<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Поморяни

Поморяни - селище міського типу Золочівського району Львівської області, розташоване в долині річки Золота Липа. Поселення виникло в XIII ст.

Кам'яний замок було побудовано в першій пол XIV ст. за наказом подільського воєводи Яна з Сієни на місці дерев'яної фортеці, спорудженої в 1340-13 50 pp. магнатом Миколою Свинкою за наказом короля Казимира Великого. У письмовій згадці, датованій 1497 роком згадується, що Микола Свинка був дідичем і власником села та замка Поморян.

У 1504 році король Олександр дав Поморянам статус міста й надав йому Магдебурзьке право, а також встановив торги та два ярмарки.

У 1620 р. замок став власністю Якуба Собеського. Завдяки розумному розташуванню замок неодноразово витримував затяжні облоги турків і татар. Після смерті Якуба Собеського замок перейшов у власність його дружини Теофілії, а вже від неї - до сина Яна III. Навколо міста було насипано вали та викопано рови, збудовано замкові мури.

У 1648 році, під час походу військ гетьмана Богдана Хмельницького на Львів, через Поморяни проходили козаки полковників Кривоноса та Морозенка. Саме вони збудували для поморянців із тесаних дубів церкву в козацькому стилі та віддали її під покров Святої Богородиці, ця церква збереглася в тому вигляді до наших днів. Ікона покровительки поморянців, Покров Святої Богородиці, - дарунок козаків. За переказами, Покров Святої Богородиці не раз рятував місто від нещасть. На вхідних дубових дверях до церкви є глибоко викарбуваний рік 1648.

У 1672 р. замок вистояв перед численними військами турків. У 1675 р. під час другого походу турків на Львів, захисники поморянського замку, не маючи достатньої сили для оборони, покинувши таємним ходом фортецю, вийшли до лісу й зачинилася в Свірзькому замку. Залишений пустий замок турки повністю спустошили, проте незабаром його відбудував тодішній власник - Ян III Собеський. Однак у 1684 р. татари знову зруйнували фортецю. І знову ж таки в 1685 р. замок був відновлений та значно розширений Яном III Собеським.

Після цього протягом 1687-1695 pp. замок витримав усі татарські напади й облоги. Після смерті короля він переходив від одних власників до інших, дуже занепав і почав втрачати вигляд фортеці. З 1740 р. став власністю Радзивілів. Сильних пошкоджень зазнав під час пожежі 1771 року. Значну його частину розібрали.

У 1718 році нижче від церкви Покров Святої Богородиці збудували нову церкву - церкву Св. Трійці з одним куполом та двома вежами, на дзвіниці було шість дзвонів. 7 лютого 1878 року Золочівське староство вирішило будувати нову церкву

У 1789 р. село Поморяни перейшло у власність Прушинських. Еразм Прушинський акуратно відбудував південне й східне крила замка та розібрав північне й західне. Реконструкцію замка завершив його син Йозеф (помер близько 1875 p.). Він відновив інтер'єри, розташував у палаці багату колекцію творів мистецтва. Після смерті Йозефа маєток купив Роман Потоцький, чий син Єжи (Юрій, помер в 1961 р.) піклувався про замок до 1939 p., відремонтувавши його після руйнувань І світової війни.

Близько 1748 року Гумніцький заклав у Поморянах фундамент мурованого костьолу. В «Помянику» зазначено, що будівництво костьолу почалося 1738 року. Для цього королевич Якуб-Людовік залишив фонд у 12000 злотих і за ці кошти ксьондз Гумніцький звів стіни костьолу до вікон. Закінчити він не зумів, бо 6 вересня 1758 року помер. Стіни так і залишилися недобудованими на 10 років.

Восени 1803 року ксьондз Левандовський писав, що костьол почав будуватися з писаного каміння ще 50 років тому, але стоїть непокритий. Богослужіння відбувалися в захристії.

При ксьондзі Левандовському в 1807-1808 роках будівництво костьолу таки було завершене та його покрили. 28 лютого 1812 року сюди на парафію був призначений ксьондз Ян Ясинський, при якому повністю були завершенні всі роботи на кошти Юзефа Пруїпинського.

У 1854 році всередині костьолу сталася пожежа, а наступного року пані Менжинська привезла сюди з Парижа статую Богородиці. При ксьондзі Бжезінському художник Тирович намалював великий образ Трійці у вівтарі. Художник Фелікс Бедрицький розмалював стіни, а вівтар встановив різьбяр Олександр Швачук із Колодієва. Обидва працювали разом, прикрашаючи церкви та костьоли Галичини.

19 травня 1889 року в Поморянах сталася пожежа, яка знищила всі парафіяльні будинки та дзвіницю, дзвони розплавилися у вогні, а розплавлений метал із них був використаний для відливання нових дзвонів, Будівництво церкви закінчилося в 1889 році, посвячення відбулося 15 липня 1890 року. При церкві також був збудований шпиталь. Під час російської окупації 1914 року в Поморянах був православний священик, який при відступі війська забрав із церкви цінності, царська армія також забрала дзвони з дзвіниці.

Легенди замка про віщий сон

Поморянський замок був найулюбленішою резиденцією Яна Собеського. Одного разу простий шляхтич Ян поїхав на полювання до Красноставу. Коли повертався додому - заблукав. Випадково натрапив на ченця-затворника, який жив у печері неподалік від Поморян. У ньому і заночував. А коли прокинувся рано, чернець розповів йому свій сон: «Ян був із короною на голові...» Через два тижні після цього, Яна дійсно обрали королем Речі Посполитої. Ченцю він подарував землі, на яких допоміг побудувати монастир.

<<< назад | зміст | вперед >>>