Селіверстова К.
Культура народів Причорномор'я. - 2012. - №229. - С.118-120.
Українське музеєзнавство в процесі євроінтеграції
Сьогодні Європа взяла курс на популяризацію музеїв серед молоді. Практично всі галереї вражають розмаїттям виставок, перформансів і майстер-класів від метрів сучасного мистецтва та ін. Удосконалення сучасних технологій розвиває музеєзнавство. Поява різних музеїв, в тому числі і віртуальних, робить доступним для всіх перегляд творів мистецтва, до того ж, цей хід є хорошим способом залучення відвідувачів з усього світу.
Курс на євроінтеграцію Україна взяла ще в кінці 2004 року. Нинішній президент Віктор Янукович зазначив, що «процес європейської інтеграції ми насамперед для себе розглядаємо як механізм, який створить умови наближення України до європейських стандартів...»[1]. Тільки от виконуються умови для зближення на практиці? Метою даної статті є аналіз проблем, труднощів і перспектив розвитку українського музеєзнавства, а також показати наскільки воно наближене до стандартів Європи та міжнародні проекти.
Події, що відбувалися на рубежі ХХ і ХХІ століть, як в СНД, так і Європі спричинили за собою зміни не тільки в політиці, економіці та промисловості, але і залишили незгладимий слід у культурі. Нові умонастрої негайно стали знаходити відгук у різних сферах: наука, мистецтво, суспільство та ін. Музеї не стали винятком.
Проблема функціонування музеїв в Україні стала предметом дослідження фахівців різних галузей науки - істориків, педагогів, культурологів та економістів. Дослідниця В. Пантелейчук розглядає трансформаційні процеси, характерні для вітчизняних музеїв, показано вплив ідеологічних, політичних і економічних чинників на розвиток музейних установ в певних соціокультурних умовах. Особливу увагу дослідниця приділила можливостей використання новітніх інформаційних технологій у діяльності музею, проаналізовано форми та методи фінансового забезпечення [2]. Економісти О.Кифяк і М. Руденко обґрунтовують необхідність використання на сучасному етапі маркетингових інструментів в музейній справі.
Автори з'ясували основні причини низької популярності музеїв, проаналізували основні напрямки стратегії музейного маркетингу [3].
В виду того, що сьогодні Україна посилено намагається вступити в Європейський Союз, то робляться спроби «підігнати» всі сфери нашого життя під їх стандарти, прищепити систему європейських цінностей. Однак проблема полягає в тому, що ані українська економіка, ні культура не готові на такі кроки.
Якщо простежити фінансування культури в Європі та Україні, помітна істотна різниця в підході. Як показують результати опитування директорів вітчизняних історичних музеїв, 85% свого бюджету вони виділяють на зарплату співробітників, 15% - на сплату комунальних послуг, тоді як у європейських країнах на оплату праці виділяють лише 5-10% від загального бюджету. Додаткове фінансування, яке можна було отримати від відвідувачів, надходить в невеликих обсягах. А причиною цього є низький рівень відвідуваності музеїв. В європейських державах фінансування культури здійснюється шляхом перерахування регіональним і місцевим бюджетам загальних і цільових трансфертів з казни. Загальний трансферт відрізняється від цільового тим, що не пов'язує реципієнта умовами витрачання, фактично просто збільшуючи його бюджетні доходи. У Норвегії з 1986 року муніципалітети отримують від уряду блоковий грант на фінансування сфер охорони здоров'я, освіти і культури. У Франції щорічно укладаються тристоронні контракти для спільного фінансування культури. Один з найпоширеніших і найдемократичніших і ефективних методів державного фінансування культури є розподіл субсидій через недержавні організації (благодійні фонди, громадські інститути культури, асоціації творчих працівників). Цей метод також користується популярністю в Німеччині і Великобританії.
Фінансування культури здійснюється на основі партнерської участі держави і корпоративних спонсорів стає в Європі все більш помітними, що сприяє значному припливу коштів з приватного сектора. У Великобританії, згідно введеному в 1984 році плану стимулювання корпоративного спонсорства, спільні проекти фінансуються з центрального бюджету та спонсорських коштів у співвідношенні 1:1 для першого проекту (спонсорський внесок не повинен бути менше 1 тис. фунтів стерлінгів) і 1:3 для наступних проектів при мінімальному внеску в 3 тис. фунтів стерлінгів. При цьому державна дотація становить не більш як 25 тис. фунтів стерлінгів на один проект. Аналогічна система зустрічного фінансування, введена в 1987 році у Франції, передбачає більшу частку державного участі. Співвідношення бюджетного внеску та коштів спонсора становить 5:1. Лише частина коштів, що спрямовуються на підтримку культури і мистецтва, розподіляється в європейських країнах через бюджети міністерств культури (крім Німеччини). У багатьох країнах набуло поширення державне фінансування з позабюджетних фондів, формування яких зумовлене «особливими потребами» галузей культури і «національними інтересами». Традиційним джерелом коштів для таких фондів у Фінляндії, Норвегії та Ірландії стали надходження від національних лотерей, лото, спортивних тоталізаторів. Виплати з цих фондів йдуть на підтримку не лише культури, але і спорту [4].
Прикро, що наша держава не вживає таких же способів для популяризації цих державних комерційних установ, які при правильній організації можуть приносити гроші в державний бюджет.
Одним з показників успішної музейної політики є вже згадана відвідуваність. Щорічно в музеї України приходять близько 18 млн осіб, у той час як у Великобританії 40,3 млн осіб, в Канаді 59 млн, у Польщі - 20,6 млн [5]. Причинами такого низького показника є цілий ряд проблем. По-перше, це убогість експозицій. Близько 90% експонатів взагалі зберігаються у фондах, а доступ для звичайних відвідувачів, на жаль, закритий. По-друге, більше половини всіх музеїв знаходяться в аварійному стані і потребують капітального ремонту, на це держава вкрай мало виділяє коштів. Але все ж основною причиною низького рівня відвідуваності є сам підхід до організації і діяльності. У підсвідомості у нас засів стереотип про те, що «музей - місце, де нічого не можна чіпати руками». Школярі та студенти неохоче відвідують різноманітні виставки, не кажучи вже про сім'ях. З досвіду музеїв Європи вітчизняні повинні залучати відвідувачів усіх вікових груп, створювати дитячі кімнати, де діти могли б, наприклад, власноруч зліпити горщик або намалювати картину. Невеликі кінозали всередині музеїв дають можливість дізнатися більше про нього самого або про якомусь періоді історії та ін. Також кінозали є відмінним місцем для проведення кинолекториев. Ще один із способів «заманити» відвідувачів - тематичні магазини і кафе. Після захоплюючої екскурсії деякі з задоволенням можуть попити кави або придбати сувеніри
Якщо говорити про фінансування музейної справи некомерційними організаціями, то серед найбільш діяльних можна виділити фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» та його грант на підтримку музеїв України - «Динамічний музей». Даний проект націлений на оновлення, підвищення кваліфікації, активізацію ролі музеїв у суспільстві шляхом розробки і впровадження нових форм і методів роботи з відвідувачами, модернізації матеріально-технічної бази музеїв, підвищення кваліфікації музейного персоналу тощо [6]. Загальна сума гранту становить 10 млн. гривень. Одним із призерів став Музей національної архітектури й побуту Пирогово.
Також можна відзначити фонд Миколи Томенка "Рідна країна". У 2007 році Фондом була проведена акція «7 історико-архітектурних чудес України », у 2007-2008 рр. відбувся другий етап цієї акції «7 природних чудес України», в кінці 2008 року вона стала одним з помітних просвітницьких подій
року [7]. Також засновник фонду ініціював створення порталу "Рідна країна", у якому міститься коротко довідкова інформація більш ніж про 700 музеях України [8]. Крім того, Томенко повідомив, що його фонд планує упорядкувати та видати довідник «Все про всі музеї України».
Тим не менш, при всіх скрутному становищі вітчизняного музеєзнавства хочеться відзначити, що щорічно проводяться міжнародні виставки і конференції, присвячені проблемам сучасного музеєзнавства, укладаються договори про партнерство і співпрацю. Наприклад, 23 січня 2012 між Івано-Франківським краєзнавчим музеєм (Україна) та Обласним музеєм Сату-Маре (Румунія) підписано на 5 років угоду про співпрацю. Даним документом домовлено проведення спільних проектів щодо дослідження природи, археології та етнографії [9]. Також музеї Миколаєва приймають участь в проекті «Новий подих культури» ініційований Європейським Союзом для пожвавлення життя українських музеїв допомогою співпраці з громадськими і культурними організаціями, впровадженням інновацій і нових підходів у роботі. Одне із завдань проекту - підтримка і поширення кращих інноваційних культурних і творчих практик на основі традиційної культурної спадщини [10]. Також деякі музеї надають гранти для українських вчених.
Серед музеїв і галерей є і ті, які отримали світове визнання і користуються не меншою популярністю, ніж найбільші установи Європи. PinchukArtCentre має статус міжнародного центру сучасного мистецтва. З метою підтримки молодих талановитих художників щорічно проводиться конкурс, за результатами якого переможці отримують грошову винагороду, а також мають можливість пройти стажування в кращих майстернях світу[11]. Завдяки вдалому географічному положенню музеї та заповідники Криму теж здобули популярність серед туристів. Наприклад, Лівадійський палац гарний не тільки своєю архітектурою, але і зіграв не останню роль у світовій історії. Комплекс печерних міст, фортець є місцем паломництва любителів археології, етнографії і т. д.
Таким чином, можна сказати, що музеї України хоч і встали на шлях євроінтеграції, але на сьогоднішній день не можуть похвалитися таким же рівнем організації і відвідуваності по ряду причин. Держава має багату історико-культурну спадщину, однак більшість не використовує свій потенціал повною мірою через консервативність поглядів співробітників, безініціативність, відсутність зацікавленості і стимулів.
Для успішного функціонування музейних установ необхідно не тільки збільшення фінансування, як з боку держави, так і некомерційних організацій, але і змінити сам підхід до організації виставок, конференцій, фестивалів і т. д. Слід перетворити музей не тільки освітній, але і в центр дозвілля доступний для всіх верств населення.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
Сьогодні Європа взяла курс на популяризацію музеїв серед молоді. Практично всі галереї вражають розмаїттям виставок, перформансів і майстер-класів від метрів сучасного мистецтва та ін. Удосконалення сучасних технологій розвиває музеєзнавство. Поява різних музеїв, в тому числі і віртуальних, робить доступним для всіх перегляд творів мистецтва, до того ж, цей хід є хорошим способом залучення відвідувачів з усього світу.