<<< назад | зміст | вперед >>>

Легендарні села України

Старе Село

Старе Село - так називається село Пустомитівського району Львівської області. У XI ст. входить у володіння давньоруського князя Давида Ігоровича зі Звенигородської лінії (онука Ярослава Мудрого), на той час селище називалося Черепнисько (Черепин). Перша писемна згадка про селище мала місце в 1401 році, стосувалася вона того факту, що король Володислав Ягайло продав частину селища Черепин Завішу Чорному з Гарбова. Син Завіша Ян у 1448 році будує тут дерев'яний замок та переселяє сюди всіх своїх родичів із інших своїх володінь. Він назвав це місце містечком Гарбове. У 1454 році у літописах з'являється письмова згадка про Старе Село, коли Ян Завіша призначив дотацію для місцевого римо-католицького костьолу. У грамоті зазначалося, що основним джерелом прибутків місцевого ксьондза мала служити корчма.

Ян Завіша також прикликав у Старе Село багато польських родин зі своїх сіл. Як придане село дісталося чоловіку Барбари Завіши - Станіславу Тенчинському, а після його смерті - другому чоловіку Барбари, великому коронному гетьману Яну Амону Тарновському (1488-1561 pp.). Він віддав ці володіння у посаг своїй доньці Софії, нареченій князя Костянтина (Василя) Острозького.

У 1498 році під час своїх набігів на Львів і Звенигород, татаро-турецькі війська повністю зруйнували Старе Село, що лежало на Волоському шляху до Львова.

Онучка князя Костянтина (Василя) Острозького, Єфросина, вийшла заміж за князя Олександра Заславського. А їхній син Володислав Домінік - князь Острозький і Заславський у 1642 р. реконструював замок у Старому Селі. За площею цей замок - один із найбільших в Україні, а його мури займають площу близько двох гектарів. Впродовж чотирьох років проводилися роботи з укріплення палацу. Оборонні мури замка було зведено із каменю та цегли. Висота мурів складала 8 м, товщина - 2 м, довжина мурів - більше 500 м. У мурах були трьохярусні бійниці, глуха аркада оперізувала всі шість башт і стіни з боку фасадів. Замок оточував глибокий рів і вали, він був оснащений ланцюговим підйомним мостом. На найбільшій башті був викладений герб Володислава Домініка Острозького-Заславського.

Тільки встигли вимурувати стіни, як їх зруйнувала в 1648 р. хвиля козаччини, піднята гетьманом Богданом Хмельницьким. Але Заславський у 1649 році зводить нову фортецю. Реконструкція замка мала місце і в 1654 році.

У 1672 р. турки, що рухалися від одного замка АО іншого і підкоряли майже кожен із них, обложили Старе Село. Переповідають, що під час облоги з обстрілом із замка було вбито турецького отамана.

У 1687 р. власником Старого Села став Микола Стшалковський. Замок був у руїнах, про що свідчить документ, який його описує.

Наприкінці XVII століття Старе Село переходить до Любомирських. А пізніше - на початку XVIII століття - новим власником стає магнат Адам Микола Сенявський, який відреставрував уже не потрібний за новітніх військових конфліктів форпост, посилив його гарматами й моздірами та пристосував під арсенал, який перед наступом шведів перевезли сюди зі Львова. Тут був і палацовий корпус, який жоден із господарів до пуття так і не довів. Під час війни зі шведами Коронний гетьман Адам Микола Сенявський переносить у Старе Село львівський арсенал. Замок знову додатково укріплюють і оснащують гарматами. Втративши свою військову цінність, фортеця руйнувалася і в 1731 році замок переходить до нових господарів Чарторийських. Магнати мешкали в своїх маєтках, Старе Село було для них далеким і нецікавим.

У 1809 році Ізабела Чарторийська подарувала замок своїм онукам Потоцьким. Останнім власником твердині до вересня 1939 року був ланцютський ординат Альфред Потоцький.

Останніх 150 років у замку вже ніхто не живе. Зараз він представляє собою величезну руїну, з шести башт уціліли тільки три. Найкраще збереглася східна башта з уцілілими зубцями корони.

Легенда замку

Коли будували замок - в розчин додавали яйця й молоко. Один шляхтич за щось провинився, його мали стратити. Але спочатку присудили йому привезти віз яєць. І якщо хоча б одне розіб'ється - стратять. Інакше - ще подумають. Але він привіз варені яйця. Довго думали, що з ним робити, і вирішили все-таки стратити.

<<< назад | зміст | вперед >>>