<<< назад | зміст | вперед >>>

Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент

Розділ VIII. Планування як функція менеджменту

8.2. Прогнозування зміни прибутку й рентабельності на підприємствах готельно-ресторанного бізнесу.

Прибуток і рентабельність - основні якісні показники, які відбивають економічну ефективність діяльності підприємств сфери туристично-готельної індустрії, їх фінансове становище, успіхи й можливості щодо виконання планів економічного й соціального розвитку.

Особливе значення прибутку й рентабельності для якості фінан­сових показників експлуатаційної діяльності підприємств разом з тим не означає їх унікальності. Аналіз стимулюючої ролі прибутку багатьох підприємств готельно-ресторанної сфери свідчить, що іноді в їхній діяльності переважає прагнення до високих прибутків для збільшення фонду оплати праці за рахунок зменшення відраху­вань на виробничий і соціальний розвиток підприємств. Більше то­го, трапляються факти отримання «незаробленого» прибутку, тоб­то прибутку, який надійшов не в результаті ефективної господарсь­кої діяльності, а шляхом зміни, наприклад, асортименту і структу­ри послуг не в інтересах споживачів. Замість надання низькорента­бельних, але таких, що користуються великим попитом послуг, підприємства збільшують обсяг більш вигідних для себе й більш високорентабельних послуг, займаються діяльністю, яка не є при­таманною готельно-ресторанному бізнесу. В ряді випадків зрос­тання прибутку зумовлюється необґрунтованим підвищенням ціни на готельні послуги й продукцію, виготовлену на підприємствах громадського харчування, функціонуючих у межах готельних ком­плексів, готелів, мотелів, кемпінгів та ін.

Разом з тим, досвід кращих вітчизняних і закордонних підпри­ємств показує, що і в умовах нестабільного економічно-правового середовища є резерви для поліпшення господарсько-фінансових показників діяльності. Серед цих резервів можна виділити такі:

- збільшення обсягу реалізації готельних послуг за рахунок підвищення комфортності номерів, обладнання їх більш сучасною побутовою технікою тощо;
- зниження собівартості всіх видів готельних послуг при збере­женні їх високої якості за рахунок суворого режиму економії всіх видів ресурсів і технічного вдосконалення всієї експлуатаційної діяльності;
- підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів;
- збільшення доходів від позареалізаційних операцій за раху­нок вкладень вільних коштів у цінні папери, продажу цих цінних паперів на кредитних ринках, придбання депозитних сертифікатів банків чи відкриття в них депозитних рахунків;
- проведення активної маркетингової політики з метою підви­щення попиту на послуги й продукцію, що пропонуються;
- проведення активної рекламної компанії послуг як у межах власної країни, так і за кордоном;
- посилення роботи по укладенню довготривалих угод з фірма­ми й організаціями з метою залучення споживачів пропонованої продукції й готельних послуг.

Важливим етапом у дослідженні результатів впровадження за­значених резервів є визначення критеріїв оцінки кінцевих показ­ників діяльності підприємства й впливу кожного фактора на ці по­казники.

Наприклад, величину обсягу реалізації готельних послуг за ра­хунок підвищення комфортності номерів можна розрахувати за до­помогою формули:

V = N • Z   (8.1)

де V - обсяг реалізації готельних послуг, тис. грн.;
N - кількість проживаючих, осіб;
Z - середня ціна одиниці послуг, тис. грн.

За цією формулою можна визначити не лише можливе зростан­ня обсягу реалізації послуг на проживання, але й обсяг реалізації послуг громадського харчування, а також обсяг реалізації інших послуг, що надасть можливості виявити найперспективніші струк­турні підрозділи підприємства.

Збільшення прибутку й рентабельності досліджуваного під­приємства може відбуватись і за рахунок збільшення кількості людино-діб у номерному фонді, тоді розрахунок зростання обсягу ре­алізації готельних послуг визначається за формулою;

∆V = N_n+1 • Z_n   (8.2)

де N_n+1 - запланована кількість проживаючих, людино-діб;
Z_n - середня ціна одиниці послуг у звітному періоді, тис. грн.

Розрахунок можна провести також у розрізі окремих видів по­слуг.

У більшості підприємств зниження рівня собівартості послуг досягається за рахунок зменшення рівня витрат виробництва й еко­номного використання ресурсів.

Розрахунок зміни рівня витрат виробництва можна провести таким чином:

ВВ_3аг = BB_змін + ВВ_пост   (8.3)
ВВ_змін = Р_{в.в.змін} • V/100   (8.4)
BB_заг = P_{в.в.змін} - V/100   (8.5)
∆Р_в.в. = Р_в.в.n+1 - Р_в.в.n   (8.6)
∆Р_в.в. = Р_{в.в.змін}• V_n+1/100 + ВВ_пост.n/V_n+1 - Р_в.в.n   (8.7)

де BB_{заг, змін, пост} - витрати виробництва відповідно загальні, змінні, постійні, тис. грн.;
P_{в.в.змін} - рівень змінної частки витрат у звітному періоді, відсотків;
Р_в.в.n+1 - рівень витрат виробництва у запланованому періоді, відсотків;
Р_в.в.n- рівень витрат виробництва у звітному періоді, відсотків; ∆Р_в.в - зміна рівня витрат виробництва, відсотків.

За рахунок збільшення обсягу реалізації готельних послуг зміну показників прибутку й рентабельності підприємства можна визна­чити за такою послідовністю:

Р = П/V • 100   (8.8)
П = V • Р/100   (8.9)
∆П = V_n+1•P/100   (8.10)

де П - прибуток, тис. грн.;
Р - рентабельність;
V_n+1- обсяг виручки від реалізації послуг у запланованому пері­оді, тис. грн.;
∆П - зміна валового прибутку, тис. грн.

 Для того, щоб визначити зміну величини валового прибутку досліджуваного підприємства в динаміці (за кварталами) й оцінити трендовий зв'язок, за яким він змінюється, доцільно використати результати трендового аналізу (кореляційно-регресійний метод).

На основі поквартальних показників валового прибутку під­приємства за останні роки можна визначити параметри лінії тренду (парної лінійної регресії) й побудувати графік чи так звану лінію регресії, яка є головною характеристикою кореляційного зв'язку.

Лінія регресії X і Y - це функція, яка зв'язує середні значення оз­наки X зі значенням ознаки Y. Лінія регресії може бути представле­ною таблично, графічно й аналітично. В кореляційно-регресійному аналізі оцінка лінії здійснюється не в окремих точках, а в кожній точці інтервалу зміни фактичної ознаки X. Лінія регресії при цьому є безперервною й зображується у вигляді визначеної функції У = f (X), яка має назву рівняння регресії, а У - це теоретичне значення ре­зультативної ознаки. Для визначення параметрів лінії тренду (парної лінійної регресії) необхідно скласти таблицю розрахункових значень (у стовпці У наведені значення валового прибутку (тис. грн.) одного з готельних комплексів м. Києва за окремі квартали 2001-2002 pp.).

Найвживанішою в кореляційно-регресійному аналізі є лінійна функція:

у = ах + b   (8.11)

Параметр а називається коефіцієнтом регресії. Він показує на скільки одиниць власного виміру в середньому змінюється значен­ня ознаки у при збільшенні значення ознаки х на одиницю, тобто на скільки (тис. грн.) збільшується обсяг прибутку у наступному кварталі. Параметр b - це значення у при х = 0. Якщо х не може набрати нульового значення, то b не інтегрується і як вільний член рівняння регресії має лише розрахункове значення. Для визначення параметрів рівняння регресії можна використа­ти метод найменших квадратів, основною умовою якого є мінімі­зація суми квадратів відхилень від теоретичних, що надає мож­ливість отримати оцінку параметрів а і b.

∑ (y - Y)² → min   (8.12)

Для розв'язання складається й вирішується система нормальних рівнянь:

Na + b∑x = b∑y   (8.13)
a∑x + b∑x² = ∑xy   (8.14)

Для вирішення системи можна застосувати метод детермінантів:

a = n∑xy - ∑x∑y/n∑x² - (∑x)²   (8.15)
b = ∑y∑x² - ∑xy∑x/n∑x² - (∑x)²   (8.16)

Спочатку розраховується значення параметру а, з підставлен­ням до формули даних табл. 8.15.

Таблиця 8.15.