Мілінчук О.С.
Туризм і культурну спадщину.
Міжвузівський збірник наукових праць.

Системний підхід до дослідження основних проблем туризму

«Туризм» як поняття відображає безліч аспектів. В даний час у науковій літературі не склалося єдиного універсального визначення туризму. Його можна розглядати і як економічне явище, і як рух, переміщення людей, і як форму організації відпочинку, і як засіб знайомства з культурно-історичним спадщиною. Проте кожне поняття туризму характеризує окрему сторону цього складного феномена.

Видається, що всі визначення туризму можна звести до двох основних групам. До першої групи належать визначення, які розкривають яскраво виражену специфіку окремих сторін туризму. Наприклад, Статистична комісія ООН у своєму визначенні туризму основну увагу приділяє правовому аспекту і розглядає туризм як «діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що знаходяться за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями»¹. У Гаазькій декларації по туризму (1989) відображається соціальний аспект. В даному документі туризм визначається як «вид діяльності, що має найважливіше значення для життя людей сучасних суспільств, перетворившись на важливу форму використання вільного часу і основний засіб міжособистісних зв'язків, а також політичних, економічних і культурних контактів»². У науковій літературі зустрічаються визначення туризму як соціально-економічного явища. У цьому разі туризм розглядається як «сфера формування і задоволення потреб» і як «галузь застосування капіталу і область діяльності, в тому числі сфера будівництва та експлуатації закладів, зон і комплексів відпочинку, сфера наукового прогнозування економічної ефективності функціонування різного роду установ і підприємств туристського сектора»³.

Таким чином, більшість авторів включають в поняття «туризм» такі елементи, як туристські потреби та мотивації, особливості поведінки туристів, їх перебування поза межами постійного місця проживання; економічні відносини, складаються між туристами та виробниками турпродукту⁴. Однак, на наш погляд, такі визначення недостатньо розкривають усього різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв'язків туризму як суспільно-економічного явища.

Друга група визначень туризму відображає спробу представити зміст туризму як різноманіття зв'язків, властивостей, відносин, що виявляється у пересуванні людей. Наприклад, Міжнародна асоціація наукових експертів у галузі туризму визначає туризм як «сукупність явищ і відносин, які виникають під час переміщення та перебування людей в місцях, відмінних від постійного місця проживання та роботи»⁵.

Отже, визначення другої групи вказують на присутність в туризмі численних внутрішніх і зовнішніх зв'язків. З'явилася необхідність розглядати туризм як особливу систему, в якій окремі елементи представляють специфічну сторону цього явища.

Традиційно система визначається як «об'єктивна єдність закономірно пов'язаних один з одним предметів, явищ, а також знань про природу і суспільстві»⁶. Туризм як система являє собою частину таких суперсистем як природне середовище, суспільство і економіка⁷.

Туризм як система характеризується: цілісністю, впорядкованістю, стійкістю, стабільністю, мінливістю, рухливістю. Всі властивості суперечливі, що обумовлює розвиток туризму як системи.

Одним з основних властивостей системи взагалі є цілісність. Цілісність системі туризму проявляється в наявності зв'язків між туристичною діяльністю, природним середовищем, суспільством і економікою, що дозволяє зберегти стійкість туризму як системи. Порушення однієї з цих зв'язків призведе до розпаду системи. Найбільш наочно це проявляється на прикладі взаємодії туризму і суспільства.

Невід'ємною частиною функціонування туризму як системи є людина. Сучасна людина - це частина інформаційного суспільства, який підпорядкований розвитку науки, індустрії, інформаційних технологій. Але головною рисою суспільства XXI ст. буде всебічний розвиток особистості, що потребує великих вкладень в сферу «розвитку» людини: культуру, освіту, науку, туризм. Туризм забезпечує не тільки відновлення життєвих сил людини і раціональне використання вільного часу, але і розвиток особистості, підвищення інтелектуального рівня в процесі участі туристів в культурно-пізнавальних заходах. Об'єктивна реальність сучасного життя породила об'єктивну потреба в численних формах відпочинку, а туризм допомагає адаптуватися людині в умовах НТП, інтенсифікації праці і наростаючого темпу життя.

Основою туризму як системи є формування туристських потреб, які людина прагне задовольнити. Найбільш важливі фізіологічні потреби у відпочинку, відновленні фізичних і духовних сил після трудового діяльності. Проте не менш важливими є соціальні потреби, потреби туриста в комунікації, спілкуванні, контактах з іншими людьми. Реалізація потреб у повазі залежить від становища людини в суспільстві. Люди діють у відповідності зі своїми інтересами і ціннісними уявленнями. Вони прагнуть до більш високого статусу в суспільстві, а туризм як індикатор іміджу і престижу допомагає реалізувати таку потребу по крайней мірою на відпочинку. Задоволення потреб у самовираженні сприяє всебічному розвитку особистості. Ознайомлення туриста з історичними та культурними пам'ятками, традиціями та звичаями інших країн і народів, отримання естетичної насолоди від навколишнього середовища - все це збагачує внутрішній світ людини. Враження та знання, отримані під час подорожі, люди реалізують у своїй подальшій діяльності.

Слід також зазначити, що національні традиції, громадську свідомість, екологізація суспільства, структура духовних і культурних цінностей відіграють велику роль у розвитку туризму. Цими чинниками, поряд з економічними (технічному прогресом, розвитком транспорту тощо), пояснюється перехід від елітарної туризму XIX ст. до масового туризму XX ст. з подальшою тенденцією до його диференціації, тобто багаторазового збільшення видів і форм відпочинку та асортименту туристських послуг.

Цілісність, тобто внутрішня єдність туризму як системи, також яскраво проявляється при взаємодії туризму з природним середовищем. Туристська діяльність визначається навколишнім середовищем, в якій здійснюється процес виробництва і споживання туристських послуг. Первісною основою туризму є географічні й природні умови. Не випадково на ранній стадії туризм отримав розвиток у країнах зі сприятливим, м'яким кліматом і цілющими джерелами, таких як Австрія, Чехія, Швейцарія, Німеччина та ін. Ці країни досі є лідерами у світовому туризмі. Природне середовище активно залучена в туристську діяльність, а природним благ належить особливе значення у задоволенні потреб туристів. Рекреаційні ландшафти, комфортний клімат, водні об'єкти (моря, мінеральні води), що приваблюють відвідувачів і вирішальним чином впливають на туристський рух, надаючи йому певну форму в часі і просторі.

Туризм як галузь економіки часто виступає піонером в освоєнні нових територій - в господарський оборот втягуються раніше незаймані природні комплекси, які використовуються дуже інтенсивно. Тому організації будь-якого виду відпочинку передує виявлення і вивчення природних туристських ресурсів. Крім того, якщо продукція інших галузей економіки транспортується до споживачеві, то результатом діяльності туристської галузі є переміщення туристів до місць концентрації рекреаційних ресурсів, тобто споживання туристських ресурсів відбувається в місці їх розміщення. При цьому на відміну від інших галузей туристської галузі не відбувається вилучення і «переробки» природних ресурсів. Однак це не означає, що туризм не чинить впливу на природне середовище. Навпаки, в результаті впливу на навколишнє середовище відбуваються значні, дуже часто негативні зміни. Наприклад, в Європі через розширення будівництва автострад і готельних комплексів різко скоротилася площа лісів, а на Камчатці неконтрольоване відвідування туристами унікальних термальних джерел (теплих або гарячих джерел та підземних вод) призвело до зміни їх водно-температурного балансу і навіть до припинення був фонтануючий деяких з них. У зв'язку з цим необхідно досягнення балансу у взаємодію природи та туристської діяльності: регулювання з боку держави споживання природних ресурсів, у тому числі обмеження рекреаційного навантаження на природні ресурси. Так, в Тунісі в 1973 р. був прийнятий закон про формування туристських зон, передав контроль за використанням землі державному агенству Tourism Land Agence. Законом були встановлені норми освоєння прибережної зони, зокрема, було дозволено будівництво не більше 100 готельних місць на 1 га площі, при цьому на кожного туриста має припадати як мінімум 0,25 м берегової лінії.

Природні ресурси становлять основу ресурсної бази туризму. Порівняно недавно виникло поняття «стійкий туризм», під яким розуміється розвиток суспільства на базі невичерпного, екологічно доцільного природокористування, забезпечує високу якість життя людини. В туризмі принципи стійкості були сформульовані СОТ і Всесвітньою Радою з подорожей і туризму. Вони зводяться до екологічної, культурної та економічної стійкості. Стійкість в туризмі означає раціональне використання природного і культурного потенціалу, перехід підприємств індустрії туризму на ресурсозберігаючі технології, сприяння туризму соціально-економічному піднесенню окремих держав.

Стійкість також є властивістю системи. На нашу думку, вона означає здатність адаптуватися до мінливих умов, а також здатність туризму як системи після відхилення повертатися в стан рівноваги. Дане положення можна проілюструвати наступними фактичними даними. Доходи туристичного бізнесу в 2001 р. склали 476 млрд дол., незважаючи на те, що в середині цього року у світовому туризмі склалася несприятлива кон'юктура - загальний економічний спад і наслідки подій 11 вересня у США призвели до зменшення доходів галузі на 0,5%. Однак і тоді туризм знову підтвердив свою репутацію дуже сталого сектора світової економіки. Його здатність до опору негативним факторам показали підсумки 2002 р. - в цьому році зростання туристських прибуттів зріс на 0,3%. Ще один приклад - перша війна в Перській затоці. У 1991 р. темпи зростання світового туризму становили лише 1,2%, але вже в 1992 р. відбувся різкий стрибок туристських прибуттів - до 8,6%, викликаний реалізацією відкладеного попиту. В даний час можна говорити про такий реакції туристського ринку на військові дії: відкладаються поїздки, змінюються маршрути, туристи прагнуть подорожувати ближче до дому.

Звичайно, на туристський бізнес справляють вплив не тільки політичні події, але і ряд інших факторів (економічних, демографічних тощо), що обумовлює мінливість туризму як системи. Так, введення єдиної європейської валюти (ЄВРО) і зростання курсу ЄВРО призвели до підвищення цін на європейські турпакети. Аналітики впевнено говорять про скорочення попиту на поїздки в європейські країни. «Наземне обслуговування дорожчає, що збільшує вартість туристських пакетів. За останній час ЄВРО виріс приблизно на 5 %, і приблизно на стільки ж подорожчали тури в Європу. Ціна є визначальним фактором, і це загрожує зниженням інтересу до Європі, на яку припадає близько 30 % запитів російських туристів.

Ситуація яскраво проявляється на прикладі дешевих автобусних турів: з літа ціни 2002 р. вже зросли на 5-10%⁸. Це призвело до нових змін: конкуренцію Захід склали недорогі азіатські напрями і країни Східної Європи (Польщі, Болгарії, Хорватії та ін).

Слід також підкреслити, що зміна попиту впливає добробут населення. Якщо суспільний добробут населення більшості розвинутих країн має тенденцію до зростання, то в Росії при низькому рівні життя і недостатньою державної підтримки туристських галузей туризм перетворився у елітно-диференційований. За різними джерелами туристсько-екскурсійними послугами в Росії в даний час користуються лише 3-5 % населення, тоді як за рекомендаціями ВТО туризм вважається масовим, якщо в ньому бере участь більше 50 % населення країни⁹. Соціологічні дані підтверджують вплив рівня добробуту населення на його туристську рухливість. Так, розподіл туристичних потоків в Європі в 1999 р. залежало від соціального статусу громадян: Італії, Нідерландах, Великобританії, Німеччині найвища туристська рухливість була притаманна середнього класу. Це пояснює елітарний характер російського туризму: в Росії поки не сформувався середній клас, якому були б доступні туристські послуги. Таким чином, зміна добробуту населення призводить до зміни платоспроможного попиту на туристські послуги, а також змінюються туристський оборот, туристська рухливість, інтенсивність туризму.

Мінливість туризму обумовлює рухливість всієї системи. Під впливом причинно-наслідкових зв'язків туризм як система знаходиться в розвитку, русі. Однак у суспільстві відсутня жорстка детермінація: тут причинно-наслідкові відносини опосередковуються потребами, інтересами і цілями людей. Наслідок саме впливає на породила його чинник і стає причиною нових змін. Наприклад, відомо, що на розвиток туризму впливають демографічні фактори (соціальний склад населення, співвідношення статей, структура сім'ї, співвідношення міського і сільського населення тощо), у тому числі вікова структура населення. В даний час число осіб старше працездатного віку різко збільшується. До 2020 р. старіння населення в світі досягне свого максимального значення. До цього періоду в країнах Західної Європи чисельність населення старше 60 років складе більше 25% (в 50-х роках XX ст. цей показник становив 7%)¹⁰. Туристська рухливість цієї групи населення зросте. Кожна вікова група має свій стереотип поведінки і по-різному розставляє туристські пріоритети. За даними соціологічного опитування населення, проведеного англійської турфірмою «Ланн Полі», на 1-м місці за популярністю у осіб старше 60 років екскурсії, на 2-му - пасивний відпочинок, на 3-му - відпочинок з близькими і друзями. Але можна припустити, що вплив демографічних факторів (низька тривалість життя, зниження народжуваності і збільшення смертності і т.д.) позначиться на туристських пріоритети цієї групи населення: зросте інтерес до екологічного туризму, стануть популярними активні види відпочинку і заняття спортом. Це в свою чергу відіб'ється на виробництві турпродуктів: туристські компанії будуть спеціалізуватися на спортивний і екологічний туризм.

Рухливість туризму як системи в даний час обумовлюється і двома суперечливими тенденціями, характерними для сучасного суспільства. З одного боку, спостерігається соціальна інтеграція людей, з іншого - прагнення до індивідуалізації. Ці фактори, поряд з економічними (НТП, впровадженням нових інформаційних технологій, розвитком сфери послуг), можуть навести у XXI ст. до переходу від групових турів до індивідуальних подібно до того, як здійснювався перехід від елітарної до масового туризму на початку XX ст.

Незважаючи на такі властивості системи, як мінливість і рухливість, туризм залишається найбільш стабільним видом економічної діяльності. В опублікованому СОТ прогнозі розвитку туризму до 2020 р. щорічний приріст обсягів світового туризму становитиме 4,3-4,4%, а прогнозоване зростання обсягів туризму в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні складе 6,7%. Якщо в 1995 р. світові доходи від туризму склали 399 млрд дол., то в 2020 р. вони зростуть до 2 трлн дол. ( у 5 разів), тобто прогнозоване зростання обсягу доходів від світового туризму більше, ніж в інших основних галузях світової економіки. Прогнозується майже в 2 рази збільшення витрат на одне туристське подорож - з 707 дол. у 1995 р. до 1248 дол. у 2020 р. Загальна кількість туристських прибуттів в 2020 р. складе 1602 млн чол. порівняно з 564 млн чол. у 1995 р.¹¹

Високими темпами буде розвиватися індустрія туризму. Найбільш динамічне зростання прогнозується для індустрії транспортного обслуговування туристів, зокрема для авіаційного транспорту. До 2015 р. передбачається збільшення числа пасажирів, які користуються повітряним транспортом, на 3% щорічно. У період 2000-2015 рр. найбільш швидкими темпами зросте кількість авіапасажирів в Європі - 3,15% щорічно. Тут же прогнозується збільшення кількості авіарейсів на 3% в рік. Крім того, високими темпами буде розвиватися індустрія річкових і морських круїзів - близько 5% щорічного зростання¹².

Одним із соціальних аспектів прогнозу розвитку туризму є створення нових робочих місць. Так, чисельність новостворених робочих місць в індустрії туризму до 2007 р. складе в Німеччині - 469 тис., у Великобританії - 299 тис., в Іспанії - 293 тис. Вражаючий прогноз по створенню нових робочих місць в туризмі відзначається в Туреччині, де до існуючого в 2000 р. 1 млн через 7 років додасться близько 900 тис. нових робочих місць, що складе майже 200% приросту¹³.

У прогнозі розвитку туризму до 2020 р., розробленому фахівцями СОТ, містяться відомості і з Росії. За даними прогнозу, Росія стане одним з самих популярних туристичних напрямків. До 2020 р. наша країна «поставить» на міжнародний туристський ринок понад 30 млн подорожей і прийме понад 47 млн туристів, увійшовши в десятку країн-лідерів, де туризм буде розвиватися найбільш динамічно. Росія буде мати темпи середньорічного росту прибуттів 6,7%, що еквівалентно найбільш динамічно розвиваються країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Крім того, в прогнозі розвитку туризму в РФ до 2020 р. зазначається зміна структури в'їзду - виїзду на користь в'їзного туризму в співвідношенні 60,7% по в'їзду і 39,3% по виїзду. Прогноз створення нових робочих місць в індустрії туризму в Росії скромніший, ніж в країнах Європи: 130-175 тис. нових робочих місць, що відповідає в середньому 160% приросту¹⁴.

Всі перераховані вище дані певною мірою свідчать про стабільності туризму як системи. Саме це властивість системи дозволяє будувати довгострокові прогнози розвитку туризму.

Таким чином, вивчення туризму як соціально-економічного феномену XXI ст. слід проводити в рамках єдиної, цілісної системи, а туристську діяльність слід розглядати в якості складової частини трьох великих систем: суспільства, природного середовища та економіки.

Література

1. Цит. за: Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. - М., 2001. - С.9-11.
2. Міжнародний туризм: Правові акти. - М., 2002. - С.221-222.
3. Економіка сучасного туризму / Під ред. Г.А. Коропової. - М, 1998. - С.18.
4. Див.: Сенін B.C. Організація міжнародного туризму. - М., 2000; Александрова А.Ю. Міжнародний туризм. - М., 2001; Туризм як вид діяльності / Під ред. В.А. Квартального. - М., 2001; Балабанов І.Т., Балабанов А.І Економіка туризму. - М., 2003; Квартальнов В.А. Туризм. - М., 2003; Биржаков М.Б. Введення в туризм. - СПб., 2004.
5. Цит. за: Александрова А.Ю Указ. соч. - С.12.
6. Квейд Е. Аналіз складних систем. - М., 1985. - С.17-20.
7. Див.: Системний аналіз в економіці та організації виробництва / Під ред. С.А. Валуєва. - Л., 1991. - С.30.
8. www.NetTour.ru
9. Див.: Гуляєв В. Р. Туризм: Економіка і соціальний розвиток. - М., 2003. - С.204-213.
10. Там же.
11. Див.: Гуляєв В. Р. Указ. соч. - С.208-294.
12. Там же.
13. Там же. - С.208-294.
14. Гуляєв В. Р. Указ. соч. - С.208-294.