<<< назад | зміст | вперед >>>

Фединець Н.І., Миронов Ю.Б., Гонська М.Р. Соціологія ринку

Тема 6. Зайнятість і безробіття як соціальні категорії

Ключові поняття: зайнятість, повна зайнятість, безробіття, рівень безробіття, фрикційне безробіття, структурне безробіття, циклічне безробіття, повна зайнятість, природний рівень безробіття, закон Оукена, крива Філіпса, стагфляція.

Головна мета заходів, які здійснює держава, регулюючи зайнятість, полягає в стимулюванні попиту на працю та зближенні якості пропонованої робочої сили з якістю попиту на неї. Практично, це заходи щодо відповідності структури робочої сили і структури робочих місць, що змінюються. Це викликає необхідність чіткого уявлення структури фактичної зайнятості на певний період, а для цього необхідно визначити форми і види зайнятості.

Зайнятість – це діяльність громадян, яка згідно зі ст. 1 Закону України “Про зайнятість населення” пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі.

Концептуально зайнятість населення можна поділити на такі форми: повну, глобальну і примусову.

Повна зайнятість населення – це така зайнятість, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом на робочу силу в суспільному виробництві. Повна зайнятість працездатного населення означає використання всіх трудових ресурсів. Повну зайнятість населення в макроекономічному розумінні, про яку йдеться, не можна плутати з повною зайнятістю окремої особи, що визначається ступенем індивідуального використання робочого часу: неповний робочий день (тиждень).

Повна зайнятість у макроекономічному понятті може бути досягнута за будь-якого рівня залучення робочої сили, якщо цей рівень відповідає задоволенню потреб населення в робочих місцях за умов економічної доцільності пропонованих робочих місць.

Економічно доцільне робоче місце – це робоче місце, яке дозволяє працівникові досягти високої продуктивності праці і мати достатній заробіток .

Повна зайнятість ніколи не може бути 100%, тому що завжди існує якийсь рівень (4-6%) добровільного безробіття. Навіть за радянські часи, коли потреба в працівниках була найбільшою, максимальна зайнятість населення України не перевищувала 97,6%. Завжди є певна кількість працездатних громадян працездатного віку, які з різних причин не працюють або не бажають працювати.

Глобальна зайнятість – це врахування всіх видів корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, тобто ведення домогосподарства, догляд за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість громадян. До глобальної зайнятості можна віднести також нерегламентовану і тіньову зайнятість за умов корисності праці .

Будь-який вид зайнятості людина відповідно до Конституції України (ст. 43) і міжнародних норм обирає добровільно, за винятком зайнятості примусової за вироком суду або надзвичайного стану чи інших випадків, якщо такі зумовлені законом.

Види зайнятості класифікуються за різними ознаками. Найбільш вдало, на нашу думку, їх класифікує доцент Київського національного економічного університету В. Петюх.

ВИДИ ЗАЙНЯТОСТІ
за формою організації робочого часу	- повна – це зайнятість, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом на робочу силу в суспільному виробництві
	- неповна – це зайнятість з використанням неповної робочої зміни (тижня) за згодою або бажанням працівника
	- видима – це зайнятість, яку можна виміряти через заробітну плату або шляхом вибіркових обстежень
	- невидима – це зайнятість, яку не можна виміряти через заробітну плату або шляхом вибіркових обстежень
	- добровільна – це зайнятість, яка передбачає право розпоряджатись своєю здатністю до праці, здійснювати або не здійснювати будь-яку, не заборонену законом, діяльність, у тому числі не пов’язану з виконанням оплачуваної роботи, надання кожній людині підходящої для неї роботи з одночасною відміною будь-яких форм примусу до праці
	- примусова (вимушена) – це зайнятість, за якої відсутнє добровільне виконання працівником певної роботи внаслідок фізичного чи психологічного примусу.
за статусом	- первинна – це зайнятість громадян за основним місцем роботи (там, де знаходиться трудова книжка)
	- вторинна – це зайнятість громадян за сумісництвом
за характером організації робочих місць та робочого часу	- стандартна – це зайнятість на конкретному робочому місці зі стандартами законодавчо встановленого часу роботи, з визначеним початком і кінцем робочого дня.
	- нестандартна – це зайнятість, яка не має певних стандартів і повної регламентації робочого часу, наприклад тимчасова, сезонна зайнятість, самозайнятість громадян та їх сімей
за стабільністю трудової діяльності	- постійна – зайнятість на постійному місці роботи
	- тимчасова – це зайнятість за контрактами на певний термін.
за формою правового регулювання	- легальна – це зайнятість, не заборонена законодавством, регламентована державними законодавчими актами і така, від якої сплачуються податки. Сюди входять: робота найманих працівників в організаціях будь-якої форми власності і господарювання, індивідуальна трудова діяльність, інші види зареєстрованої діяльності.
	- нерегламентована – це не визнана державними актами діяльність громадян, яка виключена зі сфери офіційних соціально-трудових відносин, здійснюється державною статистикою і така, від якої не сплачуються податки. Вона включає різні види торгівлі поза межами встановлених для цього норм і правил, надання місць для проживання у “приватному секторі”, виготовлення в домашніх та різних непристосованих умовах харчових продуктів з метою продажу, приватні бригади будівельників і ремонтників, неліцензоване репетиторство та інші види дозволеної, але прихованої від реєстрації діяльності.
	- нелегальна – це зайнятість, яку мають за мету приховати, або заборонені види діяльності (підпільне виготовлення зброї, вибухових пристроїв, наркотиків, ліків, горілки тощо), незаконне наймання працівників та їх надмірна експлуатація.
за соціальною належністю	- робітники; - професіонали, фахівці, технічні службовці; - керівники; - фермери; - підприємці.
за галузевою належністю	- у сфері матеріального виробництва; - у невиробничій сфері; - в окремих великих галузях (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв’язок тощо).
за формами власності	- державна; - приватна; - комунальна.

Слід також зазначити головну характеристику зайнятості за її соціально-економічною суттю. В такому аспекті зайнятість може бути продуктивною і непродуктивною.

Продуктивна зайнятість (іноді вживають термін – ефективна ) – це така діяльність, яка за рахунок корисної і високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає працівникові дохід не менший, ніж потрібно для відтворення його фізичних, інтелектуальних і професійних якостей, тобто, як мінімум, дає можливість простого відтворення робочої сили.

Зайнятість, яка не відповідає цим критеріям, є непродуктивною. До неї можна віднести виробництво бракованої неліквідної продукції, зайнятість у тіньовій економіці, нерегламентовану і нелегальну діяльність. Тіньова економіка, нерегламентована та нелегальна зайнятість не відраховують кошти від своєї діяльності, не даючи тим самим суспільству ресурсів, а тому не відповідають головному критерію продуктивної зайнятості.

У цьому випадку визначення продуктивної зайнятості, яке відповідає нормам МОП, має не тільки економічний аспект. Тому під продуктивною розуміється також зайнятість в інших сферах, яка безпосередньо або опосередковано впливає на зростання продуктивності. Це – наука, освіта, культура, спорт, медицина тощо, тобто суспільно корисна діяльність поза межами матеріального виробництва.

Ефективна зайнятість – ступінь використання робочої сили (трудових ресурсів).

Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує достатній дохід, здоров’я, кар’єрний ріст особи, підвищення її освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці. Це:

- пропорції розподілу ресурсів праці суспільства за характером їх участі в суспільно корисній діяльності;
- рівень зайнятості працездатного населення в суспільному виробництві;
- структура розподілу працівників по галузях економіки, яка є пропорцією розподілу трудового потенціалу за видами діяльності;
- професійно-кваліфікаційна структура працюючих, яка відображає їх розподіл за професійно-кваліфікаційною структурою.

Практика використання методів впливу на зайнятість виявила два типи уявлення стосовно політики держави на ринку праці – активний і пасивний . Адміністративно-організаційні методи спрямовані, передусім, на впровадження активної політики держави на ринку праці.

СПОСОБИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НА РИНКУ ПРАЦІ
активна політика	громадські роботи, які організуються з метою надання тимчасової роботи громадянам, котрі втратили роботу, а також для забезпечення роботою осіб передпенсійного віку і для трудової реабілітації тих, хто мав значну перерву у професійній діяльності. Організація громадських робіт здійснюється найчастіше державними адміністраціями.
	професійна орієнтація – це комплексна система науково обґрунтованих форм, методів та засобів впливу на особу з метою оптимізації її професійного самовизначення на основі врахування особистісних характеристик кожного індивіда та попиту на ринку праці.
	професійне навчання, яке включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації незайнятих громадян.
пасивна політика	реєстрація та облік безробітних і незайнятих громадян, які шукають роботу.
	організація системи надання допомоги по безробіттю.
	здійснення грошових та негрошових форм підтримки безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.

На характер активної політики держави в галузі зайнятості впливають об’єктивні та суб’єктивні чинники. До об’єктивних чинників належить:

- економічний стан держави. Чим вищим є економічне зростання, тим більші фінансові можливості для впровадження різноманітних активних заходів щодо розширення сфери застосування праці. І навпаки, зі скороченням виробництва такі заходи обмежуються;
- ступінь відповідності національних трудових норм міжнародним. Чим він вищий, тим ефективніше впроваджуються активні заходи;
- суб’єктивним чинником, що впливає на характер активної політики держави в галузі зайнятості, є непрофесіоналізм окремих суб’єктів у виконавчих та інших гілках влади, внаслідок чого не виконується комплексний підхід до проблем зайнятості з негативними наслідками.

У цілому до активних заходів відносяться: створення додаткових робочих місць, надання інформаційними організаціями банку вакансій, пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні громадян, допомога громадянам у започаткуванні власної справи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, сприяння самозайнятості та підприємницькій діяльності; поліпшення конкурентоспроможності робочої сили за рахунок організації професійного навчання, перенавчання та підвищення її кваліфікації; організація тимчасових громадських робіт, припинення вивільнення громадян на термін до шести місяців у разі неможливості їх працевлаштування, переселення в іншу місцевість та ін.

Так, в Україні оплачувані громадські роботи – це загальнодоступні й такі, що не потребують, як правило, спеціальної професійної підготовки, види трудової діяльності безробітних або частково незайнятих громадян. Громадські роботи організовують з метою надання тимчасової роботи громадянам, котрі втратили роботу, а також для забезпечення роботою осіб передпенсійного віку і для трудової реабілітації тих, хто мав значну перерву у професійній діяльності.

Організація громадських робіт здійснюється державними адміністраціями за участю органів ДСЗ. Види та обсяги робіт визначаються, виходячи із ситуації, яка сформувалася в конкретному районі або регіоні. Це можуть бути сезонні сільськогосподарські роботи, ліквідація наслідків стихійних лих, прибирання вулиць і територій окремих підприємств та ін. Робочі місця для проведення таких робіт створюються також у сфері побутового обслуговування, охорони здоров’я, соціального страхування.

Направлення на громадські роботи здійснюється органами ДСЗ. Із громадянами, які дали згоду на участь у таких роботах, укладаються трудові договори. Оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу, але не нижче мінімального розміру, встановленого законодавством. За безробітними зберігається допомога по безробіттю і соціальні гарантії, включаючи право на пенсію.

Роль громадських робіт у подоланні безробіття постійно зростає. Про це свідчить зростання чисельності зайнятих на них громадян. Якщо у 1997 р. тих, хто працював на громадських роботах, було 15,8 тис. осіб, то у 2004 р. їх кількість збільшилася до 323,6 тис., або більше, ніж у 20 разів. Однак це – не межа. Залучення безробітних до громадських робіт слід заохочувати і надалі, в тому числі й за рахунок їх нових видів, на яких можна буде застосувати і висококваліфіковану працю.

Професійна орієнтація складається з:

- професійної інформації – нагромадження і розповсюдження відомостей про зміст і перспективи сучасних професій;
- професійної консультації – взаємодії індивіда і професійного консультанта з метою допомоги у виборі професії;
- професійного добору – профілактичного обстеження індивіда з метою визначення конкретних професій, найпридатніших для оволодіння цим індивідом;
- професійного відбору – професійного діагностичного обстеження особи, спрямованого на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативними вимогами.

Професійне навчання включає: первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації незайнятих громадян, і це є важливим активним заходом державної політики зайнятості з тієї точки зору, згідно якого він підвищує конкурентоспроможність робочої сили і робить гнучкішим ринок праці.

Кабінет Міністрів України в січні 2001 р. своїм розпорядженням затвердив заходи щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві. Реалізація цих заходів допоможе підвищити конкурентоздатність працівників на ринку праці та підвищити мобільність робочої сили.

Розширення сфери застосування праці за рахунок введення в дію нових робочих місць та збереження діючих сприяє прямому зниженню безробіття. Однак це можливо лише в умовах значного пожвавлення економічної та інвестиційної активності в країні. У 2004 р. введено в дію в 1,5 раза більше робочих місць, ніж у 2003 р. Але їх абсолютна кількість є невеликою (133,5 тис.) з огляду на значне закриття діючих робочих місць.

Формування ринку робочих місць – у методологічному плані досить складна справа. Методологією цієї проблеми в Україні займаються багато вчених. Концентровано і сучасно вона викладена професором В. В. Онікієнком, який цілком справедливо вважає, що саме зайнятість і є наслідком існування робочих місць як фізичних одиниць і стимулів, які визначають масштабне співвідношення попиту і пропозиції робочої сили.

Кризовий стан економіки України призвів до розбалансованості попиту на робочі місця та їх пропозиції з боку роботодавців, що спричинило кризу робочих місць. Визначальним фактором ринку робочих місць в Україні є структурні зрушення, викликані умовами перехідної економіки, а саме:

- характером розподілу і перерозподілу робочої сили між матеріальною, невиробничою та іншими сферами економічної діяльності;
- змінами в регіональній структурі робочої сили;
- структурними зрушенням у формах господарювання;
- розвитком ринкових форм зайнятості;
- технічною і технологічною модернізацією робочих місць.

Важливою характеристикою робочого місця, що безпосередньо впливає на сукупний попит на робочу силу, є його вартість. Вона складається з витрат на робочу силу, вартості засобів і предметів праці. В різних галузях економіки ця вартість суттєво відрізняється. Вартість робочого місця постійно зростає через інтенсивний розвиток високих технологій, інформаційних систем та необхідності створення робочих місць за міжнародними стандартами.

Як зазначає В.В. Онікієнко, процес створення й збереження існуючих ефективних робочих місць в умовах дії взаємопов’язаних і часто різнонаправлених факторів має бути керованим й активізуватися через механізм економічного стимулювання. Методологічний підхід до розробки цього механізму полягає у визначенні пріоритетних напрямів, виявленні ефективних форм і методів регулювання цього процесу.

Пропозиція економічних робочих місць збільшується за рахунок робочих місць, що виникають за сприяння ринкових стимуляторів дрібних підприємців у сфері виробництва, посередницьких послуг, інформаційних служб, домогосподарств та інших, стимулювання яких не потребує значних інвестицій. Особливістю цієї сфери є досить значне перевищення економічних робочих місць, що стає ефективним під час здійснення таких заходів:

- у розвитку інфраструктури посередницьких послуг щодо організації та обслуговування фізичних робочих місць;
- у розвитку соціальної інфраструктури (житла, комунального транспорту, освіти) з урахуванням особливостей розвитку територій;
- у створенні банку даних з обліку економічних робочих місць;
- у державній підтримці цієї сфери через пільгове кредитування та інші заходи.

Державним комітетом статистики подається інформація про рівень прийому та вибуття працівників за окремими видами економічної діяльності у 2010 р., що характеризує попит на пропозиції на ринку робочої сили.

Самозайнятість населення – це зайнятість громадян суспільно корисною діяльністю, яка здійснюється не за наймом і дає працівникові дохід. Самозайнятість населення як активний захід впливу держави на зайнятість є відносно молодим видом діяльності. На думку О. В. Позняка, під самозайнятістю в широкому значенні розуміється як індивідуальний, так і суміжний з нею різновид зайнятості – діяльність, пов’язана із застосуванням праці на мікропідприємствах (з кількістю зайнятих до 50 осіб).

Державна політика сприяння самозайнятості має виходити з того, що розвиток її є засобом вирішення соціальних проблем, а не економічного зростання. Одним з її головних напрямів є комплекс заходів щодо виведення її з “тіні”.

Недостатньо використовується в Україні й такий захід, як гнучкі форми зайнятості. Це, передусім, зумовлено галузевою структурою економіки України, де превалюють галузі важкої промисловості з цілодобовим безперервним режимом роботи (чорна і кольорова металургія, хімія, нафтопереробка, виробництво електроенергії тощо). Організаційно-технологічні умови в цих галузях у більшості випадків не дозволяють широко втілювати гнучкі форми зайнятості. Крім того, не всі підприємці там, де можливо впроваджувати такі форми, згодні на це. Однак з поступовою зміною галузевої структури та зі збільшенням питомої ваги обслуговуючих галузей впровадження гнучких форм зайнятості розширюватиметься.

Пасивна політика держави в галузі зайнятості передбачає її відповідальність за становище найманих працівників і роботодавців на ринку праці. У цьому випадку формується своєрідний ринковий державний патерналізм. Пасивна політика здійснюється пасивними заходами, до яких належить: реєстрація та облік безробітних і незайнятих громадян, які шукають роботу; організація системи надання допомоги по безробіттю; здійснення як грошових, так і негрошових форм підтримки безробітних і членів сімей, котрі перебувають на їх утриманні. Ці заходи не впливають на співвідношення попиту та пропозиції робочої сили і в умовах нашого ринку праці не регулюють зайнятість населення.

Однак країни з ринковою економікою не застосовують окремо або активну або пасивну політику. Залежно від моделі ринку праці та економічного стану країни в державній політиці зайнятості присутні активні і пасивні заходи з перевагою тих або інших. Оскільки найефективнішим соціальним захистом працездатних громадян є надання робочих місць усім тим, хто бажає працювати, то перевагу в більшості країн з розвинутою ринковою економікою віддають активним заходам, спрямованими на розширення сфери застосування праці. На основі цього необхідно витримувати раціональні пропорції витрат на такі заходи. Витрати на активні заходи в розвинутих країнах складають від 20 до 40%, а іноді і 50% від загальних коштів, спрямованих на регулювання зайнятості.

При перевищенні обсягу робочої сили, тобто пропозиції праці, над кількістю робочих місць, тобто попитом на працю, виникає безробіття.

Безробіття – це стан ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Воно має циклічний характер.

Факторами формування безробіття можуть бути такі:

- нестача сукупного ефективного попиту;
- негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати та викривлення в ній, пов’язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;
- недостатня мобільність робочої сили;
- структурні зрушення в економіці;
- дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;
- демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;
- сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

За умов природного рівня безробіття, тобто за відсутності циклічного безробіття, в економіці досягається повна зайнятість.

Закон Оукена – зростання фактичного рівня безробіття на 1% супроводжується відставанням обсягу валового внутрішнього продукту на 2,5%.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, тобто це особи, що справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці; реорганізацією перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);
б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, якщо вони відмовляються від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру;
в) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу безробітного терміном на три місяці з подальшою реєстрацією;
г) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Рівень зареєстрованого безробіття розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до працездатного населення у працездатному віці.

Між рівнем безробіття і темпом зміни заробітної плати (темпом інфляції заробітної плати) існує обернена залежність. Чим вищий рівень безробіття, тим нижчий темп інфляції заробітної плати. Залежність між змінами заробітної плати і рівнем безробіття демонструє крива Філіпса.

Стагфляція – це період, протягом якого спад економічної активності (стагнація) супроводжується інфляцією.

В умовах ринкової економiки зайнятість регулюється в основному державою вiдповiдно до прийнятої полiтики (концепцiї) зайнятостi. Основними напрямами сучасної полiтики бiльшостi розвинених країн є спр ияння в працевлаштуваннi незайнятого населення i подання допомоги в профпiдготовцi та перепідготовцi, а також стимулювання створення гнучкого ринку працi.

Згідно з рекомендацiями Мiжнародної органiзацiї працi та нормативними актами про зайнятiсть населення в ході реалізації державної полiтики зайнятостi потрібно керуватися такими принципами:

1. Забезпечення рiвних можливостей всiм громадянам незалежно вiд походження, соцiального та майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, вiку, полiтичних переконань, ставлення до релiгiї, в реалiзацiї права на працю i вiльний вибiр виду діяльності.

2. Сприяння забезпеченню ефективної зайнятостi, яка запобiгає безробiттю, створення нових робочих мiсць та умов для розвитку підприємництва.

3. Добровiльнiсть працi, згідно з якою зайнятiсть ґрунтується на вiльному волевиявленнi громадян. В основу цього принципу, крiм права на працю, покладено також iншi громадянськi права, якi розширюють свободу розпоряджання працiвником своєю робочою силою.

По-перше, кожен працездатний громадянин повинен мати право самостiйно вирiшити питання: брати участь чи ні в суспiльнiй працi. При цьому легалiзована добровiльна незайнятiсть виключає будь-якi погрози проти цього виду свободи, якщо джерело iснування непрацюючого громадянина є законним.

По-друге, добровiльнiсть зайнятостi передбачає самостiйний вибiр працiвником мiри працi, тобто найбiльш сприятливого для нього (з урахуванням реальних можливостей) режиму зайнятостi. Йдеться про рiзноманiтнiсть форм органiзацiї робочого дня, тижня, всього перiоду трудового життя людини.

Третiй важливий елемент добровiльного трудового способу життя пов’язаний з наданням права вiльного вибору географiчного мiсця застосування працi. Це здiйснити в Українi сьогоднi найскладніше через необхiднiсть правового опрацювання питання щодо свободи перемiщення, докорiнного полiпшення житлової забезпеченостi, лiквiдацiї рiзких контрастiв у рiвнi життя на територiї держави.

По-четверте, добровiльний трудовий спосіб передбачає необмежене право вибору працiвником сфери працi в будь-якому з секторiв економiки, створюваних за ознакою форми власностi, включаючи сферу виправної праці.

4. Сприяння трудовiй мобiльностi. Дотримання цього принципу пов’язане з розвитком iснуючої системи загальноосвiтньої та професiйної пiдготовки з урахуванням загальних закономiрностей динамiки професiйної структури в епоху науково-технiчної революцiї, нових вимог до якостей працiвника в умовах ринкової економiки, а також з формуванням у психологiї людей орiєнтацiї на безперервне вдосконалення професiйної майстерностi, пошук найбiльш пiдходящої сфери для прикладання своїх здiбностей, готовнiсть до перенавчання в разi потреби.

5. Єднiсть вiдповiдальностi. Означає наявнiсть чотирьох умов: координацiя дiяльностi в галузi зайнятостi з iншими напрямами економiчної та соцiальної полiтики, включаючи соцiальне забезпечення, зростання й розподiл доходiв, попередження iнфляцiї; поєднання самостiйностi мiсцевих органiв влади в забезпеченнi зайнятостi з централiзованими заходами; участь профспiлок i спiлок роботодавцiв у розробцi та реалiзацiї заходiв щодо забезпечення зайнятостi у взаємодiї з органами державного управлiння; мiжнародне спiвробiтництво у вирішенні проблем зайнятостi, включаючи професiйну дiяльнiсть громадян за кордоном i трудову дiяльнiсть iноземних громадян у країнi.

Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” з метою створення умов для повного здійснення громадянами права на працю держава передбачає:

- заходи інвестиційної та податкової політики, спрямовані на раціональне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності трудящих, створення нових технологій, заохочення підприємництва, створення малих підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприяють збереженню і розвитку системи робочих місць;
- забезпечення прав та інтересів працівників, створення сприятливих умов на виробництві, вдосконалення законодавства про зайнятість населення і працю;
- проведення аналітичних і наукових досліджень структури економіки та прогнозування подальших змін якості й розподілу робочої сили;
- регулювання зовнішньоекономічної діяльності щодо залучення і використання іноземної робочої сили в Україні на основі квотування та ліцензування;
- сприяння в разі потреби створенню додаткових робочих місць підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності, а також поліпшенню умов праці в суспільному виробництві;
- організацію професійної орієнтації.

Розглядаючи аспекти аналiзу сегментацiї пропозицiї робочої сили в контекстi видiв і форм зайнятостi, не можна не звернути увагу на проблеми державного регулювання попиту та пропозицiї робочої сили в межах програм сприяння зайнятостi.

Як вiдомо, методи та заходи щодо регулювання зайнятостi подiляються на активнi та пасивнi, уявлення про які сформовані практикою використання методів державного регулювання ринку праці. Їх можна диференціювати так:

1. За об’єктами впливу. Об’єктами можуть бути населення та його окремі групи, працівники та їх окремі групи, а також підприємці та їх окремі групи. Об’єктами регулювання ринку праці можна також вважати трудові відносини, включаючи оплату праці, тривалість робочого періоду, умови праці тощо, соціальні відносини і т. п.
2. За напрямами впливу. До них відносять заходи збільшення (зменшення) пропозиції робочої сили на ринку праці; заходи збільшення (зменшення) попиту на ринку праці; заходи впливу на структуру попиту та пропозиції робочої сили; заходи збільшення відповідності попиту і пропозиції.
3. За формою впливу методи поділяють на прямі та непрямі.
4. За характером впливу методи регулювання можна поділити на заохочувальні, обмежувальні, захисні та заборонні.
5. За змістом методи диференціюються на економічні, адміністративні та адміністративно-економічні. До економічних методів відносять, наприклад, підтримку економічно доцільних робочих місць, організацію громадських робіт, спеціалізоване інвестування для створення нових робочих місць, підтримку малого бізнесу тощо. До адміністративних методів відносять зменшення пенсійного віку й тривалості робочого періоду, обмеження кількості робочих місць і можливостей сумісництва для однієї людини тощо.
6. За рівнем впливу методи регулювання ринку праці поділяють на загальнодержавні, регіональні, галузеві, внутрішньофірмові.
7. За джерелами фінансування – держбюджет, позабюджетні кошти, кошти Фонду сприяння зайнятості, кошти комерційних організацій.

В основу вибору тих чи інших методів регулювання ринку праці покладено аналіз і прогнозування ситуації на ринку праці, визначення ступеня переваги кожного з методів, оцінку наслідків використання тих чи інших методів, аналіз ступеня узгодженості використаних методів, різноспрямованості їхніх наслідків.

Активна політика на ринку праці – це комплекс методів і заходів, націлених на сприяння найшвидшому поверненню безробітних до активної праці. Загалом активнi методи та заходи є сукупнiстю методiв і заходiв:

- щодо створення додаткових сфер зайнятостi (переструктуризацiя економiки, додатковi робочi мiсця на державних пiдприємствах, субсидування створення нових робочих мiсць у приватному секторi, створення умов для iноземного iнвестування, органiзацiя суспiльних робiт, створення умов для самозайнятостi громадян тощо);
- з пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв;
- щодо посилення територiальної та професiйної мобiльностi робочої сили;
- щодо субсидування частини витрат пiдприємств на заробiтну плату, перепiдготовку та пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, застосування гнучких форм зайнятостi;
- щодо подання допомоги у працевлаштуваннi.

На розробку і здійснення активної політики на ринку праці впливають три групи факторів:

– міжнародні трудові норми;
– тип соціально-трудових відносин на ринку праці, який сформувавнся в тій чи іншій країні;
– різноманітність умов, характерних для ринків праці різних країн і окремих регіонів у країні.

Варто звернути увагу на те, що регулювання зайнятостi досягає найвищого ефекту в тих країнах, у яких, по-перше, полiтика зайнятостi є вмонтованою у загальноекономiчний механiзм функцiонування суспiльного господарства; по-друге, заходи державної полiтики зайнятостi зосередженi не лише на територiальному рiвнi реалiзацiї, а також ураховують галузевий рiвень, тобто здiйснюються не тiльки державною службою зайнятостi, а й передбачають активнiсть галузевих мiнiстерств, пiдприємств та органiзацiй рiзних форм власностi; по-третє, в загальний економiчний механiзм закладено основний важiль полiтики зайнятостi – стимулювання попиту, в тому числi попиту на робочу силу; по-четверте, до сфери полiтики зайнятостi включено найсуттєвiшi аспекти регулювання заробiтної плати, посилення трудової мотивацiї тощо. Iншими словами, державна активна полiтика зайнятостi не повинна обмежуватись проведенням заходiв щодо сприяння працевлаштуванню.

Згідно зі стандартами МОП, ті, хто бажає отримати статус безробітного, мають відповідати таким критеріям:

- повинні зареєструватись у державній службі зайнятості;
- повинні активно шукати роботу;
- періоду безробіття має передувати період роботи;
- безробіття не повинно починатися добровільно;
- безробітний не може відмовлятись від пропозицій “відповідної” (підходящої) роботи;
- період отримання допомоги по безробіттю може тривати певну кількість місяців, після чого розмір допомоги або скорочується, або виплата припиняється зовсім;
- безробітний не може мати інших джерел доходу.

Жорсткість перелічених критеріїв призводить до того, що допомогу по безробіттю отримують не всі дійсно безробітні. Так, допомогу по безробіттю фактично отримують: у США – 30%, у Франції – 39%, у ФРН – 55%, у Швеції – 68% дійсно безробітних.

Згідно з концепцією добровільної зайнятості держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні:

а) добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності;
б) захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу й незаконного звільнення, а також сприяння в збереженні роботи;
в) безоплатне сприяння в доборі підходящої роботи й працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, усіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку. З цією метою, зокрема, державні органи забезпечують публікацію статистичних даних та інформаційних матеріалів про пропозиції та попит на робочу силу, можливості працевлаштування, професійної підготовки й перепідготовки, професійної орієнтації і соціально-трудової реабілітації;
г) надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам – випускникам державних закладів освіти раніше заявлених підприємствами, установами, організаціями;
д) компенсацію матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість;
е) виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;
є) безоплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовку в закладах освіти або в системі державної служби зайнятості з виплатою матеріальної допомоги;
ж) виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім’ї, які перебувають на їхньому утриманні, та інших видів допомоги;
з) включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних громадських роботах, отримання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу.

Місцеві державні адміністрації за участю державної служби зайнятості з метою забезпечення тимчасової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організовують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах, в установах і організаціях комунальної власності та за договорами – на інших підприємствах, в установах і організаціях.

З особами, які бажають брати участь у громадських роботах, укладається строковий трудовий договір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їхнє працевлаштування на підходящу роботу. Переважним правом укладання договорів користуються громадяни, зареєстровані як безробітні.

У разі закінчення встановленого терміну виплати допомоги по безробіттю громадянин має переважне право на здобуття іншої професії (спеціальності) та участь в оплачуваних громадських роботах на період до надання йому підходящої роботи.

Оплата праці осіб, зайнятих на громадських роботах, здійснюється за фактично виконану роботу і не може бути меншою від мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством України, за умови якісного виконання норм праці.

На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.

За безробітними громадянами, які беруть участь у таких роботах, зберігається виплата допомоги по безробіттю в розмірах і в терміни, встановлені відповідно до чинного законодавства.

Громадські роботи фінансуються з місцевого бюджету із залученням коштів державного фонду сприяння зайнятості населення (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

Положення про оплачувані громадські роботи затверджується Кабінетом Міністрів України.

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, безробітних, можуть здійснюватися у таких випадках: неможливо підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; потрібно змінити кваліфікацію через відсутність роботи, яка відповідає професійним навичкам громадянина; втрачено здатність виконувати роботу за попередньою професією; роботу шукають уперше і немає професії (спеціальності).

Професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організовуються державною службою зайнятості за її направленням у закладах освіти, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їхньої підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних центрах з коштів державного фонду сприяння зайнятості населення.

Держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їхньої трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю;
г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянинові й членам його сім’ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

Працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу через зміни в організації виробництва й праці, в тому числі через ліквідацію, реорганізацію, перепрофілювання підприємств, установ, організацій, скорочення чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби через скорочення чисельності або штату без права на пенсію, за умови їхньої реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується:

а) надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів працівникові не було запропоновано підходящої роботи;
б) право на отримання допомоги по безробіттю в розмірі 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75% – протягом 90 календарних днів і 50% – протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати;
в) збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;
г) право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством терміну осіб передпенсійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).

Витрати, пов’язані із достроковим виходом на пенсію, здійснюються з коштів Пенсійного фонду України з подальшим відшкодуванням цих витрат із державного фонду сприяння зайнятості населення.

Вивільненим працівникам надаються також інші пільги й компенсації відповідно до законодавства.

У разі, коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, він втрачає зазначені пільги, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на загальних підставах, а якщо цей працівник відмовився від двох пропозицій підходящої роботи в період пошуку роботи, він втрачає право на надання статусу безробітного терміном на три місяці з подальшою перереєстрацією як такого, що шукає роботу.

Працівників, які звільняються з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, внаслідок відселення або самостійного переселення з території радіоактивного забруднення і зареєструвалися у місячний термін після звільнення в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, за умовами виплати допомоги по безробіттю прирівнюють до працівників, вивільнених через зміни в організації виробництва та праці.

Для підприємств, установ та організацій, що забезпечують перенавчання працівників, вивільнених через зміни в організації виробництва та праці, при обчисленні податку з прибутку сума балансового прибутку зменшується на розмір витрат, пов’язаних з організацією професійної підготовки таких працівників.

Якщо протягом двох років, які передують вивільненню, працівник не мав змоги підвищити свою кваліфікацію чи здобути суміжну професію за попереднім місцем роботи і якщо при працевлаштуванні йому необхідно підвищити кваліфікацію або пройти професійну перепідготовку, то витрати на ці заходи здійснюються за рахунок підприємства, установи, організації, з яких вивільнено працівника.

У разі потреби державна служба зайнятості може компенсувати підприємствам, установам та організаціям до 50% витрат на організацію навчання зарахованих на роботу громадян, вивільнених з інших підприємств, установ, організацій.

Зазначені гарантії поширюються також на осіб, що втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або виявлення професійного захворювання, а відтак потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Працівникам, вивільненим через зміни в організації виробництва та праці, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, в період професійної підготовки і перепідготовки виплачується матеріальна допомога в розмірі 75% їхньої середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

Громадянам, які звільнилися з підприємств, установ і організацій з інших причин або вперше шукають роботу, або тривалий час (більше шести місяців) не працюють, або закінчили навчання у професійно-технічних і вищих закладах освіти чи звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, зареєстрованим у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, у період професійної підготовки й перепідготовки виплачується матеріальна допомога в розмірі допомоги по безробіттю, передбаченої для цієї категорії громадян.

У державній службі зайнятості громадяни реєструються на загальних підставах як такі, що шукають роботу, крім осіб, які реєструються як вивільнювані з підприємств через зміни в організації виробництва та праці.

Право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані в установленому порядку безробітними.

Допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина в державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років; для осіб передпенсійного віку – до 720 календарних днів, а громадянам, які бажають поновити трудову діяльність після тривалої (більше шести місяців) перерви, та громадянам, які вперше шукають роботу, допомога по безробіттю виплачується не більше 180 календарних днів.

У період пошуку роботи та в період безробіття громадянин зобов’язаний сприяти своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості.

Громадянам, зареєстрованим на загальних підставах у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, визнані в установленому порядку безробітними і мають право на одержання допомоги по безробіттю, гарантується її виплата в розмірі:

а) не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів;
б) не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати – у решті випадків, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої (більше шести місяців) перерви.

Розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в установленому законодавством порядку.

Порядок подання допомоги по безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України.

Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється в разі:

а) працевлаштування безробітного;
б) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
в) вступу до закладу освіти на навчання з відривом від виробництва;
г) проходження професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
д) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
е) набрання законної сили вироку суду про позбавлення волі або направлення на лікування до лікувально-трудового профілакторію;
є) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
ж) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість (район, місто);
з) закінчення терміну їх виплати;
и) отримання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю обманним шляхом;
і) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
ї) подання до державної служби зайнятості письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
й) смерті безробітного.

Виплата допомоги по безробіттю відкладається на термін до трьох місяців у разі:

а) надання громадянинові відповідно до діючого порядку вихідної допомоги та інших виплат після вивільнення з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім’ям з дітьми та допомоги, виплачуваної з громадських фондів;
б) несприяння безробітним громадянином його працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості;
в) звільнення громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

Виплата допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю припиняється на термін до трьох місяців у разі:

а) відмови громадянина від двох пропозицій підходящої роботи;
б) приховування від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період отримання допомоги по безробіттю;
в) порушення громадянином умов і терміну його реєстрації та перереєстрації як безробітного;
г) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування центру зайнятості більше місяця без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;
д) відмови від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням служби зайнятості;
е) припинення навчання в навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів без поважних причин.

Термін, на який припиняється виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю, зараховується до загального періоду виплати допомог.

Безробітні після закінчення терміну виплати допомоги по безробіттю можуть отримувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі до 75% встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім’ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім’ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі, встановленому законодавством.

Кожному з членів сім’ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився термін виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, надається одноразова матеріальна допомога в розмірі 50% установленої законодавством мінімальної заробітної плати.

Умови надання матеріальної допомоги по безробіттю та іншої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Громадяни можуть укладати з органами державного страхування договір на випадок втрати роботи. Порядок, періодичність та умови страхування визначаються законодавством України. Громадяни, які уклали такі договори, не втрачають права на отримання допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги в період професійної підготовки й перепідготовки.

Законодавством України можуть передбачатися з коштів бюджету держави додаткові гарантії громадянам, вивільнюваним з підприємств, що підлягають ліквідації через здійснення заходів щодо поліпшення екологічних умов або внаслідок стихійного лиха.

Стан ринку праці в Українi в сучасних умовах визначається загальним станом економiки, а саме: спадом виробництва, структурним регресом, змiнами у формах власностi, ситуацiєю в iнвестицiйнiй сферi. Отже, попит на робочу силу також перебуває в кризовому станi, тому для економiки України в сучасних умовах є характерним одночасне стимулювання попиту на робочу силу i зменшення її пропозицiї.

Так, з одного боку, в Українi за умов появи значної кiлькостi тимчасово незайнятих працiвникiв, якi звiльняються в основному з виробничої сфери внаслiдок структурної перебудови економiки, лiквiдацiї збиткових пiдприємств, розширення приватних форм власностi, виникає потреба в стимулюваннi попиту на робочу силу. Останнє передбачає стимулювання створення робочих мiсць i розвиток продуктивних сил, прямi iнвестицiї в реконструкцiю робочих мiсць, формування тимчасових робочих мiсць, встановлення системи пiльгового оподаткування та кредитування для галузей i регiонiв, де бажано збiльшити попит на робочу силу, i т. п. Крiм того, стимулюванню попиту на робочу силу можуть сприяти такi заходи:

- лiквiдацiя юридичних обмежень зростання зайнятостi (надання права учасникам трудової угоди уточнювати графiк робочого часу, надання можливостi iндивiдуального регулювання робочого часу, лiквiдацiя обмежень на кiлькiсть найманих працiвникiв);
- вiдшкодування пiдприємству витрат, зумовлених пошуком, навчанням i наймом на роботу працiвникiв;
- сприяння в забезпеченнi пiдприємства матерiальними ресурсами, гарантування збуту продукцiї i т. п. за умови збiльшення пiдприємством робочих мiсць;
- прямi виплати пiдприємствам за кожного найнятого працiвника;
- створення умов економiчної зацiкавленостi пiдприємств у забезпеченнi зайнятостi iнвалiдiв, молодi та iнших груп населення, менш конкурентоспроможних на ринку працi (встановлення пiльг щодо виплат у бюджет за використання робочої сили цих груп населення, дотацiї для створення спецiалiзованих робочих мiсць та органiзацiї профнавчання i т. п.);
- створення умов для широкого використання елементiв гнучкого ринку працi, зокрема посилення гнучкостi витрат на робочу силу, мобiльностi робочої сили в професiйному та територiальному аспектах, а також використання гнучких форм найму.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть відомі Вам види зайнятості.
2. Що відноситься до інструментів активної політики регулювання зайнятості?
3. Що відноситься до інструментів пасивної політики регулювання зайнятості?
4. У чому полягає зміст професійного навчання як інструменту державної політики зайнятості?
5. Як визначити рівень безробіття?
6. Назвіть відомі Вам види безробіття, охарактеризуйте їх.
7. Як визначити природний рівень безробіття?
8. Сформулюйте закон Оукена.
9. Що відображає крива Філіпса?
10. Дайте визначення поняттю “стагфляція”.

План семінарського заняття

1. Поняття та форми зайнятості.
2. Способи регулювання зайнятості на ринку праці.
3. Безробіття та його види. Закон Оукена.

Теми рефератів

1. Світовий досвід подолання безробіття.
2. Проблема безробіття на сучасному етапі в Україні.

Завдання для самостійної роботи

Завдання 1

Робоча сила – 20 млн. осіб, чисельність зайнятого населення – 18 млн. осіб, фрикційне безробіття – 2% чисельності працездатного населення, структурне безробіття – 4%. Номінальний валовий внутрішній продукт у поточному році склав 144 млн. грн., індекс цін за поточний рік становить 120%. Визначте потенційний валовий внутрішній продукт країни у цьому році.

Завдання 2

1. Охарактеризуйте основні види безробіття.
2. Розв’яжіть задачу. У звітному періоді рівень безробіття становив 12,1% і зріс на 0,9% порівняно з базисним. При цьому кількість економічно активного населення не змінилася. Який рівень безробіття був у базисному періоді?

Завдання 3

1. Охарактеризуйте взаємозв’язок інфляції та безробіття.
2. Розв’яжіть задачу. Що вигідніше і чому: одержувати щокварталу 2500 грн. протягом двох років чи одержати один раз 125000 грн., якщо темп інфляції за квартал дорівнює: а) 8%; б) 20%; в) 12%.

Завдання 4

1. Вкажіть відмінності між офіційно зареєстрованими безробітними та незареєстрованими.
2. Розв’яжіть задачу. Розрахуйте рівень зареєстрованого безробіття, виходячи з таких даних: чисельність трудових ресурсів області – 400 тис. осіб, чисельність працюючого населення в працездатному віці – 1360 тис. осіб, чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, – 40,8 тис. осіб.

Завдання 5

1. Вкажіть спільні характеристики між офіційно зареєстрованими безробітними та незареєстрованими.
2. Розв’яжіть задачу. Розрахуйте рівень зареєстрованого безробіття, виходячи з таких даних: чисельність трудових ресурсів області – 600 тис. осіб, чисельність працюючого населення в працездатному віці – 445 тис. осіб, чисельність безробітних, зареєстрованих у державній службі зайнятості, – 40,8 тис. осіб.

Завдання 6

Розрахувати рівень безробіття населення, якщо чисельність працюючого працездатного населення – 90 млн. осіб, чисельність безробітних – 10 млн. осіб. Через місяць 0,5 млн. осіб з числа працюючих втратили роботу, а 1 млн. осіб з числа офіційно зареєстрованих безробітних припинили пошуки роботи.

Визначити за цих умов:

- чисельність працюючого працездатного населення;
- чисельність безробітних;
- рівень безробіття через місяць.

Завдання 7

Природний рівень безробіття складає 5% чисельності працездатного населення, фактичний рівень безробіття становить 9%. Визначити величину відставання реального валового внутрішнього продукту від потенційного, якщо реальний валовий внутрішній продукт становить 2500 млн. Яким чином можна подолати відставання реального валового внутрішнього продукту від потенційного?

Завдання 8

Економіка країни характеризується такими даними: реальний валовий внутрішній продукт – 100 млн. у. о., потенційний валовий внутрішній продукт – 140 млн. у. о. Якщо природний рівень безробіття становить 4% чисельності працездатного населення, то яким буде фактичне безробіття в економіці за таких умов?

Завдання 9

Фрикційне безробіття в економіці країни складає 2% чисельності працездатного населення, структурне – 1%, а циклічне – 7%. Якщо за цих умов реальний валовий внутрішній продукт становить 510 млн. грн., то яким буде потенційний валовий внутрішній продукт?

Завдання 10

Розрахуйте, як змінилася структура зайнятого населення в економіці у звітному періоді, якщо всього зайнятих у цьому періоді в галузі економіки було 22,99 млн. осіб, у тому числі у сфері матеріального виробництва – 13,18 млн. осіб, у сфері послуг – 9,81. У базисному періоді було 13,77 і 9,98 млн. осіб відповідно.

Методичні вказівки до самостійного вивчення теми

Вивчення теми слід розпочати з усвідомлення значення зайнятості як важливого соціально-економічного індикатора ефективності розвитку економіки. Іншими словами, темпи та рівень розвитку національної економіки й окремих її галузей залежать від збалансованого забезпечення їх працівниками, а ефективність структури зайнятості – від темпів збільшення обсягів виробництва, капіталовкладень в окремі галузі, збільшення кількості робочих місць та ін. Варто звернути увагу на багатоаспектність поняття “зайнятість”, для якнайповнішого розкриття змісту якого його можна розглядати в економічному, соціальному, демографічному та регіональному аспектах.

З’ясувавши економічний зміст поняття зайнятості, студентам необхідно розглянути види зайнятості та способи її регулювання на ринку праці. При вивченні питання активної і пасивної політики держави на ринку праці, необхідно зосередити увагу на найбільш впливові заходи кожної з політик. Доцільно також детально розглянути практику їх застосування у вітчизняних та зарубіжних умовах.

Важливою складовою вивчення теми є розгляд сутності та видів безробіття в ринкових умовах. Між рівнем безробіття і темпом зміни заробітної плати (темпом інфляції заробітної плати) існує обернена залежність, яку відображає крива Філіпса. Вона показує, що чим вищий рівень безробіття, тим нижчий темп інфляції заробітної плати.

Необхідно також запам’ятати, що зв’язок між рівнем циклічного безробіття та зменшенням фактичного обсягу продукту в порівнянні з обсягом продукту при повній зайнятості показує закон Оукена.

Додатково слід звернути увагу на такі важливі інструменти управління зайнятістю, як державна і регіональні програми зайнятості. Необхідно визначити сутність програм зайнятості, їх структуру, етапи розробки, механізм взаємодії розробників та виконавців програм, а також порядок контролю за їх виконанням.

Тести

1. Як визначити рівень безробіття?
а) відношенням чисельності безробітних до чисельності зайнятих;
б) відношенням чисельності зайнятих до чисельності безробітних;
в) відношенням чисельності зайнятих до чисельності ринку праці;
г) відношенням чисельності безробітних до чисельності ринку праці.

2. Фрикційне безробіття – це:
а) безробіття, викликане особистими факторами та випадковими обставинами;
б) безробіття, пов’язане з розвитком і впровадженням нових технологій;
в) вимушене безробіття;
г) безробіття, пов’язане із занепадом в економіці, банкрутством підприємств.

3. Структурне безробіття – це:
а) безробіття, викликане особистими факторами та випадковими обставинами;
б) безробіття, пов’язане з розвитком і впровадженням нових технологій;
в) перевищення попиту на робочу силу над її пропозицією;
г) безробіття, пов’язане із занепадом в економіці, банкрутством підприємств.

4. Циклічне безробіття – це:
а) безробіття, викликане особистими факторами та випадковими обставинами;
б) перевищення попиту на робочу силу над її пропозицією;
в) безробіття, пов’язане з розвитком і впровадженням нових технологій;
г) безробіття, пов’язане із занепадом в економіці, банкрутством підприємств.

5. Природний рівень безробіття – це:
а) сума структурного та циклічного безробіття;
б) сума фрикційного та циклічного безробіття;
в) сума структурного та фрикційного безробіття;
г) різниця між фрикційним та структурним безробіттям;
д) різниця між фактичним та фрикційним безробіттям.

6. До осіб, які не можуть бути класифіковані як “зайняті” або “безробітні”, включають такі категорії населення:
а) учні та студенти;
б) пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; особи працездатного віку, які зневірилися у пошуках роботи;
в) особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими;
г) інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, а також ті, які шукають роботу, але не готові розпочати її найближчим часом через хворобу, навчання.

7. До безробітних за методологією МОП відносяться особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають таким основним умовам:
а) не мали роботи (прибуткового заняття);
б) активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом останніх чотирьох тижнів з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;
в) були готові розпочати роботу впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві;
г) є працездатними за віком та станом здоров’я.

8. Безробіття, пов’язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних:
а) фрикційне безробіття;
б) інституціональне безробіття;
в) структурне безробіття;
г) циклічне безробіття.

9. У якому варіанті відповіді найточніше сформульовано закон Оукена?
а) якщо фактичний рівень безробіття зростає на 2-2,5%, то обсяг ВВП скорочується на 1%;
б) якщо фактичний рівень безробіття зростає на 1%, то обсяг ВВП зростає на 2-2,5%;
в) якщо фактичний рівень безробіття зростає на 2-2,5%, то обсяг ВВП зростає на 1%;
г) якщо фактичний рівень безробіття зростає на 1%, то обсяг ВВП скорочується на 2-2,5%.

10. У якому варіанті відповіді найточніше визначено стагфляцію?
а) це період, протягом якого спад економічної активності супроводжується інфляцією;
б) це період, протягом якого спад економічної активності, який супроводжується безробіттям;
в) це період, протягом якого спад економічної активності, який супроводжується циклічним безробіттям;
г) це стан економіки, для якого характерні інфляція та безробіття.

Рекомендована література для вивчення теми: 5, 9, 11, 12, 19, 30, 33, 35, 37, 45, 66, 88.

<<< назад | зміст | вперед >>>