Межиріч - село Острозького району Рівненської області. Перша письмова згадка про
село Межиріч зустрічається в грамоті Великого князя Литовського Вітовта,
написаній 3 липня 1396 року в Луцьку. Він підтверджує своє попереднє надання
князю Федору Острозькому міста Острог із прилеглими до нього землями,
збільшуючи його кількома маєтками, серед яких був і Межиріч. З 1396 р. володарем
села Межиріч став преподобний князь Федір Острозький, який у 1442 р. прийняв
постриг у Києво-Печерському монастирі.
У Межирічі був дерев'яний замок, укріплений земляними валами, поверх яких був
поставлений частокіл із колод із загостреними верхами. Посеред замка стояла
дерев'яна Троїцька церква, яка була основою нового монастиря. В середині XV
століття, після пожеж, у храмі починається будівництво кам'яної церкви, що
збереглася до наших днів.
У 1605 році Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право. У 1612 p., за наказом
останнього представника роду Острозьких Януша (православне ім'я Іван -
краківський каштелян, який прийняв католицизм), у місті почалися роботи по
перебудові замка та церкви на францисканський монастир. До церкви прибудовували
два двоповерхових корпуси з келіями. На зовнішніх кутах розташовувалися круглі
триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами.
У літописі 1708 р. Зафіксовано, що козацькі війська зруйнували місто панської
резиденції та земляних валів. Пізніше Межиріч переходив від одних можновладців
до інших. У 1866 році францисканський монастир реорганізували, а його костьол
знову став православною церквою.
У 1606-1610 роках під час перебудови замка на францисканський монастир, з
північної та південної сторін церкви прибудовуються два однакових двоповерхових
корпуса келій. По їх чотирьом зовнішнім кутам будуються круглі триярусні башти з
конусоподібними дахами. На храмі були надбудовані оборонні галереї,
монастирську територію по периметру оточили мурами з оборонними баштами, в яких
розмістилися ключовидні бійниці для вогнепальної зброї.
На сьогодні Межиріцький Троїцький монастир-фортеця (XV-XVII ст.) являється одним
із найвидатніших архітектурних ансамблів, споруджених в Україні, в якому
відображена волинська архітектура з елементами давньоруського будівництва й
готико-ренесансного стилю XV-XVI ст. В інтер'єрі монастиря збереглися зовнішній
вигляд келій, а також декілька цінних високомистецьких творів, зокрема ікона
Богоматері (XVI ст.).
Монастир оточують фортечні земляні вали заввишки 10-15 метрів, що, за планом,
утворюють прямокутник. Вали й брами були збудовані наприкінці XVI століття як
фундація князя Василя-Костянтина Костянтиновича Острозького.
У 1779 р. був проведений католицький ритуал коронування ікони - на Божу Матір і
Спасителя одягнули корони, виготовлені в Римі із золота й дорогоцінних
металів. У 1866 році монастир передали православній церкві, імператриця Марія
Федорівна подарувала іконі срібний оклад, прикрашений 12 смарагдами. Про
чудотворність ікони свідчать вотиви, металеві бляшки, прикріплені з тильної
сторони святині. Частково вони збереглися й донині.
У 1991 році було відновлене чернече життя у Свято-Троїцькому чоловічому
монастирі, а при православній обителі знову почало діяти Духовно-пасторське
училище.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.