<<< назад | зміст | вперед >>>

Пендерецький О.В. Територіальна організація промислового туризму Карпатського суспільно-географічного району та основні напрямки її вдосконалення

РОЗДІЛ IV. CУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ТУРИЗМУ В КАРПАТСЬКОМУ СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОМУ РАЙОНІ

Промисловий туризм виник і почав активно розвиватись лише наприкінці минулого сторіччя. Великі нафтогазовидобувні регіони України разом з переробними заводами, видобувними установками, підприємства енергетики, машинобудування і металургії, солевидобування, разом із шахтами, кар’єрами і териконами промислових відходів стали об’єктами туристичного попиту. Залежно від мотивації людей до подорожей, промисловий туризм розрахований на фахівців, що займаються вивченням та покращенням процесу виробництва, обміном досвідом працівників різних підприємств та їх структурних одиниць, відвідуванням підприємств з метою укладання договорів купівлі-продажу машинного устаткування, патентування певних технологічних процесів, вивченням навколишнього природного середовища з метою його покращення, а також на спортсменів-екстремалів, що ставлять за мету отримати гострі враження та провести різного роду змагання на промислових ландшафтах.

Великі машинобудівні підприємства і підприємства алкогольної промисловості почали пускати на території своїх заводів перших туристів. З часом фабричні корпуси, конвеєрні стрічки, обладнання, варильні котли стали користуватись все більшим попитом у туристів. І у цьому нема нічого дивного. Кому не буде цікаво побачити, як водоспад розплавленого металу перетворюється в окремий виріб, дізнатись секрети виробництва шоколаду, ознайомитись з технікою лиття дзвонів, відвідати виробничі лінії, де збирають вітчизняні автомобілі.

Зараз же багато як великих, так і малих виробництв відкривають свої двері для туристів, рекламуючи свою продукцію. Активніше в цьому напрямку розвивається східний регіон України, адже саме тут сконцентровано багато видів виробництв і, вочевидь, бракує природних та історичних пам’яток, на які багатий Карпатський край.

Найпопулярнішим серед виробництв Донеччини для туристів є Державне підприємницьке об’єднання «Артемсіль», яке за 120 років свого існування видобуло і реалізувало більше 200 млн тонн солі. Зараз підприємство є найбільшим в Україні й одним з провідних у соледобувній галузі у Європі, воно входить до ста найкращих підприємств України. Копалини «Артемсолі» розташовані в районі міст Соледару і Артемівська, на місці села Брянцевка, де у 1877-1878 роках була пробурена перша свердловина глибиною 292 метри. Саме тоді стало відомо, що в цьому місці є дно мілководної затоки древнього Пермського моря, яке близько 250 млн років тому утворило величезні поклади кам'яної солі.

Фотогалерея шахти «Артемсіль»

Рисунок 4.1. У шахті «Артемсолі»


Рисунок 4.2. Соляне дерево


Рисунок 4.3. Продукція «Артемсіль»


а)

б)

в)
Рисунок 4.4 (а, б, в). Унікальний концертний зал «Артемсолі»: висота – 32 м., ширина – 17 м., довжина – 1000 м.

З розвитком соляного виробництва нерозривно пов'язана історія усього Донбасу. Виробництво виварювальної солі вимагало все більше дров, що призвело до знищення навколишніх лісів. Потрібний був новий енергоносій, яким і стало виявлене близько 300 років тому в Донецькому краї кам'яне вугілля. Його використовували перш за все для збільшення виробництва солі, а вже згодом – для розвитку металургії та інших індустріальних потреб.

На соляних шахтах проводять екскурсії, де кожен може спуститись на глибину 300 метрів, пройтись соляними галереями, дізнатись історію видобутку солі. Групи, оснащені плащами і касками, після короткого інструктажу спускаються на ліфті у глиб землі, де перед екскурсантами відкриває свої двері соляне царство. В переліку обов'язкових вимог є дотримання правил техніки безпеки, а також затверджені фізіологічні обмеження щодо стану і здоров'я туристів.

Стіни, стеля, підлога – все тут із кам’яної солі. Повітря сухе, прохолодне і солоне. Температура цілий рік плюс 14 – 15 градусів. Тиша і спокій панують у величезних тунелях, які простягаються на кілометри, висота їх сягає 30, ширина – 20 метрів.

У музею солі, де унікальні експонати – старовинний віз, на якому возили сіль, торби, каски й кірки соляників, а також машини радянських часів – розповідають історію видобутку «білого золота».

На соляному маршруті всіх дивують зроблені із солі місцевими художниками статуї і дерева, величезні кристали солі, які переливаються всіма кольорами веселки, а також оригінально викладені експозиції продукції «Артемсіль».

На території соляних шахт нещодавно було відкрито спелеосанаторій «Соляна симфонія». Завдяки своїм властивостям – на 99 % сіль Соледару складається з чистого NaCl і тільки 1-1,5 % є домішками, які не містять шкідливих речовин – в санаторії успішно лікують алергічні захворювання. Хворі проводять час в спеціально обладнаних палатах під землею, вдихаючи з повітрям корисні кристалики солі.

У 2004 році у соляних шахтах було організовано грандіозне дійство – Міжнародний фестиваль симфонічної музики, який тепер є традицією Соледару. Протягом двох годин соляне підземелля переповнюється музикою. Ініціатором фестивалю є посольство Австрії в Україні. Акустичні властивості соляних тунелів вражають. За словами диригента оркестру Курта Шмідта таке звучання у всьому світі мають лише дві-три концертні зали. На глибині 180 метрів у пластах солі сховане ще одне чудо Соледару. Це підземний храм, створений із солі. Ще в дореволюційні часи соляники збудували собі капличку, щоб помолитись перед робочою зміною. На превеликий жаль, за радянських часів каплиця була зруйнована і на її місці зробили стайні. Лише нещодавно місце було знов освячене, збудована церква. Зараз регулярно проводяться богослужіння і навіть вінчання.

Соляні шахти за роки їх освоєння людиною використовувались різноманітними способами. Менш відомим призначенням соляної скарбниці є сховище зброї і боєприпасів, які залишились після кровопролитних війн, що велись Радянським Союзом. Досі в товщах соляних пластів зберігаються тисячі «трьохлінійок» Мосіна, пістолетів-кулеметів ППШ-41, ППС-43, знамениті кулемети Максим і Льюіс та ін., а також мільйони законсервованих боєприпасів.

Відоме на Україні селище міського типу Солотвино, що в Тячівському районі на Закарпатті, де ще за часів Австро-Угорщини видобували сіль. Свого часу медики помітили, що шахтарі, перебуваючи тривалий час у соляних копальнях, не страждали на захворювання органів дихання.

В цьому напрямку потребують додаткового вивчення калійні шахти м. Калуша. Розсоли Калуських шахт – полімінеральні: крім кухонної солі, вони містять калій, магній, сульфати. Попередні дослідження засвідчили, що з них можна одержувати цілу низку корисних речовин: сульфат натрію, калію, оксид магнію та ін. Із застосуванням електролізу можна одержати соду, хлор та різні його сполуки. Цілющі властивості розсолів уможливлять розвиток санаторно-курортної справи. Для медичного використання розсолів не існує жодних перешкод. Розсоли калійних родовищ мають унікальні лікувальні властивості, через що не раз там можна побачити любителів покупатися.

Багате індустріальне минуле має східний регіон України. Так історія матеріальної культури Придніпров’я XVIII–XX ст.ст. – це у визначальному ступені історія гірничодобувної промисловості, металургії, металообробки, у пізніший період – ще й машинобудування. Це обумовило й типи пам'ятників індустріальної культури краю, і характер проблем, пов'язаних з їхнім збереженням та використанням, а також пропагуванням як об’єктів туризму. Дніпровський край може запропонувати потенційним туристам знайомство зі своїм промисловим комплексом, що є одним із найбільших в державі, а за деякими параметрами – й унікальним. Дана пропозиція є цікавою та перспективною з точки зору розвитку в краї промислового виду туризму. Сутність його полягає в тому, що як екскурсійні об’єкти використовують звичайні промислові підприємства, де в ролі атракцій постають виробничі цикли, технологічні процеси, результати роботи підприємств, а також наслідки їхнього впливу на навколишнє середовище (в цьому випадку промисловий туризм поєднується з екологічним). Також однією з головних функцій промислового туризму є підняття іміджу самого підприємства (власна реклама).

Для Карпатського туристичного регіону характерною ознакою є його рекреаційний та ресурсний потенціал з технологіями видобутку, перероблення і зберігання цінних природних ресурсів. Тому більша частина мандрівників приїжджають в регіон як з метою покращення здоров’я, так і бізнес-пропозицій. Багатьом з них було б цікаво зазирнути у виробничий процес значно глибше. Люди захоплюються промисловим видом туризму, намагаються дістати від нього багато психічного і естетичного задоволення та задовольнити своє дослідницьке цікавлення.

У зв’язку із цим постає питання про розвиток промислового туризму на теренах краю, оцінювання його перспективності, ресурсної бази й напрямків. Основу для цього становить потужний промисловий потенціал нафтогазовидобування, перероблення і транспортування; Бурштинської електростанції; шахти Стебницького і Калуського калійних комбінатів; Дрогобицький долотний та автокрановий заводи; Львівський автобусний завод і багато інших. Чисельність екскурсійних груп інколи може сягати і 40 осіб, головним чином учнів старших класів, енергетичного коледжу та студентів місцевих університетів.

Одним з найбільших об’єктів промислового туризму в регіоні є Управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз» – одне з найстаріших підприємств у газовій промисловості України. Історія його сягає столітнього рубежу, відтоді як в 1910 році біля м. Калуш при пошуковому бурінні на копальнях з видобування калійної солі товариством «Калі» вперше виявлено поклади природного газу. Спочатку природний газ, як паливо, використовували у ліхтарях, що освітлювали вулиці міста Калуша, а в 1933 році розпочалася промислова експлуатація Калуського газового родовища.

Сьогодні це багатогалузеве підприємство, головним напрямом діяльності якого є транспорт та підземне зберігання природного газу. До складу підприємства входять п'ять лінійно-виробничих управлінь магістральних газопроводів – Богородчанське, Долинське, Закарпатське, Одеське та Хустське, Богородчанське виробниче управління підземного зберігання газу, Долинська пересувна механізована колона, Богородчанське тепличне господарство. Тут також створено відповідну соціально-побутову інфраструктуру: бази відпочинку, медичні заклади, об'єкти торгівлі та громадського харчування.

Газотранспортна система підприємства постійно розширюється, збільшуються обсяги експортних поставок. В 1995 році вони перевершили 100 мільярдів кубічних метрів, а в 2005 сягнули 129 мільярдів кубічних метрів (проектна продуктивність експортних газопроводів становить 140 мільярдів м³ газу на рік).

Бурштинська теплова електростанція, яка входить до складу ВАТ "Західенерго", розташована біля міста Бурштина (Івано-Франківської області) на перетині ліній електропередач, що з'єднують Україну з Угорщиною, Румунією, Словаччиною. Збудована у 1965 – 1969 р.р.

Рисунок 4.5. Хустське виробниче управління магістральних газопроводів

Встановлена потужність – 2 400 МВт.

Основне технологічне паливо – вугілля вітчизняних вугільних басейнів, допоміжне – природний газ та мазут. Всі паливні котли обладнані комбінованими пилогазомазутними пальниками.

12 енергоблоків (потужністю по 200 МВт кожний) були введені в експлуатацію в 1965-1969 роках. Завдяки вдалому географічному розташуванню і зараз 2-3 енергоблоки постійно працюють на експорт.

З 1 липня 2002 року Бурштинська ТЕС відокремлена від об’єднаної енергосистеми України і працює у складі так званого «Бурштинського острова» і паралельно з об’єднаною енергетичною системою європейських країн (UCTE). Робота в межах «острова» вимагає завантаження до 9 енергоблоків станції, тоді як перед тим на станції працювали не більше 6 енергоблоків.

Приєднання до UCTE відкрило можливості для збільшення експортних поставок електроенергії з України.

Режим роботи електростанції в «Бурштинському острові» вкрай негативно впливає на стан обладнання, оскільки вимагає маневрової роботи станції – частих пусків-зупинок блоків. Внаслідок такого режиму значно зросла аварійність.

Рисунок 4.6. Бурштинська ТЕС

Оригінальним об’єктом промислового туризму на сьогоднішній день є фірма «Тикаферлюкс», розташована в м. Тисмениці Івано-Франківської області. Під час екскурсії по фірмі «Тикаферлюкс» туристи мають чудову нагоду дізнатись про історію її створення, становлення та розвиток, здобуті досягнення та ознайомитись з процесом виробництва хутрових виробів: від переробки сировини у напівфабрикат до їх пошиття. Їм розкажуть, як завдяки новітньому обладнанню, досвіду фахівців та за технологією фірми «MPV – Юкрейн» досягається високоякісна вичинка, пофарбування, стрижка та щипка хутра.

Подальші етапи сортування та підбору хутра, різні технології пошиву, роботу дизайнерського бюро та весь процес перетворення напівфабрикату у готовий виріб можна побачити в цехах скорняжно-пошивного виробництва.

Також відвідувачі зможуть переконатись, що купуючи виріб з торговою маркою «Тикаферлюкс», вони отримають задоволення не тільки від чудової якості, дизайну натурального хутра, бездоганного сервісу, але й від відсутності проблем подальшого догляду. Компанія «Тикаферлюкс» надає можливість зберігати хутрові вироби у міжсезонний період у спеціально обладнаному холодильнику, який розміщено безпосередньо в приміщенні фабрики, де хутро перебуває в ідеальних для нього умовах з підтриманням потрібного температурного режиму та постійною циркуляцією повітря.

Ще один окремий підрозділ компанії – це хімчистка хутрових виробів, де застосовують високотехнологічне обладнання з використанням високоякісних хімікатів.

У демонстраційному залі, який вміщує до 45 осіб, гості зможуть ознайомитись з нагородами, якими була удостоєна фірма протягом більш як 20-річного періоду її існування та за попередньою домовленістю переглянути шоу-показ хутрових виробів.

Враховуючи тенденції сучасної моди та використовуючи передові технології, на підприємстві щороку створюють нові колекції, оригінальні та різноманітні не тільки за моделями, але і за кольорами та видами хутра. На сьогоднішній день це не тільки жіноча колекція та головні убори, але і чоловічі та дитячі вироби, іграшки, аксесуари, хутрові покривала для домашнього інтерьєру. Детальніше ознайомитись з асортиментом продукції всі бажаючі можуть у салоні-магазині, який приємно вразить своєю вишуканістю. Керівництво фірми виходило з того, що перебуваючи у курортній зоні, фірмовий магазин має бути візиткою для гостей. Тут можна безпосередньо придбати або замовити вироби, які сподобались, отримати професійну консультацію спеціалістів.

Як підприємство суто європейського стилю, «Тикаферлюкс» випускає продукцію невеликими партіями, тим самим забезпечує покупцеві його індивідуальність, а в більшості випадків і ексклюзивність у його виборі.

Пріоритет інтересів клієнтів – головний принцип фірми.

Рисунок 4.7. У розкрійному цеху фірми «Тикаферлюкс»

Оригінальними об’єктами промислового туризму, якими є народні промисли, славиться Буковина, Прикарпаття і Закарпаття. Мистецтво виготовлення і зберігання вина, з можливістю дегустувати, притаманне для закарпатських виноробів. А свято вина завжди збирає велику кількість місцевих та закордонних туристів.

<<< назад | зміст | вперед >>>