<<< назад | зміст | вперед >>>

Мазур Ф.Ф. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Карпатського регіону)

Розділ 3. Формування політики рекреаційного освоєння регіону

3.3. Економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери

Розвиток рекреаційної індустрії має опиратись на нові механізми господарювання, ефективні організаційні структури, економічну свободу виробництва, що в умовах вільної конкуренції забезпечить насичення ринку високоякісними послугами і сприятиме економічному прогресу території.

Основними напрямками формування ефективного механізму функціонування рекреаційної сфери є:

- реорганізація форм власності і процеси роздержавлення;
- фінансово-кредитні важелі управління;
- взаємовигідні умови відносин між органами влади і суб'єктами рекреаційного господарювання;
- платність рекреаційного господарювання;
- інвестиційна політика;
- організаційно-правлінські структури.

Специфіка рекреаційної сфери обумовлює необхідність поступової реформації форм власності і роздержавлення рекреаційних об'єктів. Тут варто відзначити, що першочерговому роздержавленню (мала приватизація) на курортах і в туристичних центрах повинні підлягати підприємства обслуговуючих, сервісних галузей (торгівля, громадське харчування, служби побуту тощо).

Фінансово-економічне регулювання розвитку рекреаційної сфери здійснюється через:

- механізм платежів за використання природних рекреаційних ресурсів;
- ефективну податкову політику;
- систему місцевих зборів (курортний, рекреаційний збір, податок на приватний житловий фонд, який використовується в рекреаційних цілях);
- механізм ціноутворення на рекреаційні послуги;
- інвестиційну політику і кредитування.

Основними джерелами фінансування розвитку рекреаційної індустрії є:

- державні асигнування;
- кошти підприємств, установ, організацій - власників рекреаційних об'єктів;
- кредитні ресурси;
- іноземні інвестиції.

Важливе місце в системі фінансово-економічного регулювання повинні зайняти механізми пільгового кредитування заходів, пов'язаних з розвитком рекреаційної індустрії, гнучка система ціноутворення на рекреаційні послуги.

Взаємовідносини між територіальними органами влади і суб'єктами рекреаційного господарювання повинні будуватись на принципах взаємної вигоди на основі договорів і угод. При цьому владні структури не повинні втручатися у внутрішні справи рекреаційних об'єктів, а ті, в свою чергу, мають дотримуватися встановлених владою законів і нормативів збереження довкілля.

Для реалізації політики розвитку рекреаційної індустрії видається доцільним створення потужної державної компанії з необхідними правами і повноваженнями, в сферу діяльності якої входило б широке коло питань розвитку рекреаційної сфери і об'єктів інфраструктури. Ця компанія, володіючи фінансовими і матеріальними ресурсами, маючи вихід на зовнішній ринок, повинна визначити тактику практичних дій в рамках виробленої стратегії і нести всю повноту відповідальності за її реалізацію.

Створення пропонованої структури абсолютно не виключає функціонування акціонерних товариств, асоціацій, фірм, які, будучи учасниками процесу, діють в межах своїх прав і можливостей.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і активна політика щодо інтеграції України в європейську спільноту, законодавчі гарантії прав зарубіжних партнерів створюють сприятливі передумови для залучення іноземних інвестицій в рекреаційну сферу з поступовим виходом на світовий ринок рекреаційних послуг.

Вважається за доцільне створення спільних лікувально-оздоровчих чи туристичних підприємств з іноземними інвесторами. Внесок української сторони забезпечується вартістю земельних ділянок під забудову і природних ресурсів, які використовуються в процесі експлуатації об'єктів. Внесок зарубіжної сторони -фінансування будівництва і обладнання, інші можливі інвестиції. Прибуток ділиться пропорційно внескам в статутний фонд.

Важливою формою залучення іноземних інвестицій є зони вільного підприємництва рекреаційного профілю. Ними можуть стати обмежені території, де встановлюються особливі економіко-правові, фінансові, кредитні, а також митні умови господарювання вітчизняних і зарубіжних юридичних осіб.

Така форма діяльності змогла б дати значний поштовх розвитку соціальної інфраструктури, забезпечила б приплив вільно конвертованої валюти в місцеві бюджети, збагатила б управлінський досвід і в кінцевому наслідку прискорила вихід на міжнародний ринок рекреаційних послуг.

Варто пам'ятати, що спільні території можуть бути тільки в тому випадку, якщо вони матимуть попит на світовому ринку, а це можуть бути всі Карпатські регіони без винятку, які є привабливі у всіх відношеннях.

Відзначимо також, що в нинішніх умовах рекреаційне господарство регіону виходить на початкові рубежі економічного росту. Наприклад, отримані в рекреаційному господарстві Львівської області економічні результати у порівнянні з результатами господарської діяльності в інших галузях не є надто вагомими. Виручка від реалізації рекреаційних послуг склала всього 1,2% валового доходу.

Однак слід врахувати, що рекреаційна діяльність, приплив туристів та курортників дає опосередковану економічну віддачу, а саме:

- фінансові вливання в область;
- збільшення торгового обороту;
- забезпечення зайнятості населення;
- розширення економічних зв'язків з іншими країнами;
- вихід Карпатського регіону на міжнародний ринок послуг.

У перспективі економічна ефективність рекреаційної індустрії значно зросте в Карпатському регіоні. Ріст буде пов'язаний з двома головними чинниками:

- наближення ціни рекреаційних послуг до їх реальної суспільної вартості й до світових цін;
- зростання кількості і якості рекреаційних послуг.

У 1992-1995 pp. ціни на курортні послуги в регіоні в перерахунку на доларовий курс не перевищували 50 - 60 дол. (за 24 дні лікування). Це не більше, ніж вартість одноденного перебування на зарубіжних курортах.

Отже, при всій складності прогнозування реального платоспроможного попиту на рекреаційні послуги в регіоні можна стверджувати, що навіть при цінах, вчетверо нижчих світових, регіон в перспективі отримуватиме доходів від рекреаційної індустрії щорічно на суму понад 1 млрд. дол.

Питома вага цієї галузі у створеному тут сукупному валовому національному продукті при реалізації рекреаційного потенціалу може становити до 8 - 10% доходу, а це в іноземній валюті значно зміцнюватиме економіку регіону.

Таким чином, завдання полягає в тому, щоб створити механізм сприяння розвитку рекреаційної галузі господарств, виробити науково обгрунтовані програми темпів і пропорцій розвитку, запобігання негативним процесам, насамперед екологічним.

Основні перспективи, які можуть очікувати регіон від розвитку рекреаційної індустрії, можна звести до таких основних факторів:

- збільшення зайнятості населення в регіоні, що нині є особливо проблемним завданням;
- збільшення доходів населення регіону, що дозволить зменшити межу бідності;
- надходження коштів у місцеві бюджети, що дасть змогу забезпечувати соціальну сферу для населення регіону;
- приплив іноземних туристів, що сприятиме входженню регіону у Європейську інтеграцію відпочинку і туризму.

Таким чином, основним завданням успішного розв'язання проблеми розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні у перспективі є створення адаптивного і стійкого організаційно-економічного та оздоровчого механізму, інтегрованого в ринкову економіку, здатного виживати в умовах конкурентного середовища, створювати профілактичну та відновлювану продукцію, надавати ефективні оздоровчі та сервісні послуги, виготовляти необхідні товари курортного попиту.

<<< назад | зміст | вперед >>>