Туристическая библиотека
  Главная Книги Методички Отчеты ВТО Диссертации Законы Каталог
Теорія туризму
Філософія туризму
Рекреація та курортологія
Види туризму
Економіка туризму
Менеджмент в туризмі
Маркетинг в туризмі
Інновації в туризмі
Транспорт в туризмі
Право і формальності в туризмі
Державне регулювання в туризмі
Туристичні кластери
Інформаційні технології в туризмі
Агро - і екотуризм
Туризм в Україні
Карпати, Західна Україна
Крим, Чорне та Азовське море
Туризм в Росії
Туризм в Білорусі
Міжнародний туризм
Туризм в Європі
Туризм в Азії
Туризм в Африці
Туризм в Америці
Туризм в Австралії
Краєзнавство, країнознавство і географія туризму
Музеєзнавство
Замки і фортеці
Історія туризму
Курортна нерухомість
Готельний сервіс
Ресторанний бізнес
Екскурсійна справа
Автостоп
Поради туристам
Туристське освіта
Менеджмент
Маркетинг
Економіка
Інші

<<< тому | зміст | вперед >>>

Пилипенко В.Є., Гансова Е.О., Козаків В.С. та ін Економічна соціологія

Розділ 1. Економічна соціологія як наука

1.5. Принципи побудови соціально-політичної моделі в Україні на сучасному етапі її розвитку

Спираючись на розглянуту систему показників, можна визначити вже існуючий вибір України, намітити перспективи розвитку. Крім того, запропонований метод дозволяє визначити місце України у світовому співтоваристві. В економічному відношенні країна прагне до стабілізації, а не поглиблення кризи. Про це свідчить динаміка темпів збільшення обсягу виробництва. Цей показник змінювався починаючи з -27,7 % у 1994 р., 11,5 % - у 1995 р., -5,1 % -у 1996 р., -1,8 % -у 1997 р., +1,8 % -в 1998 р., +4,3 % - у 1999 р.

Рівень офіційно зареєстрованого безробіття становить 4,3 %, а за розрахунками МОП - близько 13 %. Якщо до цих даними додати приховане безробіття (40 %), то побачимо, що значення цього індикатора перевищує допустимі норми у кілька разів. Індекс співвідношення середньої заробітної плати і вартості споживчого кошика, розрахований виходячи з офіційно встановленої середньої заробітної плати (253 грн) і вартості споживчого кошика (приблизно 350 грн в травні 2000 р., за розрахунками одеського соціолога М. Кунявского, зробленим на підставі офіційних урядових нормативів споживання), становить 70 %, що свідчить про гранично допустимому рівні життя людей.

Про негативні тенденції в соціальній сфері свідчать також низька тривалість життя, збільшення кількості людей, які перебувають за межею бідності, зниження індексу людського розвитку (ІЛР). Очікувана тривалість життя становить 65-67,8 років (світовий показник - 75-79 років). За межею бідності офіційно перебуває 31,7 % населення [17, 7]. За даними українських соціологів, 57,4 % опитаного населення віднесли себе до бідних [4, 29].

У країні також спостерігається тенденція до зниження ІЛР. Менш ніж за п'ять років позиція України в шкалі з 174 держав світу змінилася: країна перемістилася з 95 місця на 102 [18, 7]. Щодо цього індексу найбільш несприятливе становище в Закарпатському регіоні, Автономній Республіці Крим (АРК) та на Херсонщині, більш сприятливий - у Київській, Запорізькій та Полтавській областях. Середній рівень гуманітарного розвитку зазначається у Чернігівській, Одеській, Рівненській, Житомирській і Миколаївській областях.

Різноманіття потреб і механізмів їх задоволення визначають стиль життя людини. У радянському суспільстві існували три групи споживачів, які розрізнялися структурою витрат сімейного бюджету. На задоволення непродовольчих потреб ці групи витрачали відповідно 23,3; 20,1 і 14,7 % бюджету сім'ї, на харчування - відповідно 34,2; 38,8 і 51,4 % бюджету сім'ї. Простежуючи певну закономірність, приходимо до висновку, що чим бідніше сім'я, тим більшу частку займають у її бюджеті витрати на харчування, внаслідок чого страждає задоволення соціальних і духовних потреб, пов'язаних з вихованням дітей, освітою, збереженням здоров'я, відпочинком тощо

Існуюча картина споживання, або розподілу сімейного бюджету більшості громадян України свідчить про те, що вони знаходяться на рівні відносної бідності (табл. 1.3).

Таблиця 1.3.

Структура витрат сімейного бюджету в залежності від рівня добробуту сім'ї, %
Стаття витрат сімейного бюджету Рівень добробуту сімей
бідних небідних
Харчування 86,4 82,4
Непродовольчі товари 3,5 7,4
Медичне обслуговування 2,2 2,5
Інші витрати 7,6 7,2

Аналізуючи структуру витрат, бачимо, що навіть ті люди, які не знаходяться за межею бідності, вимушені формувати своє споживання, "ігноруючи" задоволення потреб вищого порядку. Що ж стосується продовольчої структури споживання, то її побудова також свідчить про неможливість нормального фізіологічного розвитку людини. Споживання продуктів харчування за багатьма параметрами не відповідає медичним нормам: згідно річній нормі споживання цукру на душу населення становить 32 кг замість 40, м'ясних продуктів - 39 кг замість 82, молочної продукції - 245 кг замість 405, тоді як споживання хліба і картоплі перевищує норму: відповідно 128 кг замість 110 і 122 кг замість 97.

За даними статистичного бюро Європейської комісії, індекс купівельної здатності в Україні - один із найнижчих у Європі і становить 17 % від європейської норми [17].

Порушення балансу споживання пов'язано з тенденцією зменшення частки заробітної плати в структурі ВВП. Вона становить 34-35 %, тоді як у розвинених країнах - 62-80 %. Частка заробітної плати в собівартості продукції становить 8,8 % (у ФРН вона знаходиться на рівні 40-50 %). Погодинна вартість робочої сили становить в Україні 37-40 центів, у Німеччині - 25 дол., США і Франції - 15,5, Польщі - 2, Угорщина - 1,8, Чехії - 1,6, Румунії та Болгарії - 40-80 центів [1].

Бідність має також регіональний аспект. Найвищий рівень бідності спостерігається в індустріальному регіоні східної України, найнижчий - на півдні країни (табл. 1.4).

Таблиця 1.4.

Регіональна варіація бідності в Україні, %
Регіон Рівень бідності Глибина бідності
Південь 26 8
Захід 28 8
Центр 29 10
Схід 35 12
Україна в цілому 30 10

Значним соціальним наслідком такого становища стає поступове прояв феномена, званого в соціології культурою бідності. Його не можна ігнорувати, якщо мова йде про цілеспрямованої соціальної політики держави, про цінності нових поколінь громадян України.

Ще в XIX ст. соціологи розуміли під культурою бідності певний стиль життя [20]. Сучасний дослідник бідності професор Іллінойського університету О. Льюїс фіксує такі стійкі риси культури бідності [26]: бідні не поділяють суспільних цінностей; мають низький рівень організації; їм притаманні специфічні відносини між статями та віковими групами (відсутність дитинства, вільні форми шлюбу); в їх свідомості домінують безвихідь, залежність, приниженість, низька трудова мотивація, нездатність до планування свого майбутнього.

<<< тому | зміст | вперед >>>






Все о туризме - Туристическая библиотека
На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.