкриваються нові види і форми спілкування, головною умовою успішності яких є взаєморозуміння, терпимість і повага до різних культур. З огляду на це виникає потреба підготовки фахівців у сфері туризму, здатних до ефективної комунікації з представниками інших культур.

Міжкультурна комунікація тісно пов’язана з туризмом, адже туризм був і залишається важливою формою міжкультурних контактів. Міжкультурна комунікація в туризмі відображає не лише пошуки культурної єдності, а й тенденції до збереження культурної своєрідності, тому туризм можна розглядати як форму міжкультурних контактів, як засіб збагачення культур.

Вивченню проблеми міжкультурної комунікації присвячено велику кількість наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, соціально-філософський аспект проблеми висвітлено в роботах П. Донця, К. Мацик, І. Мязової, І. Наместнікової та інших. Лінгвістичні аспекти проблеми вивчають Е. Голл, С. Тер-Мінасова, М. Бергельсон, А. Вежбицька та інші. Дослідженню міжкультурної комунікації в туристичній освіті присвячено роботи Н. Козирєвої, О. Мошняги, М. Соколової та ін..

Проблему професійної туристичної освіти ретельно вивчають російські й українські вчені. Так, теоретичні та методологічні основи професійної туристичної освіти висвітлені в роботах В. Квартального, М. Віленського, В. Горського, В. Жолдака, І. Зоріна, В. Федорченка. Зарубіжний досвід підготовки кадрів для сфери туризму вивчала Л. Сакун. Менеджмент туризму досліджують В. Квартальний, О. Чудновський, М. Кабушкін, Т. Сокол та ін. Різні аспекти професійної туристичної освіти вивчають О. Фастовець, А. Конох, О. Любіцева та інші.

Мета статті полягає у характеристиці особливостей туристичної освіти та міжкультурної підготовки спеціалістів як її важливого компонента.

Освіта відіграє визначну роль у формуванні й розвитку особистості. Головною метою освіти, на думку В. Федоченка, є формування освічених фахівців, які володіють глибокою загальною культурою, новітніми здобутками знань у галузі своєї майбутньої професії, є особистостями творчими, здатними до самостійної відповідальної діяльності [1, с. 198].

Згідно із сучасною методологією основу професійної туристичної освіти складають ідеї особистіно-орієнтованого навчання, гуманізації і гуманітаризаціїї освіти, а також загально педагогічні принципи. Відповідно, важливим завданням навчання в туризмі є адаптація набутих знань до практичної діяльності, а також розвиток комунікативної і соціокультурної компетенцій майбутнього фахівця сфери туризму.

У сучасному суспільстві все більшого розвитку набуває така функція освіти як засвоєння досвіду діяльності, досвіду комунікацій людей різноманітних спільнот, що зумовлює розвиток культурних зв’язків людей різних країн. У такому розумінні вчені розглядають туризм як потужний засіб освіти і форму міжкультурних зв’язків, які сприяють інтенсифікації міжнародних контактів, розширенню кордонів, що має наслідком відкритість іншим країнам, взаємозбагачення культур. Основу системи туристичної освіти, на думку вчених, складають визнання туризму як розширеного освітнього простору, де відбувається розвиток особистості, її моральних орієнтацій, життєвих і соціальних визначень, її професійний вибір [2]. Професійна туристична освіта покликана створювати необхідні умови, що забезпечують можливість на основі кваліфікованої праці брати діяльну участь у створенні національного та власного добробуту.

Аналізуючи зміст професійної туристичної освіти учені виділяють певні завдання професійної підготовки в туризмі, зокрема серед пріоритетних виділяють наступні:

- підготовка вільного і освіченого спеціаліста;
- формування прагнення досягти професійної майстерності;
- вдосконалення професійної підготовки на основі сучасних новітніх освітніх та інформаційних технологій;
- розвиток ініціативи й творчої активності майбутніх спеціалістів на сонові партнерських стосунків;
- розвиток толерантності, культури спілкування і поведінки у міжкультурній взаємодії [2, с. 48].

Окреслені завдання туристичної освіти вимагають від професійної підготовки фахівця сфери туристичної галузі не лише володіння спеціальними знаннями, вироблення навичок з технології туризму, а й формування культури особистості.

Менеджмент туризму сьогодні є сучасним напрямком підготовки фахівців, який належить до сфери управління людськими ресурсами, а менеджер туризму - це людина, яка правильно організовує процес надання послуг, управління, контроль й координацію цим процесом з метою досягнення найкращих результатів і поставлених цілей. Відповідно, роль фахівця як лідера дедалі зростає. Підготовка фахівця-менеджера - це не тільки підготовка керівника, а, насамперед, підготовка творчої, толерантної, комунікативної особистості.

Як зазначає В. Федорченко підготовку висококваліфікованого, конкутентноспроможного спеціаліста в сучасних умовах туристичного ринку необхідно здійснювати не лише на засадах теорії туризму, а й з урахуванням культуротворчості професійної туристичної діяльності [1, с. 188]. Культурологічну спрямованість професійної підготовки менеджера туризму забезпечують, насамперед, гуманітарні дисципліни, серед яких вагому роль відіграє міжкультурна комунікація. Міжкультурна комунікація посідає чильне місце у професійній діяльності менеджера туризму, оскільки він постійно здійснює спілкування з представниками інших країн і культур, налагоджує міжнародну співпрацю, а також ураховує культурні особливості тієї чи іншої країни під час розробки туристичних маршрутів.

Однією з важливих умов підготовки висококваліфікованих менеджерів туризму, здатних до ефективної міжкультурної взаємодії, на нашу думку, є формування у майбутніх спеціалістів готовності до міжкультурної комунікації, адже для них головним видом діяльності є саме комунікація, вирішення комунікативних завдань.

Готовність до міжкультурної комунікації формується під час навчання міжкультурній комунікації, що на думку О. Мошняги ґрунтується на системі лінгвістичних й екстралінгвістичних знань, а також умінь і навичок, які сприяють формуванню готовності успішно встановлювати, розвивати й удосконалювати взаємини з представниками іншої, відмінної від власної, культури. Під час навчання міжкультурній комунікації майбутні спеціалісти сфери туризму виробляють комунікативні техніки з’ясування потреб клієнта - представника іншої культури, впливу на його мотивації, техніку презентації туристичного продукту, розповсюдження туристичних послуг, а також комунікативну культуру й етику [3].

Професійна діяльність менеджера туризму передбачає постійну участь спеціаліста у міжкультурній взаємодії, що вимагає володіння ним прийомами вербальної й невербальної комунікації, комунікативними стратегіями і комунікативною компетенцією, яка містить у собі здатність використовувати іноземну мову для досягнення професійно значущих цілей. Сфера туризму взагалі є, насамперед, спілкуванням, що зумовлює значущість психологічної підготовки її працівників, опанування ними комунікативної культури для налагодження якісного фахового спілкування. Володіння працівниками сфери туризму крім спеціальних знань ще й знаннями глибинних закономірностей комунікації, системою комунікативних якостей і умінь, необхідних для гармонійного вступу в контакт, підтримання спілкування і досягнення взаєморозуміння з його учасниками - головна запорука успіху спеціаліста сфери туризму.

Невід’ємними складовими комунікативної компетенції є лінгвістичні й соціокультурні знання і уміння майбутнього спеціаліста, оскільки діяльність менеджера туризму передбачає вирішення складних чи конфліктних ситуацій, зумовлених не тільки мовними труднощами, а й культурними особливостями партнера по комунікації. Наявність соціокультурних знань, відомостей про культурні традиції, звичаї та норми поведінки певної країни, дозволить майбутньому спеціалістові зрозуміти співрозмовника та правильно обрати лінію власної поведінки під час спілкування. Лінгвістичні знання і уміння дозволяють здійснювати спілкування іноземною мовою, що сприяє досягненню взаєморозуміння з партнером по комунікації.

Успіх міжкультурної взаємодії залежить від здатності менеджера туризму проявляти емпатію й толерантність під час спілкування. Емпатія, на думку І. Юсупова, є ядром комунікації, адже у спілкуванні здатність співпереживати й розуміти емоційний стан людини сприяє збалансованості міжособистісних стосунків, робить поведінку людини соціально зумовленою [4, с. 123-124]. Здатність до емпатії є професійно важливою якістю у туристичній діяльності, оскільки від рівня розвитку емпатійних здібностей залежить уміння емоційного сприйняття співрозмовниками один одного, контролювати власну поведінку та емоції, а також вибір способів вирішення конфліктних ситуацій.

Здатність проявляти толерантність є майже найголовнішою якістю фахівця сфери туризму, оскільки туризм у сучасному суспільстві стає засобом виховання поваги, сприйняття й розуміння різноманіття культур світу. Толерантність передбачає уміння комунікантів сприймати певні факти з іншої культури, особливо якщо вони відрізняються від норм і звичаїв власної культури, що призводить до прагнення зрозуміти і безконфліктно прийняти відмінну точку зору. Як зазначає М. Соколова однією з головних умов успішної міжкультурної комунікації є ставлення до партнера по комунікації не як до суперника, а прагнення до уникнення нав’язування ідей, до гармонізації діалогу, що є основою розвитку культур [5, с. 48].

Таким чином, міжкультурна комунікація є невід’ємною складовою професійної підготовки менеджерів туризму, що забезпечує професійну підготовку з урахуванням культуротворчості професійної туристичної діяльності й формування творчої, толерантної, комунікативної особистості фахівця. Метою формування готовності до міжкультурної комунікації має стати досягнення адекватності й ефективності спілкування, тобто досягнення комунікативних цілей.

Отже, освітня підготовка майбутніх менеджерів туризму має бути спрямована на розвиток таких рис особистості як: толерантність, емпатія, комунікативна культура, що сприятиме успішному спілкуванню з представниками будь-якої культури, вирішенню лінгвокультурних конфліктів у міжкультурній взаємодії.

Перспектива подальших досліджень полягає у розробці моделі формування готовності до міжкультурної комунікації у майбутніх менеджерів туризму та експериментальної перевірки її ефективності.

Література

1. Федорченко ВК. Підготовка фахівців для сфери туризму. Теоретичний і методологічний аспекти: Монографія / Володимир Кирилович Федорченко. - К.: Вища школа, 2002. - 350 с.
2. Виленский М.Я. Методология профессионального туристического образования: Монография / М.Я. Виленский, В.А. Горский, В.И. Жолдак, Н.И. Загузов, И.В. Зорин; научн. ред. В. А. Квартальнов / РМАТ. - М.: Советский спорт, 2001. - 199 с., Зорин И. В. Теоретические основы профессионального туристического образования / И. В. Зорин / РМАТ - туристский университет. - М.: Советский спорт, 2001. - 260 с.
3. Мошняга Е.В. Международный культурный туризм как фактор межкультурной коммуникации [Электронный ресурс] / Е.В. Мошняга. - Режим доступа к статье: http://infotour.in.ua/statti_tourism/moshnyaga.htm
4. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания / И. М. Юсупов. - Казань: Татарское кн. Изд-во, 1991. - 192 с.
5. Соколова М.В. Роль туризма в кросскультурной коммуникации и факторы, его определяющие / М.В. Соколова // Современные проблемы сервиса и туризма - 2008. - № 4. - С. 42-48.

Свентицька Н.В. Міжкультурна комунікація як інтегративний компонент туристичної освіти

У статті схарактеризовано основні завдання і особливості туристичної освіти і міжкультурної комунікації як її інтегративного компоненту. Проаналізовано міжкультурну підготовку майбутніх менеджерів туризму.

Ключові слова: туристична освіта, міжкультурна комунікація, професійна діяльність.

Свентицкая Н.В. Межкультурная коммуникация как интегративный компонент туристического образования

В статье охарактеризованы основные задачи и особенности туристического образования и межкультурной коммуникации как его интегративного компонента. Проанализирована межкультурная подготовка будущих менеджеров туризма.

Ключевые слова: туристическое образование, межкультурная коммуникация, профессиональная деятельность.

Sventytska N.V. Intercultural Communication as Integrative Component of Tourism Education

The article reviews the main tasks and peculiarities of tourism education and intercultural communication as its integrative component. The intercultural training of further managers of tourism has been analyzed.

Key words: tourism education, intercultural communication, professional training.