Пилипенко В.Є., Гансова Е.О., Козаків В.С. та ін Економічна соціологія
Глава 5. Соціально-економічні орієнтації населення України
Розуміння людьми економічних закономірностей життя суспільства, рівень їхньої економічної свідомості значною мірою визначають політичний вибір людей, а отже, соціально-економічне становище країни в цілому. Як свідчать результати всеукраїнського моніторингу "Тенденції розвитку українського суспільства", який проводився Інститутом соціології НАН України протягом 1994-2000 рр., населення України оцінює економічну ситуацію в країні як дуже погану (табл. 5.1).
Таблиця 5.1.
Оцінка населенням України економічної ситуації в країні, %
Оцінка економічної ситуації
Рік дослідження
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
0 (дуже погана)
38,4
38,1
41,6
43,3
44,6
40,6
33,3
1
16,0
15,7
17,3
14,3
15,9
15,9
15,6
2
17,5
17,2
16,9
17,0
17,2
17,6
19,3
3
17,3
16,6
14,2
15,3
14,6
16,8
19,6
4
4,5
6,0
4,9
5,4
3,6
4,8
6,3
5
3,8
4,9
3,8
3,8
3,4
2,9
4,3
6
0,4
0,5
0,6
0,5
0,3
0,6
1,0
7
0,4
0,3
0,6
0,1
0,2
0,3
0,4
8
0,1
0,1
0,0
0,2
0,2
0,1
0,2
9
0,1
0,0
0,0
0,1
0,0
-
0,1
10 (дуже гарна)
1,9
0,3
0,2
0,2
0,1
0,1
0,1
Так, протягом 1994-1998 рр. кількість респондентів, які оцінили економічну ситуацію в Україні як дуже погану, збільшилася з 38,4 % у 1994 р. до 44,6 % у 1998 р. Разом з тим, починаючи з 1999 р. спостерігалась тенденція до зменшення цього показника (що свідчить про більш високу оцінку населення економічної ситуації), який у 2000 р. склав 33,3 %. Лише дуже невеликий відсоток опитаних (від 1,9 % у 1994 р. до 0,1 % у 2000 р.) оцінюють економічну ситуацію в українському суспільстві як дуже добру.
При цьому зазначимо, що найбільш негативно оцінюють економічну ситуацію в країні непрацюючі пенсіонери, домогосподарки, колгоспники, кваліфіковані робітники і люди, які не мають постійної роботи. В результаті досліджень була виявлена також певна залежність між рівнем освіти респондентів та їх оцінкою соціально-економічної ситуації товариства. Так, у 1994 р. найбільш негативно оцінювали економічну ситуацію люди з середнім та незакінченою вищою освітою. Лояльно ставилися до економічної ситуації в Україні респонденти, мають початкова, неповна, середня і вища освіта (за даними дослідження 1994 р.). Якщо оцінювати економічну ситуацію в динаміці, то в 2000 р. серед респондентів, які оцінюють ситуацію в економіці як дуже погану, найбільша кількість громадян з початковою і неповною середньою освітою.
Серед вікових груп населення найбільш жорстко оцінюють економічну ситуацію респонденти середнього віку та пенсіонери, лояльніше - молодь до 30 років. Разом з тим зазначимо, що в 2000 р. реепонденты всіх вікових груп "пом'якшили" свою оцінку. Так, якщо в 1994 р. економічну ситуацію в державі як дуже погану оцінювали 33,5 % молоді, 42,7 % громадян 38-54 років і 38,8 % людей старшого (пенсійного) віку, то в 2000 р. цей показник склав відповідно 26,5; 33,5 і 37,7 %.
Нині населення України стоїть перед необхідністю вибору між ринковим і державним (плановим) регулюванням економіки. Як свідчать результати досліджень, проведених у 1994-2000 роках (табл. 5.2), більшість громадян не змогли визначитися щодо варіанту регулювання економіки.
Таблиця 5.2.
Динаміка економічних орієнтації населення України, %
Бажана економічна ситуація
Орієнтація населення
1994 р.
1995 р.
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
Низькі ціни при дефіциті товарів
26,7
31,0
34,6
32,3
32,4
37,9
36,6
Високі ціни без дефіциту товарів
29,2
27,8
24,9
24,9
24,3
20,4
21,0
Не можуть визначитися
42,3
39,8
40,6
42,6
43,4
41,6
42,4
Серед громадян багато орієнтуються на ситуацію з низькими цінами при дефіциті товарів. Поступово зменшується кількість прихильників "ринкової ситуації, для якої характерні високі ціни без дефіциту товарів. Найбільший відсоток прихильників "ринкової" ситуації серед підприємців, дрібних бізнесменів, учнів. Хоча і серед цих соціально-професійних груп спостерігається тенденція до зниження "симпатії" до ринкових реалій. Більш детально порівняльну картину економічних орієнтації різних соціально-професійних груп населення України у 1994 та 2000 р. дає табл. 5.3.
Таблиця 5.3.
Економічні орієнтації різних соціально-професійних груп населення, %
Соціально-професійний статус
Бажана економічна ситуація
1994 р.
2000 р.
Низькі ціни при дефіциті товарів
Високі ціни без дефіциту товарів
Низькі ціни при дефіциті товарів
Високі ціни без дефіциту товарів
Політик
100,0
0,0
-
-
Керівник
12,5
25,0
28,6
14,3
Державний службовець
25,9
33,3
14,3
57,1
Спеціаліст технічного профілю
20,8
38,5
20,3
43,0
Гуманітарій
29,0
29,8
25,9
32,9
Службовець правоохоронних органів
27,8
38,9
20,0
33,3
Підприємець
11,1
77,8
17,6
41,2
Дрібний бізнесмен
13,0
60,9
23,2
30,4
Службовець
27,4
26,5
32,6
24,2
Кваліфікований робітник
28,8
32,8
35,8
17,9
Різноробочий
25,3
24,1
41,6
16,8
Колгоспник
24,5
18,1
41,5
9,8
Фермер
0,0
33,3
100,0
0,0
Учень
21,9
54,7
32,8
29,5
Непрацюючий пенсіонер
33,5
16,4
46,9
13,7
Домогосподарка
24,3
31,8
30,7
20,8
Не має постійної роботи
13,2
49,1
31,7
20,7
Безробітний
23,5
35,3
35,1
22,3
Інший статус
36,9
20,8
44,2
17,3
Ринкову ситуацію дещо позитивніше сприймають чоловіки. Так, у 1994 р. прихильників "ринкових" реалій серед чоловіків було 35,2 %, серед жінок - 25,3 %, у 1998 р. - відповідно 27,1 і 22 %, в 2000 р. - відповідно 22,7 і 19,6 %. У віковому зрізі лояльніше до ситуації з високими цінами без товарного дефіциту належать молоді люди, стриманіше - респонденти середнього віку, вкрай негативно - люди пенсійного віку. Але якщо серед молоді прихильників "ринкової" ситуації в 1994 р. було 41 %, а противників - 19,5 %, то в 1998 р. їх стало відповідно 32,1 і 20,2 %, а в 2000 році - відповідно 26,2% і 25,7 %. Отже, і серед молодих людей спостерігається чітка тенденція до більш негативного сприйняття "ринкових" реалій українського суспільства. І, звичайно, найбільш яскраво виражена ця тенденція серед представників старшого віку. У 2000 р. прихильників "ринкової" ситуації серед цієї вікової групи було 15,3 %, а противників - 48 %.
За роки незалежності України зменшилася кількість прихильників "ринкової" ситуації і серед респондентів різного освітнього рівня. Лише серед громадян з вищою освітою за період 1994-2000 рр. більше тих, хто віддає перевагу високі ціни без товарного дефіциту. Представники всіх інших освітніх категорій схиляються до "неринковими" реаліям. Так, у 2000 р. ситуацію з низькими цінами та наявністю дефіциту товарів підтримували 43,3 % респондентів з початковою та загальною середньою освітою, 35,5 % - з середньою освітою, 30,8 % - з середньою спеціальною освітою, 45,5 % - з незакінченою вищою освітою. Серед цих освітніх категорій населення прихильників "ринкової" ситуації відповідно 15; 21,2; 24,2 і 22,7 %.
Широкий спектр думок і щодо економічних змін в Україні (табл. 5.4).
Таблиця 5.4.
Ставлення населення України до економічних змін, %
Варіант економічних змін
Ставлення населення
1994 р.
1995 р.
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
Необхідний повний перехід до ринку
29,6
27,8
23,9
20,3
20,0
20,8
22,6
Необхідні окремі зміни
21,4
19,0
23,6
24,1
23,8
23,1
28,5
Необхідно повернути економіку до перебудовному станом
30,9
34,8
33,6
38,0
39,0
38,6
30,6
Інші варіанти
2,5
2,5
2,4
2,7
3,0
2,8
2,8
Не визначились
15,1
15,9
16,5
14,9
13,6
14,6
15,6
Приблизно четверта частина населення вважає, що необхідний повний перехід до ринку. Дещо менше прихильників окремих змін в економічній ситуації. Але більше всього прихильників повернення економіки до перебудовному станом. Зазначимо, що в 2000 р. кількість прихильників повного переходу до соціального ринкового господарства дещо збільшилася. Певною мірою це пояснюється поліпшенням ситуації в 2000 р.
у народному господарстві України, а також збільшенням обсягів вітчизняного виробництва.
Найбільшу кількість прихильників переходу до ринку серед підприємців, фермерів, учнів, фахівців технічного та гуманітарного профілю. Чоловіки налаштовані більш "ринково", ніж жінки. Так, якщо серед чоловіків прихильників повного переходу до ринку в 1997 р. налічувалося 34,9 %, у 1998 р. - 23,3 %, а в 2000 р. - 27,8 %, то серед жінок - відповідно 25,6; 17,4 і 18,5 % (табл. 5.5).
Таблиця 5.5.
Ставлення респондентів до економічних змін в залежності від статі, %
Варіант економічних змін
Ставлення респондентів
1994 р.
1998 р.
2000 р.
Чоловіки
Жінки
Чоловіки
Жінки
Чоловіки
Жінки
Необхідний повний перехід до ринку
34,9
25,6
23,3
17,4
27,8
18,5
Необхідні окремі зміни
22,4
20,8
24,8
22,9
26,5
30,8
Необхідно повернути економіку до перебудовному станом
26,7
34,5
34,6
42,2
30,1
30,9
Інші варіанти
3,9
1,4
4,8
2,8
4,1
1,7
Позитивніше ставляться до ринкового варіанту економічних змін люди з незакінченою вищою та вищою освітою. Респонденти ж з початковою і неповною середньою освітою критичніше оцінюють можливості ринкового господарства. Серед цієї освітньої категорії в 1994 р. прихильників повного переходу до ринку налічувалося 17 %, в 1998 р. - 11,5 %, в 2000 р. - 13,8 %. Цей же показник серед громадян з вищою освітою становив відповідно 44,3; 35,6 та 42,2 %. Найбільш прихильні до ринкового варіанту економічних змін в українському суспільстві молоді люди. Хоча серед прихильників повного переходу до ринку спостерігається тенденція до зниження. Серед людей старшого віку практично немає прихильників ринкового варіанту економічних змін (табл. 5.6).
Таблиця 5.6.
Ставлення громадян України до економічних змін, %
Вікова група, років
Ставлення до економічних змін
1994 р.
1998 р.
2000 р.
За повний перехід до ринку
За окремі зміни
За повернення до перебудовному станом
Інші варіанти
За повний перехід до ринку
За окремі зміни
За повернення до перебудовному станом
Інші варіанти
За повний перехід до ринку
За окремі зміни
За повернення до перебудовному станом
Інші варіанти
До 30
44,1
22,7
16,6
2,8
28,2
32,2
21,3
4,1
27,2
34,8
19,3
3,8
30-54
32,4
23,7
28,5
3,2
22,2
25,4
36,7
3,8
25,8
30,5
28,9
3,2
55 і старші
15,7
17,3
45,2
1,3
11,1
15,5
54,5
3,2
14,8
21,0
40,9
1,4
Важливу роль у здійсненні економічних перетворень у суспільстві відіграє інститут приватної власності і підприємництва. Як свідчать результати моніторингу, роки економічних перетворень характеризуються, в основному позитивним ставленням населення до розвитку приватного підприємництва. Серед громадян України у 1994 р. повністю схвалювали розвиток цього інституту 22,2 %, у 1995 р. - 20,4, у 1996 р. - 23,7, у 1997 р. - 20,9, у 1998 р. - 24,2, в 1999 р. - 23,3, а в 2000 році - 26,5 %.
Найбільш позитивно до приватного підприємництва відносяться підприємці, фермери та керівники підприємств. Менш лояльні до розвитку цього інституту державні службовці, службовці правоохоронних органів, різноробочі, колгоспники і пенсіонери (табл. 5.7).
Таблиця 5.7.
Ставлення населення України до розвитку приватного підприємництва, %
Соціально-професійний статус
Ставлення до розвитку підприємництва
1994 р.
2000 р.
Повністю схвалюють
Скоріше схвалюють
Повністю схвалюють
Скоріше схвалюють
Повністю схвалюють
Скоріше схвалюють
Повністю схвалюють
Скоріше схвалюють
Чоловіки
Жінки
Чоловіки
Жінки
Політик
100,0
0,0
0,0
0,0
-
-
-
-
Керівник
50,0
12,5
12,5
0,0
57,1
35,7
0,0
0,0
Державний службовець
25,0
3,6
21,4
10,7
42,9
28,6
7,1
7,1
Спеціаліст технічного профілю
33,6
27,6
14,2
10,4
34,1
42,7
6,1
6,9
Гуманітарій
27,1
28,6
9,8
9,8
27,0
46,1
5,6
2,2
Службовець правоохоронних органів
22,4
38,9
0,0
16,7
40,0
20,0
13,3
6,7
Підприємець
66,7
22,2
0,0
0,0
70,6
23,5
0,0
0,0
Дрібний бізнесмен
60,9
15,2
2,2
2,2
52,2
18,8
1,4
2,9
Службовець
14,2
31,9
15,0
14,2
25,0
34,4
10,4
5,2
Кваліфікований робітник
21,3
21,8
13,5
14,9
27,0
30,6
12,5
6,5
Різноробочий
17,4
23,3
17,4
15,1
19,3
27,2
35,1
7,9
Колгоспник
11,7
28,7
16,0
18,1
19,0
21,4
28,6
16,7
Фермер
66,7
33,3
0,0
0,0
100,0
0,0
0,0
0,0
Учень
40,6
39,1
3,1
1,6
63,3
23,3
1,7
1,7
Непрацюючий пенсіонер
10,4
11,4
25,9
24,0
12,0
17,0
22,2
17,2
Домогосподарка
27,8
19,4
12,0
15,7
28,5
26,0
10,6
7,7
Не має постійної роботи
39,6
24,5
7,5
3,8
43,8
20,0
7,5
7,5
Безробітний
29,0
20,3
17,4
8,7
27,8
25,0
12,3
10,4
Чоловіки більш толерантні до розвитку цього інституту. Якщо серед чоловіків у 1994 р. розвиток підприємництва повністю схвалювали 28,4 %, то в 1998 р. їх налічувалося 30,2 %, а в 2000 р. - 33,5 %, серед жінок - відповідно 17,5; 19,3 і 21,8 %. Таким чином, спостерігається тенденція до збільшення кількості прихильників підприємництва серед українських жінок.
По-різному ставляться до приватного підприємництва та представники різних освітніх груп. Так, респонденти з вищою освітою більш схильні до розвитку підприємництва, ніж ті, хто має початкову і неповну середню освіту. Серед
останніх у 1994 р. повністю схвалювали розвиток цього інституту 13,6 %, в 1998 р. - 12,9 %, у 2000 р. - 14,2 %. Для респондентів з вищою освітою цей показник становив, відповідно 31,7; 34,0 та 38,9 %.
Ставлення населення до підприємництва багато в чому визначається віком респондентів. Повністю підтримують його розвиток молоді люди у віці від 18 до 30 років. Вкрай негативно ставляться до нього люди передпенсійного та пенсійного віку. Поряд з цим потрібно підкреслити, що на практиці новоявлене підприємництво стикається з певним опором населення. Справа в тому, що багато людей з типом мислення, сформованим за роки панування адміністративно-командної системи, не хочуть "миритися" з чужим багатством. Особливо це притаманне представникам старшого віку.
Хоча переважна більшість громадян України позитивно ставляться до інституту підприємництва, але разом з тим не сповнені бажанням працювати на приватного підприємця (табл. 5.8).
Таблиця 5.8.
Ставлення громадян України до роботи на приватного підприємця, %
Ступінь готовності працювати на приватного підприємця
Динаміка відношення
1994 р.
1995 р.
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
Не згодні
26,7
26,6
26,6
21,9
21,6
23,8
21,6
Скоріше не згодні
4,8
7,5
8,4
8,1
10,6
10,0
9,6
Не визначились
15,3
14,8
14,5
14,8
13,9
14,4
13,2
Скоріше згодні
14,7
14,5
16,2
16,7
17,0
18,1
16,6
Згодні
38,2
36,6
34,4
38,4
36,9
33,6
39,0
Найбільш схильна до роботи у приватного підприємця молодь до 30 років. У 1994 р. серед цієї вікової категорії таких налічувалося 56,8 %, в 1998 р. - 53,9 %, у 2000 р. - 57,3 %, серед громадян у віці 30-54 років - відповідно 41,8; 40,3 і 42,5 %. Найбільш негативно ставляться до роботи на приватного підприємця громадяни у віці 55 років і старше.
Важливою умовою ефективної реалізації ринкових реформ в суспільстві є приватизаційні процеси. Зазначимо, що у 1996-1999 рр. кількість противників приватизації землі збільшилося (табл. 5.9).
Таблиця 5.9.
Ставлення населення України до приватизації землі, %
Варіант ставлення до приватизації землі
Динаміка відношення
1994 р.
1995 р.
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
Швидше негативне
26,6
30,2
27,4
29,7
36,9
39,0
37,5
Не визначились
19,1
20,7
22,7
24,2
22,9
23,4
22,9
Скоріше позитивне
52,6
48,7
49,8
46,1
40,2
37,6
39,7
Особливо збільшилася кількість противників приватизації землі серед колгоспників і державних службовців. Лояльніше в цьому відношенні фермери (100 % респондентів цієї соціально-професійної групи підтримують цей процес), учні, підприємці, кваліфіковані працівники і люди, які не мають постійної роботи (табл. 5.10).
Таблиця 5.10.
Відношення соціально-професійних груп населення України до приватизації землі, %
Соціально-професійний статус
Ставлення до приватизації землі
1994 р.
1998 р.
2000 р.
Скоріше позитивне
Швидше негативне
Скоріше позитивне
Швидше негативне
Скоріше позитивне
Швидше негативне
Політик
0,0
100,0
0,0
50,8
-
-
Керівник
12,5
87,5
50,8
33,3
21,4
71,4
Державний службовець
42,9
46,4
40,0
46,7
14,3
57,1
Спеціаліст технічного профілю
26,1
57,5
35,8
42,5
29,3
41,5
Гуманітарій
20,8
60,8
31,3
46,5
36,0
44,9
Службовець правоохоронних органів
33,3
61,1
32,0
44,0
40,0
40,0
Підприємець
11,1
88,9
0,0
100,0
17,6
58,8
Дрібний бізнесмен
21,7
67,4
23,4
56,3
23,2
53,6
Службовець
28,8
46,8
34,9
46,8
28,1
49,0
Кваліфікований робітник
24,5
56,9
32,5
40,5
38,0
41,2
Різноробочий
25,6
54,7
43,2
32,4
32,5
43,0
Колгоспник
48,9
39,1
57,4
25,5
41,5
36,6
Фермер
0,0
100,0
0,0
100,0
0,0
100,0
Учень
9,5
74,6
19,2
53,8
23,0
62,3
Непрацюючий пенсіонер
34,1
40,9
51,1
26,2
51,0
25,8
Домогосподарка
24,3
61,7
23,0
48,0
27,6
40,0
Не має постійної роботи
11,1
79,6
22,1
55,8
37,8
47,6
Безробітний
17,4
50,7
27,5
50,3
33,6
41,6
У "віковий" розрізі найбільш позитивне ставлення до приватизації землі демонструють молоді люди. Так, у 1994 р. 67,9 % респондентів даної вікової групи схвалювали цей процес, у 2000 р. - 53,1 %. Представники ж старшого віку більш "консервативні" в цьому відношенні. Серед різних освітніх груп респондентів не спостерігається суттєвих відмінностей щодо приватизації землі. Але простежується тенденція до зниження кількості прихильників цього процесу.
Якщо більшість громадян України позитивно ставляться до приватизації землі, то щодо її купівлі-продажу громадську думку більш жорстке. Якщо в 1994 р. 38,5 % громадян схвалювали купівлю-продаж землі, то в 1995 р. таких було 36,2 %, у 1996 р. - 39,2, у 1997 р. - 38,2, у 1998 р. - 33,6, в 1999 р. - 32,6, у 2000 р. - 32,4 %. Відповідно спостерігається тенденція до збільшення кількості противників дозволу на купівлю-продаж землі, особливо серед колгоспників, непрацюючих пенсіонерів, кваліфікованих робітників і різноробочих. Найбільш лояльно ставляться до купівлі-продажу землі підприємці, фермери і люди, які не мають постійної роботи.
Серед представників різних освітніх груп населення найбільш негативно до купівлі-продажу землі відносяться люди з початковою і неповною середньою освітою. У 1994 р. серед респондентів цієї категорії негативну позицію з цього питання займали 53,5 %, в 1998 р. - 61,5 %, у 2000 р. - 61,7 %. Для порівняння зазначимо, що респонденти з вищою освітою становили відповідно 36,9; 44,4 і 34,7 %. Більш чіткою є "вікова" картина ставлення населення до приватизаційним процесам у сільському господарстві (табл. 5.11).
Таблиця 5.11.
Ставлення вікових груп населення України до купівлі-продажу землі, %
Вікова група, років
Ставлення до купівлі-продажу землі
1994 р.
1998 р.
2000 р.
Схвалюють
Не схвалюють
Схвалюють
Не схвалюють
Схвалюють
Не схвалюють
До 30
54,5
27,8
51,8
28,4
48,5
29,5
30-54
40,3
43,7
35,5
47,9
34,6
45,7
55 і старші
25,0
57,8
18,1
66.1
17,8
64,1
Ефективність та результативність ринкової трансформації українського суспільства значною мірою детермінується ефективністю проведення приватизації державних підприємств. Разом з тим ефективність приватизаційних процесів залежить від того, як вони сприймаються масовою свідомістю. Результати дослідження свідчать, що більшість громадян України негативно ставляться до приватизації великих підприємств. Так, у 1994 р. негативно ставилися до приватизації великих підприємств 38,4 % респондентів, у 1995 р. - 45,8, у 1996 р. - 45,5, у 1997 р. - 49, у 1998 р. - 54,2, у 1999 році - 52,9, у 2000 р. - 51,8 %. І хоча в 1999-2000 рр. намітилася тенденція до зменшення кількості противників приватизації великих підприємств, це не свідчить про суттєві зрушення в суспільній думці з цього питання. За 1999-2000 рр. зменшилася також кількість прихильників "великої" приватизації.
Радикально інша картина вимальовується у сприйнятті населенням приватизації малих підприємств. Прихильників приватизації малих підприємств явно більше, ніж противників (табл. 5.12).
Таблиця 5.12.
Ставлення вікових груп населення України до купівлі-продажу землі, %
Підприємства
Рік дослідження
Ставлення населення до приватизації підприємств
Швидше негативне
Невизначений
Скоріше позитивне
Великі
1994
38,4
34,2
24,2
1995
45,8
31,9
21,7
1996
45,5
31,7
22,8
1997
49,0
32,2
18,7
1998
54,2
28,2
17,6
1999
52,9
29,3
17,9
2000
51,8
30,4
17,8
Малі
1994
18,3
24,4
54,8
1995
19,0
25,1
55,4
1996
19,3
27,2
53,4
1997
22,0
27,5
50,4
1998
21,0
25,0
53,9
1999
23,0
27,4
49,5
2000
18,8
28,8
52,4
Проаналізувавши ставлення до приватизаційних процесів на підприємствах респондентів різного соціально-професійного статусу, приходимо до висновку, що найбільш позитивно до приватизації великих підприємств належать підприємці, дрібні бізнесмени і учні. Ставлення ж представників інших соціально-професійних груп різко негативне. Малу ж приватизацію активно підтримують не тільки підприємці, але і керівники підприємств, державні службовці, службовці правоохоронних органів, домогосподарки, пенсіонери, колгоспники і фермери. Негативне відношення до приватизації
великих підприємств (і позитивне - до малої приватизації) характерно для різних освітніх і вікових груп населення. Для респондентів старшого віку характерне різко негативне ставлення до приватизації великих підприємств і не дуже "позитивне" до малої приватизації. Так, у 1999 р. серед громадян у віці 55 років і старше 26,2 % ставилися до приватизації малих підприємств негативно і 38,5 % позитивно. У 1998 р. цей показник становив відповідно 34,7 і 33,7 %, у 2000 р. - відповідно 28,8 і 37,9 %.
Для державних підприємств також характерні деградаційні процеси. Нові дисбаланси, дефіцит необхідних ресурсів, труднощі зі збутом, податковий прес - все це штовхає державні підприємства на економічну боротьбу проти держави, до таких форм господарювання, які, хоча і полегшують виживання, але породжують конфронтацію з місцевою владою, інтересами держави і навіть суспільства. Таким чином, дефекти моделі і політики реформ відображаються на учасників останньої, на стан і соціальних якостях "старих" і "нових" класів, деформують їх трудову поведінку. Це, в свою чергу, знецінює ставлення людей до нових економічних структур, послаблює їхній інтерес до бізнесу, знижує темпи і результативність процесу економічних перетворень.
Таким чином, приходимо до висновку, що у свідомості населення простежується тенденція до негативного оцінювання сформованої в Україні економічної ситуації, збільшення кількості громадян, які вважають за необхідне повернення економіки України до дореформенному станом. Більшість населення України негативно ставиться до приватизації великих підприємств і землі. Разом з тим очевидно, що без реальної приватизації державної власності без створення чіткої законодавчої бази (яка б регулювала процес приватизації) ризик відродження анти-ринкових настроїв і ностальгія за соціалістичним порядків будуть зростати.
Необхідно усвідомити, що психологічна підготовка нації є неодмінною умовою ефективного проведення радикальних економічних реформ. По-перше, люди бізнесу зацікавлені в толерантності громадської думки, яке саме в "нових капіталістів" вбачає джерело наявних бід. По-друге, збільшення кількості відкривають власну справу вкрай важливо як умова незворотності ринкової суспільної трансформації.
Зазначимо також, що в ставленні населення до економічних перетворень в українському суспільстві велике значення мають вікові особливості. Можна виділити три вікові групи, що різняться ставленням до реформ. Найбільш радикально налаштована наймолодша генерація (18-29 років), виважено "прорыночно" зорієнтоване середнє покоління (30-54 років). Більшість представників старшого покоління (55 років і старше) відстоює повернення до централізованої, планової державної економіки.
Під економічними реформами більшість громадян розуміють підвищення рівня життя. В громадській думці переважають вже звичні гасла "підняти рівень життя", "навести порядок", "встановити соціальну справедливість". А заходи суто ринкових перетворень приватизація, створення інфраструктури і подібні - не потрапляють до першочергових. Разом з тим дійсно здійснення радикальних ринкових перетворень може відштовхнути від підтримки реформ навіть ті соціальні групи, які сьогодні підтримують їх. Загалом же посилення негативного ставлення населення України до ринкових реформ детермінується саме негативними наслідками останніх.
Саме недостатньо виважена політика держави щодо ринкового реформування економіки може активізувати процес повернення до цінностей комуністичного тоталітарного суспільства. Хоча більшість громадян України відкидають комуністичну систему цінностей, але патерналістські установки і переконання ще дуже поширені. А головна характеристика патерналізму полягає у відсутності у людини особистої відповідальності як за власну долю, так і за долю суспільства в цілому.
Тому ефективність ринкових перетворень в значній мірі залежить від виваженості державної політики у сфері соціального захисту населення в умовах нових економічних реалій. Політика держави щодо забезпечення соціальної захищеності працівників може і повинна будуватися на основі взаємної відповідальності, взаємних зобов'язань обох сторін. При цьому головним у соціальній політиці має бути обов'язок держави гарантувати громадянам законодавчо, соціально й економічно нормальні умови для самостійного життя, свободу вибору життєвого шляху, сфери діяльності, свободу нести повну відповідальність за свої дії, "платити" за них рівнем особистого добробуту і становищем у суспільстві.
В умовах переходу українського суспільства до соціального ринкового господарства велике значення набуває наявність продуманої і ефективної системи професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки працівників, адекватної реаліям сучасного економічного життя. Така система дозволить більш повно і цілеспрямовано реалізувати здібності представників різних соціально-професійних, освітніх і вікових груп населення з урахуванням ринкової кон'юнктури.
Контрольні питання
1. Що означає поняття "економічні орієнтації"?
2. Як населення оцінює економічну ситуацію в Україні?
3. Динаміка ставлення населення до економічних перетворень.
4. Ставлення соціальних груп населення до приватного підприємництва.
5. Ставлення соціальних груп населення до приватизації та купівлі-продажу землі.
6. Як населення України відноситься до приватизації великих та малих підприємств?
Тематика рефератів
1. Поведінка населення на етапі ринкових перетворень.
2. Динаміка ставлення населення до ринкових реформ.
3. Підприємництво в контексті ринкового реформування економіки.
4. Економічна культура як фактор соціально-економічних перетворень в українському суспільстві.
5. Стереотипи економічної свідомості населення України.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
