<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Самчики

Самчики - село у Староксетянтинівському районі Хмельницької області Село розташоване на берегах річки Случ. Населення становить 1 682 осіб. До 1545 року називалося Замчики (через замок-сторожу). В літописах 1545 року воно вперше згадується як село Самчики, тоді польський король Сигізмунд І подарував його Костянтину Івановичу Острозькому, приписуючи до волості Костянтинівської. У володінні князів Острозьких село Самчики знаходилося до 1620 року, потім належало відомим князівським родинам Заславських, Сангушків і Любомирських.

З липня 1715 року в Дубно Ян-Самюель Хоєцький отримує від Олександра-Доменіка Любомирського село Самчики на держання його ординаційним правом У1725 р. Ян-Самюель Хоєцький закладає тут маєток-резиденцію.

У 1737 році за дозволом Януша-Олександра Сангушко, Ян-Самюель Хоєцький переписує Самчики синові Франциску-Казимиру, котрий у 1771 році закінчує поблизу будівництво кляштору-резиденції ордену маріянців, що пізніше стане причиною розбрату поміж Любомирськими й Хоєцьким

У1789 році Франциск-Казимир Хоєцький помирає, спадок отримує його син Ян Непомук Хоєцький (1748 - 1817). Хоєцькі володіли маєтком аж до 1791 року, коли в довгій судовій тяганині з Любомирськими на право утримання села (результати Кольбушевської трансакції), вони програли й вимушені були покинути маєток.

Наприкінці XVIII ст. Пьотру Чечелю (1754- 1843), старості гайсинському, купує Самчики під свою резиденцію. Мати Пьотра Чечеля була з Хоєцьких - це була дочка Яна Хоєцького, рідного брата Франциска-Казимира Хоєцького. Новий власник розпочинає розбудовувати й прикрашати маєток. За проектом королівського архітектора Якуба Кубіцького зводяться нові будівлі та споруди (палац, офіцини, ламус (Китайський будинок), в'їзні ворота, оранжерея, стайня, млин, ґуральня) в класичному стилі, який тоді набув поширення в Україні, заснований на культурній спадщині Древньої Греції та Риму; у мистецтвознавців першої третини XIX ст. він отримав назву «ампір».

З 1801 р. архітектура маєтку набуває рослинного декоративного оздоблення - розбивається парк за проектом ландшафтного архітектора ірландця Діоніса МакКлера в модному тоді стилі - англійському.

Декорує будівлі, інтер'єри палацу, висікає скульптури італієць Жанбатісто Цагляно. Маєток обводиться муром.

Після Пьотра Чечеля його син Ян (1788-1843) отримав село Самчики в спадок. Після смерті Яна в 1843 році догляд за маєтком, ведення справ здійснює його дружини Людвіка Якубовська, а після 1851 р. власником маєтку стає їхній син - Якуб.

Якуб продовжив традиції діда й батька, як в господарській, так і в культурній, освітній діяльності. У 1854 році він засновує в маєтку Самчики чи не найпершу сільську музичну школу у Волинській губернії. Керувати школою і маєтковим симфонічним оркестром запрошує із Житомира відомого композитора, диригента, скрипаля Родеріка Брауна (1817-1861). В школі сільські юнаки віком 10-17 років навчалися грі на духових і струнно-смичкових інструментах. Оркестр виконував найскладніші музичні твори. В оранжереї ставились балети, драматичні, оперні вистави.

Під час польського повстання 1863 року на Правобережній Україні, в маєтку знаходили притулок польські політичні діячі, переслідувані російською державою. Якуб також стає до їхніх лав. В бою під Салихою Старокостятинівського повіту Якуб Чечель загинув. Російський уряд конфісковує маєток і продає його з аукціону 26 січня 1867 року купцю 1-ої гільдії з Житомира Купріяну Абрамовичу Дашкову.

З 1870 року новим власником маєтку стає Олександр Іванович Угрімов, чиновник особливих доручень Міністерства фінансів його для сина придбав московський дворянин Іван Олександрович Угрімов (1837-1905) історик за освітою (закінчив Московський університет).

Олександр Іванович та Марія Павлівна Долгово-Сабурови були людьми свого часу - мали передові погляди, були дуже освіченні і належали до такого ж Московського кола інтелігенції. В Самчиках вели велику освітню діяльність серед селян, місцевої інтелігенції. Збудували за свій кошт школу (реальне училище) й утримували її; відкрили сільську бібліотеку (одну з найперших у Волинській губернії, де Олександр Угрімов у 1899-1900 роках читав пізнавальні лекції школярам та простим селянам).

Маєток часто відвідували визначні діячі науки, культури, освіти того часу з Києва, Петербурга, Москви, де зустрічалися з місцевою інтелігенцією. Там влаштовували концерти народної музики (лірники, бандуристи). Для сільської церкви офірували богослужебні книги, церковні речі.

На початку XX ст. Іван Угрімов через сімейні обставини покидає маєток Самчики, і з 1902 року новим власником стає М.П. Шестаков.

Він розпочинає розбудовувати маєток - приводить його до вимог часу, застосовуючи новітні будівельні матеріали початку XX ст. Долучає до маєтку значний терен сільського майдану у 2 га, заклавши тут ділянки французького регулярного парку, обводить маєток кам'яним муром-огорожею з новим головним в'їздом Брамою, на партері ставить фонтан.

Після 1918 року маєток у Самчиках дивом уціліла. В її залах і покоях оселились бідняки. Говорять, що там була статуя Будди, яку винесли із палацу і по містку занесли на середину озера, де, під водою, вона і знаходиться вже більше 80 років.

За браком цегли в місцевому господарстві будують знищену (1922 - 1925 pp.) стайню з мезоніном, оранжерею (де 300 глядачів дивились балетні, театральні вистави, тощо), будинок із двома трикімнатними приміщеннями для службовців.

У спустілому палаці був знищений весь інтер'єр. У вогні (1919 р.) загинув чудовий фонтан із скульптурою німфи, на Графських воротах було відбито руки й голови скульптурам левів. Маєток використовував для своїх потреб місцевий радгосп (бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, житло, клуб, в літній період - піонерський табір).

У 1956 році на території парку в будівлі садиби розмістилася обласна науково-дослідна сільськогосподарська станція з відділами. Частину заповідника перетворили на поле, де і наразі вирощують агрокультуру.

Враховуючи її історичну, наукову і культурну цінність, держава взяла садибу під охорону і в 90-х роках у садибі було створено музей - відділ обласного краєзнавчого музею.

З 27 грудня 2001 р. палацово-парковий ансамбль маєтку Самчики було занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України національного значення. Палацово-парковий ансамбль в Самчиках - один із найбільш блискучих в Україні творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму.

<<< назад | зміст | вперед >>>