<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Верхівня

Верхівня - село в Ружинському районі Житомирської області. Населення становить 1074 осіб. Вперше згадується в польських документах 1600 р. Тоді воно входило до складу Речі Посполитої. Право на володіння цими землями належало князю Любомирському, який їх передав Францишку Шкорунському в 1753 році. Після смерті Шкорнуського та його дочки Софії, що була заміжня за Яном Ганським, землі дістались їх сину Вацлаву Ганському.

Протягом 1780-1790 років граф Ян Ганський заснував на території сучасного маєтку парк. У 1800 році розпочалося будівництво палацу в ампірному стилі, який закінчував син Яна - Вацлав Ганський. Маєток був збудований за проектом відомих на той час архіекторів і подільских майстрів.

Після одрркення в 1819 році з дев'ятнадцятирічною Евеліною Ржевуцькою Вацлав Ганський подарував їй селище Верхівню з маєтком. Евеліна була красивою та освіченою. Вона вільно володіла кількома мовами, грала на фортепіано. Заможне подрркжя часто подорожувало, розважалося на балах у польської шляхти та російської знаті. Відвідуючи салонні вечори своєї сестри Кароліни, Евеліна познайомилася з Олександром Пушкіним та Адамом Міцкевичем, які захоплювалися її вродою.

Поважних гостей Ганські запрошували до себе на вечори, що їх влаштовували у Верхівнянському палаці. Гостей приймали в розкішній залі з барельєфами на міфологічні теми стародавніх Риму та Греції. На балконі грав оркестр із музикантів-кріпаків. Із зали був вихід у їдальню. На першому поверсі знаходилися кімнати для перепочинку. Якщо бали закінчувалися далеко за північ, тут можна було заночувати. Поруч із палацом були споруджені два флігелі, що з'єднувалися з палацом підземними ходами. В одному була кухня, звідки носили їжу панам через підземний хід. В іншому флігелі містилася столярна майстерня, а також там жив управитель, брат Вацлава Ганського - Карл. На території маєтку був будинок, у якому колись жили сімейний лікар, ветеринар, садівник і агроном.

У 1810 році неподалік палацу було споруджено одноповерхову каплицю-усипальницю Ганських. Тут було поховано шістнадцять осіб із роду Ганських, рештки яких пізніше перепоховали у Польщі.

Роман і весілля Евеліни Ганської з Оноре де Бальзаком

Евеліна Ганська, прочитавши «Сцени приватного життя», написала перший лист Бальзаку (28 лютого 1832 p.), підписавшись «Іноземка». Автор листа вихваляла талант Бальзака. За першим листом надійшов другий і третій, «Іноземка» не відкривала свого імені, але обіцяла регулярно писати. В одному з листів вона прохала адресата відгукнутися кількома словами через паризьку газету «Котід'єн», (адже вона була єдиною, яка дозволялася в Росії та завжди вчасно надходила у Верхівню). Це мало означати, що Бальзак отримав усі повідомлення і вона без застережень може продовжувати йому писати. Захопившись цією кореспондентською інтригою, письменник так і зробив. Анонімне листування тривало майже рік, аж поки Евеліна не запропонувала зустрітися у Швейцарії. Вперше Оноре та Евеліна побачились в жовтні 1833 р. у Невшателі. Тоді ж Бальзак познайомився з чоловіком Евеліни - Венцеславом Ганским.

У 1842 році Евеліна овдовіла, але ще довго не могла вийти заміж за Бальзака. Згідно із законами Російської імперії, дати дозвіл шлюб із іноземним громадянином міг тільки сам імператор Микола І.

У 1847 році до маєтку графині Ганської переїхав її коханець - Оноре де Бальзак. «Я побачив малий Лувр, грецьку святиню, позолочену призахідним сонцем», - такими були перші враження Бальзака від маєтку.

Йому відвели кімнати на другому поверсі, до якого вели масивні дерев'яні сходи. Посеред вітальні розташовувався круглий картярський стіл, вкритий зеленим сукном. По лівий бік - стара добротна шафа-сервант із різьбленими на ній візерунками. А по правий - фортепіано XVIII століття. У кабінеті із блідо-рожевого штучного мармуру стояв письмовий стіл, за яким Бальзак написав п'єсу «Мачуха», працював над такими творами як «Депутат від Арсі», «Мадемуазель де Віссар або Франція за часів Конституції», «Дрібні буржуа», «Жінка-письменниця», «Театр, який він є». У листопаді 1847 року письменник писав родичам: «Я маю розкішний апартаментик... кабінет із рожевого штучного мармуру, з каміном, чудовими килимами та зручними меблями, вікна цілком зі скла, без олов'яної фольги; переді мною відкривається краєвид на всі боки. Можеш собі уявити, що за Лувр ота Верхівня, де є п'ять чи шість таких апартаментів для гостей...»

На початку 1848 року Бальзак повернувся до Франції.

Вдруге у Верхівню Бальзак приїхав у вересні 1848-го й пробув там до кінця 1849 року. Під час свого третього візиту він одружився з Евеліною Ганською. Церемонія вінчання відбулася 14 березня 1850 року у костьолі Святої Варвари в Бердичеві. А у травні подружжя поїхало до Парижу. Коли подружжя прибуло до Парижу, Бальзак був уже тяжко хворий. Евеліна вірно доглядала його, але за кілька місяців прозаїк помер.

Евеліна більше не повернулася в Україну. її дочка з чоловіком, продавши майже всі володіння в Росії, оселилися в Парижі. Вона померла в 1882 році й була похована біля чоловіка на паризькому кладовищі Пер-Лашез. Про цю історію кохання написано багато книжок і відзнято фільми.

Французький письменник Андре Моруа у своїй книжці «Прометей, або життя Бальзака» написав: «Вважають, що, перебуваючи на Україні, Бальзак був щасливий. Вперше у своєму житті він опинився в одному з тих палаців із безліччю шанобливих слуг, про які мріяв...»

У квітні 1959 року з нагоди 160-річчя від дня народження Оноре де Бальзака в приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського технікуму було відкрито кімнату-музей Оноре де Бальзака, а в 1999 році тут заснували Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака. Щороку на його день народження - 20 травня - у Верхівні проводиться Міжнародне літературно-мистецьке свято «Весна Прометея».

Останнім господарем Верхівні був брат Евеліни Адам Ржевуський, який пізніше розпродав свій спадок.

У 1921 році приміщення палацу зайняла агрошкола від Київської сільськогосподарської академії, нині - філія Житомирського агротехнічного коледжу, і кімнати палацу перетворили на навчальні кабінети.

Верхівня входить до реєстру історичних місць, а зрештою Верхівнянський маєток «Ганських» являється пам'яткою архітектури та садово-паркової культури XVIII-XIX століть. Занесений до реєстру національних святинь України, він унікальний не тільки своєю архітектурою а й подіями. Верхівнянський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва (площа - 33,75 га.). Тут насаджені дуби, ясени, липи, тополі, яким по півтора сотні, а то й більше років.

<<< назад | зміст | вперед >>>