<<< тому | зміст | вперед >>>

Руденко О.М., Довгальова М.А. Психологія соціально-культурного сервісу і туризму

Глава 6. Ораторське мистецтво в екскурсійній діяльності

6.1. Психологічні аспекти ораторського мистецтва в екскурсії

6.1.1. Значення ораторського мистецтва

Перш ніж досягти успіху в проведенні екскурсії екскурсовод дуже часто проходить складний і тернистий шлях помилкових дій. Це часто негативно позначається не тільки на матеріальному стані екскурсійного бюро, але і на його власному моральному стані. Втрачається оптимізм, віра у власні можливості. Отримані теоретичні знання здаються нікчемними, відірваними від практики. Знижується попит на екскурсію, втрачається авторитет екскурсовода в очах не тільки екскурсантів, але і більш успішних колег. Програють і екскурсійні маршрути, які з потенційним якостями, наприклад, унікальності, самобутності і оригінальності екскурсійних об'єктів, самі по собі можуть бути надзвичайно цікавими. Отже, екскурсовод - головне інтегруюче ланка, генеральний джерело інформаційного впливу на свідомість екскурсантів. Ефективність, міра і якість цього впливу безпосередньо залежать від ступеня володіння екскурсоводом принципами ораторського мистецтва. Володіння ораторським мистецтвом - запорука успішності діяльності початківця екскурсовода. Набагато простіше бути озброєним елементарними принципами ораторського мистецтва і домогтися за рахунок цього успіху, ніж прийти до нього в внаслідок десятиліть, поступово виправляючи власні помилки. А останнім - шлях розчарувань і депресій. Не в кожного вистачить сміливості й екскурсовода мужності, щоб з гідністю його пройти. Професіоналізм екскурсовода як оратора виявляється не тільки в дотриманні встановлених правил, дотримання рекомендаціями спеціалістів у галузі ораторського мистецтва, але і в систематичному і послідовному практичному втіленні всієї сукупності форм ораторського мистецтва.

Термін «ораторське мистецтво» античного походження. Його синонімом є грецьке слово «риторика» і російське «красномовство», тобто спроможність і вміння говорити красиво і переконливо. Що прийнято розуміти під ораторським мистецтвом в екскурсійній діяльності?

Н.В. Савіна у навчально-практичному посібнику з екскурсоведення зазначає, що «ораторське мистецтво - це засіб людського пізнання, своєрідне твір мистецтва, що впливає одночасно і на почуття, і на свідомість. Тому діяльність екскурсовода, професія якого постійно зв'язана з промовою, немислима без грунтовних знань принципів і правил ораторського мистецтва, без володіння культурою мовлення». У даному визначенні цікаво те, що в ньому акцентується увага на логіко-емоційному впливі екскурсійного матеріалу. Однак дане визначення страждає певною неповнотою з точки зору екскурсійної практики. Тому в даній главі під ораторським мистецтвом буде розумітися, по-перше, високий ступінь майстерності екскурсовода, і, по-друге, мистецтво побудови і проведення екскурсії з метою надання бажаного впливу на екскурсантів. Однак перш ніж розглядати взаємозв'язок ораторського мистецтва та екскурсійної діяльності, з'ясуємо, що ж розуміється в традиційній школі екскурсознавства під професійною майстерністю екскурсовода.

6.1.2. Основи майстерності екскурсовода

Провідний вітчизняний фахівець в області екскурсознавства Б.В. Ємельянов зазначає в розумінні професійної майстерності екскурсовода кілька якостей. По-перше, це сума знання, практичні вміння, ідейності і переконаності. По-друге, під ним розуміється мистецтво вмілого використання наочною і усної пропаганди і, по-третє, - вміння підготувати і проводити екскурсії.

Б.В. Ємельянов виділяє наступні складові экскурсоводческого майстерності:

- Широкий кругозір, ерудицію, культурний рівень.
- Міцні знання в певній галузі, розподіл за спеціальністю екскурсовода,
- Знання основ екскурсійної теорії, методології екскурсійної пропаганди і методики ведення екскурсії.
- Інтуїцію екскурсовода. Інтуїція екскурсовода знаходить своє вираження в умінні:
1) визначити склад і запити аудиторії;
2) використовувати несподіване явище;
3) швидко зробити висновки;
4) правильно реагувати на репліки екскурсантів;
5) правильно вийти з конфліктної ситуації;
6) дати потрібну пораду.
- Володіння навичками. Навичка - високий ступінь уміння. Всі навички екскурсовода можна розділити на кілька груп:
1) навички самостійної роботи;
2) навички роботи з екскурсійною аудиторією;
3) навички підготовки до ведення чергової екскурсії;
4) навички усного виступу;
5) навички екскурсійного показу і розповіді;
6) навички використання «портфеля екскурсовода»;
7) навички прослуховування екскурсії. Виходячи з можливості застосування в екскурсії принципів ораторського мистецтва, екскурсоводу необхідно враховувати наступні вимоги екскурсійної методики:
1) правильну організацію показу об'єктів;
2) адресність, диференційований підхід;
3) пріоритетність зорових доказів;
4) облік вимог до розповіді (конкретність, предметність, лаконічність, достатність, функціональність і доцільність).
5) забезпечення безперервності екскурсії як процесу засвоєння знань, недопущення використання часу перерв для обміну враженнями про екскурсію;
6) вміння подолати кризу уваги екскурсантів, що настає на 14-й, 23-й, 31-й хвилинах (наприклад, з допомогою прийому новизни матеріалу або прослуховування звукозаписів, показ діапозитивів або слайдів, використання посібників з «портфеля екскурсовода);
7) використання різних вказівок (вказівки бувають: орієнтуючі на спостереження об'єкта, рекомендують порівняти об'єкт з яким-небудь іншим, пропонують згадати історичний факт або трохи помовчати, подумати про побачене і почуте);
8) вироблення прийнятних манер, що знаходять вираз у спосіб тримати себе, в розмові з екскурсантами, у зовнішньому вигляді, одязі, наявності або відсутності поганих звичок.

Всі ці методичні рекомендації традиційна школа екскурсознавства відносить до складовими професійної майстерності екскурсовода, залишаючи в стороні головну психологічну основу успіху в організації та проведенні екскурсії - саму особистість екскурсовода.

6.1.3. Психологія особистості екскурсовода

Особистість екскурсовода відіграє велику роль у його професійні успіхи, ніж глибокі знання. Ця істина також вірна і в галузі ораторського мистецтва. Особистість екскурсовода в значній мірі проявляється в тому, які мовні здібності вона має. У зв'язку з цим дуже цікаво познайомитися з характеристиками індивідуальних мовленнєвих типів, запропонованими С.Ф. Іванової. Кожен мовний тип відповідає одному з чотирьох темпераментів.

Раціонально-логічний тип. У екскурсоводів, які належать до цього типу, емоції часто приховані від стороннього погляду, але їх стриманість зовсім не означає відсутність емоційності. Вони більше схильні до аналізу явищ, до міркувань і суворої аргументованість своїх і чужих вчинків. Їх підготовка до проведення екскурсій відрізняється послідовним добором і суворої систематизацією матеріалів, обмірковуванням і розробкою докладного плану. Екскурсоводи такого типу пам'ятають цей план і під час виступу не користуються їм. У них інша проблема: як зробити свою промову більш яскравою, емоційною і які підібрати приклади, що ілюструють і аргументують основну думку, щоб зацікавити екскурсантів. Найчастіше «логіками» бувають люди сангвінічного темпераменту.

Емоційно-інтуїтивний тип. Екскурсоводи даного типу кажуть пристрасно і захоплено, часто жартують, але не завжди можуть встежити за жорсткої логічної послідовністю промови і «звести кінці з кінцями». Без суворого плану при обмеженому часі вони можуть «занестись», втратити думка і в результаті звести нанівець ефект своєї блискучої мови - у екскурсантів залишається враження емоційної балаканини. План своїх виступів пишуть не завжди, вважаючи, що він їх тільки сковує. До емоційно-інтуїтивного типу найчастіше ставляться холерики.

Філософський тип. Найважче описати екскурсоводів цього типу. Вони бувають і емоційними, схильними до аналізу. Можуть проявляти організованість, а можуть без всякої видимої організації здивувати глибокими знаннями або оригінальністю знайденої ідеї. Незважаючи на приватні індивідуальні відмінності, таких екскурсоводів об'єднує прагнення до дослідження, глибокого осмислення явищ прямо на очах у екскурсантів, бажання й уміння втягнути в цей процес екскурсійну аудиторію. Індивідуальність «філософів» в промові проявляється слабо, оскільки вони можуть бути як аналітиками, так і ліриками. Найчастіше «філософами» бувають флегматики.

Ліричний, чи художньо-образний тип. Такі екскурсоводи мислять більш образами, ніж логічними категоріями, хоча це зовсім не означає, що в їх міркуваннях немає логіки. Ці екскурсоводи дуже вразливі й емоційні. В їх характер простежується ліризм, витонченість, хвилювання і проникливість. Однак екскурсоводи цього типу можуть значно відрізнятися один від одного. В здебільшого цей тип має в своїй основі меланхолійний характер.

<<< тому | зміст | вперед >>>