<<< назад | зміст | вперед >>>

Стойко С., Гадач Е., Шимон Т., Михалик С. Заповідні екосистеми Карпат

5. Міжнародний біосферний заповідник у Бескидах (проект) та його значення для природоохоронного співробітництва

Розташовані в Середній Європі на території п'яти країн Карпати служать сприятливою екологічною платформою для міжнародного співробітництва при вирішенні багатьох природоохоронних проблем. Одна з форм такого співробітництва - створення у прикордонних областях міжнародних національних парків та біосферних заповідників. Цю ідею підтримують ЮНЕСКО, МСОП, ЮНЕП та інші міжнародні організації, оскільки на базі таких заповідних територій можна спільними зусиллями вирішувати проблеми екологічного і природоохоронного характеру в широкому географічному масштабі. Функціонування національних парків та заповідників у цих областях сприяє також ліпшому спілкуванню при міжнародному туризмі, обміну досвідом у природоохоронній діяльності, збагаченню приро-допізнавальної та культурної сфери людини.

У Західних Карпатах вже створено такі національні парки в ЧСФР, Польщі у Високих Татрах та Пієнінах. Життєвий досвід свідчить про результативність вирішення на їх базі ряду екологічних питань, що стосуються згаданих гірських масивів. У Східних Карпатах такими цікавими в екологічному і природоохоронному аспекті, а також важливими у народногосподарському відношенні є Бескиди, розташовані на території Польщі, Чехо-Словаччини та України. Польські географи відносять цю територію до Західних Бещад, словацькі - до Низьких Бескид і геоморфологічного району Полонин, українські - до Східних Бескид.

Враховуючи вагоме науково-природниче та народногосподарське значення лісових екосистем Бескид, за пропозицією угорських лісоводів ще в 1912 р. на горі Стужиця в Закарпатті був створений резерват на площі 331,8 га. Чехословацькі ботаніки в 1932 р. обгрунтували збільшення його площі до 560 га. У пралісових бучинах заповідного масиву були проведені оригінальні екологічні дослідження, результати яких опубліковані у фундаментальній монографії (Zlatnik a kol., 1938).

Відзначимо, що на території Бескид на значній площі ще збереглися непорушені антропогенним впливом клімаксові бучини та інші лісові формації, а у високогір'ї криволісся й лучні екосистеми, цінні в екологічному відношенні для всієї Середньої Європи. Для їх охорони після другої світової війни у згаданих країнах було створено ряд ботанічних резерватів.

З метою збереження унікальних природних екосистем на міжнародній конференції по флорі і фауні Карпат, організованій АН СРСР і АН УРСР в 1960 р. у Львові, було прийнято рішення про створення у прикордонних територіях спільних природоохоронних об'єктів. Незабаром у ряді ботанічних публікацій був обгрунтований проект організації трилатерального заповідного комплексу в Бескидах (Kosinová, 1966; Стойко, 1966; Michalik, 1968, 1969; Mihalik, 1971). У 1975 p. Інститут охорони природи ПАН визначив на території Польщі межі міжнародного національного парку. Але в той період з певних суб'єктивних причин не було можливості реалізувати згаданий проект.

В останній період у зв'язку з міжнародними рекомендаціями вчені знову стали приділяти увагу цьому питанню (Denisiuk, 1989; Михалик, 1990; Стойко, 1990). На науково-практичній конференції "Охорона лісових екосистем Карпат і прилеглих територій", що проходила в 1988 р. у Львові, було прийняте спеціальне рішення про створення у прикордонних областях Бескид національного парку. Воно одержало підтримку в 1989 р. на міжнародному симпозіумі РЕВ у Белграді "Національні парки, проблеми їх охорони та дослідження", а також на V з'їзді словацьких ботаніків, що відбувся в тому ж році в Татранському національному парку. На II європейській (включаючи і Північну Америку) конференції комітетів МАБ ЮНЕСКО в справі розширення співробітництва по проблемі біосферних заповідників, яка проходила в Чехо-Словаччині в 1989 p., була обгрунтована ідея створення міжнародних біосферних заповідників (БЗ) у прикордонних гірських районах Середньої Європи. На VIII конференції національних комітетів МАБ країн Східної Європи по програмі ЮНЕСКО "Людина і біосфера", що проходила в червні 1990 р. в Києві, запропоновано створити такий БЗ на території Східних Карпат у Бескидах.

У даний період існують реальні можливості створення у згаданому гірському масиві БЗ міжнародного значення. У прикордонному районі Закарпатської області в 1974 р. затверджено на площі 2542 га ландшафтний заказник "Стужиця", площу якого можна збільшити у два рази. У 1977 р. в Словаччині організовано на площі 66 977 га охоронну ландшафтну область "Східні Карпати", навколо якої вичленовано захисну зону площею 30 914 га. Про цей охоронний комплекс вже опублікована фундаментальна монографія (Voloscuk a kol., 1989). У 1973 р. у прикордонному районі Польщі створено Бещадський національний парк на площі 5 725 га, що в 1990 р, збільшена до 15 710 га. Згадані охоронні об'єкти утворюють єдиний природно-територіальний комплекс, у якому представлені екосистеми усіх Бескид різної природоохоронної вартості. В Словацькому заповідному масиві затверджено 14 природних резерватів (1575 га), а в Польському - 18 (1700 га). Вони належать до найвищої природоохоронної категорії. Отже, існує реальна можливість створення на базі трьох територіально значних заповідних комплексів першого в Європі трилатерального БЗ на площі близько 90 тис. га (рис. 33). Подаємо його природоохоронну характеристику на підставі власних досліджень та відомих публікацій (Majovski, 1956; Zarzycki, 1963; Jasiewicz, 1965; Mihalik, 1971; Voloscuk, 1989 та ін.).

Рис. 33. Міжнародний біосферний заповідник (БЗ) "Бескиди" (проект) (схема складена С. Михаликом, доповнена С. Стойко):
1- межа існуючих заповідних територіальних комплексів, 2 - проектована межа БЗ; 3 - проектована межа охоронної зони БЗ; екосистеми виняткової (А), великої (Б), значної (В), посередньої і низької (Г) природоохоронної вартості.

Географічне положення. Проектований БЗ розташований у межах висот 500-1346 м у тій частині Бескид, що знаходяться у крайньому західному секторі Східних Карпат близько межі з Західними Карпатами. Гірські хребти не досягають тут значних висот і тому у голоцені були сприятливі екологічні умови для розвитку широколистяних лісів. Незважаючи на те що вплив людини на даній території мав місце ще з раннього етапу агрокультурного періоду, у гірських районах на значній площі збереглась природна структура екосистем, що надає БЗ особливого природоохоронного значення. Геологічна та геоморфологічна будова. Геологічну основу в районі розташування БЗ утворюють флішові породи періоду верхньої крейди і палеогену, потужність яких сягає до 5 тис. м. Вони часто вкриті четвертинними відкладами різного характеру і товщини. В результаті незначної різноманітності літологічного складу материнських порід та малої їх стійкості проти вивітрювання територія має досить одноманітну геоморфологічну структуру. Але за нею окриваються складні процеси геологічної будови гірської системи. Найбільші вершини на території БЗ - Тарниця (1346 м), Кржемень (1335 м), Галич (1333 м), Велика Равка (1303 м), Мала Равка (1269 м), Кременець (1221 м).

Грунти. Бескиди відзначаються переважанням родючих, різної потужності гірсько-лісових світло-бурих і бурих грунтів, на яких формуються високопродуктивні широколистяні, місцями хвойно-широколистяні ліси. У високогір'ї під лучними фітоценозами сформовані гірсько-лучні буроземні, місцями гірсько-торф'яні грунти.

Водна мережа. Гумідний клімат району розташування БЗ сприяє формуванню досить густої гідромережі. На словацькій території беруть початок водні артерії Збойський, Улічка, Ціроха, на українській - притоки Ужа - Стужиця, Бистрий та інші, що належать до басейну Тиси і Чорного моря. Сан, який витікає у прикордонній смузі, разом з лівими притоками - Буковець, Розтока, Волосатий, належить до басейну Вісли і Балтійського моря. Отже, через територію БЗ проходить частина європейського вододілу між Чорним і Балтійським морями, у зв'язку з чим гірські ліси тут виконують важливу гідрологічну функцію.

Кліматичні умови. Клімат в районі розташування БЗ помірний, вологий, а в субальпійському рослинному ступені - прохолодний. Середньорічна температура з висотою над рівнем моря знижується від плюс 7,1 до 5,3°С, а середньорічна кількість опадів адекватно збільшується від 802 до 1250 мм. Кліматичні умови сприятливі для успішного росту багатьох корінних листяних і хвойних порід, а також для розвитку різних галузей сільського господарства.

Рослинні ступені. Бескиди внаслідок географічного положення та сприятливих кліматичних умов відзначаються особливою висотною структурою рослинного покриву. Тут відсутній PC смерекових лісів. Формація бучин утворює широкий PC в межах 500-1280 м. У ньому можна вичленувати підступінь середньогірських бучин до висоти 1000 м та підступінь гірських бучин в межах 1000-1240 м. У Бескидах відсутній PC гірської сосни. Фрагменти криволісся утворює тут душекія зелена (Duschekia viridis), частково горобина (Sorbus aucuparia) та локально яловець сибірський (Juniperus sibirica). Вище розташований PC субальпійських лук.

Флора. Територія проектованого БЗ розташована в зоні контакту Східно-карпатського (Carpaticum orientate) та Західно-карпатського (Carpaticum occidental) фітогеографічних районів, що відбивається також на складі флори та ценотичній структурі рослинності. За даними 3. Денисюка (Denisiuk, 1989), на території польської частини БЗ росте понад 700 видів судинних рослин (з 1000 видів, поширених у Бещадах), 200 видів мохів та 300 видів лишайників. У фітосозологічному відношенні заслуговують на увагу рідкісні східнокарпатські види (понад 20) - гвоздика скупчена (Dianthus compactus), жовтець карпатський (Ranunculus carpaticus), волошка східнокарпатська (Centaurea kotchyana), фіалка дакійська (Viola dacica). Тут трапляються і рідкісні ендеми - молочай карпатський (Euphorbia carpatica), перестріч Гербіха (Melampyrum herbichii). У словацькій частині БЗ поширені балкано-східнокарпатські види - чемерник червонуватий (Helleborus purpurascens), очиток однорічний (Sedum annuum), жовтозілля чубкове (Senecio papposus), осот Вальдштейна (Cirsium waldsteinii), скополія карніолійська (Scopolia carniolica), крем'яник гарний (Telekia speciosa), аконіт молдавський (Асоnitum moldavicum), живокіст серцевидний (Symphytum cordatum) (Dostal, 1988).

У субальпійському PC польського заповідного масиву характерна участь високогірських видів - осоки скельної (Carex rupestris), костриці лежачої (Festuca supina), гірчака живородного (Polygonum viviparum), водянки гермафродитної (Empetrum hermaphroditum), анемони нарцисоцвітої (Anemone narcissiflora).

Рослинність. Для Бескид найбільш типовими є лісові угруповання неморального фітоценотичного комплексу. У вологу фазу пізнього голоцену тут створились сприятливі екологічні умови для розвитку букових лісів. На території ландшафтного заказника в Закарпатті формація бучин представлена майже всіми характерними для Східних Карпат типами. Тут поширені бучини зубницева (Fagetum dentariosum), живокостева (F. symphytosum), підмаренникова (F. asperulosum), волосистоосокова (F. caricosum pilosae), зрідка ведмежо-цибулева (F. alliosum ursinae). На верхній межі лісу в оліготрофних едафічних умовах сформована низькобонітетна бучина чорницева (Fagetum myrtillosum). К. Заржицький описав у Польських Бещадах тип бучин з домінуванням костриці гірської (Festuca drymeja).

Крім монодомінантних букових лісів трапляються мішані ялицево-букові, яворово-букові, буково-яворові, яворово-ільмово-букові та чисті яворові фітоценози (рис. 34). На верхній межі лісу, що проходить по горизонталі 1200-1240 м, сформоване букове криволісся, представлене угрупованнями яворової бучини чорницевої (Acereto-pseudoplatanae-Fagetum myrtillosum humile) та горобинової (Sorbeto-Fagetum myrtillosum humile).

Рис. 34. Буково-яворовий праліс у Польських Бещадах. Фото С. Михалика.

Вище межі лісу поширені фрагменти криволісся душекії зеленої (Pulmonano-Duschekietum, Duschekietum calamagrostidosum) та субальпійські біловусові, щучникові, куничникові, чорницеві, щавелеві й інші лучні угруповання. В Польських Бещадах заслуговує на охорону рідкісне угруповання купальниці і волошки (Trollio-Centaureetum) та торфяне болото над Саном з реліктовою сосною звичайною.

Фауна. Територія проектованого БЗ цікава у зоогеографічному відношенні. Заповідник розташований у зоні листяних і мішаних лісів палеарктичної області і характеризується наявністю представників як неморального, так і бореального зоогеографічних комплексів.

Відносна збереженість лісових ландшафтів та незначна заселеність сприяє поширенню хижих звірів (понад 40 видів). Із ссавців тут живуть бурий ведмідь (Ursus arctos), зубр (Bizon bonasus) (вид інтродукований в 1960 p. - в Польські Бещади, іноді заходить на Закарпаття), олень (Cervus elaphus), дика свиня (Sus scrofa), дикий кіт (Felis sylvestris), рись (Felis lynx), вовк (Canis lupus), куниця лісова (Martes martes), борсук (Meles meles), видра (Lutra lutra), бурозубка альпійська (Sorex alpinus). Із рідкісних видів орнітофауни відмічені орел-беркут (Aquila chrysaetos), довгохвоста карпатська неясить (Strix uralensis), великий і малий підорлики (Aguila longa, A. pomarina), змієїд (Circaetus gallius), біловолий дрізд (Turdus torquatus), дятел трипалий (Picoides tridactylus), лелека чорний (Ciconia nigra). Для полонинських угідь характерні щеврик гірський (Anthus spinoletta), завирушка альпійська (Prunella collaris) та інші гірські види.

Серед земноводних і рептилій поширені тритон карпатський (Triturus montadoni), саламандра плямиста (Salamandra salamandra), жаба прудка (Rana dalmatina), ескулапова змія (Elaphe longissima). У багатій фауні безхребетних відмічено ряд ендемічних для Східних Карпат видів (Baetis sinaicus, Amitella chomiacensis, Orchesella disjuncta).

Пропонований БЗ становить інтерес і в культурному плані. Тут живуть етнічні групи українців - лемки, бойки, життя яких тісно пов'язане з гірським ландшафтом і які зберегли оригінальні народні звичаї. В ряді населених пунктів виявлено пам'ятки дерев'яної архітектури і побуту. Тому при остаточному визначенні в Закарпатті меж БЗ слід брати до уваги не лише мотиви природного, але й культурного характеру.

Ця територія Східних Бескид цікава і в історичному аспекті. Під час першої світової війни війська царської Росії проникли через Дукельський і Лупківський перевали у гірські райони Словаччини і Закарпаття. Дукельський перевал був ареною жорстоких боїв під час другої світової війни., Про героїчні події війни свідчать історикомеморіальні пам'ятники в Дуклі та Свиднику (Словаччина).

В Західних Бещадах на території Польщі після другої світової війни було депортоване місцеве українське населення, внаслідок чого в раніш окультурених ландшафтах відбуваються процеси демутації корінного рослинного покриву. Зараз на цій території БЗ можна проводити цікаві екологічні спостереження за характером і темпами сукцесійних явищ в обезлюднених гірських ландшафтах.

Завдяки сприятливим кліматичним умовам та високій естетичній вартості гірських ландшафтів, територія пропонованого БЗ цінна і в соціальному плані, зокрема для організації масової рекреації, гірського туризму і спорту. У Словацькій охоронній ландшафтній області проведено спеціальне зонування з визначенням ландшафтів міжнародної, регіональної та місцевої туристичної вартості.

Як бачимо, територія проектованого Бескидського біосферного заповідника цінна у різних аспектах - науково-природничому, біогеографічному, історичному, культурному, захисному, рекреаційному. Вона досить повно репрезентує екологічну різноманітність природних і окультурених ландшафтів Бескид, що дає змогу організувати комплексний екологічний моніторінг для вивчення природних і антропогенних процесів з метою оптимізації гірських екосистем. На базі БЗ можна вирішувати спільними науковими зусиллями екологічні і природоохоронні проблеми, актуальні і для інших регіонів Карпат та прилеглих територій. Тому потрібно чим скоріш реалізувати ідею створення Бескидського біосферного заповідника.

<<< назад | зміст | вперед >>>