3.1. Методологічні засади формування стандартів туристської освіти (Фоменко Н.А.)
Одним з актуальних завдань педагогіки, якщо співставляти їх із сучасним соціально-економічним станом в Україні, - є підготовка фахівців із врахуванням потреб ринку праці.
Всесвітня туристська організація (ВТО) та міжнародні конференції з туризму (1991-2002 р.р.) неоднаразово підтверджують, що постійне вдосконалення компетентності представників туристської діяльності та професійна підготовка необхідні не лише вузьким спеціалістам готельно-туристського комплексу, але й для суспільства в цілому.
Туризм сьогодні став невід'ємною частиною життя мільйонів людей. Він вносить вагомий вклад у становлення економічної і культурної співпраці, досягнення взаєморозуміння між народами [22].
Динамічний розвиток туризму в Україні ставить високі вимоги до рівня підготовки кадрів для цієї галузі. Туристичний бізнес є одним із видів економічної діяльності, де індивідуальність має постійно знаходитись у процесі розвитку та вдосконалення.
В туристській індустрії людина і людський фактор мають значно більше значення, ніж сучасні мультимедійні засоби або найновіші теорії індустрії гостинності. Люди, зайняті в сфері туристичного бізнесу, мають бути зорієнтованими на клієнта. Вони самі є свого роду частиною туристського продукту, який пропонується.
Отже, людський фактор - це працездатний трудовий колектив, який потрібно підібрати, а потім підготувати для конкретної роботи. Якщо у працівників відсутні необхідні знання, навички, відповідна кваліфікація та досвід, то, на думку фахівців, мине не менше двох років, перш ніж вони пройдуть навчання на практиці. Отже лише для адаптації новачка потрібно не менше, як півроку, щоб від його роботи отримати певні результати.
' Професійна кваліфікація залежить як від загальної, так і від спеціальної підготовки, зорієнтованої на існуючу практику, світовий досвід і стандарти гостинності.
Відповідність змісту навчання вимогам майбутньої професійної діяльності, зв'язок навчання з виробничою практикою, навчання на робочому місці, взаємозв'язок теоретичних курсів із практичними предметами, тривале стажування на робочих місцях під час навчання у вузі - ось те, що формує основу висококваліфікованих спеціалістів сфери туризму за рубежем.
Зміст професійної туристської освіти детально розкрито в працях зарубіжних авторів (Catesby W. (1970), Richards W. (1997), Єрмілова Д.В. (2000), Квартальнов В.О. (2000); та вітчизняних (Цибух В. І., Федорченко В. К.).
Введення наказом Міністерства освіти і науки України № 241 від 08.04.2002 р. до Переліку напрямів і спеціальностей напряму підготовки 0504 "Туризм" зі спеціальностями "Туризм", "Готельне господарство" за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" та "Організація обслуговування в готелях і туристських комплексах" за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" ставить завдання сформувати зазначених фахівців відповідно до світових вимог і стандартів туристської індустрії. Останнє є максимально інтернаціональним, швидко зростаючим сектором світової економіки, і викликає підвищену заці-кавленість вітчизняних підприємців та бізнесменів.
В основу підготовки фахівців мають бути покладені відповідні освітні галузеві стандарти.
Зміст стандартів туристської освіти (ВТО) за останні 30 років визначається характером професійної діяльності майбутніх фахівців на підприємствах сфери туризму.
Тривалий час у зарубіжній туристській освіті панувала педагогічна практика підготовки фахівців вузького профілю. Це створювало певні проблеми щодо навчання в умовах практики. А для нашої країни вони були суттєвими через відсутність будь-якої базової туристської підготовки та сталого практичного досвіду організації сфери послуг.
У вітчизняній сфері туризму переважно працювали кадри галузевих напрямів, які пройшли відповідну курсову перепідготовку. Перевага теоретичних знань, лише підсилювала негативні наслідки в підготовці працівників і була головною причиною низького сервісу українського туризму. Для вітчизняної туристської індустрії дотепер характерним є працівник, який багато знає, але мало що вміє. Цей "образ" є досить відомий у світі своєю високою вимогливістю до туристів, поскільки такий "спеціаліст" замість надання гостю практичної послуги, перетворюється в його "вихователя".
За цих умов актуальною проблемою є розробка багатоступеневої системи підготовки спеціалістів туристської сфери - від робітничих кваліфікацій до висококваліфікованих фахівців.
Особливістю формування змісту навчання кадрів для сфери туризму є орієнтація їх на світовий досвід теоретичної і практичної професійної підготовки, формування ієрархічного рівня туристської діяльності відповідно до рівнів зайнятості в сфері туризму.
На цільовому рівні модель туристської освіти встановлює її зміст за предметом праці у туристської діяльності. За критеріями політичної економії предметом праці є те, на що спрямована праця конкретного робітника, і що в результаті цієї праці змінює свої властивості та стає продуктом праці. Туристська діяльність має два предмети праці. По-перше, виникає потреба в спеціалістах, які б володіли необхідними знаннями про стан людини, її фізичне та психічне здоров'я, характерні потреби в пізнанні, спілкуванні, відпочинку та фізичному розвитку, емоційних та інтелектуальних сил. По-друге, туризму потрібний спеціаліст, який має необхідні
знання, уміння і навички з формування, просування та реалізації туристичного продукту-туру. Комплекс знань, умінь і навичок спеціалістів формується на рівні туризмознавця, туроператора, екскурсознавця, фахівця з готельної, ресторанної справи, з гостинності, в місцях розміщення тощо - зі спеціальностей "Туризм" і "Готельне господарство", а також "Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах".
Як було зазначено, праця фахівця будь-якої спеціальності спрямована на певний об'єкт (предмет) діяльності і полягає у виконанні певних виробничих функцій. Вона пов'язана з конкретною діяльністю і реалізується за допомогою системи засобів цієї діяльності, за конкретною технологією або за елементом цієї технології.
Згідно зі статею 15 Закону України "Про освіту", Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу й рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від форми одержання освіти. Кваліфікація фахівця визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Тобто існує певний зв'язок між рівнем кваліфікації і рівнем вищої освіти. Цей зв'язок має бути закріплений у Стандарті вищої освіти, як вимоги до змісту, обсягу й рівня знань випускника відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки.
Стандарт (від англійського standart) - це норма, взірець, модель, еталон. Стандарт освіти - це сукупність норм, що визначають зміст вищої освіти, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання [17].
Систему стандартів вищої освіти складає державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти та стандарти вищої освіти навчальних закладів.
Державний стандарт вищої освіти містить складові:
- перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;
- перелік напрямів та спеціальностей;
- вимоги до освітніх рівнів;
- вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів.
Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:
- освітньо-кваліфікаційна характеристика;
- освітньо-професійна програма;
- засоби діагностики якості вищої освіти.
Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:
- перелік спеціалізацій за спеціальностями;
- варіативна частина освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників;
- варіативна частина освітньо-професійної програми підготовки;
- варіативна частина засобів діагностики якості вищої освіти;
- програми навчальних дисциплін;
- навчальний план.
Метою розробки стандартів є регулювання відносин у діяльності людей у тій чи іншій сфері, забезпечення виробництва очікуваної продукції відповідно суспільним параметрам. Кожна країна має свої вимоги, що залежать від історичного соціально-культурного розвитку, традицій, набутого досвіду, сучасної державної політики, цілей і пріоритетів.
Особливістю розробки та використання стандартів є те, що цей процес базується на науково-обгрунтованих концептуальних підходах, які мають випереджувальний характер. Тобто у стандартах закріплюється не тільки сучасний рівень, але й перспективні цілі, відповідні результати, рівень розвитку відповідної сфери жит-тєдіяльності суспільства.
Стандарт освіти - це система основних параметрів, що прийняті як державна норма освіченості, котра віддзеркалює суспільний ідеал, враховує можливості кожної особистості у досягненні ідеалу, визначені на конкретному етапі соціально-економічного розвитку держави з врахуванням традицій і рівня розвитку соціально-культурного середовища.
Стандарт професійної освіти і навчання має ряд особливостей. На думку дослідників, ці стандарти містять перелік трудових операцій, які мають визначатися в межах певної професійної діяльності, а також пов'язані з ними знання, уміння та навички. Стандарти мають обов'язковий характер. Усі ті, хто займається реалізацією програм, мають дотримуватися стандартів [17, С. 49].
На думку вітчизняних дослідників, уміння і навички впливають на рівень підготовленості працівника до виконання трудових операцій у процесі тієї чи іншої професійної діяльності. Тому першочергове значення мають знання, уміння і навички, адже від рівня їх сформованості залежить якість підготовки різних категорій населення до професійної діяльності з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, сучасних і перспективних вимог суспільства.
Академік Н. Г. Ничкало вважає, що стандарт професійної підготовки має визначати:
- рівень кваліфікації (професійні параметри, компетенції);
- зміст професійного навчання (навчальний план);
- тривалість навчання;
- систему контролю (екзамени, стандартизований розклад);
- навчальні засоби для викладачів і учнів;
- матеріли і технічне оснащення;
- кваліфікаційні вимоги до викладацького складу [17, С. 50]. Основними принципами побудови стандартів, які викладені в Постанові Кабінету Міністрів України від 31 липня 1998 року № 1247 "Про розроблення державних стандартів вищої освіти" та в наказі Міністерства освіти України від 31 липня 1998 року № 285 "Про порядок розроблення складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою", слід вважати:
- цілеспрямованість - послідовна реалізація вимог законодавчих актів України за всіма компонентами нормативного й навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня;
- прогностичність - формування змісту освіти, що забезпечує здатність особи вирішувати задачі діяльності, які можуть виникнути в майбутньому та передбачення можливості засвоєння змісту навчання особою з точки зору її соціально-генетичних здібностей;
- технологічність - забезпечення безперервності й послідовності реалізації етапів розроблення нормативної та навчально-методичної документації, за якою результати роботи на попередньому етапі є вихідними даними для роботи в наступному;
- діагностичність - забезпечення можливості оцінювання рівня досягнення та ефективності, сформульованих в освітньо-кваліфікаційній характеристиці і реалізованих на підставі освітньо-професійної програми.
Завдання підготовки фахівців, які відповідатимуть потребам суспільства, зокрема сфери туризму, мають забезпечуватись ступеневою системою вищої освіти. Існує майже єдиний у світі системоутворюючий чинник, від якого залежать усі інші ознаки. Це ступінь часового та просторового поєднання в певних межах системи професійної освіти та професійної підготовки, завдяки яким особа отримує академічну (освітню) і професійну кваліфікації.
Особливістю стандарту вищої освіти є просторове і часове відокремлення отримання академічної кваліфікації від професійної. За такими стандартами у навчальних закладах виконуються певні академічно-орієнтовані програми. Після завершення програми випускник вищого навчального закладу (ВНЗ) отримує диплом-документ про засвоєння програми вищої освіти певного рівня (академічна кваліфікація), що дає йому право на продовження освіти за програмою вищого рівня чи на виконання певної роботи за професійно-орієнтованою програмою (професійна кваліфікація), або продовження навчання у закладах післядипломної освіти.
Професійну кваліфікацію потрібно згодом довести у спеціалізованих професійних установах і лише після цього можна отримати сертифікат або ліцензію на здійснення самостійної фахової діяльності.
Підготовка фахівців для сфери туризму в Україні за ступеневою системою передбачає освітньо-кваліфікаційні рівні:
- кваліфікований робітник (агент з туризму, офіціант, бармен, агент з постачання, кухар);
- молодший спеціаліст (організатор обслуговування в готелях і туристичних комплексах);
- бакалавр з туризму, гостинності;
- спеціаліст-туризмознавець. екскурсознавець, професіонал у галузі готельної та ресторанної справи;
Професійна кваліфікація завжди конкретна, а професійна підготовка у ВНЗ має суттєві ресурсні обмеження (особливо у часі, що на неї передбачено), професійна вища освіта спрямована на підготовку особи до виконання обов'язків та завдань певної посади в будь-якій галузі економічної діяльності.
Туристська галузь - одна з складових економіки України. Туристська діяльність спрямовується на створення конкурентоспроможних на світовому ринку національних туристичних послуг на основі ефективного використання природної, історичної, соціальної, культурної спадщини та економічного потенціалу Ук-раїни.
Економічна діяльність у туристській галузі полягає в забезпеченні ефективного використання наявної та створенні нової матеріально-технічної бази туризму, збільшенні обсягів послуг, що надаються, збільшенні надходжень до бюджету держави, зростанні зайнятості населення, задоволенні його різноманітних потреб. Відповідно до організаційної структури управління народногосподарським комплексом України до туристичної галузі безпосередньо належать такі різновиди туристичної діяльності:
- туроператорська, турагентська, екскурсійна;
- діяльність закладів, що надають послуги з проживання, незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності;
Крім послуг, що надаються суб'єктами господарювання туристичної галузі, на замовлення туристів (відвідувачів) суб'єктами туристичної діяльності можуть надаватись інші туристичні послуги і товари, які належать до туристичної сфери, як такі, що зумовлені туристичним споживанням, а саме:
- продукція та послуги громадського харчування;
- послуги пасажирського транспорту;
? послуги культури;
- послуги з організації відпочинку та розваг;
- послуги різних видів страхування туристів (відвідувачів) та їх майна;
- виробництво та реалізація сувенірної продукції;
- паспортно-візові послуги;
- фінансові послуги тощо.
Вичерпну ясність про види економічної діяльності в галузі туризму ми знаходимо в чинному з 1 липня 1997 року Державному класифікаторі України щодо класифікації видів економічної діяльності ДК 009-96 (КВЕД), який розроблено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №326 від 04.05.93 "Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики".Визначення економічної діяльності тут подається як процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг.
КВЕД гармонізована з класифікацією видів економічної діяльності Статистичної комісії Європейського Союзу (КАСЕ) на рівні класів, що дають змогу використовувати її для порівняння національних статистичних даних з даними Статистичної комісії Європейського Союзу без перехідних ключів.
Для виділення галузей економіки, яким належать об'єкти класифікації, введено "секція" та "підсекція", які позначені прописними літерами латинської абетки. Глибша деталізація угрупувань КВЕД позначається цифровими кодами:
Загальне кодове позначення об'єктів КВЕД має такий вигляд:
У УУ ХХ.ХХ.Х, де У - секція (від Адо 0.)
УУ - підсекція
XX - розділ
XX.X - група
XX.XX - клас
ХХ.ХХ.Х - підклас
Туристська виробнича діяльність у класифікаторі КВЕД зустрічається в різних його розділах. Зокрема, цілий розділ Секція Н "Готелі та ресторани". Цей розділ охоплює підрозділи, які належать до туристської економічної діяльності:
Н-55.21 - надання місця для короткотермінового проживання у таких закладах: у готелях, в тому числі туристських, і мотелях,
у готелях з конференц-залами, а також надання місця для короткотермінового проживання у готелях з послугами ресторанів;
Н-552 - інші місця для короткотермінового проживання.
Секція І. ТРАНСПОРТ
І. 60.10. 1. Пасажирський залізничний транспорт.
1.60.23.0. Інші автомобільні пасажирські перевезення, які не підпорядковані розкладу, а також перевезення пасажирів під час проведення екскурсій.
1.61.10.1. Діяльність морського пасажирського транспорту, включаючи послуги екскурсій прогулянкових та туристичних суден, водних таксі, інших плавзасобів.
1.61.20.1. Діяльність рейсового пасажирського водного транспорту.
1.62.10.1. Діяльність авіаційного пасажирського транспорту, підпорядкованого розкладу.
1.63.30.0. Туристичні агентства та бюро подорожей, діяльність, пов'язана з функціонуванням бюро подорожей та туристичних агентств, наданням інформації про туристичні подорожі та маршрути, організацією подорожей, забезпеченням туристів житлом, транспортними засобами, працею екскурсоводів та гідів.
1.72.30.0. Оброблення даних на ЕОМ з використанням програмного забезпечення, комп'ютерних інформаційних технологій.
Секція L. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
Ь.75.12.0. Курирування діяльності в соціальній сфері щодо реалізації програм, спрямованих на зростання добробуту населення: у сфері охорони здоров'я, культури, спорту, дозвілля...
Ь.75.13.1. Курирування діяльності у сфері економіки, ...в готельній справі та туризмі.
Секція N. ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА
N. 85.11.3. Діяльність санаторно-курортних організацій, послуги лікувальних установ для відновлення здоров'я людини.
Секція О. КОЛЕКТИВНІ, ГРОМАДСЬКІ ТА ОСОБИСТІ ПОСЛУГИ
0.91.33.0. Громадські організації, не віднесені до інших угрупувань. Діяльність об'єднань спеціального характеру, товариств захисту інтересів туристів ("туристські клуби").
Різноманітні види туризму як галузі економічної діяльності, класи туристської продукції і туристських послуг подаються в класифікаторі розгалужено. Все це свідчить про те, що розгляд туризму як діяльності спирається на досить авторитетні міжнародні стандарти і мусить враховуватись при вирішенні питань управління туризмом. У зв'язку з тим, що туризм розглядається як економічна діяльність, окремі його види: внутрішній, в'їзний, соціальний, дитячий туризм - потребують пріоритетної державної підтримки.
У зв'язку з тим, що туризм - єдиний комплекс разом з фізичною культурою, санаторно-курортною справою, етнографією, історико-культурною спадщиною та економікою країни, це спрямовує нас на конструювання такого державного освітнього стандарту, який зміг би забезпечити реалізацію інтегрованої парадигми при підготовці фахівців туризму. Вважається, що найбільш вдалою може бути назва даного стандарту з напряму - "Туризм".
Специфіка спеціаліста, який буде навчатись згідно цього стандарту, полягає в його професійній здатності до обслуговування людини під час відпочинку, тобто предметом праці цього спеціаліста є розширене відтворення здоров'я, сил людини протягом вільного часу. Сутність змісту туристської освіти передбачає досить широку палітру можливих спеціальностей і спеціалізацій. Зокрема, визначено три спеціальності: "Туризм", Готельне господарство", "Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах"; освітньо-кваліфікаційних рівнів, відповідно, з перших двох - бакалавр, спеціаліст, магістр, із третьої - молодший спеціаліст.
Орієнтуючись на міжнародний досвід і враховуючи національні особливості і рекреаційні можливості регіонів України, робочою групою з розробки галузевих стандартів визначено спеціалізації фахівців зі спеціальностей.
Спеціалізації до спеціальності "Туризм":
- Міжнародний туризм;
- Внутрішній туризм;
- Зелений (сільський) туризм;
- Менеджмент туристичної індустрії;
- Екскурсійна та музейна діяльність;
- Інформаційні технології в туризмі;
- Маркетинг на транспорті і туризмі.
Спеціалізації до спеціальності "Готельне господарство":
- Організація готельної та ресторанної справи;
- Менеджмент готельного, курортного і туристичного сервісу;
- Менеджмент готельного господарства і туризму;
- Стандартизація і сертифікація готельних і ресторанних послуг;
- Інформаційні технології в сфері гостинності. Спеціалізації до спеціальності "Організація обслуговування в
готельних і туристичних комплексах":
- Організація обслуговування в оздоровчо-курортних комплексах;
- Організація комерційної діяльності в готелях і ресторанах;
? Організація обслуговування приватного сільського туризму;
- Організація обслуговування подорожей.
На п'ятому році навчання передбачено підготовку магістрів з кваліфікації: науковий працівник та викладач вищого навчального закладу, що передбачає набуття студентами в процесі навчання відповідних знань, умінь та навичок.
У сучасних умовах глобалізації та гуманітаризації міжнародної спільноти туристична індустрія зазнає великих структурних змін. Ці зміни охоплюють:
- суперсигментацію попиту послуг. Споживачі сьогодні мають значний попередній досвід і широкий спектр мотивацій, потреб. Вони послідовно потребують вищих стандартів;
- ринкову глобалізацію. Розповсюдження нової інформації та поєднання технологій спричиняє вибух ринкової конкуренції;
- діагональну інтеграцію. Нові технології дозволяють здійснювати пошук прибутковості за допомогою створення системи економіки та одержання взаємодії між різними видами діяльності;
- попит на велику гнучкість. Це спонукає до створення туристського продукту, його розповсюдження у процесі споживання та нових форм управління;
- перереквізити навколишнього середовища і соціокультурної стабільності в туристичних починаннях.
Отже, зміни на туристичному ринку призводять до збільшення потреб у професіоналах для даної галузі, чия підготовка дійсно відповідала б вимогам попиту туристського сектора не лише в Україні, а й у міжнародному соціумі.
Зважаючи на вищезазначене, під егідою Всесвітньої Туристичної Організації були розроблені визначені граничні рамки загальних характеристик та загальних акредитаційних стандартів. У сучасних дослідженнях аналізується можливість стандартного іспиту в усьому світі - кваліфікаційний туристичний тест за здатностя-ми - (КТТЗ), мета якого - специфікувати можливості студентів до діяльності у сфері туризму. Це дозволить продовжити навчання на курсах, створити умови для кар'єрного росту, надасть можливість удосконалити професійні знання та навички працівників.
Крім фрагментації навчання в галузі туризму, існує низка аспектів, що стосуються туристичної зайнятості, які характеризують специфічні умови праці в даному секторі економіки, і які значною мірою зробили певний негативний внесок у процес дискредитації праці в сфері туризму щодо можливостей майбутньої кар'єри та заохочування студентів із хорошим потенціалом до праці в цій сфері.
Всесвітня туристична організація виділила низку аспектів зайнятості в сфері туризму:
- високий відсоток робітників з частковою зайнятістю;
- високий відсоток тимчасових працівників;
- високий відсоток робітників інших галузей без спеціальної підготовки в галузі туризму;
- велика кількість жінок, які працюють у даному секторі, але їх малий відсоток на керівних посадах;
- велика кількість іноземних працівників за тимчасовими контрактами;
? велика кількість молоді з низькою кваліфікацією;
? велика кількість працівників "Чорного ринку";
- низький рівень оплати праці порівняно з іншими секторами економіки;
- велика тривалість робочого тижня;
- низький рівень членства у профспілках.
Однак дуже складно робити узагальнення в цьому питанні, оскільки умови праці в цьому секторі економіки не однакові в усьому світі.
Означене має негативний вплив на галузь туризму, спричиняє високий відсоток плинності кадрів. Це ускладнює розробку перспективних довгострокових навчальних програм.
Створюючи вітчизняну систему освіти в туризмі, необхідно враховувати, що природа туристського сектора і різноманіття залучених у сектор діючих осіб не дозволить, щоб ця система розглядалась тільки з однієї сторони. Вчені зіткнуться з низкою проблем як науково-методичного, так і організаційного плану, розв'язання яких залежить від численних факторів, серед яких - очікування суб'єктів навчання.
Сукупність таких очікувань можна подати так:
- очікування результатів навчання реципієнтами - майбутніми працівниками даної галузі. Існують термінові споживачі результатів одержаної освіти, які несуть прямі і непрямі витрати на навчання. Свої запити в загальних рисах намагаються реалізувати в прагненні до довгострокової кар'єри в галузі туризму;
- очікування підприємців (у приватних та державних структурах). Існують прямі споживачі вмінь, які терміново їх вимагають від студентів та від тих, хто реально працює в сфері послуг. Якщо мета студентів - довгострокова кар'єра, то підприємці взагалі шукають термінових відповідей на запити потреб споживачів з їх обслуговування на найвищому рівні;
- очікування професіоналів системи освіти. їх роль у забезпеченні якості освіти є вирішальною. Викладачі мають застосовувати сучасні методи формування особистості фахівців; володіти інформаційними джерелами та засобами педагогічної праці та новими технологіями навчання тощо.
Як констатують сучасні американські вчені Хайвуд і Маки, підприємці підкреслюють значення практичних навичок студентів щодо очікування того, що ці навички мають бути загальними для
всіх і допускати їх практичну передачу від одного до іншого. Педагоги й організатори туристської освіти намагаються організувати процес навчання на теоретичній основі.
Студенти, навпаки, шукають прагматичної освіти, тобто такої, яка б відповідала їх довгостроковій кар'єрі та віддають перевагу здобуттю вмінь і навичок. Останнє не завжди співпадає з очікуванням педагогів.
Отож, важливо враховувати очікування та потреби всіх сторін - учасників системи освіти в туризмі, інакше теоретики і практики стикатимуться із ризиками щодо створення вузьких освітніх компонентів, що матимуть обмежену сферу застосування.
Отже, туристська освіта має бути універсальною, неперервною, з диверсифікованими програмами, комбінованим характером навчання, різноманітністю і багаторівневістю професійної підготовки. Цьому мають сприяти розроблені галузеві стандарти та сформовані блоки вибіркових дисциплін із врахуванням спеціалізації фахівців і особливостей їх змістової підготовки.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) бакалавра з туризму - галузевий нормативний документ, де узагальнюється зміст підготовки фахівця з базовою вищою освітою, його місце в структурі галузей економіки України, вимоги до його компетентності, соціально важливих якостей і здатностей.
ОКХ бакалавра є складовою галузевих стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтовариства та споживачів - випускників туристського профілю до змісту освіти і навчання. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку бакалавра з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту освіти і навчання. Бакалавр має фундаментальні і спеціальні знання та вміння щодо узагальненого об'єкта діяльності (праці), достатніх для виконання завдань та обов'язків (робіт), що передбачені для первинних посад з певного виду економічної діяльності, на експлуатаційному рівні професійної діяль-ності.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика формується на підставі Державного стандарту вищої освіти України з урахуванням вимог Довідника класифікації професій працівників, інших нормативно-правових документів сфери праці та соціального захисту і відображає соціальне замовлення на підготовку фахівців з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту вищої освіти і змісту навчання з боку держави та замовників туристсько-готельної індустрії.
Структуру та послідовність розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра з туризму можна подати схематично: дивись схему 3.1.
Схема 3.1 Структура та послідовність розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики
Зміст виробничих функцій, зміст, вид і клас типових задач діяльності, зміст здатностей мають відповідати вимогам до змісту та рівня майбутньої соціальної та професійної діяльності (професійної кваліфікації) випускників вищих навчальних закладів. Зміст, вид і рівень сформованості умінь є основою для визначення нормативного терміну, змісту й інформаційного обсягу навчання та професійної підготовки фахівців, форм організації навчального процесу, видів навчальних занять, нормативів чисельності студентів на одного викладача.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра використовується при:
- визначенні первинних посад випускників вищих навчальних закладів та умов їх використання;
- визначення об'єкту, цілей освітньої та професійної підготовки;
- розробці та корегуванні освітньо-професійної програми підготовки фахівців певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів;
- розробці засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки фахівця;
- визначенні змісту навчання як бази для опанування новими спеціальностями, кваліфікаціями;
- визначенні змісту навчання в системі перепідготовки та підвищення кваліфікації;
- атестації випускників вищих навчальних закладів та сертифікації фахівців;
- укладанні договорів або контрактів щодо підготовки фахівців;
- професійній орієнтації, професійному відборі;
- визначенні критеріїв професійного відбору;
- прогнозуванні потреби у фахівцях відповідної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і при плануванні їх підготовки;
- обґрунтуванні переліків спеціальностей та спеціалізацій вищої освіти;
- визначенні кваліфікації фахівців;
- аналізу використання випускників вищих навчальних закладів у сфері туризму.
Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра за спеціальністю 6.050401 "Туризм" (напряму підготовки - 0504 "Туризм", кваліфікація: бакалавр з туризму) включає такі розділи.
Галузь використання.
Бакалавр з туризму з узагальненим об'єктом діяльності: системою дій, спрямованих на формування, просування та реалізацію турпродукту, екскурсійного обслуговування в підприємствах туристської сфери різних форм власності та організаційно-правових форм. Нормативний термін навчання - чотири роки.
Фахівець підготовлений до роботи в галузі туризму або інших галузях економічної діяльності за Державним класифікатором видів економічної діяльності ДК-009-96 і здатен виконувати професійну роботу щодо надання послуг споживачам туристського продукту. Майбутній фахівець може займати первинні посади і виконувати професійні роботи: 3414.1- Організатор подорожей (екскурсій); 3414.2 - Консультант з подорожей; 3431 - Консультант (в апараті органів державної влади, виконкому); 3431 - Оргсекретар (асоціації, союзу, федерації); 3431 - Референт з основної діяльності (туризм); 3439 - Інспектор з туризму; 3439 - Інструктор з основної діяльності (туризму); 3439 - Молодший державний інспектор; 3439 - Фахівець; 3340 - Інструктор-методист з туризму.
При формуванні освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра використовуються терміни та визначення.
Атестація (державна атестація) осіб, які закінчують вищі навчальні заклади, установлення рівня якості отриманої ними
вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом, спеціальністю.
Вимоги - норма, правило, якому хто, що-небудь зобов'язані підлягати.
Виробнича функція (трудова, службова) - коло обов'язків, які виконує фахівець відповідно до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою. Розрізняють такі виробничі функції:
- проектувальна (проектно-конструкторська) - здійснення цілеспрямованої послідовності дій щодо синтезу систем або окремих їх складових, розробка документації, яка необхідна для втілення та використання об'єктів та процесів. Конструювання - окремий процес проектування, який полягає в обґрунтуванні рішень щодо принципу дії та конструкції об'єктів, розробки документації та їх виготовлення;
- організаційна - впорядкування структури і взаємодії складових елементів системи з метою зниження невизначеності, а також підвищення ефективності використання ресурсів і часу. Окремим процесом організації діяльності можна вважати планування - часове впорядкування виконання робіт, тобто обґрунтування їх, послідовності, тривалості та строків виконання;
- управлінська - функція, спрямована на досягнення поставленої мети, забезпечення сталого функціонування і розвитку системи завдяки інформаційному обмінові. До фахівця інформаційні потоки надходять через зворотні зв'язки, до об'єкта управління - у вигляді директивних рішень;
- виконавська (технологічна, операторська) - функція, спрямована на втілення поставленої мети за відомими алгоритмами, тобто фахівець виступає як структурний елемент (ланка) певної технології;
- технічна - виконання робіт нижчих кваліфікаційних рівнів Діяльність ('Діяльність людини,) - динамічна система взаємодії людини із всесвітом, в якій вона досягає свідомо поставлених цілей, що з'являються внаслідок виникнення у неї певних потреб.
У процесі історичного розвитку суспільства формуються та розвиваються різні види діяльності людини. Вид діяльності визначається станом взаємодії фахівця з узагальненим об'єктом діяльності протягом усього циклу його існування.
Завдання діяльності - мета діяльності, що поставлена в певних умовах і може бути досягнута в результаті визначення структури діяльності, до якої належить:
- предмет діяльності (праці) - те, що суб'єкт має до початку своєї діяльності і що підлягає трансформації у продукт;
- засіб діяльності (праці) - об'єкт, що опосередковує вплив суб'єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають "знаряддям праці", а також і стимули, що використовуються, наприклад, у діяльності управління;
- процедурна діяльність (праці) - технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на деяких матеріальних носіях;
- умови діяльності (праці) - характеристика оточення суб'єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови і час);
- продукт діяльності (праці) - те, що одержано в результаті трансформації предмета в процесі діяльності.
Розрізняють три види завдань діяльності:
- професійні завдання -- завдання діяльності, що безпосередньо спрямовані на виконання завдання (завдань), яке (які) поставлено (і) перед фахівцем як професіоналом;
- соціально-виробничі завдання - завдання діяльності, що пов'язані з діяльністю фахівця у сфері виробничих відносин у трудовому колективі;
- соціально-побутові завдання - завдання діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов'язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання фахівцем професійних та соціально-виробничих завдань.
Зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.
Зміст навчання поділяється на:
- нормативну частину. Це - обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу й рівня засвоєння, а також форм державної атестації;
- вибіркову частину, тобто рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у фахівцях певної спеціалізації, з урахуванням досягнень наукових шкіл і вищих навчальних закладів.
Клас завдання діяльності - ознака рівня складності завдань діяльності, які вирішуються фахівцем. Усі завдання діяльності розподіляються на три класи: стереотипні, діагностичні та евристичні завдання діяльності. Перші передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що характеризується однозначним набором добре відомих, раніше відібраних складних операцій і потребує використання значних масивів оперативної та раніше засвоєної інформації. Діагностичні завдання діяльності передбачають діяльність відповідно до заданого алгоритму, що містить процедуру конструювання рішень і потребує використання великих масивів оперативної, раніше засвоєної, інформації. Евристичні завдання діяльності передбачають творчий самостійний пошук шляхів Вирішення завдань з використанням набутих раніше знань і умінь.
Компетентність - необхідний обсяг і рівень знань та досвіду у певному виді діяльності.
Контроль якості вищої освіти - система заходів, які здійснює третя сторона з метою перевірки характеристик якостей особистості випускника вищого навчального закладу та їх порівняння з установленими вимогами й визначення відповідності кінцевим цілям вищої освіти.
Моніторинг - система спостережень і контролю за станом об'єкта (предмета, процесу, явища).
Навичка - дії, що завдяки численним повторенням виконуються автоматично, без свідомого контролю під час певної діяльності.
Напрям підготовки за професійним спрямуванням у вищій освіті - група спеціальностей зі спорідненим змістом освіти та професійної підготовки.
Об'єкт діяльності - процеси, або (та) явища, або (та) матеріальні об'єкти, на які спрямована діяльність фахівця (наприклад, двигун внутрішнього згорання, організаційно-економічна система, технологія галузі тощо).
Первинна посада - посада, що не потребує від випускників навчального закладу попереднього досвіду професійної практичної діяльності.
Посадові інструкції - перелік завдань і обов'язків, функцій, прав, відповідальностей, які властиві відповідній посаді в конкретних організаційно-технічних умовах.
Рівень якості вищої освіти - відносна характеристика якості вищої освіти, що ґрунтується на порівнянні значень якості показників якості, отриманих на підставі діагностичних іспитів випускників вищого навчального закладу із критеріально-орієнтованим еталоном, що репрезентується стандартом вищої освіти.
Сертифікація фахівця - процедура визначення відповідності професійно важливих якостей фахівця, його компетенції тощо до вимог, що зазначені у нормативно-кваліфікаційних документах. Уміння - здатність людини виконувати певні дії під час тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань. Уміння поділяються за видами:
- предметно-практичні. Уміння виконувати дії щодо переміщення об'єктів у просторі, зміни їх форми тощо. Головну роль у регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, що відображають просторові, фізичні та інші властивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності;
- предметно-розумові. Уміння щодо виконання операцій з розумовими образами предметів. Ці дії вимагають наявності
розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння тощо).
знаково-розумові. Уміння щодо розумового виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Наприклад, дії, що необхідні для виконання логічних та розумових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло розрахункових операцій, завдань щодо узагальнення. При формуванні галузевого стандарту ОКХ застосовують скорочення назв:
а) видів типових задач діяльності: ПФ - професійна; б) класів задач діяльності: С - стереотипна;
СВ - соціально-виробнича; СП - соціально-побутова; Д - діагностична; Е - евристична;
О - уміння виконувати дію, спираючись на матеріальні носії інформації щодо неї;
р - уміння виконувати дії, спираючись на постійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носіїв інформації;
Н - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички;
д) здатностей:
З - здатність. Відповідно до посад, що можуть займати випускники вищих навчальних закладів, вони здатні виконувати виробничі функції та типові для кожної функції задачі діяльності, яким відповідає система умінь. Опанування випускниками системою умінь вирішувати типові задачі діяльності під час здійснення певних виробничих
функцій у практичній діяльності мають забезпечити вищі навчальні заклади. Окрім цього вищий навчальний заклад формує фахівця як особистість, здатну вирішувати проблеми і задачі соціальної діяльності за умови оволодіння ними в процесі навчання системою цих здатностей.
В таблиці ОКХ (Додаток А) формулюються виробничі функції, типові завдання діяльності та уміння, якими має володіти бакалавр туризму вищого навчального закладу. В ОКХ бакалавра з туризму визначено функції: проектувальна, організаційна, управлінська, виконавська (технологічна).
? 25 типових задач обумовлюють реалізацію професійної діяльності бакалавра з туризму, зокрема це:
- визначення форм, видів, напрямів та спеціалізації туристично-рекреаційної діяльності;
- обґрунтування рішень з питань розробки проекту туристичного маршруту, окремої туристичної послуги;
- аналіз діяльності підприємств;
- розроблення та впровадження нововведень;
- прогнозування динаміки попиту на турпродукт тощо.
Для виконання типових задач студенти мають оволодіти більше як 100 професійними уміннями, зокрема:
- обирати ефективну правову форму функціонування туристського підприємства з врахуванням стартових можливостей та ліцензій на види діяльності;
- досліджувати попит потенційних споживачів щодо запланованих послуг;
- аналізувати наявні рекреаційні можливості регіону щодо формування туристичного продукту;
- розробляти методику маркетингових досліджень туристичного ринку;
- складати перспективні програми обслуговування турів з метою подальшої апробації їх на ринку;
- визначити економічні показники від реалізації турпродукту з метою обґрунтування доцільності розробки туру;
- здійснювати багатоваріантні розрахунки цін на туристські продукти;
- формувати туристську агентську мережу, банк постійних клієнтів;
- розраховувати ефективність використання оргтехніки та потребу в ній при організації діловодства, використовуючи ЕКТ тощо.
В Додатку Б освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра сформульовано зміст здатностей для вирішення проблем і задач соціальної діяльності та уміння, що їх відображають, наприклад:
Здатності: діагностувати власний психологічний стан та почуття.
Уміння: оцінювати рівень розвитку власних пізнавальних процесів (відчуття, сприйняття, уява, пам'ять, увага) застосувати спеціальні прийоми ефективності пізнавальних процесів, що супроводжують діяльність і т.д.
Здатності: організовувати власну діяльність.
Уміння:
- формувати орієнтовну основу власних дій;
- оцінювати результати власної діяльності стосовно досягнення часткових та загальних цілей діяльності і т.д.
Всього 30 здатностей і більше 120 умінь.
В освітньо-кваліфікаційній характеристиці бакалавра визначені вимоги до державної атестації випускників, а також вимоги до системи освіти та професійної підготовки, відповідальності за якість підготовки фахівців з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр зі спеціальності 6.050400 "Туризм" напряму підго-товки 0504 "Туризм" освітнього рівня базової вищої освіти.
На підставі ОКХ формується освітньо-професійна програма підготовки бакалавра з туризму. Це - нормативний документ, в якому визначається нормативний термін та зміст навчання, нормативні форми державної атестації, встановлюються вимоги до змісту, обсягу й рівня освіти та професійної підготовки бакалавра з туризму.
Структура ОПП та послідовність розробки освітньо-професійної програми можуть мати наступну схему: дивись схему 3.2.
Схема 3.2 Структура та послідовність розробки освітньо-професійної програми
На титульному листі ОПП вказується позначення галузевого стандарту, назва освітньо-кваліфікаційного рівня, код і назва спеціальності (аналогічно до ОКХ) код і назва кваліфікації.
У передмові зазначається назва базового навчального закладу, яким розроблено стандарт, дата і номер наказу його затвердження.
У розділі "Галузь використання", так само як в ОКХ, вказується нормативний термін навчання на денній формі.
Рекомендований термін навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями (роки):
Рівні
професійної діяльності
Кваліфікований робітник
Молодший спеціаліст
Бакалавр
Спеціаліст магістр
Стереотипи
0,5-1,5
Операторський
1,5-2,0 2,5-3,0 3,5-4,0
Експлуатаційний
3,5-4,0 2,5-3,0
Технологічний
1,0
Дослідницький
1,0-1,5
В ОПП мають місце розділи: "Нормативні посилання", "Визначення", "Позначення та скорочення".
В розділ "Визначення" включені терміни:
Змістовий модуль - система навчальних елементів, що поєднані за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові.
Знання - результат процесу діяльності пізнання, перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення її у свідомості людини.
Кредит - інформаційний обсяг навчального матеріалу, який з урахуванням терміну засвоєння студентами окремих навчальних елементів може бути засвоєний за 54 години навчального часу (сума годин аудиторної і самостійної роботи студента за тиждень).
Навчальна дисципліна (у вищому навчальному закладі) - педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.
Навчальний елемент (дидактична одиниця) - мінімальна доза навчальної інформації, що зберігає властивості навчального об'єкта.
Навчальний об'єкт - навчальна інформація певного обсягу] що має самостійну логічну структуру, зміст та дає змогу оперувати цією інформацією у процесі мислення.
Навчальний план ~ складова стандартів освіти вищих навчальних закладів, яка складається на основі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, визначає графік навчального процесу, перелік та обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми та засоби проведення підсумкового контролю.
Нормативний термін навчання - термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти.
Освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, із видачею відповідного документа.
Цикл підготовки - сукупність складових змісту освітньої або професійної підготовки (змістових модулів, блоків змістових модулів), що поєднані за ознаками приналежності їх змісту до спільного освітнього або професійного напряму.
В розділі 5 формується нормативна частина змісту освітньо-професійної програми.
На основі аналізу системи умінь, поданих в ОКХ фахівців визначається система знань, що потрібні для формування означених умінь. Система знань визначається як частково упорядкований набір (масив) навчальної інформації, згрупованої у змістові модулі (таблиця Додатку А).
Групування здійснюється за ознаками належності навчальної інформації певному навчальному об'єкту, що відповідає одному або декільком компонентам структури діяльності фахівця. Для кожного уміння формується система, що містить від одного до десяти змістових модулів. "Головним" змістовим модулем має бути модуль, що віддзеркалює процедуру діяльності, тобто відповідає . за остаточне формування у студентів конкретних умінь і, таким
чином, має в собі основні діагностичні ознаки, які в подальшому необхідні для формування засобів діагностики якості вищої
освіти.
Додаток А
Система змістових модулів (витяг)
Шифри умінь та змістових модулів
Зміст умінь, що забезпечують назви * змістових методів
1.01.01
- обирати ефективну правову форму функціонування турпідприємства з
врахуванням стартових можливостей та ліцензій на види діяльності
1.01.01.01
- підприємство як об'єкт господарювання
1.01.01.02
- основи підприємницької діяльності
1.01.01.03
- поняття та види підприємницької діяльності в галузі туризму
1.01.01.04
- правове регулювання підприємницької діяльності в галузі туризму
1.01.01.05
- законодавчі акти в сфері туризму
1.01.01.06
- нормативні акти
1.01.01.07
- правові засади державного регулювання підприємницької діяльності в
галузі туризму
1.01.01.08
- цивільно-правові зобов'язання та договори
1.01.01.09
- оподаткування туристичної діяльності
1.01.01.10
- юридична відповідальність за правопорушення в сфері підприємницької
діяльності
1.01.01.11
- юридична відповідальність за правопорушення в сфері підприємницької
діяльності
1.02.01
- здійснювати збір, обробку, аналіз, систематизацію інформації, узагальнювати вітчизняний і зарубіжний
досвід з питань розробки турпродукту, використовуючи сучасні методи
наукових досліджень
1.02.01.01
- предмет і метод статистики
1.02.01.02
- статистичний показник
1.02.01.03
- види відносних величин
1.02.01.04
- середня арифметична, гармонійна, квадратична, геометрична
1.02.01.05
- наука як продуктивна сила
1.02.01.06
- сутність, предмет, об'єкт та функції науки
1.02.01.07
- класифікація наукових знань
1.02.01.08
- основи методології наукових досліджень
1.02.01.09
- інформаційна база наукових досліджень
1.02.01.10
- методика наукових досліджень і т.д.
Тобто, якщо система складається лише з одного змістовного модуля він має містити інформаціацію щодо усіх складових визначення уміння (структури діяльності фахівця). Особлива увага має приділятись процедурі діяльності. Змістові модулі із системи знань не мають дублювати зміст навчання, який поданий в освітніх програмах рівня загально-середньої освіти або в програмах молодшого спеціаліста. Назва змістового модуля формується так само, як назва теми програми навчальної дисципліни або практики.
Змістовий модуль, що віддзеркалює процедуру діяльності (процедурний змістовий модуль) повинен мати перший номер.
В розділі 6 освітньо-професійної програми подається рекомендований перелік навчальних дисциплін і практики, які мають бути
у навчальному плані підготовки фахівців, та вказуються назви й шифри блоків змістових модулів, із яких формуються ці навчальні дисципліни й практики.
Певні уміння із системи умінь, яка подана в ОКХ бакалавра, можуть формуватись на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі, що передбачає виконання кваліфікаційного (дипломного) проекту (роботи). Тому дипломне проектування або виконання дипломної роботи з відповідним переліком назв і шифрів блоків змістових модулів також може бути зазначене у таблиці Додатка Б.
Нормативні навчальні дисципліни й практики групуються за циклами підготовки бакалавра.
Загальний навчальний час (в академ. годинах/кредитах) від 8100 (150) до 9288/72 3,5-4 роки навчання.
1. Гуманітарна та соціально-економічна підготовка 1836/ 34+(-) 378/7; 2. Природничо наукова підготовка 2322/43 +(-) 378/7; 3. Професійна та практична підготовка від 3942/73 +(?) 378/ 7 до 5130/95 +(-) 378/7.
Практики та дипломне проектування, як правило, входять до циклу професійної і практичної підготовки.
У назві навчальної дисципліни відображається назва навчального об'єкта, або узагальнена назва її навчальних об'єктів.
Назва блоку змістових модулів формується так само, як і назва розділу програм навчальних дисциплін.
В процесі визначення дисциплін допускається поєднання змістових модулів в інтегровані навчальні дисципліни або практики і визначення їх назв (Додаток Б).
В переліку дисциплін ОПП в циклі професійної підготовки бакалавра з туризму попередньо визначено:
3.01 Вступ до спеціальності; 3.02 Історія розвитку туризму; 3.03 Географія туризму; 3.04 Туристичні ресурси України; 3.05 Технологія туристських послуг; 3.06 Туроперейтинг; 3.07 Організація екскурсійних послуг; 3.08 Організація транспортних подорожей; 3.09 Економіка туризму; 3.10 Менеджмент туризму; 3.11 Маркетинг туризму і т.д.
У таблиці Додатка Б подається розподіл нормативної частини змісту програми підготовки за циклами, навчальними дисциплінами й практиками вибіркової частини змісту.
Тобто тут вказується:
- загальний навчальний час за програмою підготовки;
- розподіл загального навчального часу за циклами підготовки;
- розподіл загального навчального часу за нормативною та вибірковою частинами програми підготовки.
Додаток Б Рекомендований перелік навчальних дисциплін і практик (витяг)
Назва
блоку
Шифр
блоку
Шифри
Шифр навчальної дисципліни
або
практики
Назва навчальної дисципліни
або
практики
ЗМІСТОВИХ
ЗМІСТОВИХ
змістових
модулів, що входять до навчальної дисципліни або
модулів, що входять до навчальної дисципліни
модулів, що входять до
блоку
змістових
практики
або
практики
модулів
II.
Цикл
природничо-наукової та загальноекономічної підготовки
Загальний (максимальний) час підготовки розраховується для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня за формулою:
8=[(52-8) п-4],
де: 5 - загальний навчальний час теоретичної і практичної підготовки (академічні години); 52 - кількість тижнів у навчальному році; 8 - мінімальна тривалість канікул у навчальному році (тижнів);
п - термін навчання (роки); 4 - тривалість державної атестації (тижні); 54 - кількість академічних годин на тиждень (на 1 кредит). Загальний час не враховує канікули та час, передбачений на державну атестацію, і складається з часу на засвоєння нормативної частини змісту ОПП (зміст навчання) та вибіркової частини.
Навчальний час передбачений для нормативної частини змісту ОПП бакалавра становить 70-75 відсотків від загального навчального часу підготовки студентів кожного циклу дисциплін.
В додатку Г ОПП подаються нормативні форми державної атестації. Тут визначаються відповідні змістові модулі, які формують знання, потрібні для виконання дипломної роботи та комплексного державного іспиту.
Продуктом діяльності вищого навчального закладу є освітня послуга, що має свою конкретну ціну. В умовах ринкових відносин ціна на освітню послугу формується як і ціна на будь-який інший продукт діяльності тієї чи іншої галузі економічної діяльності. Входження до Європейського освітнього простору згідно з Болонською декларацією передбачає забезпечення якості освіти, розробку порівняльних критеріїв та методів оцінки рівня підготовки фахівців. В Україні таке оцінювання здійснюється шляхом ліцензування та акредитації ВНЗ, атестації випускників.
Основою процедури акредитації є моніторинг показників якості вищої освіти, якої набула особа в результаті реалізації ВНЗ змісту навчання, визначення відповідності тим вимогам, що передбачено системою стандартів вищої освіти.
На сьогодні в державі відсутні чітко визначені технології оцінювання якості вищої освіти. Враховуючи вимоги до рівня
професійної підготовки кадрів в умовах інтеграції України у світовий процес соціально-економічного розвитку, а також світову систему підготовки, атестації та сертифікації фахівців виникає необхідність модифікації процесу навчання, що орієнтує його на реальні запити. Це забезпечить мобільність студентів і викладачів в межах Європейської співдружності.
За цих умов важливою складовою галузевого стандарту є розробка засобів діагностики якості вищої освіти випускника.
Побудова, виклад та оформлення макету стандарту послідовність розробки представлено на схемі 3.3.
Схема 3.3 Структура та послідовність розробки засобів діагностики якості вищої освіти
Засоби діагностики якості вищої освіти мають бути узгоджені з освітньо-кваліфікаційною характеристикою та освітньо-професійною програмою фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.
Галузевий стандарт засобів діагностики якості вищої освіти бакалавра з туризму формує вимоги до змісту та форм кваліфікаційних випробувань. Мета останніх - визначення рівня теоретичної та практичної підготовки випускника до наступної професійної діяльності, що встановлює:
- інформаційну базу, на основі якої формуються засоби об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти і професійної підготовки студентів та складові стандартів вищої освіти навчального закладу;
- технологію конструювання стандартизованих засобів об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки студентів;
- технологію використання стандартизованих засобів об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки студентів.
Стандарт є обов'язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців, даного профілю. Підприємства, установи, організації мають забезпечити необхідні умови для використання фахівців відповідно до здобутих ними у вищому навчальному закладі кваліфікації та спеціальності згідно з чинним законодавством.
Стандарт необхідний для цілей ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів, атестації осіб, які закінчили навчання у вищих навчальних закладах, та сертифікацію фахівців.
До засобів об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки належать:
- технології виконання та захисту кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів);
- тестовий атестаційний (державний) іспит.
Засоби об'єктивного контролю формуються на основі інформаційної бази, яка створюється шляхом структурної декомпозиції змістових модулів.
Інформаційна база, на основі якої формуються засоби об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки, - основа розробки компоненту вищого навчального закладу державних стандартів вищої освіти.
Технології виконання та захист кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів) є основним засобом об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки студентів.
Перелік тем кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів) визначаються у стандартах вищої освіти навчальних закладів.
Завдання на кожну кваліфікаційну (дипломну) роботу (проект) відображає усі виробничі функції та типові задачі діяльності, що подані в Освітньо-кваліфікаційній характеристиці (Додаток А), і які відповідають змістовим модулям, що виносяться на державну атестацію згідно Освітньо-професійної програми підготовки.
Кваліфікаційна (дипломна) робота (проект) виконується на завершальному етапі навчання студентів у вищому навчальному закладі.
Технологія виконання кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів) відповідає вимогам ДСТУ 3008-95 "Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення". Зміст кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів) ґрунтуються на інформаційній базі, на основі якої формуються засоби об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки студентів.
Захист кваліфікаційних (дипломних) робіт (проектів) проводиться на відкритому засіданні державної комісії, яка створюється та діє у порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади України у галузі освіти і науки.
Тестовий атестаційний (державний) іспит є засобом об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки студентів.
Тестовий атестаційний іспит проводиться для встановлення рівня сформованості певних умінь (якості вирішення окремих задач діяльності або рівня сформованості певних здатностей). Рівень сформованості умінь встановлюється опосередковано за допомогою ситуаційних тестів.
Технологія тестового атестаційного (державного) іспиту (стандартизованого тестового контролю) є замкнутим циклом, що включає такі технологічні етапи:
- створення системи базових тестових завдань, із яких складаються ситуаційні тести;
- конструювання тесту;
- проведення тестового іспиту;
- оцінювання ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки студентів відповідно до об'єктивних критеріїв.
Зміст базових тестових завдань (ситуаційних тестів) ґрунтується на інформаційній базі, на основі якої формуються засоби об'єктивного контролю ступеня досягнення кінцевих цілей освіти та професійної підготовки студентів. Тест (добірка тестових завдань кожного варіанту) містить тестові завдання в достатній кількості для забезпечення відповідної точності методу вимірювання і включає не менше 50 тестових завдань. У тесті забезпечується пропорційне представництво всіх визначених до державної атестації дисциплін та різноманітних змістових модулів із кожної дисципліни відповідно до обсягу її вивчення.
Засоби діагностики використовуються для встановлення відповідності вимогам стандартів вищої освіти, рівня її якості, що відображає професійну компетентність випускника, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті, духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства.
Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. На підставі цього формуються варіативні частини освітньо- кваліфікаційних характеристик освітньо-професійних програм та засоби діагностики якості вищої освіти.
Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм та їх варіативних частин і затверджуються керівником навчального закладу.
Фахівець з туризму має володіти професіоналізованими знаннями та уміннями самостійного туроперрейтингу та всіх видів туристських послуг, пропонувати готові конкурентоспроможні програми, які передбачають розширений обсяг знань у сфері туристсько-готельного та ресторанного бізнесу, технологічними особливостями підготовки, розробки і надання турів, особливостями їх тематичного змісту, а також знаннями правового регулювання туристської діяльності, екології, архітектури, етнографії тощо. Означене включає галузевий стандарт підготовки фахівців для туризму.
Стандарти вищої освіти розробляються, погоджуються і затверджуються в порядку, визначеному Міністерством освіти і науки України, і забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями з урахуванням зазначених особливостей галузі туризму та мобільності системи туристської освіти щодо задоволення вимог ринку праці та споживачів.
Використання загальної методології розробки стандартів до наукових пошуків у напрямі стандартизації підготовки з напряму "Туризм" забезпечує, з одного боку, теоретико-методологічні засади вирішення цієї складної і важливої проблеми, й, з іншого боку, дозволяє обґрунтувати своєрідний підхід до розробки галузевих стандартів, бажання не втратити специфіку, пріоритети та перспективи туризму в контексті освіти.
Все о туризме - Туристическая библиотека На страницах сайта публикуются научные статьи, методические пособия, программы учебных дисциплин направления "Туризм".
Все материалы публикуются с научно-исследовательской и образовательной целью. Права на публикации принадлежат их авторам.
