Соловйова О.
Ефективність державного управління. - 2010. - Вип.22. - С.106-111.
Регіональна політика розвитку рекреаційних послуг в Україні
Розглянуто регіональну політику розвитку рекреаційних послуг в Україні. Обґрунтовано важливість якісної регіональної рекреаційної політики, яка повинна створювати умови для розвитку якісного конкурентоспроможного рекреаційного продукту. Політика регіонального розвитку рекреації повинна також враховувати ситуацію в кожному окремому регіоні та бути націленою на усунення перешкод для реалізації потенціалу розвитку міст.
Ключові слова:рекреація, туризм, законодавство, державна політика, регіон, регіональна рекреаційна політика.
Розвиток рекреаційних послуг у регіонах України гальмується недосконалістю нормативно-правової бази, інформаційної та економічної підтримки суб'єктів рекреаційної діяльності, недостатньою ефективністю механізмів державного регулювання рекреаційною галуззю країни.
Для підвищення ефективності діяльності рекреаційних послуг у регіонах потрібно проводити якісну регіональну рекреаційну політику створювати умови для підвищення рівня життя населення в регіонах за рахунок надходжень до місцевих бюджетів від рекреаційних послуг регіону.
Дослідженням проблеми регіональної політики розвитку рекреаційних послуг займалися Б. Данилишин, Ю. Мігущенко, Я. Олійник, С. Романюк, Д. Стеченко, А. Філіпенко, І. Черніна та інпгі.
Мета статті - проаналізувати сутність регіональної політики в галузі розвитку рекреаційних послуг.
Регіональна політика є складовою частиною державного регулювання; комплексом законодавчих, адміністративних та економічних заходів, які сприяють найбільш раціональному розміщенню виробничих сил та покращенню рівня життя населення.
Регіональна політика охоплює усі найважливіші галузі матеріального виробництва, зайнятість населення, розміщення сфери обслуговування, сприяння розвитку туризму та рекреації тощо.
Регіональна політика є складовою державної політики, сукупністю організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку. Вона має сприяти раціональному використанню природно-ресурсного, людського, виробничого, інвестиційно-інноваційного та інших потенціалів, створювати умови для врахування особливостей кожної території (природно-географічних, історичних, ресурсних, виробничих, соціальних, демографічних тощо) у контексті загальнодержавних інтересів [1].
Вирівнювання рівня регіонального розвитку та стимулювання розвитку відсталих та депресивних районів є невід'ємною частиною соціально-економічної політики багатьох країн. Однією зі статей витрат сукупного бюджету країн ЄС є витрати на вирівнювання рівня регіонального розвитку. В 1975 р. був створений Європейський фонд регіонального розвитку для фінансування програм із вирівнювання рівня економічного розвитку різних регіонів ЄС.
У країнах Європейського товариства туризм розглядається як важлива альтернатива економічного росту відсталих та депресивних районів. У багатьох країнах розуміють переваги, пов'язані з розвитком рекреаційної галузі, насамперед для відсталих районів. Однак найчастіше там відсутня регіональна політика, зокрема й у галузі туризму та рекреації. Тому переваги від розвитку рекреаційної діяльності використовують органи місцевого самоврядування у вигляді отримання додаткової плати з іноземців для вирішення локальних проблем [2].
Територія України відрізняється своїми розмірами та значною просторовою диференціацією природних умов, рівнів економічного та соціального розвитку, спеціалізації промислового та сільськогосподарського виробництва. Не можна не враховувати й суттєві історичні, демографічні, культурні, релігійні та інші відмінності. Треба взяти до уваги й виникнення на заході держави спільного кордону з Європейським Союзом, який проводить активну регіональну політику, та багато інших факторів [3].
Основні принципи сучасної державної регіональної політики викладені у таких законодавчих актах, як:
- Бюджетний кодекс України;
- Земельний кодекс України;
- Закон України “Про транскордонне співробітництво”;
- Закон України “Про розмежування земель державної і комунальної власності”;
- Генеральна схема планування території України;
- Загальнодержавна програма розвитку малих міст;
- Програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування України.
Більшість малих міст України характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку, є депресивними, з низьким рівнем ділової активності, проте володіють значним туристично-рекреаційним, культурно-історичним та природним потенціалом. Сприяння розвитку рекреаційної сфери у малих містах необхідно розглядати як інструмент підвищення рівня зайнятості населення, зменшення трудової міграції, зокрема молодіжної, посилення ділової активності, покращення фінансових показників діяльності підприємств, формування позитивного туристичного іміджу. З метою сприяння розвитку сфери туризму та рекреації у малих містах необхідно активно стимулювати підприємницьку ініціативу, створювати сприятливий інвестиційний та підприємницький клімат, залучати підприємців до створення туристичних інформаційних центрів, розробки нових туристичних маршрутів, формування туристичної маркетингової стратегії, використання інструментів фінансової допомоги грантових програм для розвитку туризму [4].
Для будь-якого регіону країни рекреація могла б стати важливим фактором подолання кризових явищ в економіці. Активна регіональна політика в цій області може швидко змінити стан справ на краще. Для цього необхідна розробка регіональних програм розвитку рекреації та туризму, які сприяють відновленню внутрішнього ринку рекреаційних послуг та просуванню регіонального рекреаційного продукту за кордоном.
На думку І. Черніної, з прийняттям в Україні Закону “Про туризм” були створені сприятливі умови для підприємництва і розвитку туристсько-рекреаційних регіонів, удосконалення і пропаганди національної культури. Розвиток регіонального туристичного бізнесу буде сприяти створенню спеціальних малих і середніх підприємств, а також активізації і стимулюванню роботи цілої мережі галузей народного господарства: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, транспорту і зв'язку, формуванню сучасної кадрової політики в регіоні і поетапному виходу регіонального туристичного бізнесу як на загальнодержавний, так і на світовий рівень туристичних послуг [5].
Як зазначає Ю. Мігущенко, значна частина населення України проживає у малих містах та селищах, проте більшість цих населених пунктів є депресивними, характеризуються низьким рівнем соціально-економічного розвитку, зайнятості, високою трудовою міграцією населення. Враховуючи те, що значна частина малих міст є монофункціональними, а також володіють значним туристично-рекреаційним, культурно-історичним та природним потенціалом, активізацію розвитку сфери туризму та рекреації можна розглядати інструментом сприяння розвитку малих міст України, підвищення рівня зайнятості, зменшення обсягів молодіжної трудової міграції та посилення підприємницької ініціативи. Це є особливо актуальним для таких регіонів України, як Автономна Республіка Крим, Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська та Тернопільська області, оскільки вони характеризуються такими ознаками:
- знаною часткою історичних міст з давніми культурними традиціями і, як правило, збереженими історичними пам'ятками, ці пам'ятки є містоутворюючим фактором, тобто формують "обличчя” міста, що є ключовим для сприйняття туристів;
- ініціативністю діяльності громадських організацій (зокрема створені Асоціація малих історичних міст Західної України та Асоціація розвитку курортних міст Українського Причорномор'я “Таврія”, функціонує Секція малих міст та Секція історичних міст у межах діяльності Всеукраїнської недержавної організації “Асоціація міст України”).
Малі міста згаданих областей є перспективними з позиції формування спеціалізованих центрів туризму:
- лікувально-оздоровчих та відпочинкових центрів;
- центрів гірськолижного туризму;
- центрів паломницького та сакрального туризму;
- центрів замкового туризму;
- центрів агротуризму та зеленого туризму;
- центрів атракційного та пізнавально-культурного туризму;
- центрів туризму історичної спадщини.
Державна туристична політика в Україні реалізується через державні, обласні та міські стратегії й програми розвитку туризму. На національному рівні програмним документом, який окреслює основні напрями функціонування туристичної сфери України, є Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки (Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №583 від 29.04.2002 р.), проте її аналіз дає змогу стверджувати, що заходи з розвитку туризму в малих містах України не належним чином відображені у цьому стратегічному документі. На регіональних рівнях розробляються та затверджуються обласні програми розвитку туристичної сфери. Надзвичайно негативними тенденціями формування нормативно-правового поля туристичної політики в Україні є те, що, незважаючи на науково-обгрунтований підхід до складання програмних та стратегічних документів, які містять важливі заходи, здебільшого випадків значна їх частина залишається декларативними внаслідок відсутності фінансування, а також відсутності обов'язкового звітування перед громадськістю щодо виконаних зобов'язань згідно з програмами та стратегіями [6].
Стратегічне планування розвитку рекреаційних послуг у регіоні повинно відбуватися в одному руслі із загальнодержавною програмою розвитку рекреації та туризму в Україні. Це означає, що розвиток рекреаційних послуг у регіоні має розвиватися запланованим шляхом, із раціональним використанням ресурсів навколишнього середовища, підтримкою соціально-культурних особливостей місцевого населення, з реалізацією довгострокових економічних програм підтримки рекреаційної галузі в межах, які не суперечать загальнодержавним засадам розвитку рекреації та туризму в Україні.
Якісна регіональна рекреаційна політика повинна не тільки створювати умови для розвитку якісного конкурентоспроможного рекреаційного продукту в регіоні, а також зменшувати негативні наслідки від розвитку рекреаційної галузі в регіоні, максимально ефективно використовувати позитивні ефекти. Для ефективного проведення якісної регіональної рекреаційної політики потрібно поєднувати стратегічне планування розвитку рекреації в регіоні з організаційними та економічними механізмами державного регулювання розвитку рекреаційних послуг.
Регіональна рекреаційна політика стає такою ж важливою, як і державна рекреаційна політика, тому що державна рекреаційна політика не може враховувати повну специфіку українських регіонів. А також якісна регіональна рекреаційна політика може вирішити різноманітні соціально-економічні проблеми регіону.
Якісна регіональна рек–еаційна політика повинна базуватися на таких принципах:
- цілеспрямованості чітко формулювати кінцеві результати реалізації регіональної рекреаційної політики;
- комплексності - усі заходи, які передбачені регіональною рекреаційною політикою, повинні не суперечити іншим заходам, які передбачені іншими програмами розвитку регіону;
- поетапності - планомірне виконання завдань, передбачених регіональною рекреаційною політикою, відповідно до графіку виконання завдань, який затверджується при складанні регіональної рекреаційної політики.
Ця політика має враховувати всю сукупність внутрішніх та зовнішніх факторів, які визначають пріоритети та перспективи розвитку рекреації в регіоні.
До негативних факторів, які впливають на перспективу комплексного розвитку туризму і рекреації у регіонах, належать такі:
- значна територіальна диференціація у господарському використанні рекреаційного потенціалу;
- невідповідність якісних характеристик (зокрема рівня комфортності) та організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційної інфраструктури міжнародним нормам і стандартам, зокрема низький рівень послуг у більшості українських готелів, що не відповідає їх вартості у зазначених закладах;
- неефективність механізму регулювання цін на туристично-екскурсійні, санаторно-курортні та готельні послуги, рівень та динаміка яких повинні визначатися забезпеченістю індустрії оздоровлення, відпочинку та туризму;
- низький рівень маркетингових досліджень у сфері туристсько-екскурсійної та санаторно-курортної діяльності, недостатність її інформаційно-рекламного забезпечення, передусім на зовнішньому ринку.
Важливою складовою посилення уваги до проблем малих міст є прийняття Верховною Радою України Закону України “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст”, у якому значне місце відведене питанням раціонального використання та збереження туристично-рекреаційного, культурно-історичного та природного потенціалу як засобу покращення соціально-економічного становища. Проте важливо, щоб ця програма була профінансована повною міроюі з державних коштів та коштів малих міст, а реалізовані заходи були ефективними і в короткостроковій, і у довгостроковій перспективі.
Привабливість рекреаційних послуг окремого регіону для відпочиваючих залежить від економічного розвитку, від розвитку інфраструктури у регіоні, а також від державної рекреаційної політики, яка може вчасно виявити проблемну розвитку регіону, визначити їх причини та створити умови для якісного вирішення цих проблем за допомогою проведення якісної регіональної політики розвитку рекреації.
Політика регіонального розвитку рекреації повинна також враховувати ситуацію у кожному окремому регіоні та бути націленою на усунення перешкод для реалізації потенціалу розвитку міст.
Регіональна рекреаційна політика повинна бути спрямована на підвищення конкурентоспроможності регіону, тобто рекреаційні послуги, які пропонуються у регіоні, повинні відповідати стандартам у загальнодержавному і міжнародному масштабах. Для регіонів з низьким рівнем розвитку основну увагу потрібно приділяти досягненню конкурентоспроможності рекреаційних послуг регіону.
Висновки. Проаналізувавши усе викладене вище, можна зробити висновок, що маючи значний економічний та інтелектуальний потенціал, гарні природно-кліматичні та туристично-рекреаційні можливості, Україна загалом, як і регіони зокрема, за інтегрованою оцінкою ефективності економіки, рівнем життя та екологічної безпеки, а також конкурентоспроможності суб'єктів господарювання поки що значно поступається країнам Західної і Центральної Європи, але за умов розумної державної політики розвитку регіонів країни Україна має усі можливості зайняти одне з перших місць у Європі за розвитком туристично-рекреаційної індустрії.
Для запланованого розвитку рекреаційних послугу регіонах потрібно:
- підвищувати кількість туристів, які відвідують регіон;
- постійно підвищувати обсяг попиту на рекреаційні послуги у регіоні;
- посилювати тенденції розвитку різних видів туризму;
- створювати у регіоні комплексний рекреаційний продукт, який може конкурувати з рекреаційними продуктами сусідніх регіонів.
Також для ефективної реалізації регіональної рекреаційної політики потрібна зацікавленість місцевого населення та органів влади у розвитку рекреації та туризму в регіоні, яке має бути зумовлене розумінням корисного впливу рекреаційних послуг на розвиток регіону.
Важливим фактором ефективного розвитку регіональної рекреаційної політики є переорієнтація попиту туристів на різноманітні рекреаційні послуги з місць з високими доходами до слаборозвинутих регіонів.
Solovyova O. REGIONAL POLICY OF THE RECREATIONAL SERVICES DEVELOPMENT IN UKRAINE
The regional policy of the recreational services development in Ukraine is considered. The importance of the qualitative regional recreational policy that is aimed to create the conditions for the development of the qualitative competitive recreational product is grounded. The policy of the regional recreational development must take into account the situation in every region and it must be aimed to remove obstacles to realize the potential of the cities.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
